Постанова

від 03.02.2023 по справі 440/3964/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 р. Справа № 440/3964/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2021, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 04.01.22 по справі № 440/3964/21

за позовом ОСОБА_1

до Козельщинської селищної ради

про визнання рішення протиправним та зобов"язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Козельщинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради Полтавської області від 29.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області; зобов`язання Козельщинської селищної ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, згідно клопотання від 04.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення 8 позачергової сесії 8 скликання Козельщинської селищної ради Полтавської області від 29.03.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з тим, що місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічних матеріалах, не відповідає призначенню та принципам землеустрою в частині створення раціональної системи землеволодінь та землекористувань, а саме: на даній площі запроектовано створення громадського пасовища, прийнято без урахування висновків Полтавського окружного адміністративного суду у рішеннях від 10.07.2020 у справі № 440/2377/20, від 20.01.2021 у справі № 440/6639/20, є незаконним, оскільки не містить законодавчого обґрунтування. З урахуванням того, що відповідач неодноразово безпідставно відмовляв у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, що встановлено судами під час розгляду справ № 440/2377/20, № 440/6639/20, позивач вважає, що належним способом захисту його прав є зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі № 440/3964/21 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення восьмої позачергової сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 29 березня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язано Козельщинську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.11.2019 (вх. № 1433 від 04.11.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі № 440/3964/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, згідно клопотання від 04.11.2019.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту його прав шляхом зобов`язання відповідача здійснити повторний розгляд звернення позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є неефективним, оскільки не забезпечує належний захист порушеного права, та не виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, та просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі положень ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області 12.10.1999 /а.с. 12/.

04 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Козельщинської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності (кадастровий номер 5322055100:00:001:0671, 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (вх. № №1433) /а.с. 67/. Вказана заява підписана із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка її підписала ОСОБА_2 . До заяви додано викопіювання із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с. 70/, копію паспорта заявника /а.с. 68/.

Листом від 19 листопада 2019 року №1754 Козельщинською селищною радою повідомлено, що земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 29,0241 га з кадастровим номером 5322055100:00:001:0671 з 1992 року і до сьогодні використовується жителями селища Козельщина для сінокосіння і випасання худоби як громадське пасовище /а.с. 20/.

Позивач не погодився із бездіяльністю Козельщинської селищної ради, що полягає у не вирішенні питання про наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №440/2377/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Козельщинської селищної ради, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області. Зобов`язано Козельщинську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області з урахуванням висновків суду /а.с. 16 19/.

Листом Козельщинської селищної ради від 07.10.2020 року №1728 повідомлено, що заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розглянуто на черговій 29 сесії 7 скликання, яка відбулася 18.09.2020, але рішення по ній не прийнято. Присутні на пленарному засіданні депутати проголосували "проти" надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 29,5241 га (сіножаті) з кадастровим номером 5322055100:00:001:0671 у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка рішенням 21 сесії Козельщинської селищної ради 7 скликання від 17.12.2019 віднесена до переліку земельних ділянок, право оренди яких буде продано на конкурентних засадах (земельних торгах) у формі аукціону з попереднім її поділом (частина земельної ділянки передбачена до відведення для створення громадського пасовища). Відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 29,5241 га (сіножаті) з кадастровим номером 5322055100:00:001:0671 селищною радою не передбачається /а.с. 28/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 440/6639/20 /а.с. 21 27/ адміністративний позов ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, яка полягає у не розгляді та не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області. Зобов`язано Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 440/6639/20 29.03.2021 Козельщинською селищною радою на восьмій позачерговій сесії восьмого скликання прийнято рішення від 29.03.2021 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » /а.с. 15/, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність із земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0000 га, яка на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічних матеріалах, не відповідає призначенню та принципам землеустрою в частині створення раціональної системи землеволодінь та землекористувань, а саме: на даній площі запроектовано створення громадського пасовища, земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 5322055100:00:001:0671 загальною площею 29,0241 га у результаті її поділу перенесена в архів.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючі частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Козельщинської селищної ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.11.2019 (вх. № 1433 від 04.11.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, оскільки відповідачем на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому не надає оцінку судовому рішенню в частині задоволення позовних вимог, яка у даному випадку сторонами не оскаржується.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин)) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У відповідності до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що будь-який громадянин України має право звернутися до уповноваженого органу з відповідним клопотанням та визначеними законодавством документами, а відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто Земельним кодексом України встановлено два альтернативних варіанта правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме: надати такий дозвіл або надати вмотивовану відмову у його наданні. При цьому підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з наведеного, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу, або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення восьмої позачергової сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 29 березня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", судом першої інстанції встановлено, що рішення восьмої позачергової сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради від 29.03.2021 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » не ґрунтується на вимогах Земельного кодексу України, є не мотивованим.

Надаючи оцінку правовідносинам, з приводу яких виник спір у цій справі, колегія суддів враховує, що повторний розгляд звернення позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем був здійснений на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 440/6639/20, яким Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області було зобовязано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області з урахуванням висновків суду

При цьому колегія суддів зазначає, що вищевказаним судовим рішенням від від 20.01.2021 у справі № 440/6639/20, яке набрало законної сили, було встановлено, що відповідач не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без наведення вмотивованих доводів щодо відмови.

Колегія суддів наголошує, що ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У контексті відносин цієї справи, повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

При цьому колегія суддів враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом зокрема у постанові від 23 січня 2020 року у справі №0840/2979/18, в якій Судом було також зазначено про те, що виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Колегія суддів зазначає, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян. Одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише початковою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі.

Дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Аналогічні висновки щодо застосування норм права були наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц.

У постанові від 29.09.2020 року у справі №688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) Великою Палатою Верховного Суду було зазначено, що у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у справі №812/1312/18.

Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 у справі №814/702/17.

Суд враховує, що права позивача у спірних правовідносинах порушені неодноразовою протиправною бездіяльністю відповідача.

Приймаючи рішення у даній справі суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, яка полягає у тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача здійснити повторний розгляд його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на те, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може спровокувати незавідоме втручання в існуючі права чи інтереси третіх осіб.

Водночас колегія суддів зазначає, що повторна відмова позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за відсутності підстав, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України, свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з цього питання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Спосіб захисту порушеного права має забезпечувати реальне його відновлення.

Верховний Суд у своїй практиці також неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12).

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, оскільки наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути саме ефективний захист порушеного права, колегія суддів вважає, що захист прав позивача шляхом зобов`язання Козельщинської селищної ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, згідно клопотання від 04.11.2019 у даному випадку відповідає означеному принципу ефективності юридичного захисту, та забезпечить реальне відновлення прав позивача.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у вищевказаній частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно частини 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі № 440/3964/21 скасувати в частині зобов`язання Козельщинської селищної ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.11.2019 (вх. № 1433 від 04.11.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Прийняти в цій частині постанову, якою зобов`язати Козельщинської селищної ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, яка розташована на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, згідно клопотання від 04.11.2019

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі № 440/3964/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов