Рішення

від 17.01.2023 по справі 522/503/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/503/19

Провадження № 2/522/784/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Смокової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом спільного майна подружжя та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 14.01.2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом спільного майна подружжя та поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з 05.06.2011 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 . Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає разом із матір`ю. Під час шлюбу сторонами за спільні кошти було придбане майно, зокрема: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; гараж № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський»; гараж № НОМЕР_2 в обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський»; автомобіль Toyota Land Cruise д.н.з. НОМЕР_3 , який було змінено на д.н.з. НОМЕР_4 ; Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_5 .

У зв`язку із викладеним на підставі ст.ст.69-71 Сімейного Кодексу України позивачка звернулась до суду з позовною заявою про поділ майна подружжя.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15.01.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 29.01.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

19.02.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача та відмовити у стягненні судових витрат. В обґрунтуванні зазнає наступне:

1.Квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшла до ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 05.03.2018 року, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Штогріною О.І. Відповідач посилається на п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним, та поділ спільного майна подружжя», де зазначено, що не належить до спільної сумісної власності майно одного із подружжя, набуте під час шлюбу на підставі договору дарування. При цьому позивачка в позовній заяві не надала жодного доказу, що вказана квартира є об`єктом спільної сумісної власності.

2. Щодо виділення ОСОБА_1 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач не заперечує, що вказана квартира є об`єктом спільної сумісної власності. Однак відповідач зазначає, що ним було здійснено за власні кошти ремонт квартири, придбано меблі та обладнання, що вплинуло на вартість квартири, тому просить суд зменшити розмір частки, що належить позивачу, або компенсувати суму витрачену на ремонт квартири.

3. Щодо поділу майна, а саме гаражів № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський», то відповідач не заперечує, що було придбано вказані гаражі, проте зазначає, що вказані гаражі було продано в період шлюбу.

4. Щодо поділу майна, а саме автомобіля Toyota Land Cruise д.н.з. НОМЕР_4 , то відповідач не заперечує, що вказаний автомобіль було придбано в період шлюбу, однак зазначає, що в період шлюбу автомобіль було продано.

5. Щодо поділу майна, а саме автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_5 , відповідач зазначає, що вказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що автомобіль було придбано в період шлюбу, відповідач не заперечує щодо виділення йому 1/2 частки вказаного автомобіля.

11.03.2019 року від позивача надійшла заява про зміну предмета позову.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 22.04.2019 року заяву позивача по витребування доказів задоволено. Витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Штогріної Олександри Іванівни належним чином завірену копію договору дарування квартири АДРЕСА_3 від 05.03.2018 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , та копії всіх документів, що слугували підставою для посвідчення договору. Витребувано від Територіального сервісного центру №5142 Регіонального сервісного центру в Одеській області належним чином завірені копії документів, які слугували підставою для реєстрації права власності та відомості: щодо транспортних засобів зареєстрованих раніше та на теперішній час за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , на підставі яких правовстановлюючих документів; щодо реєстрації права власності транспортного засобу TOYOTA, н/з НОМЕР_7 та TOYOTA, н/з НОМЕР_4 , на підставі яких правовстановлюючих документів. Витребувано від Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський», код ЄДРПОУ 20995947 належним чином завірені копії документів та відомостей, які слугували підставою для прийняття в члени кооперативу: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 відносно автомобільних гаражів № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 ; інших осіб після виходу ОСОБА_4 з кооперативу відносно автомобільних гаражів під № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 ; коли, ким і чи повністю були сплачені пайові внески за гаражі під № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 09.08.2019 року призначено судову автотоварознавчу експертизу автомобіля та провадження у даній справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 10.09.2019 року провадження у справі поновлено.

07.10.2019року досуду надійшлазаява ОСОБА_1 про змінупредмета позову.В обґрунтуваннізаяви зазначає,що підчас шлюбуза спільнікошти подружжябуло придбаноквартиру,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 ,ринкова вартістьякої складає1293110гривень.Окрім цього,під часшлюбу булопридбано нерухомемайно гаражі № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 в обслуговуючомукооперативі «Гаражнийкооператив Центральний-Дюківський»,ринкова вартістьяких складаєпо 89317гривень.Однак вказанігаражі булопродано відповідачем,при цьому ОСОБА_1 не даваласвоєї згодина продажвказаних гаражів.Окрім цього,під часшлюбу заспільні коштиподружжя булопридбано автомобільToyotaLandCruiseд.н.з. НОМЕР_4 ,ринкова вартістьякого складає518160гривень,та який22.08.2018року булопродано відповідачем,при цьомупозивачка недавала своєїзгоди напродаж вказаноавтомобіля.Окрім цього,під часшлюбу заспільні коштиподружжя булопридбано автомобіль Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_5 , який перебуває у користуванні ОСОБА_1 , ринкова вартість якого складає 211717,53 гривень. Позивачка зазначає, що 23.08.2019 року ОСОБА_2 здійснив самочинну заміну замка вхідних дверей квартири, де вона з сином проживала, а саме за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, відповідач перешкоджає ОСОБА_1 користуватись вказаною квартирою.

Враховуючи вищевикладене у заяві про зміну позовних вимог від 07.10.2019 року позивачка просить суд:

1.Визнати за ОСОБА_1 право власності на 56/100 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , обґрунтовуючи вимогу тим, що згідно висновку експерта №105/2019 судово будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 25.07.2019 року визначити порядок користування спірною квартирою відповідно до ідеальних часток по 1/2 кожному із співвласників технічно не надається можливим.

2.Виділити ОСОБА_1 на праві приватної власності автомобіль Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_5 .

3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відчуження без її письмової згоди спільне майно подружжя в сумі 164951,64 гривень.

4.Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вселення її в квартиру та зобов`язавши ОСОБА_2 не чинити позивачці перешкоди у користуванні квартирою.

5.Встановити порядок користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

6.Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати у розмірі 24373,40 грн.

09.10.2019 року було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, який визначено головуючого суддю Приморського районного суду м.Одеси ДонцоваД.Ю.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.2019 року прийнято справу до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 14.11.2019 року закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд по суті.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19.02.2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі №522/19759/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири приватною власністю.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 06.12.2021 року поновлено провадження по справі.

В судове засідання з`явились позивач, представник позивача та представник відповідача. Представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги викладені в заяві про зміну позовних вимог від 07.10.2019 року. Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

У зв`язкуз цим,датою складенняповного текстусудового рішенняє 27.01.2023 року.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.06.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції було зроблено відповідний актовий запис №517, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб № НОМЕР_8 від 05.06.2011 року.

Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис №1766, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 25.02.2013 року.

Дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до Довідки із будинкової книги про склад сім`ї.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 28.01.2019 року по справі №522/15569/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу було задоволено. Шлюб, зареєстрований 05 червня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 517, між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 ) розірвано.

У шлюбі було придбано наступне майно:

-квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,1 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_2 , дата державної реєстрації 28.08.2015 року, номер запису про право власності: 10965149;

-автомобіль марки «Toyota» моделі «Corolla», легковий комбі-В, номер шасі НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_11 , право власності на яких реєстровано на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 від 17.04.2013 року;

Відповідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідност. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і нормастатті 368 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ,2ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до ч. 1ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною першоюстатті 71 СК Українипередбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1, 2ст. 372 ЦК Українипередбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За загальним правиломстатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Щодо виділення ОСОБА_1 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач не заперечує, що вказана квартира є об`єктом спільної сумісної власності. Однак у відзиві відповідач зазначає, що ним було здійснено за власні кошти ремонт квартири, придбано меблі та обладнання, що вплинуло на вартість квартири, тому просить суд зменшити розмір частки, що належить позивачу, або компенсувати суму витрачену на ремонт квартири. Однак відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження зазначених ним доводів у відзиві.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Аналогічний висновок ВС зроблено у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19).

Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує. Відповідний правовий висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18), а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) та від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, (провадження № 61-15462св18).

Відповідно до постанови ВС від 20.01.2020 року встановлено, що «…У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.»

Проживання спільної дитини із одним із подружжя само по собі не є підставою для збільшення її частки в спільному майні подружжя. Аналогічні правові позиції викладенні у наступниx постановаx ВС: у справі №756/11750/15-ц, у справі № 350/1697/14-ц, у справі № 210/6683/14-ц, у справі №297/2837/17-ц.

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі«Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чиномквартира,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_2 , є спільною сумісною власністю подружжя, і підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Відповідно до Висновку №105/2019 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 25.07.2019 року, виходячи із вимог нормативно-правових та нормативно-технічних актів галузі будівництва, враховуючи конструктивне рішення житлового будинку АДРЕСА_6 , та об`ємно-планувальні показники квартири АДРЕСА_7 , визначити варіанти порядку користування вищевказаною квартирою відповідно до ідеальних часток по 1/2 частці кожному, технічно не надається можливим.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи висновок експерта та необхідність поділу між колишнім подружжям об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 56/100 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 44/100 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому відшкодувати за рахунок ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 6/100 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 3027 ( три тисячі двадцять сім) доларів США, що еквівалентно 77582 (сімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят дві) гривні, курсом НБУ станом на 24.07.2019 року 1 долар США 25,63 гривень.

А також суд вважає за необхідне встановити порядок користування вказаною квартирою.

Визначений порядок користування кввартирою, на думку суду, не порушує прав співвласників квартири у зв`язку з тим, що такий порядок відповідає частині, яка знаходиться у власності кожного співвласників.

За правилами ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст.391ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, судом в ході розгляду справи не встановлено підстав для задоволення позовної вимоги про усунення з боку відповідача перешкод в користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно дост. 391 ЦК України, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні положень ст.ст. 76 - 81 ЦПК України, що саме відповідачем позивачу чиняться перешкоди у користуванні нею квартирою.

Вирішуючи позовну вимогу щодо виділення ОСОБА_1 на праві приватної власності автомобіль Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_5 , враховуючи вищенаведені положення закону, суд дійшов висновку, що рухоме майно, а саме автомобіль Toyota Corolla, легковий комбі В, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_10 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки був придбаний під час перебування сторін у шлюбі.

З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши обставини справи, на підставі вказаних норм закону суд дійшов висновку про необхідність визнати за кожною зі сторін право власності на 1/2 частину автомобіля Toyota Corolla, легковий комбі В, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_10 .

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача грошову компенсацію, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за відчуження без її письмової згоди спільного майна подружжя в сумі 164951,64 гривень.

Суму обґрунтовує наступним чином:

1293110 грн. (вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) + 89317 грн. (вартість гаража №253) +89317 грн. (вартість гаража №274) + 518160 грн. (вартість автомобіля Toyota Land Cruiser) + 211717,53 грн. (вартість автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_5 ) = 2201621,53 грн. загальна вартість спільного майна подружжя.

Частка кожного зі подружжя складає по 1100810,77 грн.

Сума яку потрібно компенсувати за рахунок відповідача на користь позивачки становить 164951,64 грн. (1100810,77 грн. 935859,13 грн. (загальна вартість Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_5 та 56/100 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) = 164951,64 грн.

В розрахунокзагальної сумикомпенсації булопокладено:вартість 56/100часток квартири,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_8 ,вартість гаражів№ НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський», вартість автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_5 , вартість автомобіля Toyota Land Cruiser.

Розглядаючи вказану позовну вимогу, суд зазначає, що вимоги щодо поділу нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та машини Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_5 судом вже вирішено.

Що стосується грошової компенсації за відчуження автомобіля Toyota Land Cruise, суд зазначає наступне.

Стаття 63 СК України, передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачені статтею 65 СК України.

Відповідно до частини 2 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Частиною 4 статті 65СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У відповідності до частини 3 статті 61СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном.

Транспортний засіб Toyota Land Cruiser номер шасі НОМЕР_13 належав на праві власності ОСОБА_2 .

Однак, як вбачається із копії Договору купівлі-продажу 5142/2018/1074711 транспортного засобу, у 2018 році ОСОБА_2 передав у власність транспортний засіб Toyota Land Cruiser номер шасі НОМЕР_13 - ОСОБА_7 (а.с.том 1 139).

Таким чином, вказаний автомобіль Toyota Land Cruiser номер шасі НОМЕР_13 було відчужено у період шлюбу між сторонами.

Враховуючи, що презюмується той факт, що відповідач діяв з відома і за згодою іншого подружжя, а саме ОСОБА_1 , беручи до уваги той факт, що автомобіль було відчужено в період шлюбу, позивачка не звернулась з вимогою про визнання вказаного договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, та за відсутності доказів того, що грошові кошти були витрачені на потреби сім`ї, суд вважає що правові підстави для врахування вартості автомобіля Toyota Land Cruiser номер шасі НОМЕР_13 в суму загальної вартості спільного майна подружжя, що було відчужено ОСОБА_2 в період шлюбу без згоди ОСОБА_1 відсутні.

Що стосуєтьсяврахування угрошову компенсаціювартості гаражів№253та № НОМЕР_2 в обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський», суд зазначає наступне.

На підтвердження того, що вказані гаражі перебували у власності подружжя позивачка надала:

-копію квитанції до прибуткового касового ордера №23 від 04.07.2013 року оплата за гараж з 2010-2013 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера №24 від 04.07.2013 оплата на благоустрій автостоянки, копію виписки із протоколу №6 від 04.07.2013 року про прийняття в склад Обслуговуючого кооператива «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський» ОСОБА_2 у зв`язку із купівлею гаража № НОМЕР_1 (а.с. 1 том -16);

- копію квитанції до прибуткового касового ордера №18 від 10.04.2016 року - оплата на благоустрій автостоянки, копію виписки із протоколу №3 від 10.04.2016 року про прийняття в склад Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський» ОСОБА_2 у зв`язку із купівлею гаража № НОМЕР_2 (а.с. 1 том -17).

Відповідно до копії Довідки №006 Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський» від 16.02.2019 року, ОСОБА_2 не перебуває у членстві кооперативу з 10.06.2018 року.

Як вбачається із Листа Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський», ОСОБА_2 перебував у членстві вказаного кооперативу. Гаражні бокси № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський» переоформлені з 10.06.2018 року на ОСОБА_7 . Гаражний бокс № НОМЕР_2 перейшов у користування ОСОБА_8 з 23.02.2019 року. По теперішній час користувачем гаражного боксу № НОМЕР_1 є ОСОБА_7 , а користувачем гаражного боксу № НОМЕР_2 є ОСОБА_8 . Пайових внесків в Обслуговуючому кооперативі «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський» не існує. Сплата щоквартальних внесків відбувається своєчасно (а.с. 1 том 144).

Дослідивши вищевказані докази, суд критично оцінює твердження позивачки, що вказані гаражі належали сторонам на праві власності.

Надані позивачкою докази підтверджують лише членство відповідача ОСОБА_2 в складі Обслуговуючого кооперативу «Гаражний кооператив Центральний-Дюківський» та надані докази дають підстави свідчити лише те, що гаражі перебували у користуванні подружжя.

Окрім цього, відповідач ОСОБА_2 припинив своє членство в гаражному кооперативі з 10.06.2018 року в період шлюбу, який розірвано 28.01.2019 року.

Враховуючи вищевказане, суд відмовляє у врахуванні вартості гаражів до суми відшкодування проданого майна без згоди іншого подружжя.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що правові підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за відчуження без її письмової згоди спільного майна подружжя в сумі 164951,64 гривень відсутні, а тому відмовляє у задоволені вказаної позовної вимоги.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо вирішення питання щодо судових витрат.

Відповідно доч.1ст.131ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно доч.3ст.131ЦПК Українидо витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно доч.2ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 4802,50 грн., що підтверджується квитанцією №137 від 11.01.2019 року та 5570,90 грн., що підтверджується квитанцією №29 від 28.01.2019 року.

Відповідно до уточненої позовної заяви позивачкою було заявлено п`ять позовних вимог, з яких: чотири вимоги немайнового характеру ( судовий збір за які складав на день подання позовної заяви по 768,40 грн.) та одна вимога майнового характеру (судовий збір за яку складав на день подання позовної заяви 1649,51 грн.).

Враховуючи задоволені судом позовні вимоги, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 гривень (768,40 грн.- за позовну вимогу про визнання частки квартири, 384,20 грн. - за позовну вимогу про визнання право приватної власності на автомобіль Toyota Corolla, 768,40 грн. за позовну вимогу про встановлення порядку користування квартирою).

Зважаючи на те, що судом при вирішенні спору, було використано лише висновок №105/2019 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 25.07.2019 року, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4000 гривень. Вказані витрати ОСОБА_1 на проведення експертизи підтверджуються копією квитанції до прибуткового касового ордеру серії 02АААИ 036750 від 25.07.2019 року.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 76, 81, 84, 89, 95, 131, 139, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом спільного майна подружжя та поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_14 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 56/100 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,1 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., номер запису про право власності: 10965149.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 44/100 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,1 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., номер запису про право власності: 10965149.

Встановити порядок користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , при якому:

1.В спільному користуванні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_14 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) залишити приміщення площею 23,4 кв.м.: коридор площею 9,1 кв.м.; вбиральня площею 1,0 кв.м.; ванна площею 2,6 кв.м.; вбудова шафа площею 0,5 кв.м.; кухня площею 9,4 кв.м.; балкон площею 0,8 кв.м.

2.Виділити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_14 ) в окреме користування: житлове приміщення (кімната) площею 12,4 кв.м.; лоджію площею 3,2 кв.м.; житлове приміщення (кімната) площею 9,1 кв.м.

3.Виділити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) в окреме користування: житлове приміщення (кімната) площею 17,0 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_14 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) вартість 6/100 частин квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,1 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м., у розмірі 3027 ( три тисячі двадцять сім) доларів США, що еквівалентно 77582 (сімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят дві) гривні, курсом НБУ станом на 24.07.2019 року 1 долар США 25,63 гривень.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_14 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частинии автомобіля Toyota Corolla, легковий комбі В, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_10 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частини автомобіля Toyota Corolla, легковий комбі В, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_10 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_14 ) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот одна) гривень та судові витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право па поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 27.01.2023 року.

Суддя Донцов Д.Ю.