Ухвала

від 24.01.2023 по справі 705/4546/22

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4546/22

2-з/705/2/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2023 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковський Роман Володимирович, розглянувши заяву про забезпечення позову, подану позивачем ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНД ЮНІВЕРСЕ» про витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ВІНД ЮНІВЕРСЕ» про витребування земельних ділянок.

17.11.2022 одночасно з поданням позовної заяви до Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022 року вказана заява була передана для розгляду судді Уманського міськрайонного суду Годік Л.С.

Ухвалою від 20.01.2023 задоволено самовідвід судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВІНД ЮНІВЕРСЕ» про витребування земельних ділянок.

Згідно розпорядження від 24 січня 2023 року (№3/23) за підписом керівника апарату Уманського міськрайонного суду Черкаської області, проведено передачу справи раніше визначеному складу суду, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2023 справу передано для розгляду судді Уманського міськрайонного суду Піньковському Р.В.

Мельник Ю.П. заяву про забезпечення позову обґрунтовує наступним, що будучи власником земельних ділянок здійснив їх відчуження шляхом укладання 13.03.2014 відповідних договорів дарування на користь ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 подарувала дані земельні ділянки ОСОБА_3 , який шляхом внесення їх до статутного капіталу ТОВ «ВІНД ЮНІВЕРСЕ» здійснив відчуження спірних земельних ділянок. Незаконний та безпідставний перехід права власності на спірні земельні ділянки до інших осіб об`єктивно вказує на формальний характер укладених правочинів, які були укладені з метою унеможливлення повернення у власність позивача. Вважає що є обґрунтовані підстави що невжиття заходів забезпечення позову приведе до неможливості виконання рішення суду прийнятого за результатами розгляду справи по суті, оскільки подальше відчуження спірних земельних ділянок відповідачем призведе до чергової зміни їх власника, що позбавить позивача ефективного захисту належних йому прав у даній справі.

Просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на наступні земельні ділянки:

- земельна ділянка площею 0,3772 га (для ведення особистого селянського господарства), яка розташована в с. Краснопілка, Уманського району, Черкаської області, кадастровий номер 7124384800:01:002:0407;

- земельна ділянка площею 0,6587 га (для комерційного використання), яка розташована в с. Краснопілка, Уманського району, Черкаської області, кадастровий номер 7124384800:01:001:0271

- земельна ділянка площею 0,2500 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку), яка розташована в с. Краснопілка, Уманського району, Черкаської області, кадастровий номер 7124384800:01:002:0316;

- земельна ділянка площею 0,0426 га (для ведення особистого селянського господарства), яка розташована в с. Краснопілка, Уманського району, Черкаської області, кадастровий номер 7124384800:01:002:0370.

На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України суддя вважає за необхідне розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що вимоги заявника підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п.1, 2 та 4 ч.1, 2 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У п.7 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ вказано, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні.

Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2021 по справі № 308/8567/20, згідно з якою першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що власником земельних ділянок, про витребування яких йдеться в позовних вимогах, а саме земельна ділянка площею 0,3772 га, кадастровий номер 7124384800:01:002:0407; земельна ділянка площею 0,6587 га кадастровий номер 7124384800:01:001:0271; земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 7124384800:01:002:0316; та земельна ділянка площею 0,0426 га, кадастровий номер 7124384800:01:002:0370, які розташовані в с. Краснопілка, Уманського району, Черкаської області, є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІНД ЮНІВЕРСЕ» (ЄДРПОУ: 42772960), яке в свою чергу є відповідачем по справі.

Отже, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірні земельні ділянки може ускладнити ефективний захист позивачем своїх прав у випадку відчуження спірних земельних ділянок відповідачем, тому до вирішення справи по суті про витребування земельних ділянок, слід накласти арешт на спірні земельні ділянки.

Відповідно до ч.8 ст.153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Як передбачено ч.1 ст.154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч.3 ст.154 ЦПК України, відсутні.

За таких обставин, оскільки суд прийшов до висновку, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, такий захід є обґрунтованим та співмірним заявленим позовним вимогам, а тому суд вважає, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст.149, 150, 153, 154, 353, 354 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельні ділянки задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки:

- земельна ділянка площею 0,3772 га (для ведення особистого селянського господарства), яка розташована в с. Краснопілка, Уманського району, Черкаської області, кадастровий номер 7124384800:01:002:0407;

- земельна ділянка площею 0,6587 га (для комерційного використання), яка розташована в с. Краснопілка, Уманського району, Черкаської області, кадастровий номер 7124384800:01:001:0271

- земельна ділянка площею 0,2500 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку), яка розташована в с. Краснопілка, Уманського району, Черкаської області, кадастровий номер 7124384800:01:002:0316;

- земельна ділянка площею 0,0426 га (для ведення особистого селянського господарства), яка розташована в с. Краснопілка, Уманського району, Черкаської області, кадастровий номер 7124384800:01:002:0370.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію даної ухвали направити заявнику ОСОБА_1 для пред`явлення до виконання та відповідачу ТОВ «ВІНД ЮНІВЕРСЕ» для відома.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Р. В. Піньковський