Вирок
від 07.02.2023 по справі 554/3553/21
ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 07.02.2023Справа № 554/3553/21 Провадження № 1-кп/554/647/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2023 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора- ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника- ОСОБА_5 ,

представника потерпілої сторони - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014170010000449 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Микільське, Полтавського району, Полтавської області, українця, громадянина України, працюючого редактором ГО «Останній Бастіон», одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,

встановив:

I. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ЯКЕ ВИЗНАНЕ СУДОМ НЕДОВЕДЕНИМ

Відповідно до обвинувального акту від 22.03.2021 року, затвердженого прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_4 у квітні 2014 року шляхом обману та використання завідомо підроблених офіційних документів вчинив закінчений замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, а саме: грошовими коштами ПАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» (код ЄРДПОУ 22523595), за таких фактичних обставин:

7 жовтня 2013 року між приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Залізничні шляхи» (далі по тексту ПрАТ «СК Залізничні шляхи») та ОСОБА_4 було укладено договір № 02/86 добровільного страхування від нещасних випадків з дією до 09 жовтня 2014.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 «Предмету договору» договору № 12 86 від 07.10.2013 було зазначено, що предметом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи, якою відповідно до вказаного договору виступав ОСОБА_4 .

Згідно п. 2.1 розділу 2 «Страхові ризики. Страхові випадки. Виключення з страхових випадків» договору № 02/86 від 07.10.2013 нещасним випадком за даним Договором слід вважати раптову, випадкову, короткочасну та непередбачену подію, що фактично відбулася і внаслідок якої настав розлад здоров`я (травматичне пошкодження, ураження електричним струмом, випадкове отруєння отруйними речовинами, хімічними речовинами (промисловими, побутовими) недоброякісними харчовими продуктами, за винятком харчової токсикоінфекції (сальмонельозу, дизентерії), ліками; захворювання кліщовим енцефалітом (енцефаломієлітом) або поліомелітом, розриви (поранення) органів, або їх вилучення внаслідок невірних медичних маніпуляцій Застрахованої особи або її смерті.

У відповідності до п.п. 2.2. розділу 2 «Страхові ризики. Страхові нападки. Виключення з страхових випадків» Договору № 02/86 від 07.10.2013 визначено, що страховими випадками є нижченаведені події (за винятком, які сталися при обставинах, зазначених в п. 2.3 Договору), які сталися внаслідок нещасного випадку, що мав місце під час дії договору страхування та підтверджені документами, виданими компетентними органами у встановленому порядку (медичними закладами, комісією МСЕК, судом).

2.2.1 Тимчасова втрата Застрахованою особою загальної працездатності не менш ніж 7 календарних днів внаслідок нещасного випадку (для непрацюючих з тимчасовою втратою загальної працездатності розуміється перебування на амбулаторному або стаціонарному лікуванні не менше 7 календарних днів, внаслідок нещасного випадку.)

Однак, ОСОБА_4 , з метою незаконного заволодіння грошовими коштами страхової компанії в особливо великих розмірах, отримання їх як страховий внесок від нещасного випадку, підставою до виплати яких слугували медичні документи, стосовно тимчасової втрати працездатності, 17.02.2014 звернувся до раніше свого знайомого завідувача травматологічним відділенням 1-ї МКЛ м. Полтави - ОСОБА_7 , з метою внесення останнім завідомо неправдивих відомостей до документів 1 МКЛ і медичних документів на ім`я ОСОБА_4 щодо його госпіталізації до травматологічного відділення 1МКЛ, діагнозу, перебування на стаціонарному лікуванні в 1 МКЛ, проведення оперативного лікування останнього та подальшого їх використання ОСОБА_4 під час отримання ним виплати страхового відшкодування від ПрАТ «СК «Залізничні шляхи».

Після чого, ОСОБА_7 вніс завідомо неправдиві відомості до медичної карти стаціонарного хворого № 1180, заведеної на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо діагнозу при госпіталізації: пошкодження ротаційної манжети лівого плечового суглобу, та в порушення вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форм власності та підпорядкування «без виконання додаткових методів обстеження (УЗД, рентгенографія) та вносячи неправдиві відомості до клінічних обстежень ЗАК, ЗАС), встановив заключний клінічний діагноз: «Після травматичний розрив ротаційної манжети лівого плеча в сухожильній частині надосьового м`язу з явищами піакроміально-піддельтоподібного бурситу зліва. Гемартроз лівого колінного суглобу».

В послідуючому, ОСОБА_7 , 26.03.2014 вніс завідомо неправдиві відомості до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1180 на ім`я ОСОБА_4 щодо його стаціонарного лікування в травматологічному відділенні 1 МКЛ в період часу з 17.02.2014 по 26.03.2014, діагнозу, анамнезу хвороби, операції, лікування, виписки, аналізів дослідження, рекомендацій, а також 27.03.2014 вніс завідомо неправдиві відомості до офіційного документу-листка непрацездатності серії АГО № 052379 від 26.03.2014 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо стаціонарного лікування останнього в період часу з 17.02.2014 по 26.03.2014, первинного та заключного діагнозів та надав ОСОБА_4

ОСОБА_4 , отримавши від ОСОБА_8 завідомо неправдиві медичні документи та маючи їх на меті незаконно використати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, 16.04.2014 звернувся до ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 3 з заявою на страхове відшкодування, згідно до якої, на підставі Договору добровільного страхування від нещасних випадків № 02/86 від 07.10.2013, а також у відповідності до наявної медичної документації, яка в собі містила завідомо неправдиві дані, щодо його лікування, первинного та заключного діагнозів, прохав здійснити йому страхове відшкодування у зв`язку з настанням у нього, передбаченого в Договорі страхового випадку: отримання побутової травми, внаслідок падіння, яка мала місце 16.02.2014 в м. Полтава та на підставі встановленого діагнозу: Після травматичний розрив ротаційної манжети лівого плеча в сухожильній частині над остьового м`язу з явищами підакроміально-піддельтоподібного бурситу зліва. Гемартроз лівого колінного суглобу, перенесеного 26.02.2014 оперативне втручання та стаціонарне лікування в травматологічному відділенні 1-МКЛ м. Полтава в період часу з 17.02.2014 по 26.03.2014, які були ним долучені до поданої заяви, тим самим, використав їх, подавши до ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», з метою подальшого незаконного отримання виплати страхового відшкодування від ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» в загальній сумі 8 000 000 гривень.

Однак, вказані грошові кошти останньому виплачені не були, з причин, які не залежали від його волі, попри виконаних всіх необхідних дій, зі сторони ОСОБА_4 , направлених на отримання ним вказаних грошових коштів, належних ПрАТ «СК Залізничні шляхи».

Розмір страхової виплати, який мав отримати Страхувальник ОСОБА_4 , відповідно до договору № 02/86 «Добровільного страхування від нещасних випадків» від 07.10.2013, в результаті страхового випадку: тимчасової втрати загальної працездатності від нещасного випадку: отримання побутового травматичного пошкодження внаслідок падіння, а саме: «Після травматичний розрив ротаційної манжети лівого плеча в сухожильній частині над остьового м`язу з явищами підакроміально-піддельтоподібного бурситу зліва. Гемартроз лівого колінного суглобу та перебування на стаціонарному лікування з 17.02.2014 по 26.03.2014 38 днів), відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 754 від 16.06.2017 становить 1 520 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 стороною обвинувачення ставиться у провину вчинення закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи обізнаним, що видані лікарем травматологічного відділення 1-МКЛ м. Полтави ОСОБА_9 офіційні медичні документи: листок непрацездатності серії АГО № 052379 від 26.03.2014 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчує тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455, а також виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1180, яка є формою первинної облікової документації № 027/о, що затверджена Наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 та в собі містять завідомо неправдиві відомості щодо встановленого ОСОБА_4 діагнозу, анамнезу хвороби, операції, лікування, виписки, аналізів дослідження, рекомендацій, а також стаціонарного лікування останнього в період часу з 17.02.2014 по 26.03.2014 в травматологічному відділенні 1-МКЛ м. Полтави, первинного та заключного діагнозів, 16.04.2014 року умисно використав їх, надавши до офісу ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 3, офіційного документу - заяви на страхове відшкодування, яка є обов`язковою до подачі для здійснення йому страхового відшкодування, у зв`язку з настанням, передбаченого в Договорі № 02/86 від 07.10.2013 страхового випадку: отримання ним побутової травми, внаслідок падіння, яка мала місце 16.02.2014 в м. Полтава, та на підставі встановленого діагнозу: «Після травматичний розрив ротаційної манжети лівого плеча в сухожильній частині над остьового м`язу з явищами підакроміально-піддельтоподібного бурситу зліва. Гемартроз лівого колінного суглобу» перенесеного 26.02.2014 оперативного втручання та стаціонарного лікування в травматологічному відділенні 1-МКЛ м. Полтава.

Таким чином, ОСОБА_4 стороною обвинувачення ставиться в провину ще й використання завідомо підробленого документу, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

II. ПІДСТАВИ ВИПРАВДАННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО

А. Релевантні джерела права

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Лише сукупність усіх передбачених законом об`єктивних та суб`єктивних ознак складу злочину може бути підставою кримінальної відповідальності.

Стаття 190 КК України, інкримінована ОСОБА_4 , передбачає кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно… (ч. 2), у великих розмірах… (ч. 3), в особливо великих розмірах… (ч. 4).

Обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридичне значимої інформації) характер. Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо.

Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі ( ч. 2 ст. 15 КК України).

Визначальним елементом суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України є прямий умисел і корисливий мотив.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання ( ч. 2 ст. 24 КК України)

Відсутність хоча б одного зі складових елементів шахрайства, у тому числі об`єктивної чи суб`єктивної сторони, означає, що дії осіб, поведінка яких оцінюється, можуть знаходитись в іншій юридичній площині, ніж кримінальна, а саме: свідчити про наявність цивільного або господарського спору (Постанова ВС №51-2903км18 від 02.10.2018 року).

Частина 4 ст. 358 КК України передбачає кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа.

Визначальною ознакою суб`єктивної сторони вказаного складу злочину теж є прямий умисел, тобто особа має знати, що у документі, який вона використовує відображені певні завідомо неправдиві відомості.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню в пергу чергу: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ст. ст. 91, 92 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відтак особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. ч. 1, 2 ст.17 КПК України).

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведенняпоза розумним сумнівомозначає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК України, рішення Європейського суду з прав людини усправах «Кобець проти України»від 14.02.2008 р., «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 06.12.98).

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок постановляється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення ( ч. 1 ст. 373 КПК України).

Б. Надані суду докази та їх оцінка

11 серпня 2014 року до прокурора Полтавської області надійшла заява про злочин передбачений ст. 15, 190 КК України від першого заступника голови правління ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» ОСОБА_10 про те, що 07.10.2013 року між ПрАТ ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків, дія якого була припинена з 25.11.2013 року за ініціативою ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», про що ОСОБА_4 було повідомлено у встановленому порядку. В подальшому ОСОБА_4 з метою отримання незаконного прибутку, намагається шахрайським шляхом заволодіти коштами ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» в розмірі 8000 000 грн (т. 2 а.с. 3-7).

Із цієї заяви убачається, що 07 жовтня 2013 року між ПрАТ Страхова компанія Залізничні шляхи та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків, дія якого була припинена з 25.11.2013 року за ініціативою ПрАТ «СК Залізничні шляхи про що ОСОБА_4 було повідомлено у встановленому порядку. Не зважаючи на це, ОСОБА_4 , з метою отримання незаконного прибутку, вирішив шахрайським шляхом заволодіти коштами ПрАТ СК Залізничні шляхи та на виконання свого злочинного наміру підмовив свого давнього знайомого завідуючого травматологічним відділенням першої міської лікарні ОСОБА_11 скласти та передати йому підроблені медичні документи про проведення йому операції та перебування на стаціонарному лікуванні для можливості штучного створення страхового випадку. На виконання сумісного злочинного наміру, ОСОБА_8 вніс неправдиві відомості стосовно діагнозу ОСОБА_12 «Післятравматичний розрив ротаційної манжети лівого плеча з сухожильній частині над остьового м`язу, з явищами підакромально-піддельтоподібного бурситу зліва Гемартроз лівого колінного суглобу», проведення 26.02.2014 р. операції ОСОБА_4 : «Артоскопії лівого плечового суглобу з відновленням цілісності ротаційної манжети лівого плеча», та перебування його на стаціонарному лікуванні в період з 17 лютого по 26 березня 2014 року», до наступних офіційних документів: виписки із медичної карти №1180 від 26.03.2014 p., листка непрацездатності серії АГО №052379. Зазначені підроблені документи були завірені ОСОБА_13 своїм підписом та відбитком печатки 1-ої міської лікарні та надані ОСОБА_12 для подальшого пред`явлення до ПрАТ «СК Залізничні шляхи. Для можливості придания вигляду дійсності проведення операції та визначення активного медичного діагнозу, ОСОБА_8 скористався фактом раніше здійсненим медичним втручанням до плечового суглобу ОСОБА_4 , який можливо видавати як проведеним пізніше, а саме 26.02.2014 року. Отримавши від ОСОБА_11 вищезазначені підроблені документи, ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення шахрайським шляхом надав їх копії разом із заявою на страхове відшкодування до ПрАТ СК Залізничні шляхи.

25 квітня 2014 року товариство листом вих. № 55/81 ВЗ повідомило ОСОБА_4 про результат розгляду заяви на страхове відшкодування. А саме, нагадало про факт дострокового розірвання договору страхування від нещасних випадків від 07.10.2013 року. З боку ПрАТ СК Залізничні шляхи було виконано всі договірні зобов`язання. А саме, повідомлено страхувальнику про дострокове припинення договору в повному умовами договору та законом порядку та повернуто страховий платіж в повному обсязі шляхом внесення його на депозит нотаріуса. Однак, не зважаючи на рішення страхової компанії, ОСОБА_4 , продовжуючи виконувати свій злочинний намір на заволодіння шахрайським шляхом коштами ПрАТ СК Залізничні шляхи, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовною заявою про стягнення страхового відшкодування у розмірі 8000000 грн. В свою чергу товариство звернулось з зустрічною позовною заявою про визнання договору страхування від нещасних випадків № 02/86 від 07 жовтня 2013 року достроково припиненим з 25 листопада 2013 року. На той час обидві справи знаходились на розгляді у Октябрському районному суді м. Полтави. При ознайомленні з медичною карткою стаціонарного хворого №1180 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави, хворого ОСОБА_4 представником ПрАТ СК «Страхова компанія «Залізничні шляхи», виявлено численні порушення щодо правильності ведення медичної документації, невідповідності встановлених діагнозів клінічній картині захворювань а також фальшування даних лабораторних та інструментальних методів діагностики, зокрема такі:

- в направленні на госпіталізацію до травматологічного відділення 1-ї МКЛ м. Полтава а також при первинному огляді в приймальному відділенні лікарні лікарем ОСОБА_8 хворому ОСОБА_4 було встановлено серед іншого і діагноз: Гемартроз лівого колінного суглобу, в подальшому в період часу з 17.02.2014 року по 26.03.2014 року в медичній картці стаціонарного хворого №1180 не має жодного згадування про лівий колінний суглоб з боку як самого хворого так і лікуючого лікаря, який в заключному клінічному діагнозі все ж відобразив даний діагноз, однак невідомо чим він підтверджується;

- при поступленні громадянина ОСОБА_4 на стаціонарне лікування лікар ОСОБА_8 після встановлення діагнозу визначив план обстеження хворого з метою підтвердження встановленого діагнозу, зокрема, визначив необхідним провести лабораторні та інструментальні методи діагностики (ЗАК, ЗАС, глюкоза крові, сечі, коагулограма, група крові та Rh-фактор, аналіз крові на RW, HBsAg, ЕКГ), однак жодного із них не було проведено, оскільки будь-яка інформація про проведене обстеження в історії хвороби відсутня, натомість дивним образом в виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1180 значиться, що хворому ОСОБА_4 було проведено відповідні аналізи.

-в медичній картці стаціонарного хворого №1180 лікуючим лікарем зазначається, що разом з ним при сумісному обході в відділенні приймали участь доценти ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , однак жодного запису даних лікарів не має, як і відсутні записи запланованих консультантів анестезіолога та фізіотерапевта;

- в протоколі оперативного втручання від 26.02.2014 року лікарем ОСОБА_7 зазначено про те, що оперативне втручання було проведено під провідниковою анестезією, однак який анестетик було застосовано невідомо, оскільки ні в самому протоколі, а ні в листі лікарських призначень жодної згадки про медичний препарат не має;

- листом даної медичної установи (вих.№2680 від 25.07.2014 року) адресованого до Октябрського районного суду м. Полтави, в якому зокрема зазначено, шо Наказом по 1-й MKJI №346 від 08.07.2014 року створено комісію по перевірці якості надання медичної допомоги ОСОБА_4 . Згідно висновків вказаних в довідці службового розслідування від 11.07.2014 року: ведення первинної медичної документації незадовільне та має грубі порушення; тривалий термін лікування хворого в умовах стаціонару не обґрунтований; додаткові методи обстеження (УЗД, рентгенографія), що підтверджують встановлений клінічний діагноз не виконані; загальноклінічні дослідження в умовах лікарні не проводились; відсутній запис в операційному журналі про оперативне втручання;

- відсутність записів в журналі реєстрації хворих, що звернулись у травмпункт, хоча у лікарні встановлено чіткий порядок для звернення громадян з гострою біллю, який однаковий для всіх пацієнтів. В журналі анестезії і інтенсивної терапії відсутні данні про проведення знеболювання під час операції

- у листку непрацездатності серія АГО №052379 міститься неправдива інформація про те, що ОСОБА_4 працює в ДП НАК «Надра України Полтаванафтогазгеологія», що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до постанови Господарського суду по справі № 18/117 від 18.07.2013 року про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ДП НАК «Надра України Полтаванафтогазгеологія» визнано банкрутом, припинено повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого ОСОБА_16 та відкрито ліквідаційну процедуру;

- перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні понад 30 днів (38 днів) без проведення ЛКК є ще одним підтвердженням підробки медичної документації лікарем ОСОБА_13 та фальсифікації самого «лікування» ОСОБА_4 .

До цієї заяви додано договір №02/86 від 07.10.2013 року добровільного страхування від нещасних випадків, укладений між ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» (Страховиком) та ОСОБА_4 (Страхувальником), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані із життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи (п. 1.1. Договору).

Згідно з цим договором, він набирає чинності з 10.10.2013 року і діє до 09.10.201 року (п. 5.1 Договору). Страховий платіж 80000 грн (п. 4.3 Договору). Граничний та загальний розмір страхової суми встановлений в розмірі 8000000 грн (п.п. 3.1, 3.2 Договору) (т. 2 а.с. 32-36, т. 3 а.с. 170-172);

При надходженні письмової заяви, щодо здійснення страхової виплати, в термін не більше 15 робочих днів з дня одержання всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку Страховик приймає рішення про виплату чи відмову у страховій виплаті (п. 8.3 Договору).

У разі настання страхового випадку розмір страхової виплати визначається наступним чином:

8.6.1.При настанні страхового випадку, визначеного у п.2.2.1. Договору (тимчасова втрата застрахованою особою загальної працездатності не менш ніж на 7 календарних днів) 0,5% від страхової суми за кожен день непрацездатності, але не більше 50 % від страхової суми по кожному окремому нещасному випадку;

8.6.2. При настанні страхового випадку, визначеного у п.2.2.2 Договору, тобто встановлення інвалідності 1 групи 100% страхової суми; 2 групи 75 % страхової суми, 3 групи 50% страхової суми.

8.6.3 При настанні страхового випадку, визначеного у п. 2.2.3 Договору (смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку) 100% страхової суми.

Аналіз указаного договору свідчить, що при настанні страхового випадку отримання травми, відображеної в обвинуваченні ОСОБА_4 , вочевидь не є можливим отримання ним 8000 000 грн страхового відшкодування, позаяк відсутні відомості про надання ОСОБА_4 до страхової компанії відомостей про інвалідність чи про свою смерть.

З огляду на вказану в обвинуваченні тривалість стаціонарного лікування ОСОБА_4 - 38 днів, максимально можливим є страхове відшкодування для нього на суму 1 520 000 грн (38х40000 (0, 5% від страхової суми 8000000)) й лише у випадку прийняття Страховиком рішення про їх виплату.

Водночас, страховик має право відкласти страхову виплату, в тому числі при повідомленні страхувальником чи застрахованою особою свідомо неправдивих відомостей про предмет страхування, про факт настання страхового випадку або іншої неправдивої інформації (п.9.2.4 Договору) та у випадку, коли на вимогу страховика не подані документи, які підтверджують факт настання страхового випадку (п. 9.2.6 Договору).

Виконання у цьому договорі з боку уповноваженої особи страховика ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» ОСОБА_10 підпису та печатки цієї страхової компанії підтверджуються висновками експертів № 1701 від 07.07.2017 року (т. 4 а.с. 156-167) та № 1702 від 11.07.2017 року (т. 4 а.с. 175-198). Тобто легітимність та добросовісність договірних відносин не викликає сумніву.

Аналізуючи медичні документи, які ОСОБА_4 надав до ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» із заявою про виплату страхового відшкодування суд приходить до таких висновків.

Виписка з медичної карти амбулаторного хворого №1180 від 26.03.2014 року ( т. 2 а.с. 37-38) щодо ОСОБА_4 містить необхідні реквізити, зокрема:

- анкетні дані та відомості про місце роботи хворого ОСОБА_4 ;

- його діагноз: «післятравматичний розрив ротаційної манжети лівого плеча в сухожильній частині надостьового м`язу з явищами підакроміально-піддельтоподібного бурситузліва, гемартроз лівого колінного суглобу;

- анамнез хвороби: «зі слів хворого травма 16.02.2014 року побутова, впав, за допомогою звернувся до травматологічного відділення 1 МКЛ. Після консультації міського травматолога 17.02.2014 року госпіталізований в травматологічне відділення для подальшого лікування;

-дані про операцію: «26.02.2014 року артроскопія лівого плечового суглобу з відновленням цілісності ротаційної манжети лівого плеча»;

-лікування: «кімацеф, ревмоксикам, блокади з дексаметазоном, терафлекс, фізіотерапія, пов`язки з спиртовим розчином хлорфіліпту»;

-відомості про аналізи крові, сечі, ЕКГ, лікувальні і трудові рекомендації.

Ця виписка має підпис лікуючого лікаря та завідуючого відділенням ОСОБА_7 , печатку 1 МКЛ, штамп про реєстрацію цієї виписки 23.04.2014 року за № 81 у Журналі реєстрації та обліку повідомлень про страхові випадки та заяв про страхові відшкодування. Явних ознак її підроблення, як і обізнаності про це ОСОБА_4 , не вбачається, до того ж виконання вказаної виписки та безпосередньо історії хвороби саме у Першій міській клінічній лікарні ніким не спростовується.

Листок непрацездатності ОСОБА_4 серії АГО №052379 від 26.03.2014 року теж заповнений у відповідних графах, містить дані про стаціонарне лікування ОСОБА_4 у 1 МКЛ з 17.02.2014 року по 26.03.2014 року, підписи та печатку вказаної установи, тому з точки зору стороннього спостерігача не викликає жодних сумнівів у його достовірності. До того ж він теж містить штамп про реєстрацію цієї виписки 23.04.2014 року за № 81 у Журналі реєстрації та обліку повідомлень про страхові випадки та заяв про страхові відшкодування ( т. 2 а.с. 39).

Прямих доказів, які би спростовували стаціонарне лікування ОСОБА_4 у 1 Міській клінічній лікарні м. Полтави з 17.02.2014 року по 26.03.2014 року, а також те, що йому 26.02.2014 року поза розумним сумнівом не проводилось жодних оперативних втручань, в тому числі вказаних у його історії хвороби суду не надано. Не доведеним є і те, що ОСОБА_4 раніше проводились інші у тому ж самому місці оперативні втручання, а також його обізнаності про різновиди оперативних втручань та їх наслідки, суду не надано і можливість здобуття таких доказів за сплином тривалого часу (майже 9 років) наразі видається вичерпаною.

У своїй заяві до ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» про виплату страхового відшкодування від 16.04.2014 року ОСОБА_4 указав відомості про себе, які буквально відповідають його медичній документації, зокрема, дослівно зазначив діагноз, що йому встановив лікар, період стаціонарного лікування, обставини свого травмування та просив перерахувати йому страхове відшкодування на відповідний рахунок, не вказуючи при цьому суми такого відшкодування ( т. 2 а.с. 40, т. 3 а.с. 173).

Виконання у цій заяві підпису саме ОСОБА_4 підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1702 від 13.07.2017 року (т. 4 а.с. 188 зворот).

Копія довідки службової перевірки надання медичної допомоги від 11.07.2014 свідчить лише про виявлені комісією 1-ої МКЛ недоліки у веденні медичної документації лікарем ОСОБА_7 у медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого №1180 ОСОБА_4 . За твердженням самого ОСОБА_7 документи в історії хвороби ОСОБА_4 після їх вилучення головним лікарем були не всі. Аналогічні висновки вбачаються з копії листа Департаменту охорони здоров`я від 29.09.2014 та довідки комісійної перевірки цього департаменту, листа 1-ої МКЛ від 25.07.2014 та висновку спеціаліста від 17.11.2014 №025/мс/14 (т.2 а.с.92-96).

У жовтні 2014 року ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» зверталась до Київського районного суду м. Полтави суду з цивільним позовом, у якому просила визнати дії лікаря Першої міської клінічної лікарні м. Полтави ОСОБА_7 неправомірними, що виражались у безпідставному внесенні неправдивих відомостей стосовно діагнозу ОСОБА_4 , проведення 26.02.14 року йому операції та перебування на стаціонарному лікуванні в період з 17 лютого по 26 березня 2014 року до виписки із медичної карти №1180 від 26.03.14 року, листка непрацездатності серії АГО №052379 від 26.03.14 року, також просила визнати недійсним вказаний лист непрацездатності.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 6 листопада 2014 року (справа № 552/6619/14-ц), залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15.12.2014 року, у позові страховій компанії відмовлено, мотивуючи тим, що посилання страхової компанії на недостовірність (фальшивість) наданих ОСОБА_4 до ПрАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» документів для виплати страхового відшкодування є лише припущеннями позивача, які не підтверджується належними й допустимими доказами. При цьому також констатовано, що наявність незначних порушень у веденні медичної карти стаціонарного хворого не може підтверджувати вчинення лікарем неправомірних дій чи підроблення медичної документації.

У той же час Апеляційним судом на той час було оглянуто у судовому засіданні оригінал трудової книжки, де мався запис про прийняття на роботу директоромДП НАК «Надра України Полтаванафтогазгеологія» та відсутній запис про звільнення, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року та відповідний наказ Голови правління ДП НАК «Надра України Полтаванафтогазгеологія» про поновлення ОСОБА_4 на роботі.

Окрім того, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30.04.2014 року (справа № 1622/9077/2012) скасовано наказ НАК «Надра України» № 61-к від 16.06.2009 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директораДочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» та поновлено його на вказаній посаді з 17.06.2009 року. До цього рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 січня 2009 року, яке набрало чинності 10 червня 2009 року звільнення ОСОБА_4 з указаної посади було визнано незаконним та його поновлено на займаній посаді.

За наявності таких рішень суду вочевидь не можна стверджувати, що місцем роботи обвинуваченого ОСОБА_4 станом на момент оформлення йому листка непрацездатності серії АГО №052379 у 2014 році не було Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія».

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із цивільним позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» (далі-ПрАТ «СК «Залізничні шляхи») про стягнення страхового відшкодування, а ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» пред`явило зустрічний позов про визнання страхового договору добровільного страхування від нещасних випадків від 7 жовтня 2013 року припиненим з 25 листопада 2013 року, мотивуючи тим, що після укладення договору страхування з ОСОБА_4 , з метою забезпечення прав страхувальника при виконанні умов договору в разі настання страхового випадку, а також враховуючи великий розмір страхової суми, страховик звертався до інших страхових компаній з пропозицією про укладення договору перестрахування та отримав відмову.

Рішеннями Октябрського районного суду м. Полтави від 25 грудня

2014 року, апеляційного суду Полтавської області від 7 листопада

2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.08.2017 року (справа № 554/8395/14-ц) у задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» про стягнення страхового відшкодування та зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» до ОСОБА_4 про визнання договору страхування припиненим відмовлено ( т. 2 а.с. 53-62, 169-178).

19 лютого 2014 року ОСОБА_4 повідомив страховика про настання страхового випадку, а саме 16 лютого 2014 року внаслідок падіння він отримав побутове травматологічне пошкодження і 17 лютого 2014 року був госпіталізований до травматологічного відділення 1-ої міської клінічної лікарні м. Полтави. (далі 1-а МКЛ м. Полтави).

25 квітня 2014 року страхова компанія повідомила ОСОБА_4 про відмову у виплаті страхової виплати, оскільки укладений між ними договір був достроково розірваний.

Згідно із ч.1 ст.16 ЗУ «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №65 від 22 червня 2015 року діагнози, які зазначені в медичній карті стаціонарного хворого №1180 травматичного відділення 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави на ім`я ОСОБА_4 не підтверджуються (не вирифікуються) результатами ультразвукового МРТ та УЗД дослідження плечового суглобу. Об`єктивних судово-медичних даних про розрив ротаційної манжети лівого плечового суглобу, в тому числі за період 16-17 лютого 2014 року не виявлено. Аналіз всіх отриманих даних дає підставу вважати, що оперативне втручання артроскопія лівого плечового суглобу з відновленням цілісності ротаційної манжети в умовах 1-ї МКЛ м. Полтави 26 лютого 2014 року ОСОБА_4 не проводилось. Об`єктивні судово-медичні дані про проведення будь-яких інших операцій на лівому плечовому суглобі в наданій медичній документації відсутні. Діагноз, вказаний в листку непрацездатності № 052379, не підтверджується даними комісійної судово-медичної експертизи, як і обґрунтованість лікування ОСОБА_4 за період з 17 лютого 2014 року по 26 березня 2014 року з приводу цього діагнозу в умовах 1-ї МКЛ м. Полтави ( т.4 а.с. 28-55).

Відповідно висновку повторної судово-медичної експертизи №28-КЕ/2017/пп від 25 квітня 2017 року об`єктивних судово-медичних даних, які б підтверджували наявність травми у ОСОБА_4 від 16 лютого 2014 року та проведення з приводу вказаного вище оперативного втручання артроскопічним методом від 26 лютого 2014 року КЗОЗ 1-а міська клінічна лікарня м. Полтави не встановлено (т. 4 а.с. 66-78).

З відповіді головного лікаря 1-ої міської клінічної лікарні м. Полтави від 26 травня 2015 року вбачається, що в 2006 році в травматичному відділенні введений в експлуатацію комплекс для ендоскопічної та артроскопічної хірургії, але оперативні втручання артроскопічним методом на плечовому суглобі при пошкодженні ротаційної манжети лікарями травматологами, в тому числі і лікарем ОСОБА_7 не проводились, так як технічні характеристики комплексу не дають можливості виконання даної операції.

Встановивши, що експертами досліджувалися медичні документи, які були надані ОСОБА_4 на підтвердження факту отримання ним травми, яким дана відповідна оцінка, при цьому встановлено відсутність оперативного втручання артроскопічним методом на плечовому суглобі при пошкодженні ротаційної манжети ОСОБА_4 лікарями травматологами, суди в цивільному порядку прийшли до висновку про відмову ОСОБА_4 в задоволенні заявленого ним позову.

У той же час цими експертними дослідженнями не спростовано перебування ОСОБА_4 у травматологічному відділення 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави з 17.02.2014 року по 26.03.2014 року, його травмування напередодні цього, а також не встановлено його очевидну обізнаність про неправильність його діагнозу, повної відсутності його травмування та не проведення жодних оперативних втручань.

Навпаки, під час комісійної судово медичної експертизи (висновок № 65 від 22.06.2015 року) членами експертної комісії при огляді 18.05.2015 року в ділянці лівого плечового суглобу ОСОБА_4 по передній та зовнішній поверхні виявлено два рубці шкіри розміром по 1x0,1см кожен. Правильно-лінійна їх форма, загострені кінці, наявність слідів одного хірургічного шва можуть свідчити про те, що вони є результатом загоєння ран, які утворилися від дії гостро-ріжучого предмета з подальшим накладенням хірургічного шва. Інші морфологічні характеристики шрамів (білесуватий колір, м`яка консистенція, розміщення на рівні шкіри з легкою гіперпігментацією оточуючих тканин та рівномірне голубувато- білувате свічення їх в ультрафіолетових променях) дозволяють судити, що давність їх утворення відповідає терміну більше ніж 6 місяців від дня огляду членами експертної комісії (И.М. Серебрянников. Судебно-медицинское исследование рубцов кожи. М.: Мед- гиз, 1962, 126с.). Більш детальне судження про походження цих рубців шкіри по наданих медичних документах неможливе (т. 4 а.с. 54).

За висновками комісії визнаних в Україні фахівців з питань судово-медичної експертизи №278-КЕ/2015/пп від 22.09.2015 року Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз (т. 4 а.с. 45-88), 02.09.2015 року ОСОБА_4 був оглянутий членами експертної комісії в приміщенні відділу комісійних судово-медичних експертиз ХОБСМЕ, при цьому встановлено: в ділянці проекції великого горба лівої плечової кістки по передній та зовнішній поверхням встановлено два рубця. Рубець № 1 лінійної форми, горизонтально-орієнтований, довжиною до 1 см зі слідами від швів по периферії, еластичний, рухливий, трохи втягнутий, білісуватого кольору, м`який та безболісний на дотик, не спаяний з підлеглими м`якими тканинами, на рівні шкіри. Рубець № 2, характером вищевказаного, довжиною до 0,9 см, розташований на 2 см вправо і на 1 см донизу від рубця № 1. Длінник його розташований косовертикально, дещо знизу доверху.

03.09.2015 року надані на експертизу диск МРТ, рентгензнімок МРТ длівого плечового суглобу на ім`я ОСОБА_4 були консультовані лікарем-рентгенологом вищої кваліфікаційної категорії, доцентом кафедри променевої діагностики, променевої терапії та радіаційної медицини ХНМУ Е.П.Степановим, який вказав: «…Представлены результаты МРТ исследования ОСОБА_17 , 1968 г.р., от 18.05.2015 на слайдах и на диске. Определяется асептический отек костного мозга в проекции большого бугорка. В проекции надостной мышцы и вдоль сухожилия подлопаточной мышцы отмечается гиперинтенсивный МР сигнал. Суставная щель в области акромиально-ключичного сочленения сужена, субхондральный склероз, щиповидные краевые разрастания. В проекции сустава гиперинтенсивный МР сигнал. Заключение: Признаки состояния после оперативного восстановления целостности сухожилия надостной мышцы. Наличие теносиновиита надостной мышцы, тендинита сухожилия подлопаточной мышцы, деформирующий артроз акромиально-ключичного сочленения, дегенеративные изменения в левом плечевом суставе, синовиит».

02.09.2015 року ОСОБА_4 оглянутий лікарем ортопедом-травматологом вищої кваліфікаційної категорії, заступником головного лікаря ДЗ «Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Сітенко НАМН України» ОСОБА_18 , який з урахуванням даних з наданої медичної документації, результатів інструментальних обстежень та консультації лікаря рентгенолога, в консультативному висновку від 10.09.2015 року вказав: «..Представлена медицинская документация (медична карта стаціонарного хворого №1180, результаты МРТ обследования от 18.06.2015, данных УЗИ от 15.06.2015) ОСОБА_4 , 1968 р.н. При осмотре ОСОБА_17 отмечается наличие двух послеоперационных рубцов по передней и латеральной поверхности левого плечевого сустава. Объём движений в плечевом суставе полный, безболезненный. Исходя из анализа медицинской документации можно сказать о том, что по поводу повреждений ротационной манжеты левого плечевого сустава 26.02.2014 года пациенту была выполнена артроскопическая операция по восстановлению поврежденной ротационной манжеты. На момент осмотра данных за патологию плечевого сустава не выявлено» ( т. 4 а.с. 45-90).

У справі наявний висновок МРТ від 18.06.2015 МЛДЦ «Медіон» лівого плечового суглобу ОСОБА_4 та відповідний диск, за результатами якої встановлено стан після оперативного втручання відновлення цілісності сухожилля. (т. 3 а.с. 226-229).

У той же час протокол огляду від 23.07.2015 сайту ГО «Останній Бастіон» є неналежним доказом оскільки не стосується предмету доказування у цьому кримінальному упровадженні та не спростовує показань обвинуваченого ОСОБА_4 , що на певний час він міг залишати лікарню у громадських справах та його активної захисної позиції (т. 3 а.с. 231-272).

Судом навіть безпосередньо зі згоди ОСОБА_4 оглянуто його ліве плече, де вочевидь маються два рубці, які за характером та локалізацією відповідають викладеним вище медичним даним.

У той же час суду та стороні захисту не було надано оригіналів медичної документації ОСОБА_4 , на підставі якої проведені означені вище експертизи, що ставить їх під сумнів з точки зору повноти та об`єктивності.

Заявлене стороною захисту клопотання про визнання недопустимими доказів обвинувачення: протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 13.03.2015 ПрАТ «Київстар» та додатки до нього (CD-диск № 1229), роздруківка телефонних з`єднань та протокол її огляду від від 20.07.2015 , протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 22.01.2015 та вилучених за його результатами документів ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» (оригіналу договору добровільного страхування від нещасних випадків № 02/86 від 07.10.2013, оригіналу заяви на страхове відшкодування від 16.04.2014 та ін.) та похідного від останнього - висновку судово-економічної експертизи № 754 від 16.06.2017 є слушним та підлягає задоволенню.

Протокол тимчасового доступу до речей та документів від 13.03.2015 ПрАТ«Київстар» та додатки до нього (CD-диск № 1229), проведений оперуповноваженим ВДСБЕЗ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_19 на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2015 у справі №554/1449/15-к (том 3 а.с. 7-9).

Протокол тимчасового доступу до речей та документів від 22.01.2015 складений оперуповноваженим ВДСБЕЗ ПМУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_19 та вилучені за його результатами докази -документи ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» (оригінал договору добровільного страхування від нещасних випадків №02/86 від 07.10.2013, оригінал заяви на страхове відшкодування від 16.04.2014 та ін.) (том 3 а.с. 167-198).

Суд при цьому виходить із суті та обґрунтування останнього правового висновку Обєднаної палати Касаційного кримінального суду від 06 грудня 2021 року у справі № 663/820/15-к, згідно якого системне тлумачення процесуальних норм, передбаченихп. 3 ч. 2 ст. 40, ст.236 КПК України дає підстави для висновку про те, що виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається на слідчого чи прокурораі не може бути доручене відповідним оперативним підрозділам.

Подібне правозастосування релевантне і в разі виконання ухвал про тимчасовий доступ до речей і документів, оскільки частини 1 та 2 ст. 165 КПК України передбачають, що особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов`язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду. Саме зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов`язана пред`явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію.

В той же час згідно ч. 1 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Виходячи з положень п. 19 ст. 3 КПК України оперативний підрозділ не віднесений до сторони обвинувачення.

Крім того, згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, які відповідно до ч. 1 ст.41 КПК України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Глава 20 КПК України містить перелік слідчих та розшукових дій, та серед цього переліку відсутня така слідча дія, як тимчасовий доступ до документів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України, тимчасовий доступ до документів та речей, є заходом забезпечення кримінального провадження та не являється слідчою дією.

Отже системне тлумачення положень ст. ст. 3, 40, 131, 159, 165 КПК України дає підстави такого дійти висновку.

Враховуючи, що слідчим суддею ухвалами від 13.02.2015 та 29.12.2014 року надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» виключно слідчому ОСОБА_20 (том 3 а.с. 7-9, 163-165), саме останній як сторона провадження мав його й виконувати, тому передоручення слідчим його проведення оперативному працівникові не відповідає вимогам КПК України та є його суттєвим порушенням, що тягне недопустимість здобутих та похідних доказів на підтвердження обвинувачення.

У той же час ці докази можуть бути використані стороною захисту з огляду на асиметричний підхід законодавця до правил доведення в кримінальному процесі (правова позиція ВС у постанові від 29.09.2020, справа № 601/1143/16).

Свідок ОСОБА_21 , який з березня по вересень 2014 року працював на посаді заступника головного лікаря 1 МКЛ з лікувальної роботи пояснив, що на той час завідуючим травматологічним відділенням вказаної лікарні був Леус, ординатором був ОСОБА_22 . Обвинуваченого ОСОБА_4 не знає із ним не зустрічався. Щодо ОСОБА_4 тоді приходив запит від страхової компанії та він був головою комісії з перевірки історії хвороби ОСОБА_4 , згідно якої останній лікувався з 17 лютого по 26 березня 2014 року, проте мали місце порушення при веденні історії хвороби, які викладались у відповідному висновку, який він підтверджує. Однак, враховуючи наявні записи в історії хвороби ОСОБА_4 про його лікування заперечити, що останній перебував на лікуванні він не може. До того ж певні відомості в історії хвороби можуть заповнювати й інтерни.

Свідок ОСОБА_14 , який з лютого по березень 2014 року працював на посаді доцента кафедри травматології в 1 МКЛ, показав суду, що до його обов`язків входила робота зі студентами, огляд хворих, медична практика. Яких хворих він оглядав у цей період не пам`ятає, ОСОБА_4 в тому числі. Завідуючим відділення травматології був Леус, проте, хто на той час були медсестрами та інтернами точно не пам`ятає. Назвав лише одного з інтернів на прізвище ОСОБА_23 . Стверджувати, що ОСОБА_4 не лікувався в 1 МКЛ не може.

Свідок ОСОБА_24 , який з вересня 2012 по липень 2014 року проходив очну інтернатуру в 1 МКЛ та з лютого по березень 2014 року заочно в Полтавській обласній лікарні показав, що не заповнював як інтерн медичну документацію по ОСОБА_4 , такого хворого не пам`ятає, інших інтернів теж не пам`ятає. Підтвердив лише, що завідуючим травматологічним відділенням 1 МКЛ був ОСОБА_25 .

Свідок ОСОБА_26 , яка працює лікарем-рентгенологом медичного центру «Медіон», показала суду, що із ОСОБА_4 особисто не знайома, проте за медичними даними він у неї був, вона описувала його знімки та їх достовірність підтверджує. Результати досліджень зберігаються в електронній формі, наразі їх не пам`ятає. Пред`явлений їй в суді висновок МРТ від 18.06.2015 року, щодо ОСОБА_4 підтвердила, зокрема, те, що його підписувала, встановлювала діагноз та рекомендувала останньому звернутись до травматолога.

Свідок ОСОБА_27 , яка працює лікарем УЗД клініки «Ортомед Просперітас», суду пояснив, що ОСОБА_4 особисто не знає та не пам`ятає, проте, якщо він був клієнтом клініки йому видавались відповідні документи щодо результатів досліджень, які підписувались та завірялись печаткою.

Свідок ОСОБА_28 , який працює заступником керівника Полтавського Бюро судово-медичних експертиз, показав суду, що входив до складу комісії Департаменту охорони здоров`я щодо ОСОБА_4 , проте результатів її роботи вже не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_29 , який працює асистентом кафедри дитячої хірургії м. Полтави, пояснив суду, що знав завідуючого відділенням травматології 1 МКЛ Леуса, характеризує його позитивно. Чи міг він фізично самостійно провести операцію паталогії плечового суглобу ОСОБА_4 йому не відомо, такі технічні можливості в 1 МКЛ були. Проте під час таких операцій, як правило, присутні ще й медсестра та асистент. Необхідними є відповідні аналізи та анестезія. ОСОБА_4 він не знає та йому не відомо чи перебував останній на лікуванні.

Свідок ОСОБА_30 , яка працює старшою медичною сестрою травматологічного відділення 1 МКЛ м. Полтави, пояснила, що в 2014 році працювала на цій же посаді. Завідуючим відділення травматології був Леус, який підписував документи щодо лікування ОСОБА_4 , не виключає, що могла заповнювати певні розділи в цій історії хвороби. Хоча особисто ОСОБА_4 вона вже не пам`ятає, як і тих хто лежав у палатах №№27-28. Стверджувати, що він взагалі не лікувався в лютому-березні 2014 року вона не може.

Свідок ОСОБА_31 , який працює ординатором травматологічного відділення 1 міської клінічної лікарні (МКЛ) м. Полтави, показав суду, що на початку 2014 року він був завідуючим міським травмпунктом. ОСОБА_4 особисто не знає, проте йому відомо, що останній був прооперований у 1 МКЛ. Свідок не виключає, що міг бути членом комісії щодо перевірки лікування ОСОБА_4 , проте результатів роботи комісії не пам`ятає. На запитання, чи можливо було провести артроскопію лікарем одноособово, відповів, що це важко, але можливо, про здійснення такої операції лікарем Леусом йому не відомо.

Свідок ОСОБА_32 , яка працює на посаді начальника департаменту страхової компанії «Залізничні Шляхи» м. Полтава, пояснила суду, що протягом 2013-2014 років теж працювала на цій посаді. До її обов`язків входило укладення договорів страхування, консультування громадян з питань страхування. Підписувала договори ОСОБА_10 , яка померла у квітні 2021 року. ОСОБА_4 знає, він укладав договір страхування від нещасного випадку, можливо вона його консультувала з приводу указаного договору, проте наразі суттєвих умов договору не пам`ятає. Від імені ОСОБА_4 договорів не підписувала.

Свідок ОСОБА_33 , який у 2013-2014 роках працював начальником департаменту врегулювання збитків СК «Залізничні шляхи» м. Полтава пояснив суду, що ОСОБА_4 у 2014 році звертався до вказаної страхової компанії для виплати страхового відшкодування та надавав виписку з історії хвороби. Тому страховою компанією було зроблено відповідні запити до 1 міської клінічної лікарні щодо надання останньому медичної допомоги. Після отримання відповіді ОСОБА_4 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, бо страховий випадок вважали не підтвердженим. Це рішення ОСОБА_4 оспорив, однак рішення суду було не на його користь. Від імені останнього свідок підписів на договорах не ставив.

Свідок ОСОБА_34 , який працює лікарем Полтавської обласної лікарні відновлювального лікування пояснив суду, що в лютому березні 2014 року працював завідуючим відділу ортопедії обласної клінічної лікарні відновлювального лікування. ОСОБА_4 не пам`ятає. Можливо входив до складу комісії з перевірки лікування останнього та ставив відповідні підписи, проте конкретних обставин перевірки та осіб, що також входили до складу цієї комісії вже не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_35 , яка працює на посаді директора КП 1 міська клінічна лікарня м. Полтави пояснила суду, що в 2014 році працювала на посаді головного лікаря указаного медичного закладу. Тоді було отримано запит страхової компанії щодо лікування ОСОБА_4 . В зв`язку з цим було вивчено відповідну медичну документацію на його ім`я та проведено службову перевірку, за результатами якої виникли сумніви щодо можливості оперативного втручання щодо останнього, про що надано висновки та оформлено відповідь заявнику. Керівником травматологічного відділення 1 МКЛ був Леус, на час його відсутності призначався виконуючий обов`язки відділення, хто саме зараз не пам`ятає. Про те, що ОСОБА_4 взагалі не лікувався стверджувати не може, його особисто не відвідувала. Сумнівається лише в можливості проведення йому оперативного втручання саме в тому обсязі, який вказаний у медичній документації, через можливу недостатність у лікарні певного медичного інструментарію. Проте їй не відомо чи був у лікаря ОСОБА_36 особисто цей медичний інструментарій, що є у вільному доступі. Не виключає, що оглядала історію хвороби ОСОБА_4 , оскільки мала на це право та доступ до будь-якої історії хвороби в лікарні.

Свідок ОСОБА_37 показав суду, що в 2014 році мав перелом лівої ноги та з 14 по 28.03.2014 року лікувався в 1 міській клінічній лікарні Полтави, в якій був палаті не пам`ятає. Оперував його під лікар ОСОБА_25 в операційний з двома асистентами, застосовуючи місцевий наркоз. ОСОБА_4 не знає.

Свідок ОСОБА_22 , який працює завідуючим травматологічним відділенням 1 МКЛ м. Полтави з 28.08.2014 року, показав суду, що до цього в 2014 році був лікарем ординатором, завідуючим відділення травматології був Леус. Чи лікувався в лютому-березні 2014 року ОСОБА_4 не пам`ятає, чи робив по ньому будь-які записи теж не пам`ятає, проте стверджувати, що він взагалі не лікувався не може. Також йому не відомо щоб у цій лікарні одноособово проводились операції за допомогою артроскопічної стійки, оскільки це складна операція.

Свідок ОСОБА_38 голова правління ПрАТ СК «Залізничні Шляхи» м. Полтави. показала суду, що в 2014 році була начальником департаменту юридичного забезпечення цієї страхової компанії. ОСОБА_4 знає, він був їх клієнтом та укладав договір страхування від нещасних випадків, вносив страховий платіж, обумовлений договором. Страхова сума була великою, тому страхова компанія зверталась до ОСОБА_4 з приводу розірвання цього договору, проте він відмовився. В подальшому ОСОБА_4 звернувся до страхової компанії про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку. Договір страхування не передбачав односторонньої відмови від договору, про якісь інші редакції договору страхування їй не відомо.

Представник потерпілої сторони ОСОБА_6 зазначив, що працює начальником юридичного департаменту СК «Залізничні Шляхи» з липня 2017 року, тому обставини справи йому відомі лише з матеріалів справи.

Свідки ОСОБА_39 та ОСОБА_40 під присягою підтвердили, що бачили ОСОБА_4 на 2 поверсі в травматологічному відділенні 1 МКЛ м. Полтави протягом лютого березня 2014 року. При цьому в ОСОБА_41 там на той час у сусідній палаті лікувалась дружина й він бачив там ОСОБА_4 2-3 рази з пов`язкою на руці, а ОСОБА_40 кілька разів навідував ОСОБА_4 та останній йому розповідав, що його прооперував ОСОБА_25 .

Свідок ОСОБА_42 , який працює лікарем-терапевтом та реабілітологом 1 міської клінічної лікарні Полтави, пояснив суду, що приблизно в 2014-2015 роках входив до складу комісії з перевірки лікування ОСОБА_4 на підставі претензії страхової компанії. При вивченні медичної документації виявив розбіжності між листами призначень та лабораторними дослідженнями, зокрема, в історії хвороби були відсутні окремі дослідження та аналізи, в щоденниках огляду хворого не була відображена динаміка захворювання, протоколу операції артроскопії не було, також відсутні були відомості про наркоз та премидикацію. ОСОБА_4 поступив до лікарні через приймальне відділення, його лікуючим лікарем був ОСОБА_25 , порушень режиму хворого зафіксовано не було.

Таким чином, судом було допитано усіх свідків, яких забезпечила сторона обвинувачення для допиту перед незалежним та неупередженим судом.

Суд констатує, що жоден свідок під присягою не зміг достеменно стверджувати, що ОСОБА_4 не лікувався в 1 міській клінічній лікарні м. Полтави протягом лютого-березня 2014 року.

Навпаки двоє свідків ОСОБА_39 та ОСОБА_40 прямо підтвердили, що бачили там ОСОБА_4 у вказаний період кілька разів, ряд свідків - медичних працівників на це побічно вказують, з огляду на вивчення його історії хвороби.

Допитати основного свідка ОСОБА_7 суд позбавлений можливості, позаяк той помер, проте був допитаний Київським районним судом м. Полтави в якості свідка в рамках цивільної справи саме щодо тих обставин, які є підставою обвинувачення ОСОБА_4 , тому аудіозапис його допиту, наданий стороною захисту, приймається в якості належного та допустимого електронного доказу.

Свідок ОСОБА_7 тоді під присягою та з попередженням про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань цивільному суду із застосуванням звукозапису пояснював таке. Протягом 25 років він перебував на посаді завідуючого травматологічним відділенням 1 міської клінічної лікарні м. Полтави. У 2014 році до нього за медичною допомогою звернувся ОСОБА_4 , який був госпіталізований через приймальне відділення лікарні. Він був лікуючим лікарем ОСОБА_4 та здійснював його лікування, що відображено в його історії хвороби, відомості в якій підтверджує, вказує, що діяв правомірно. Також запевнив, що проводив ОСОБА_4 операцію плечового суглобу за допомогою артроскопу під місцевою анестезією, яку робив сам, тому лікар анестезіолог не був потрібен. Основний діагноз ОСОБА_4 був : «пошкодження манжети», супутній діагноз: «гемартроз». Відсутність ряду аналізів в історії хвороби пояснював відсутністю в них необхідності, куди поділись ще ряд результатів аналізів йому не відомо. Вказав, що ЛКК проводилась лише амбулаторним хворим, а враховуючи, що ОСОБА_4 лікувався стаціонарно ця комісія не продовжувала йому лікування. Історії хворобпацієнтів оформлялисяраз намісяць тамогли оформлятисяінтернами,у зв`язкуз бракомчасу лікарів.Пояснив відсутністьнеобхідності проведенняУЗД тарентгену втаких випадках.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою провинуу вчиненніінкримінованих йомукримінальних правопорушеньне визнавта показавдавно вінта йогосім`я єклієнтами страховоїкомпанії ПрАТ«Залізничні шляхи».У 2013році ОСОБА_32 запропонувала йомузастрахувати своєжиття таздоров`я уцій страховійкомпанії тавін погодився,оскільки тодів країнібули суворічаси.В подальшомуза кількаднів укафе «Казка»він зустрівсяз представникомцієї страховоїта підписавдоговір страхуванняжиття на1млн доларів,при цьомусплатив 80000грн (веквіваленті натой час10000доларів США)страхового внеску.В лютому2014року,повертаючись додому,при входідо свогопід`їзду вінупав тавтратив свідомість,а колиприйшов дотями відчувсильний більв областілівого плечата коліна.Плече одразуопухло,тому вінвирішив звернутисьдо професійноголікаря.Враховуючи,що в2006році лікар ОСОБА_25 успішнопрооперував йомуліву ногу,він вирішивзвернутися самедо нього.Після оглядув травматологічномувідділенні лікар ОСОБА_25 сказавйому,що травмаплеча серйознаі потрібнагоспіталізація.Він погодивсята бувгоспіталізований доПершої міськоїклінічної лікарнім.Полтави йпроходив лікуванняв двоміснійпалаті надругому поверсі.При цьомуздавав необхідніаналізи кровіна ВІЛ,туберкульоз,йому робилиМРТ,тощо.За кількаднів змоменту госпіталізаціїлікар ОСОБА_25 забрав йогона операцію,де прооперувавй прицьому булиприсутні невідомійому щеодин чоловікта жінка.Операцію йомуробили налівому плечіартроскопом,він неодноразововтрачав свідомість,але йогоприводили дотями.Після операціївін залишавсяна лікуваннів травматологічномувідділенні,його навідувализнайомі,в томучислі Тригуб,дружина якоголікувалась порядта ОСОБА_43 .Підтвердив,що лікувавсясаме з17.02.2014по 26.03.2014в травматологічномувідділенні 1-МКЛм.Полтави,йому буввстановлений діагноз:«Після травматичнийрозрив ротаційноїманжети лівогоплеча всухожильній частинінад остьового м`язу з явищами підакроміально-піддельтоподібного бурситу зліва. Гемартроз лівого колінного суглобу» перенесеного оперативного втручання та стаціонарного лікування в травматологічному відділенні 1-МКЛ м. Полтава. Завдяки лікарю Леусу він зараз себе нормально почуває.

В подальшому звернувся до страхової компанії ПрАТ «Залізничні Шляхи» із стандартною заявою про страховий випадок та належну йому страхову виплату. Вимоги сплатити йому 8 млн грн він в заяві до страхової не вказував. Проте у виплаті належного йому страхового відшкодування було відмовлено та компанією в односторонньому порядку ще раніше розірвано договір.

Під час розгляду справи дізнався, що представники страхової компанії «Залізничні шляхи» виготовили підроблений договір страхування, яким підмінили оригінал і якого він не підписував. Цей договір передбачав можливість одностороннього розірвання договору страхування, тоді як таку умову він не погоджував.

Причини неналежного оформлення його історії хвороби йому не відомі, запевнив суд, що всі необхідні аналізи здавав, призначені дослідження проходив. Відсутність окремих документів пояснює можливим їх вилученням персоналом чи керівником 1 МКЛ ОСОБА_44 , яку призначав на посаду ОСОБА_45 (бувший мер Полтави), якого він критикував на шпальтах свого видання, дружина якого очолювала страхову компанію «Залізничні Шляхи» ( ОСОБА_46 ).

В ході судового розгляду у Київському районному суді м. Полтави дії лікаря ОСОБА_36 не були визнані неправомірними, неправильності лікування не було встановлено.

На запитання прокурора пояснив, що після операції іноді міг залишати лікарню, у зв`язку із складною політичною обстановкою на той час у державі, що змушувало його проявляти активну громадську позицію.

Категорично заперечив, що використовував підроблені документи. Намірів на шахрайське заволодіння чужими коштами не мав, діяв у межах закону.

Кримінальне переслідування щодо нього вважає обумовленим неможливістю страхової компанії виплатити йому страхове відшкодування та тим, що страховий внесок йому до цього часу не повернули.

В. Висновки суду

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Пункт 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Водночас, пункт «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, передбачає, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення щонайменше має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Цих вимог органом досудового розслідування та прокурором при формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 дотримано не було, що позбавляє таке обвинувачення спроможності, суперечить вимогам юридичної визначеності, позбавляє обвинуваченого права на справедливий суд, як складову верховенства права в державі.

З матеріалів справи вбачається, що між учасниками даного процесу виник спір, який вирішено судами в цивільно-правовому порядку на засадах змагальності сторін та застосуванням стандарту доказування: «вірогідності доказів».

І ці ж докази сторона обвинувачення вважає такими, що доводять провину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень з огляду на стандарт доказування «поза розумним сумнівом».

З такою позицією, оцінюючи надані суду докази, погодитись не можна, з огляду на таке.

Відомості указаної заяви за ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України слідчим ГУНП в Полтавській області15.08.2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014170010000449 та 04.07.2017 року слідчим самостійно виявлено у діях ОСОБА_4 ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України ( використання завідомо підроблених документів при подачі до ПрАТ «СК «Залізничні шляхи»: листка непрацездатності серії АГО №052379 від 26.03.2014 року та виписки з його історії хвороби за період 17.02.2014 року-26.03.2014 року), внесено ці відомості до ЄРДР, після чого об`єднано з попередньою справою (т. 2 а.с. 1-2, 26, 30).

Отже заява ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» від 11.08.2014 року, яка є базою обвинувачення у даному кримінальному провадженні спочатку отримала з боку слідчого нікчемну з правової точки зору конструкцію кримінально-правової оцінки кримінального правопорушення: абстрактний замах (без конкретизації закінчений чи незакінчений) на шахрайство (без кваліфікуючої ознаки «в особливо великих розмірах»).

27.05.2015 року слідчим змінено правову кваліфікацію діяння ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України на ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України (т. 2 а.с. 20-21), а 07.06.2017 року здійснено перекваліфікацію вже на ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України ( т. 2 а.с. 22-23).

За базовою сюжетною лінією обвинувального акту щодо ОСОБА_4 , 17.02.2014 року він фактично організував внесення завідомо неправдивих відомостей до документів 1 МКЛ його знайомим лікарем ОСОБА_7 і ці завідомо неправдиві документи були пред`явлені ОСОБА_4 до страхової компанії «Залізничні Шляхи» для заволодіння страховим відшкодуванням в сумі 1 520 000 гривень, розрахунок якого базується лише на висновку судово-економічної експертизи № 754 від 16.06.2017 (т. 4 а.с. 146-149).

Проте цим обставинам орган досудового розслідування не дав юридичної оцінки, тобто не кваліфікував дії ОСОБА_4 як організація (підбурювання, пособництво) щодо службового підроблення за ч. 1 ст. 366 КК України з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК України.

За відсутності такої правової кваліфікації злочину суд позбавлений можливості ставити ОСОБА_4 ці дії в провину, а отже і констатувати (встановлювати) означений юридичний факт у кримінальному провадженні, оскільки приймає рішення виключно у межах пред`явленого звинувачення за відповідною його статтею.

Таким чином, ОСОБА_4 вочевидь інкримінується одноособове вчинення кримінальних правопорушень, без попередньої змови та співучасті.

В такому разі і підозра померлому лікарю ОСОБА_7 щодо означених обставин може бути юридично спроможною лише постільки поскільки стосується лише його самого у вчиненні службового підроблення.

Посилання на ОСОБА_4 в цій підозрі без притягнення останнього до кримінальної відповідальності за відповідною частиною ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України є юридично нікчемним.

Тим більше ОСОБА_7 не був засудженим, справа щодо нього закрита, тому преюдиції відсутні. Останній не вказував на ОСОБА_4 як на організатора, пособника, підбурювача вчинення службового підроблення. Навпаки постійно зазначав, що він дійсно лікував ОСОБА_4 , оперував та реабілітував його в стаціонарному відділенні відповідно до історії хвороби, діючи правомірно.

На користь цього свідчать: історія хвороби з записами (діагнозу, анамнезу, епікризу, аналізами, дослідженнями, тощо), виконання (організація виконання) яких ОСОБА_4 не інкримінується.

Відомостей про особисте підроблення ОСОБА_4 як фізичною особою його історії хвороби чи інших документів з матеріалів справи не вбачається і кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України йому не інкримінується.

Про неправомірність укладення ОСОБА_4 договору страхування № 02/86 від 07.10.2013 року у обвинувальному акті теж не йдеться. Рішеннями судів цей договір недійсним та припиненим визнаний не був.

Тому застосовною є закріплена в ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпціяне буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Безпосереднє отримання ОСОБА_4 в лютому 2014 року травми лівого плеча та ноги від падіння жодним чином не спростовано, тобто відповідними свідченнями, аудіо, відеозаписами, тощо. Навпаки стверджується його історією хвороби, відомостями про його стаціонарне лікування, які не спростовані, а також показаннями свідків, які навідували ОСОБА_4 , даними подальших оглядів та консультацій відомих лікарів. Наявність двох рубців на лівому плечі ОСОБА_4 виявлено й безпосередньо судом.

Також достеменно не є спростованою можливість використання лікарем ОСОБА_7 артроскопа та проведення операції ОСОБА_4 в певному приміщенні 1МКЛ м. Полтави саме 26.02.2014 року. Докази обвинувачення зводяться до припущень, виходячи з певних недоліків історії хвороби, складеної в 1 міській клінічній лікарні, підписаної лікарем ОСОБА_7 та недостатності в ній певних відомостей, тобто носять вірогідний характер, що є допустимим у цивільному процесі, проте неприйнятним у сучасному кримінальному процесі, де вина особи має бути доведена не інакше як поза розумним сумнівом.

Суд звертає увагу, що у справі № 344/3764/2 від 30.11.2022 року Верховний Суд пояснив релевантну специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг.

Мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вочевидь не має медичної освіти та звернувся до лікаря, кваліфікація якого з точки зору стороннього спостерігача не викликала жодних сумнівів, бо ж він перебував на посаді завідуючого травматологічного відділення 1 міської клінічної лікарні м. Полтави, був обстежений та йому надана відповідна медична допомога, тому від нього не можна вимагати точної деталізації обставин його лікування, в тому числі проведення певного специфічного різновиду оперативного втручання, усвідомлення особливостей свого діагнозу та його впливу на страхове відшкодування.

Обвинувачений ОСОБА_4 який є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про можливі порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, йому слід тільки вказати на відомі йому обставини травмування, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря.

Це обумовлюється закріпленою в законодавстві презумпцією вини медичної установи при наданні медичних послуг, до яких відноситься, в тому числі і обстеження пацієнта, оформлення медичної документації.

Стаття 80 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 №2801-XII передбачає настання юридичної відповідальності медичних працівників, що скоїли правопорушення під час виконання ними своїх професійних обов`язків. Винні особи несуть цивільну, адміністративну чи кримінальну відповідальність залежно від вчиненого ними правопорушення.

Факт притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України - службове підроблення історії хвороби ОСОБА_4 за відсутності інкримінування останньому будь-якої форми співучасті в цьому, виключає відповідальність ОСОБА_4 за дії (бездіяльність) медичних працівників, оскільки відповідальність є індивідуальною.

Для кваліфікації вчиненого за ч. 4 ст. 358 КК необхідно встановити, що суб`єкт був наперед, заздалегідь (тобто до моменту використання) обізнаним у тому, що документ, який він має намір використати, є підробленим.

Зі змісту обвинувального акту не можна з`ясувати в силу яких саме фактичних обставин в ОСОБА_4 виникла така обізнаність.

Не можна визнавати ОСОБА_4 співучасником лікаря ОСОБА_9 , якщо органом досудового розслідування не встановлено фактичних обставин, які мають характеризувати обов`язкові ознаки співучасті (наявність спільних зусиль осіб,якіберуть участь у злочині, що веде до певного єдиного результату).

В той же час лікарю ОСОБА_9 (фізичній, осудній особі, що досягла віку кримінальної відповідальності) не було інкриміновано пособництво у замаху на шахрайство, отже його дії такими, на думку органу слідства, не являються, що цілком очевидно виключає і співучасть з боку ОСОБА_4 .

Якщо ОСОБА_4 та лікар ОСОБА_9 не є співучасниками, то обізнаність ОСОБА_4 у розумінні відомостей, що містяться в офіційних медичних документах має обґрунтовуватись виходячи із його зв`язку з іншими особами або власного з`ясування (особисто ОСОБА_47 ) змісту таких медичних відомостей.

Проте у наданих доказах відсутнє встановлення та конкретизація фактичних обставин, які б вказували на особисте або за допомогою інших осіб розуміння ОСОБА_4 відомостей, що містяться в офіційних медичних документах.

Указані обставини, а також сукупність зібраних у справі доказів свідчать про не доведення поза розумним сумнівом факту обізнаності ОСОБА_4 щодо підроблення його історії хвороби при пред`явленні її до страхової компанії «Залізничні Шляхи».

З огляду на те, що ОСОБА_4 як сторона правочину, виходячи з презумпції своєї добросовісності, у стандартний спосіб повідомив страхову компанію про страховий випадок та його обставини, прямо не вказуючи суми належного йому страхового відшкодування, остання вправі розслідувати та погодити або відмовити у страховому відшкодуванні, ці правовідносини лежать у цивільно-правовій площині.

Відтак на основі співставлення встановлених лікарським діагнозом фактичних обставин та передбаченого зазначеним договором страхового випадку страховиком вирішується питання про наявність чи відсутність зазначеної події, яка утворює страховий випадок і тягне обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування.

Вплинути на прийняття страховиком рішення про наявність чи відсутність такої події застрахована особа може лише опосередковано, зокрема, в тих межах, що стосуються характеру та виду зазначеної події. Причому такий вплив застрахованої особи на подію має вірогідне значення для отримання нею страхового відшкодування, оскільки залежить від рішення інших осіб. Тому реально обернути на свою чи інших осіб користь кошти застрахована особа має можливість лише після прийняття уповноваженими особами страховика рішення про наявність зазначеної події, що впливає на визначення розміру страхового відшкодування.

У той же час страхова компанія ПрАТ СК «Залізничні Шляхи» ще з 25.11.2013 року вважала припиненим договір добровільного страхування від нещасних випадків №02/86 від 07.10.2013 року, про що заявила публічно й намагалась це довести в суді (т. 2 а.с. 61), про що свідчать: копії листів ПрАТ «СК «Брокбізнес» та ПрАТ «СК «Скайд» адресованих ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» у перестрахуванні їх відповідальності, копія розпорядження від 11.10.2014 ПрАТ «СК «Залізничні шляхи»; копії оголошень у газетах «Урядовий кур`єр» та «Зоря Полтавщини».

Відтак про жодну добровільність в частині можливої передачі страхового відшкодування для ОСОБА_4 не йдеться, що виключає і об`єктивну сторону шахрайства.

Суд при цьому звертає увагу, що обман як спосіб шахрайства, що інкримінується обвинуваченому, застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього.

Особливістю шахрайства вважається те, що особа, яку зазвичай позначають як потерпілого (це власник або особа, якій ввірене чи під охороною якої перебуває майно) і воля якої сфальсифікована обманом чи зловживанням довірою. Важливо щоб у конкретній ситуації потерпілий не усвідомлював факту застосування щодо нього обману (зловживання довірою), щоб обманні дії винного були ефективними в аспекті успішного заволодіння чужим майном (правом на нього). Між діянням винного і помилкою потерпілої особи, яка передає майно, повинен бути причинний зв`язок. Оскільки обман є особливим видом інформаційного (дезінформаційного) впливу, його застосування спрямоване на відображення в свідомості обманутого у перекрученому, спотвореному вигляді фактів чи обставин, що обумовлюють рішення про передачу майна. Винний втручається в сферу психічної (інтелектуальної та вольової) діяльності іншої особи, фальсифікує її уявлення про відповідні обставини, вводить цю особу в оману, внаслідок чого вона обирає ту чи іншу лінію поведінки без знання про істинний, дійсний стан справ, її уявлення і судження фальсифіковані, а волевиявлення, та вчинки обумовлені обманними діями винного.

Такі висновки висловлені у постановах Верховного Суду України від 24.11.2016 у справі №5-250кс(15)16 та Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №712/10080/15-к.

Подальші правовідносини між сторонами набули претензійно-позовної форми, на «кону» з 25.11.2013 року вочевидь була лише можливість примусового, а не добровільного стягнення страхового відшкодування за наявності відповідних підстав, встановлених судом.

У той же час право особи на звернення до суду гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Таким чином, звернення особи до суду з метою визначення обсягу цивільних прав та обов`язків не можна кваліфікувати як шахрайство, оскільки це би суперечило засадам юридичної визначеності та права на суд встановлений законом як складових верховенства права.

У випадку подання позову, що має ознаки завідомо безпідставного, або такого, в якому предмет спору відсутній чи є штучним, може бути застосоване забезпечення та попередня оплата судових витрат (ч. 4 ст.135 ЦПК України). Завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого передбачають кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. За клопотанням відповідача, який вважає, що позов містить ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов, суд має зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок кошти для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших видатків, які йому доведеться понести.

Не вбачається з обвинувального акту та наданих суду джерел доказів і відомостей щодо моменту виникнення у ОСОБА_4 умислу на заволодіння коштами страхового відшкодування, а також особливості зв`язку цієї фактичної обставини з порушенням в процесі виконання зобов`язань, передбачених зазначеним договором. У даному разі потрібно встановити наявність його прямого наміру на заволодіння вказаними коштами, який мав би місце ще до початку виникнення в ПрАТ СК Залізничні шляхи зобов`язання сплатити йому страхове відшкодування.

Викладене виключає прямий умисел ОСОБА_4 щодо інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Обраний органом досудового розслідування спосіб кримінального переслідування за встановлених судом обставин справи, неспроможності кваліфікації та не доведеності поза розумним сумнівом відсутності факту травмування ОСОБА_4 , доказів його обізнаності в неправдивості наданих ним страховій компанії офіційних медичних документів та намірів на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, не є прийнятним.

Таким чином, ОСОБА_4 слід визнати невинуватим та виправдати оскільки не доведено, що в його діяннях є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України. Судові витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_48 визнати невинуватим та виправдати, оскільки не доведено, що в його діяннях є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Судові витрати віднести на рахунок держави

Речові докази: диски із записами зберігати при справі, інші повернути за належністю.

Роз`яснити обвинуваченому, що він має право на поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення - протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1

СудОктябрський районний суд м.Полтави
Дата ухвалення рішення07.02.2023
Оприлюднено08.02.2023
Номер документу108815090
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти власності Шахрайство

Судовий реєстр по справі —554/3553/21

Ухвала від 14.08.2024

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Микитенко В. М.

Ухвала від 19.07.2023

Кримінальне

Полтавський апеляційний суд

Захожай О. І.

Ухвала від 31.03.2023

Кримінальне

Полтавський апеляційний суд

Захожай О. І.

Ухвала від 21.03.2023

Кримінальне

Полтавський апеляційний суд

Захожай О. І.

Вирок від 07.02.2023

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Микитенко В. М.

Ухвала від 02.08.2022

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Микитенко В. М.

Ухвала від 08.07.2022

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Микитенко В. М.

Ухвала від 19.04.2021

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Микитенко В. М.

Ухвала від 19.04.2021

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Микитенко В. М.

Ухвала від 13.10.2021

Кримінальне

Октябрський районний суд м.Полтави

Микитенко В. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні