Ухвала

від 19.07.2023 по справі 554/3553/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3553/21 Номер провадження 11-кп/814/1743/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі

судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні вм.Полтава кримінальнепровадження № №12014170010000449, апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 07.02.2023 стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Микільське, Полтавського району, Полтавської області, українця, громадянина України, працюючого редактором ГО «Останній Бастіон», одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано, оскільки не доведено, що в його діяннях є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Відповідно до ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що у квітні 2014 року шляхом обману та використання завідомо підроблених офіційних документів вчинив закінчений замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, а саме: грошовими коштами ПАТ «Страхова компанія «Залізничні шляхи» (код ЄРДПОУ 22523595), за таких фактичних обставин:

7 жовтня 2013 року між приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Залізничні шляхи» (далі по тексту ПрАТ «СК Залізничні шляхи») та ОСОБА_8 було укладено договір № 02/86 добровільного страхування від нещасних випадків з дією до 09 жовтня 2014.

Однак, ОСОБА_8 , з метою незаконного заволодіння грошовими коштами страхової компанії в особливо великих розмірах, отримання їх як страховий внесок від нещасного випадку, підставою до виплати яких слугували медичні документи, стосовно тимчасової втрати працездатності, 17.02.2014 звернувся до раніше свого знайомого завідувача травматологічним відділенням 1-ї МКЛ м. Полтави - ОСОБА_9 , з метою внесення останнім завідомо неправдивих відомостей до документів 1 МКЛ і медичних документів на ім`я ОСОБА_8 щодо його госпіталізації до травматологічного відділення 1МКЛ, діагнозу, перебування на стаціонарному лікуванні в 1 МКЛ, проведення оперативного лікування останнього та подальшого їх використання ОСОБА_8 під час отримання ним виплати страхового відшкодування від ПрАТ «СК «Залізничні шляхи».

Після чого, ОСОБА_9 вніс завідомо неправдиві відомості до медичної карти стаціонарного хворого № 1180, заведеної на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо діагнозу при госпіталізації: пошкодження ротаційної манжети лівого плечового суглобу, та в порушення вимог наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форм власності та підпорядкування «без виконання додаткових методів обстеження (УЗД, рентгенографія) та вносячи неправдиві відомості до клінічних обстежень ЗАК, ЗАС), встановив заключний клінічний діагноз: «Після травматичний розрив ротаційної манжети лівого плеча в сухожильній частині надосьового м`язу з явищами піакроміально-піддельтоподібного бурситу зліва. Гемартроз лівого колінного суглобу».

В послідуючому, ОСОБА_9 , 26.03.2014 вніс завідомо неправдиві відомості до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1180 на ім`я ОСОБА_8 щодо його стаціонарного лікування в травматологічному відділенні 1 МКЛ в період часу з 17.02.2014 по 26.03.2014, діагнозу, анамнезу хвороби, операції, лікування, виписки, аналізів дослідження, рекомендацій, а також 27.03.2014 вніс завідомо неправдиві відомості до офіційного документу-листка непрацездатності серії АГО № 052379 від 26.03.2014 на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо стаціонарного лікування останнього в період часу з 17.02.2014 по 26.03.2014, первинного та заключного діагнозів та надав ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 , отримавши від ОСОБА_10 завідомо неправдиві медичні документи та маючи їх на меті незаконно використати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, 16.04.2014 звернувся до ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 3 з заявою на страхове відшкодування, згідно до якої, на підставі Договору добровільного страхування від нещасних випадків № 02/86 від 07.10.2013, а також у відповідності до наявної медичної документації, яка в собі містила завідомо неправдиві дані, щодо його лікування, первинного та заключного діагнозів, прохав здійснити йому страхове відшкодування у зв`язку з настанням у нього, передбаченого в Договорі страхового випадку: отримання побутової травми, внаслідок падіння, яка мала місце 16.02.2014 в м. Полтава та на підставі встановленого діагнозу: Після травматичний розрив ротаційної манжети лівого плеча в сухожильній частині над остьового м`язу з явищами підакроміально-піддельтоподібного бурситу зліва. Гемартроз лівого колінного суглобу, перенесеного 26.02.2014 оперативне втручання та стаціонарне лікування в травматологічному відділенні 1-МКЛ м. Полтава в період часу з 17.02.2014 по 26.03.2014, які були ним долучені до поданої заяви, тим самим, використав їх, подавши до ПрАТ «СК «Залізничні шляхи», з метою подальшого незаконного отримання виплати страхового відшкодування від ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» в загальній сумі 8 000 000 гривень.

Однак, вказані грошові кошти останньому виплачені не були, з причин, які не залежали від його волі, попри виконаних всіх необхідних дій, зі сторони ОСОБА_8 , направлених на отримання ним вказаних грошових коштів, належних ПрАТ «СК Залізничні шляхи».

Розмір страхової виплати, який мав отримати Страхувальник ОСОБА_8 , відповідно до договору № 02/86 «Добровільного страхування від нещасних випадків» від 07.10.2013, в результаті страхового випадку: тимчасової втрати загальної працездатності від нещасного випадку: отримання побутового травматичного пошкодження внаслідок падіння, а саме: «Після травматичний розрив ротаційної манжети лівого плеча в сухожильній частині над остьового м`язу з явищами підакроміально-піддельтоподібного бурситу зліва. Гемартроз лівого колінного суглобу та перебування на стаціонарному лікування з 17.02.2014 по 26.03.2014 38 днів), відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 754 від 16.06.2017 становить 1 520 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_8 стороною обвинувачення ставиться у провину вчинення закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи обізнаним, що видані лікарем травматологічного відділення 1-МКЛ м. Полтави ОСОБА_11 офіційні медичні документи: листок непрацездатності серії АГО № 052379 від 26.03.2014 на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчує тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455, а також виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1180, яка є формою первинної облікової документації № 027/о, що затверджена Наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 та в собі містять завідомо неправдиві відомості щодо встановленого ОСОБА_8 діагнозу, анамнезу хвороби, операції, лікування, виписки, аналізів дослідження, рекомендацій, а також стаціонарного лікування останнього в період часу з 17.02.2014 по 26.03.2014 в травматологічному відділенні 1-МКЛ м. Полтави, первинного та заключного діагнозів, 16.04.2014 року умисно використав їх, надавши до офісу ПрАТ «СК «Залізничні шляхи» за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 3, офіційного документу - заяви на страхове відшкодування, яка є обов`язковою до подачі для здійснення йому страхового відшкодування, у зв`язку з настанням, передбаченого в Договорі № 02/86 від 07.10.2013 страхового випадку: отримання ним побутової травми, внаслідок падіння, яка мала місце 16.02.2014 в м. Полтава, та на підставі встановленого діагнозу: «Після травматичний розрив ротаційної манжети лівого плеча в сухожильній частині над остьового м`язу з явищами підакроміально-піддельтоподібного бурситу зліва. Гемартроз лівого колінного суглобу» перенесеного 26.02.2014 оперативного втручання та стаціонарного лікування в травматологічному відділенні 1-МКЛ м. Полтава.

Таким чином, ОСОБА_8 стороною обвинувачення ставиться в провину ще й використання завідомо підробленого документу, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Суд першої інстанції за результатами судового розгляду, відповідно до вироку, прийшов до висновку про недоведеність, що в діях ОСОБА_8 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що органом ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що, 17.02.2014 року він фактично організував внесення завідомо неправдивих відомостей до документів 1 МКЛ його знайомим лікарем ОСОБА_9 і ці завідомо неправдиві документи були пред`явлені ОСОБА_8 до страхової компанії «Залізничні Шляхи» для заволодіння страховим відшкодуванням в сумі 1 520 000 гривень, розрахунок якого базується лише на висновку судово-економічної експертизи № 754 від 16.06.2017

Таким чином, ОСОБА_8 вочевидь інкримінується одноособове вчинення кримінальних правопорушень, без попередньої змови та співучасті.

В такому разі і підозра померлому лікарю ОСОБА_9 щодо означених обставин може бути юридично спроможною лише постільки поскільки стосується лише його самого у вчиненні службового підроблення.

Посилання на ОСОБА_8 в цій підозрі без притягнення останнього до кримінальної відповідальності за відповідною частиною ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України є юридично нікчемним.

Тим більше ОСОБА_9 не був засудженим, справа щодо нього закрита, тому преюдиції відсутні. Останній не вказував на ОСОБА_8 як на організатора, пособника, підбурювача вчинення службового підроблення. Навпаки постійно зазначав, що він дійсно лікував ОСОБА_8 , оперував та реабілітував його в стаціонарному відділенні відповідно до історії хвороби, діючи правомірно.

На користь цього свідчать: історія хвороби з записами (діагнозу, анамнезу, епікризу, аналізами, дослідженнями, тощо), виконання (організація виконання) яких ОСОБА_8 не інкримінується.

Відомостей про особисте підроблення ОСОБА_8 як фізичною особою його історії хвороби чи інших документів з матеріалів справи не вбачається і кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України йому не інкримінується.

Про неправомірність укладення ОСОБА_8 договору страхування № 02/86 від 07.10.2013 року у обвинувальному акті теж не йдеться. Рішеннями судів цей договір недійсним та припиненим визнаний не був.

Безпосереднє отримання ОСОБА_8 в лютому 2014 року травми лівого плеча та ноги від падіння жодним чином не спростовано, тобто відповідними свідченнями, аудіо, відеозаписами, тощо. Навпаки стверджується його історією хвороби, відомостями про його стаціонарне лікування, які не спростовані, а також показаннями свідків, які навідували ОСОБА_8 , даними подальших оглядів та консультацій відомих лікарів. Наявність двох рубців на лівому плечі ОСОБА_8 виявлено й безпосередньо судом.

Також достеменно не є спростованою можливість використання лікарем ОСОБА_9 артроскопа та проведення операції ОСОБА_8 в певному приміщенні 1МКЛ м. Полтави саме 26.02.2014 року. Докази обвинувачення зводяться до припущень, виходячи з певних недоліків історії хвороби, складеної в 1 міській клінічній лікарні, підписаної лікарем ОСОБА_9 та недостатності в ній певних відомостей, тобто носять вірогідний характер, що є допустимим у цивільному процесі, проте неприйнятним у сучасному кримінальному процесі, де вина особи має бути доведена не інакше як поза розумним сумнівом.

Враховуючи, що ОСОБА_8 вочевидь не має медичної освіти та звернувся до лікаря, кваліфікація якого з точки зору стороннього спостерігача не викликала жодних сумнівів, бо ж він перебував на посаді завідуючого травматологічного відділення 1 міської клінічної лікарні м. Полтави, був обстежений та йому надана відповідна медична допомога, тому від нього не можна вимагати точної деталізації обставин його лікування, в тому числі проведення певного специфічного різновиду оперативного втручання, усвідомлення особливостей свого діагнозу та його впливу на страхове відшкодування.

Факт притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України - службове підроблення історії хвороби ОСОБА_8 за відсутності інкримінування останньому будь-якої форми співучасті в цьому, виключає відповідальність ОСОБА_8 за дії (бездіяльність) медичних працівників, оскільки відповідальність є індивідуальною.

Для кваліфікації вчиненого за ч. 4 ст. 358 КК необхідно встановити, що суб`єкт був наперед, заздалегідь (тобто до моменту використання) обізнаним у тому, що документ, який він має намір використати, є підробленим.

Зі змісту обвинувального акту не можна з`ясувати в силу яких саме фактичних обставин в ОСОБА_8 виникла така обізнаність.

Проте у наданих доказах відсутнє встановлення та конкретизація фактичних обставин, які б вказували на особисте або за допомогою інших осіб розуміння ОСОБА_8 відомостей, що містяться в офіційних медичних документах.

Указані обставини, а також сукупність зібраних у справі доказів свідчать про не доведення поза розумним сумнівом факту обізнаності ОСОБА_8 щодо підроблення його історії хвороби при пред`явленні її до страхової компанії «Залізничні Шляхи».

У поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок стосовно ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначає, що суд не взяв до уваги письмові матеріали надані стороною обвинувачення, а саме висновки повторної судово-медичної експертизи № 28- KE/2017/пп від 25.04.2017 відповідно до якої дані які б підтверджували наявність травми у ОСОБА_8 та проведення з приводу вказаного вище оперативного втручання артроскопічним методом від 26.02.2014 КЗОЗ 1-а міська клінічна лікарня м. Полтави не встановлено, проте судом помилково враховано висновок МРТ від 18.06.2015 проведений приватною організацією МЛДЦ «Медіон», за результатами якого начебто встановлено стан після оперативного втручання відновлення цілісності сухожилля ОСОБА_8 .

Також судом не надано належної оцінки показанням свідків допитаних в ході судового засідання, які стверджували, що станом на 2014 рік лікар ОСОБА_9 не міг провести одноособову операції ОСОБА_8 , а також те що в лікарні на той момент буле відсутнє необхідне обладнання для проведення такого роду операцій.

Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є те, що судове провадження здійснювалось за відсутності представника потерпілого ПрАТ «СК Залізничні шляхи».

Від захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора, у яких захисник просив вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою суд у вироку зазначає формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На переконання колегії суддів, вказані вимоги судом першої інстанції були дотримані.

Підстави для виправдання ОСОБА_8 також мотиви, з яких суд відкинув докази обвинувачення, викладені у вироку в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги прокурора про допущені судом першої інстанції помилки під час судового слідства, такі як неявка свідків і неправильна оцінка наданих суду доказів, та, як наслідок, його однобічність, є такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судове слідство у цьому кримінальному провадженні тривало з 12.05.2022 по 07,02.2023, тобто практично дев`ять місяців. Судом прокурору були надані всі можливості щодо виклику та допиту в судове засідання всіх свідків обвинувачення. Судом не менше трьох разів здійснювався виклик судовими повістками (рекомендованими листами) всіх свідків обвинувачення, яких заявляв прокурор (копії поштових повідомлень наявні в матеріалах справи). Однак, свідки у судові засідання не з`являлися, про причини своєї неявки не повідомляли, прокурор клопотання про їх примусовий привід не заявляв, не заперечував щоб зняти вказане клопотання, якщо ці свідки не з`являться у наступні судові засідання.

Крім того, прокурор у апеляційній скарзі не повідомляє, які саме покази мали надати зазначені ним свідки, зважаючи на те що в суді допитано інших свідків обвинувачення, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .

Водночас положеннями ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Крім того, згідно ч.3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Тобто саме на прокурора покладено обов`язок забезпечити явку до Суду свідків обвинувачення, а Суд лише має сприяти цьому. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 288/113/15-к.

Крім того, із висновку комісійної судово-медичної експертизи № 28-КЕ/2017/пп від 25.04.2017, вбачається, що він не містить категоричних тверджень експертів про відсутність травми 16.02.2014 у ОСОБА_8 , перебування його на лікуванні та проведення оперативного втручання у 1-ій МКЛ. В основу цього висновку покладені недоліки у веденні медичної документації. Взагалі оригінал історії хвороби та всі медичні документи стороною обвинувачення не вилучались та не оглядались, суду надані лише їх копії, указане ставить під сумнів висновки проведених експертиз, повноту медичних документів, зважаючи також на покази лікаря ОСОБА_29 , який стверджував що в історії хвороби наявні не всі матеріали.

Також, свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_24 , під час допиту в суді першої інстанції підтвердили можливість проведення операції ОСОБА_8 на той час у травматологічному відділенні 1-ої МКЛ за допомогою обладнання що було наявне. Щодо апеляційних вимог прокурора в частині здійснення судового розгляду кримінального провадження без участі потерпілого, колегія суддів звертає вагу на те, представником потерпілого подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (наявна в матеріалах справи). Також за його заявою на номер його телефону надсилались СМС-повідомлення про дату та час кожного судового засідання. Крім того представником потерпілої особи 20.09.2022 в судовому засіданні надані показання.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що за наслідком ретельного дослідження та належної оцінки сукупності наданих прокурором доказів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав невинуватим ОСОБА_8 пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України та виправдав останнього за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, а доводи апеляційної скарги прокурора висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень вимог процесуального законодавства судом першої інстанції в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, не встановлено.

Оскільки колегія суддів не вбачає підстав для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 , апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргупрокурора відділуДніпропетровської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 залишитибез задоволення,а вирокОктябрського районногосуду м.Полтави від07.02.2023стосовно ОСОБА_8 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4