Постанова

від 06.02.2023 по справі 475/1036/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.02.23

22-ц/812/187/23

Справа №475/1036/21 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/187/23

Постанова

Іменем України

06 лютого 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області, вступна та резолютивна частини якого ухвалені 10 листопада 2022 року об 11:42 год., повний текст складений 17 листопада 2022 року, під головуванням судді Єгорової Н.І., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування права власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про скасування права власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну частку (пай), розташовану в межах території Доманівської селищної ради, що посвідчується Сертифікатом серії МК №0234659 від 14 червня 1996 року.

Спадкоємцями першої черги за законом була вона, її мати ОСОБА_4 та її бабуся - мати спадкодавця ОСОБА_5 .

На час смерті батька вона була неповнолітньою та перебувала в комунальному закладі «Березківський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа-інтернат-ліцей І-ІІІ ступенів» Миколаївської обласної ради. Мати її вихованням не займалася, вела асоціальний спосіб життя і лише на шкільні канікули вона приїздила до бабусі ОСОБА_5 .

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла усе своє майно, у тому числі право на вказану земельну частку (пай) своїй онуки ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_4 .

Вважає, що оскільки на час смерті батька вона була неповнолітньою, тому вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України.

Натомість, її двоюрідна сестра ОСОБА_2 оформила спадщину лише на своє ім`я на підставі рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2015 року, не повідомивши суд про наявність іншого спадкоємця першої черги.

На підставі вказаного судового рішення та розпоряджень Доманівської районної державної адміністрації від 29 травня 2015 року, 04 серпня 2015 року ОСОБА_2 виготовила проектну документацію на вказану земельну ділянку та відповідно технічної документації із землеустрою, відповідачці була виділена земельна ділянка в натурі площею 6,07 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та присвоєно кадастровий номер 4822755100:12:000:0007. Право власності на зазначену земельну ділянку було зареєстроване в Державному реєстрі прав 28 серпня 2015 року за ОСОБА_2 , номер запису про право 10954183.

Посилаючись на те, що перехід права власності на вказану земельну ділянку до ОСОБА_2 порушує її права на обов`язкову частину спадкового майна, позивачка з урахуванням уточнених позивних вимог, просила суд скасувати право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на 2/3 частини вказаного спадкового майна, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 , частку якої вона мала прийняти за законом.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки право власності на спірну земельну ділянку набуте та зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2015 року.

Не оспорюючи та не оскаржуючи вказане рішення суду, позивачка просить скасувати державну реєстрацію цього права.

Суд першої інстанції також вказав, що при розгляді позову лише про скасування права власності на земельну ділянку зареєстрованого за ОСОБА_2 , буде вирішено питання щодо поновлення спадкових прав ОСОБА_1 , без урахування спадкових прав ОСОБА_2 , яка у свою чергу отримала спадщину за заповітом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Звертає увагу, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, підставою для державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 було свідоцтво про право власності видане 28 серпня 2015 року Реєстраційною службою Доманівського районного управління юстиції Миколаївської області, а не судове рішення, як помилково вважав суд.

Судом не прийнято до уваги, що позивачкою заявлені вимоги лише про визнання права власності на свою законну частку, тому заявлена нею вимога відповідає способу захисту свого права.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, і судом встановлено, рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2015 року у цивільній справі № 475/1535/14 за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Доманівської селищної ради Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, було визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право на земельну частку(пай), набуту нею після смерті сина ОСОБА_3 в розмірі 6,45 умовних кадастрових гектара в межах території Доманівської селищної ради Доманівського району Миколаївської області.

Із змісту вказаного судового рішення вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_3 , який був сином ОСОБА_5 , спадкова справа не заводилась.

За життя ОСОБА_3 , на підставі сертифікату серії МК № 023659, набув право на земельну частку (пай) площею 6.4 умовних кадастрових гектарів, розташованої в межах території Доманівської селищної ради Доманівського району Миколаївської області.

Суд, розглядаючи справу № 475/1535/14, виходив з того, що ОСОБА_5 , будучи в силу ст. 1261 ЦК України спадкоємцем першої черги, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_3

28 листопада 2021 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким усе належне їй на день смерті майно заповіла ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, подавши про це у встановлений ст.1270 ЦК України строк відповідну заяву до нотаріальної контори.

Через відсутність правовстановлюючого документу, 04 листопада 2014 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Посилаючись на приписи положень ст.ст. 1216,1218 ЦК України, суд визнав за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) набуте нею після смерті сина ОСОБА_3 .

Вказане судове рішення набрало законної сили 20 лютого 2015 року (а.с.12).

В подальшому, розпорядженням Доманівської РДА №132 від 29 травня 2015 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у власність розміром та по вартістю рівну середньому земельному паю 6,45 умовних кадастрових гектарів, відповідно до сертифікату про право на земельну частку (пай) серії МК №023659, виданого Доманівською РДА 06 червня 1996 року.

Наступним розпорядженням Доманівської РДА №180 від 04 серпня 2015 року прийнято рішення про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у власність гр. ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Доманівської селищної ради. ОСОБА_2 надано у власність та виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку (пай) № НОМЕР_1 площею 6,0700 га ріллі з кадастровим номером 4822755100:12:000:0007 із земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Доманівської селищної ради.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28 серпня 2015 року здійснено державну реєстрацію права власності на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 6,07 га, кадастровий номер 4822755100:12:000:0007 за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 10954183.

Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_1 просила суд скасувати право власності на вказану земельну ділянку, зареєстроване в державному реєстрі прав 28 серпня 2015 року. Визнати за нею право власності на 2/3 частки вказаної земельної ділянки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

У частині першій та другійстатті 2 ЦПК Українизакріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язанікеруватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і другастатті 5 ЦПК України).

При оцінці обраного позивачемспособу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно з частиною четвертоюстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 206/1198/19 (провадження № 61-11425св20) зазначено, що: «у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

Згідностатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п`ятоїстатті 1268 ЦК Україниспадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Наведені обставини свідчать про те, що позивачка на момент смерті ОСОБА_3 була неповнолітньою, отже в установленому законом порядку набула речові права на частину успадкованої земельної ділянки. Водночас, право власності на зазначене нерухоме майно було визнано за ОСОБА_2 на підставі рішення Доманівського районного суду від 09 лютого 2015 року.

За таких обставин, суд обґрунтовано вважав, що вимога позивача про скасування права власності на вказану земельну ділянку, та визнання за позивачкою права власності на 2/3 частки вказаної земельної ділянки, є неефективним способом захисту порушених прав. Такий спосіб захисту не є дієвим, адже не в змозі відновити порушене право позивачки і внаслідок можливого задоволення позову вона не набуде права на спірне спадкове майно і потребуватиме додаткових засобів захисту.

У справі, що переглядається,ефективним способомзахисту права має бути позов заінтересованої особи про скасування рішення за яким перейшло право власності на все спадкове майно від спадкодавця до іншого спадкоємця в порядку спадкування за заповітом.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про помилковість висновків суду першої інстанції, є безпідставними. При досліджені судом обставин існування у відповідачки права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій вона набула таке право. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого ОСОБА_2 права власності.

Позивачка не обгрунтувала які саме її права буде відновлено за наслідком скасування права власності на спірну земельну ділянку, зареєстровану у Державному реєстрі за відповідачкою ( реєстрації дії).

Тому, наявність не оскарженого та не скасованого рішення, на підставі якого відповідачем оформлено (прийнято) право на спірне майно та проведено державну реєстрацію, є перешкодою для припинення цього права.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то вони є безпідставними та пов`язані з помилковим тлумаченням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За наведених обставин колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 07.02.2023 р.