Постанова

від 23.01.2023 по справі 920/184/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р. Справа№ 920/184/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Демидової А.М.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи підприємця Турченка Сергія Петровича

на рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2022, повний текст складено 01.07.2022

у справі №920/184/22 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Фізичної особи підприємця Турченка Сергія Петровича

до Сумської міжрегіональної товарної універсальної біржі

про стягнення 20 480, 48 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Фізична особа підприємець Турченко Сергій Петрович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міжрегіональної товарної універсальної біржі про стягнення:

- 20480 грн 48 коп., в тому числі 14237 грн 00 коп. безпідставно збережених коштів (третейський збір, сплачений позивачем при зверненні до Постійно діючого Третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальний біржі з позовною заявою у справі №1/3-19, у зв`язку з припиненням третейського розгляду справи ухвалою від 11.08.2021);

- 2835 грн 73 коп. процентів за користування коштами;

- 1002 грн 83 коп. 3% річних, 2404 грн 92 коп. інфляційного збільшення суми боргу.

Позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати (витрати по сплаті судового збору в сумі 2481 грн 00 коп., витрати на оплату правової допомоги орієнтовно в сумі 5000 грн 00 коп.).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що третейський суд припинив третейський розгляд справи № 1/3-19, оскільки спір не підлягає вирішенню в Третейських судах України, а тому мав повернути третейський збір.

Враховуючи, що третейський збір не повернуто позивачу, останнім нараховано відсотки за користування коштами, а також 3% річних та інфляційні втрати.

Матеріально-правовою підставою позову позивач зазначив ст. 19 Регламенту Третейського суду, статті 162-164, 171-172, 247, 249, 252 ГПК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.06.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд виходив з того, що подання позивачем у третейській справі заяви про зменшення позовних вимог свідчить про відмову від частини позовних вимог, а тому третейський збір у разі припинення провадження у справі не підлягає поверненню на підставі Регламенту та Положення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа підприємець Турченко Сергій Петрович звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2022 у справі №920/184/22, в якій просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Просить здійснити розгляд справи в судовому засіданні з викликом представників сторін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема:

- судом першої інстанції не оцінив доводи позивача про те, що у зв`язку з припиненням розгляду справи третейський збір підлягає поверненню на підстві Закону України «Про третейські суди»;

- суд не взяв до уваги той факт, що справа третейським судом не розглядадалась, а провадження у третейській справі було припинено після його порушення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарсього суду від 08.08.2022 задоволено клопотання Фізичної особи підприємця Турченка Сергія Петровича про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відкрито апеляційне провадження та закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 26.09.2022. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 14.09.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 14.09.2022. Явка учасників справи визнано необов`язковою.

26.09.2022 розгляд справи відкладено до 07.11.2022.

Судове засідання 07.11.2022 не відбулось у зв`язку із направленням судді Корсака В.А. (головуючий) та суддів Євсікова О.О. та Владимиренко С.В. (які входить до складу колегії суддів) для участі у підготовці суддів для підтримання кваліфікації на 2022 рік з 07.11.2022 по 11.11.2022, проведеним Національною школою суддів України.

Після закінчення підготовки суддів 14.11.2021 ухвалою суду призначено розгляд справи на 05.12.2022.

05.12.2022 через повітряну тривогу у місті Києві з 13 год 10 хв до 16 год 10 хв розгляд справи №920/184/22 не відбувся, у зв`язку з чим розгляд справи перенесено на 23.01.2023. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Сумської області (18/1, проспект Тараса Шевченка, Суми, Сумська область, 40000). В судовому засіданні в режимі відеоконференції в Господарському суді Сумської області прийматиме участь позивач - Фізична особа підприємець Турченко Сергій Петрович.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідач у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні, тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 23.01.2023 з`явився представники не з`явились. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема на електронні адреси учасників справи були надіслані ухвали суду в даній справі. Також ухвалу про призначення судового засідання на 23.01.2023 у вказаній справі було надіслано позивачу та його представнику в їх електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 23.01.2023 - від відповідача не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Розгляд клопотань.

30.11.2022 позивач подав клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі, яке колегією було задоволено.

26.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи підприємця Турченка Сергія Петровича надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке колегією було задоволено.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційні скарги задовольнити, оскаржене рішення у даній справі скасувати, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

15 жовтня 2019 року Фізична особа-підприємець Турченко Сергій Петрович звернувся до Постійно діючого третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі з позовною заявою про стягнення з Колесник Валентини Володимирівни боргу в сумі 823352,80 грн на підставі договору про надання юридичних послуг від 22.02.2016.

За подання позовної заяви 15.10.2019 позивач сплатив на рахунок Сумської міжрегіональної товарної універсальної біржі третейський збір в сумі 14237 грн 00 коп.

21.10.2019 Постійно діючий третейський суд при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі порушив провадження у справі №1/3-19 за позовом фізичної особи-підприємця Турченка Сергія Петровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 26.12.2019 провадження у справі № 1/3-19 було зупинено до набрання чинності рішенням по справі № 587/2537/19.

05.05.2021 позивач подав заяву про поновлення провадження у справі №1/3-19 та зменшення розміру позовних вимог до 21 678, 98 грн.

Ухвалою від 11.08.2021 Постійно діючий третейський суд при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі припинив третейський розгляд справи №1/3-19 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 52 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі (далі регламент третейського суду), п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки спір не підлягає вирішенню в Третейських судах України.

Третейський збір не було повернуто позивачу.

Зазначене стало підставою для звернення з позовною заявою у цій справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови щодо належного способу захисту.

Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні, а також вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб визначає Закон України «Про третейські суди».

Згідно ст. 3 названого Закону завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

За змістом ст. 4 Закону України "Про третейські суди" третейський суд утворюється та діє, зокрема, на принципах законності; незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Як вже зазначалось у цій постанові, Фізичною особою-підприємцем Турченком Сергієм Петровичем на вирішення Постійно діючий третейський суд при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі передано спір про стягнення з Колесник Валентини Володимирівни заборгованості за договором про надання юридичних послуг. Вказаний позов прийнятий до провадження третейським судом.

Ухвалою від 11.08.2021 Постійно діючий третейський суд при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі припинив третейський розгляд справи №1/3-19 відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 52 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі (далі регламент третейського суду), п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки спір не підлягає вирішенню в Третейських судах України. Третейський збір повернуто не було.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задовленні даного позову про повернення безпідставно набутих відповідачем коштів у вигляді сплаченого позивачем третейського збору, виходив з того, що положеннями ст. 14 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі та п. 4.1. ст. 4 Положенням про надходження та витрати третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі не передбачено можливості повернення сплаченого третейського збору у разі припинення провадження у третейській справі.

Проте, з вищевикладеними висновками Господарського суду Сумської області колегія суддів не може погодитися, виходячи із наступного.

Так, в ст. 28 цього Закону визначено правила третейського розгляду, згідно якої правила третейського розгляду у третейському суді для вирішення конкретного спору визначаються цим Законом та третейською угодою.

Правила третейського розгляду, визначені угодою сторін відповідно до частини першої цієї статті, не можуть суперечити обов`язковим положенням цього Закону, які не надають сторонам права домовлятися з окремих питань.

Правила третейського розгляду постійно діючим третейським судом визначаються регламентом третейського суду, який не повинен суперечити цьому Закону.

З питань, не врегульованих регламентом третейського суду або третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного спору щодо правил третейського розгляду, третейський суд застосовує норми цього Закону та може визначити власні правила третейського розгляду лише в тій частині, що не суперечить принципам організації та діяльності третейського суду, які визначені цим Законом.

Регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов`язані з вирішенням спорів третейським судом

Виходячи із правового аналізу вищенаведених норм в їх сукупності, слід дійти висновку, що здійснення розгляду справи третейським судом повинно здійснюватися у чіткій відповідності з нормами названого Закону та угодою сторін. Поряд з цим, правила вирішення спору також визначаються Регламентом відповідного третейського суду, зміст якого не повинен суперечити нормам Закону. У випадку неврегулювання вказними угодою та регламентом деяких питань, що стосуються процедури розгляду, третейському суду надано обмежену альтенативу вибору рішення з вирішення питання, а саме лише в тій частині, що не суперечить принципам організації та діяльності третейського суду, які визначені Законом України "Про третейські суди".

Відповідно до ст. 25 Закону до складу витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом, належать: третейський збір, розмір, строки та порядок сплати якого сторонами визначаються регламентом третейського суду.

Частиною 1 статті 26 Закону передбачено, що розподіл витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом, між сторонами здійснюється третейським судом згідно з третейською угодою або регламентом третейського суду.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону, у разі, коли третейський розгляд справи постійно діючим третейським судом не відбувся чи був припинений, сплачений сторонами третейський збір повертається сторонам, крім випадків, якщо це було зумовлено відводом усіх суддів, укладанням сторонами мирової угоди, відмовою позивача від позову та іншими обставинами, передбаченими цим Законом.

В ст. 53 цього Закону унормовано випадки постановлення третейським судом ухвали про припинення третейського розгляду, до яких, зокрема, віднесено - у разі коли спір не підлягає вирішенню в третейських судах України.

Отже, вищенаведеною нормою чітко врегульовано процедуру повернення третейського збору у разі припинення провадження з розгляду третейського спору. При цьому, до переліку виключень неможливості повернення сплаченого стороною третейського збору такого випадку як «спір не підлягає вирішенню в третейських судах України» - не віднесено.

Згідно зі ст. 14 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі, затвердженого та зареєстрованого Головним управлінням юстиції у Сумській області наказом № 165/07 від 03.09.2013, склад та розмір пов`язаних з розглядом спору третейським судом, порядок їх сплати і розподілу між сторонами встановлюється Положенням про надходження та витрати третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі (далі Положення), яке є невід`ємною частиною Регламенту.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Положення, у разі відмови у відкритті провадження у справі, сплачені сторонами витрати третейського суду повертаються сторонам.

Пунктом 4.2. статті 4 Положення визначено, якщо після винесення ухвали про порушення справи Третейським судом позивач відізвав позов, або сторони уклали мирову угоду, чи відбулось погашення боргу або коли провадження у справі було припинено, та в інших випадках коли третейський суд отримує заяву після порушення справи Третейським судом про відмову сторін від розгляду в Третейському суді (крім випадків передбачених п. 4.1.) третейський збір позивачу не повертається.

Отже, вищенаведені положення п. 4.2 ст. 4 Положення, як невід`ємна частина Регламенту, суперечать унормованим в ч. 4 ст. 25 Закону України "Про третейські суди" процедурам повернення сплаченого стороною третейського збору у випадку припинення провадження з розгляду третейського спору. Тобто Положення не містить посилань на перелік виключень, при яких збір не може бути повернутий, а вказує на безумовність випадку неповернення збору у разі припинення провадження.

Враховуючи те, що у відповідності до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного спору помилково було надано пріорітет умовам п. 4.2 ст. 4 Положення над нормами Закону України "Про третейські суди", яким, як встановлено апеляційною інстанцією, зазначені приписини щодо повернення третейського збору суперечать.

Північним апеляційним господарським судом також оцінюються критично і доводи відповідач про те, що у зв`язку з відмовою позивача від частини своїх позовних вимог третейський збір не підлягає поверненню згідно вимог ст. 25 Закону України "Про третейські суди" та ст. 14 Регламенту, п. 4.2 Положення.

З цього приводу колегія зазначає, що зміст ухвали від 11.08.2021 Постійно діючий третейський суд при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі про припинення провадження у третейській справі свідчить про те, що єдиною підставою для припиненя провадження справі є непідвідомчість справи трететейським судам, а не відмова позивача від позову.

Оскільки подана відповідачем заява про зменшення позовних вимог від 05.05.2021 не була розглянута третейським судом у порядку передбаченому Законом України "Про третейські суди" та Регламентом Постійно діючого третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі та відповідно до ухвали, якою провадження було припинено, зазначена заява та факт зменшення суми позовних вимог не було визначено третейським судом як підстава припинення провадження у справі, а тому посилання на ст. 25 Закону України "Про третейські суди" з урахувнням ст. 14 Регламенту та пункт 4.2 Положення є необгрунтвоаним та не підлягають врахуванню.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів приходить вважає, що оскільки третейським судом розгляд справи не здійснювався, а підставою припинення провадження у третейській справі стало встановлення факту непідвідомчості спору третейському суду, то сплачений згідно квитанції №203 від 15.10.2019 третейський збір в сумі 14 237 грн 00 коп. в силу приписів ст. 25 Закону України "Про третейські суди" підлягає поверненню позивачу. Відтак, правові підстави для набуття відповідачем зазначених сум збору відсутні.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Правовий аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

При цьому, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне у даному випадку підлягає застосуванню правова конструкція, визначена приписами ст. 1212 ЦК України з урахуванням приписів ст. 25 Закону України "Про третейські суди", оскільки припинення провадження у справі з підстав непідвідомчості спору третейському суду надає позивпчу право право на повернення сплаченого ним третейського збору в заявленій сумі. Відтак висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14 237 грн 00 коп., є неправомірним та такими, що суперечать нормами чинного законодавства.

Щодо стягнення 2 835,73 грн відсотків за користування коштами, 1 002,83 грн 3% річних та 2 404,92 грн інфляційних збитків.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, суд касаційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК і навів правовий висновок про те, що у наведеній нормі визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що, у даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.

Відтак, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Позивач, на підставі статті 625 ЦК України просив стягнути 3% річних, нарахованих за період з 18.10.2019 по 21.02.2022 у розмірі 1 002,83 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 404,92 грн. Тобто початком перебігу строку нарахування штрафних санкцій позивачем визначено 18.10.2019 - день подання позову до третейського суду.

Проте, колегія суддів вважає помилковим визначення вказаної дати як початком періоду нарахування штрафних санкцій, оскільки станом на день звернення до третейського суду позивач розраховував на вирішення переданого на вирішення третейського суду спору між сторонами, за розгляд якого було сплачено третейській збір.

Разом з цим, на переконання суду апеляційної інстнції, в силу приписів ст. 25 Закону України "Про третейські суди" саме з моменту постановлення третейським судом ухвали суду про припинення провадження у третейській справі від 11.08.2021 у позивача виникло право на поверненя сплачених ним сум третейського збору. Подання окремої заяви про повернення третейського збору Законом не вимагається, а тому таке повернення повинно бути вирішено одночасно з припиненням провадження у справі. Відтак днем пред`явлення вимоги є 12.08.2021.

Таким чином, колегія вважає вірним період нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 12.08.2021 (наступний день після винесення ухвали про припинення провадження) по 21.02.2022 (визначено позивачем).

Північним апеляційним господарським судом, з урахуванням вищенаведених висновків та меж позовних вимог, здійснено власний перерахунок заявлених до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України сум та встановлено, що дані позовні вимоги підлягають частковому задовленню, а саме на користь позивача слід стягнути 227,01 грн 3% річних та 904,97 грн інфляційного збільшення за період з 12.08.2021 по 21.02.2022.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 2835,73 грн відсотків за користування коштами, що заявлені на підставі ст. 1048 ЦК України, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки приписи названої норми регулюють правовідносини позики, тоді як, у даному спорі, договору позики між сторонами не укладалось.

Щодо стягнення витрат на оплату правової допомоги.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, колегією встановлено що позивачем не надано відповідних документів щодо понесених витрат з оплати правової допомоги в розмірі 5000,00 грн за підготовку позову та 20 000,00 за підготовку та подання апеляційної скарги.

Тому підстави для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу відстуні.

На підставі викладеного, колегія дійшла до висновку про відмову в її задоволенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржене підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів, викладених у цій постанові, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати.

Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою скасовано рішення та прийнято нове, здійснюється новий розподіл судових витрат, і у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати пов`язані з розглядом справи були покладені відповідно до ст. 129 ГПК України на позивача.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 27.06.2022 у справі №920/184/22 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Сумської міжрегіональної товарної універсальної біржі (40030, Сумська обл., м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 109, кв. 48; код ЄДРПОУ 35068497) на користь Фізичної особи підприємця Турченка Сергія Петровича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) безпідставно отримані кошти у розмір 14 237,00 грн сплаченого третейського збору, 227,01 грн - 3% річних, 904,97 грн - інфляційні втрати та 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 3721,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано, після виходу судді Демидової А.М. з відпустки, - 07.02.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді А.М. Демидова

О.О. Євсіков