Постанова

від 01.02.2023 по справі 904/475/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/475/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничодобувна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2022р. у справі №904/475/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничодобувна компанія", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Дніпровська міська студія телебачення" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2022р. (повний текст складено - 18.08.2022р., суддя - Ярошенко В.І. ) у справі №904/475/22 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати у розмірі 7443 грн. покладено на позивача.

Рішення мотивовано тим, що обставини викладені у сюжеті програми "Дышите глубже: Кривой Рог травят карьеры олигархов" зводиться до викладення загальнодоступної інформації, із наведенням своєї точки зору щодо ділової репутації підприємств, які займаються господарською діяльністю з видобутку залізних руд. З вказаного сюжету суд дійшов висновку, що в ньому йдеться загалом про господарську діяльність підприємств міста Кривого Рогу з видобутку залізних руд, а не конкретно про Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничодобувна компанія". Інформація у сюжеті щодо товариства позивача, зводиться до оціночних суджень відповідача, які становлять свободу поглядів та є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції, в свою чергу, доказів в спростування обставин, викладених у сюжеті, на підставі яких, відповідач виклав власну точку зору, позивачем до матеріалів справи не надано.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2481грн є необґрунтованими, заявленими в розмірі, який не підтверджено документально, у зв`язку з чим останні є такими, що не підлягають задоволенню.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничодобувна компанія" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2022р. у справі №904/475/22, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- товариство не погоджується з висновком суду про те, що викладена у сюжеті інформація має оціночний характер суджень, оскільки вона стосується певних подій, певної особи - ТОВ "Українська гірничодобувна компанія", подається як встановлений факт;

- суд не взяв до уваги, що у спірному сюжеті поширено недостовірну інформацію, зокрема щодо: недотримання товариством санітарно-захисної зони, не здійснення ним пилопридушення, здійснення товариством своєї діяльності на підставі незаконно отриманих ним дозвільних документів, а також щодо того, що товариство приступило до вибухових робіт, викликавши занепокоєння у місцевих жителів; така інформація негативно впливає на ділову репутацію підприємства та може бути причиною для відмови у співпраці з потенційними контрагентами, висвітлює його діяльність як незаконну;

- на підтвердження недостовірно поширеної інформації товариством при поданні позову надані всі необхідні документи та погодження, передбачені чинним законодавством України, на підставі яких підприємство здійснює свою діяльність;

- поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права товариства, зокрема, право на ділову репутацію та її недоторканість;

- подібними висловлюваннями та неперевіреними даними відповідач фактично висвітлює нібито незаконну діяльність товариства позивача та формує відповідну негативну думку у представників громади та підриває його авторитет, що є неприпустимим;

- господарським судом не було надано доказам у справі всебічної та повної оцінки, порушено застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому є підставою для його скасування.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив поновити строк на подання відзиву, пославшись на неотримання ним станом на 21.11.2022 апеляційної скарги від позивача. Одночасно відповідач вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального і процесуального права, а доводи позивача безпідставними та такими, що зводяться до незгоди скаржника з висновками суду щодо оцінки доказів та їх власної переоцінки.

Так, відповідач зазначив, що позивачем не визначено, яка саме інформація відповідача є недостовірною в контексті саме його діяльності та чи вважає позивач недостовірною всю інформацію відповідача, чи її частину.

Також, у відзиві йдеться про те, що відповідно до наданої в сюжеті інформації, її оцінка журналістом була зроблена з посиланням на інформацію, отриману безпосередньо від мешканців міста Кривого Рогу, громадських активістів, органів державної влади, тому, на думку скаржника, суд дійшов вірного висновку, що надана інформація фактично є коментарем журналіста на висловлювання мешканців та екоактивістів щодо екологічного стану міста.

Крім того, відповідач вказує на те, що позивач жодного разу не намагався відстояти свої інтереси за допомогою передбаченого законом права на відповідь, а даним позовом намагається змусити відповідача замовчувати та не висвітлювати певні теми безпідставно звинувативши останнього у замовному характері сюжету. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач розповсюджував інформацію стосовно саме позивача внаслідок чого було порушено його особисте немайнове право.

За твердженням відповідача, докази, надані позивачем в обґрунтування позову, як то: дозвільна документація, докази наявності у нього полівозрошувальної техніки, протоколи вимірювання концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць під час проведення вибуху і таке інше не означає, що інформація, яка звучить від учасників відеосюжету, є недостовірною.

Одночасно відповідач послався на те, що жодних доказів на підтвердження своїх моральних страждань у зв`язку з розповсюдженням вказаної інформації позивач не зазначив, при цьому розміщена на відео інформація є суспільно важливою, такою, що розкриває питання проблем міста Кривого Рогу.

На думку відповідача, обґрунтування скаржника про те, що вислови учасників сюжету стосуються саме ТОВ "Українська гірничодобувна компанія" є лише його припущенням, оскільки це не підтверджено належними доказами. З сюжету програми можна дійти висновку, що в ній йдеться загалом про господарську діяльність підприємств міста Кривого Рогу з видобутку залізних руд, а не конкретно про товариство позивача.

Отже, відповідач зазначає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права, аргументи апеляційної скарги не знаходять свого підтвердження у досліджених судом першої інстанції доказах та не спростовують його висновків.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Вечірко І.О., судді Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

19.09.2022р. з місцевого господарського суду на адресу апеляційного суду, на виконання ухвали від 12.09.2022р., надійшла справа №904/475/22.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду на 30.11.2022р.

30.11.2022 у судовому засіданні оголошена перерва до 21.12.2022р.

За розпорядженням керівника апарату суду від 20.12.2022р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2022р. визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

У засіданні суду 21.12.2022р. представники сторін надали пояснення по апеляційній скарзі.

21.12.2022р. у судовому засіданні оголошено перерву до 01.02.2023р.

В судовому засіданні представники сторін надали додаткові пояснення по апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 01.02.2023р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2022р. в мережі інтернет за допомогою відеохостингу "YouTube" журналістом Микитою Доброславським, який є ведучим програми "Уровень оранжевий" телеканала ДніпроТV", що створено на базі Комунального підприємства "Дніпровська міська студія телебачення" Дніпровської міської ради, було розміщено відео Телеканалу "ДніпроТV" під назвою "Дышите глубже: Кривой Рог травят карьеры олигархов".

Відео розміщене за наступним посиланням: https://www.youtube.com/watch?v= Ktn204hl5yM.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гірничодобувна компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Дніпровська міська студія телебачення" Дніпровської міської ради в якому просило суд:

- визнати недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію позивача, інформацію, що містить відео відповідача під назвою "Дышите глубже: Кривой Рог травят карьеры олигархов", розміщене 20.01.2022р. в мережі інтернет за допомогою відеохостингу "YouTube" журналістом Микитою Доброславським, ведучим програми "Уровень оранжевый" Телеканала "ДніпроТV";

- зобов`язати відповідача протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати поширену ним недостовірну, і таку, що принижує ділову репутацію позивача інформацію шляхом розміщення в мережі Інтернет на відеохостингу "YouTube" такого самого відео про те, що опубліковане 20 січня 2022 року відео, під назвою: "Дышите глубже: Кривой Рог травят карьеры олигархов", містить у собі недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію та дискредитує господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничодобувна компанія";

- стягнути з Комунального підприємства "Дніпровська міська студія телебачення" Дніпровської міської ради на користь позивача моральну шкоду за поширення недостовірної, і такої, що принижує ділову репутацію товариства інформації у розмірі 2481 грн.

В обґрунтування позову товариство послалося на те, що у вказаному вище відео викладено ряд тверджень, які є поширенням неправдивої та недостовірної інформації стосовно ТОВ "Українська гірничодобувна компанія", зокрема: у відео зазначається, що ТОВ "Українська гірничодобувна компанія" при здійсненні гірничодобувної діяльності не дотримується меж санітарно-захисної зони, не здійснюється шумо- та пилопридушення, а дозвільні документи, на підставі яких ТОВ "Українська гірничодобувна компанія" здійснює свою діяльність отримано незаконним чином; відео містить фрагмент відеозображення вибуху на кар`єрі, який не має жодного відношення до товариства, а відповідно цей вибух також не має жодного відношення до відповідача.

Таким чином, на думку позивача, Телеканал "ДніпроТV" розповсюджує недостовірну інформацію стосовно ТОВ "Українська гірничодобувна компанія", тим самим вводячи глядачів в оману.

Позивач зазначив, що у відео використовуються додаткові матеріали у вигляді інтерв`ю з мешканцями, які проживають поблизу кар`єру, де здійснює свою гірничодобувну діяльність ТОВ "Українська гірничодобувна компанія", які розповідають про тріщини в будинках які з`явились нібито внаслідок роботи кар`єру. При цьому зазначається, що більшість будинків побудовані більш ніж 80 років тому, що в свою чергу ставить під сумнів той факт, що тріщини в будинках з`явились саме в результаті здійснення гірничодобувної діяльності Товариства, оскільки взагалі таке явище як тріщини характерне не тільки для старих будівель, але і для зовсім недавно зведених будівель, які побудовані з порушенням технології будівництва.

Тобто, Телеканал "ДніпроТV", на думку позивача, інформацією, що містить вищевказане відео підводить до того, що ТОВ "Українська гірничодобувна компанія" завдає шкоди здоров`ю життю мешканців міста Кривого Рогу та здійснює свою господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства.

Відео є доступними для широкого кола осіб та окрім того, також розміщено в соціальній мережі "Facebook" за посиланням: https://www.facebook.com/levelorange.

Також позивач вказав, що внаслідок дискредитації відповідачем репутації ТОВ "Українська гірничодобувна компанія" можлива зупинка підприємства позивача, що в свою чергу призведе до втрати великої кількості робочих місць, нанесення значних збитків позивачу, скорочення податкових відрахувань до місцевого та державного бюджетів. Позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення господарської діяльності підприємства, тим паче в умовах наявної конкуренції.

Позивач стверджував, що при здійсненні своєї господарської діяльності ТОВ "Українська гірничодобувна компанія" чітко та безвинятково дотримується усіх установлених вимог та норм, що регулюють промислову безпеку, охорону праці, процедуру поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та інше, зважаючи на специфіку підприємства та його вид діяльності, розуміючи важливість заходів, що гарантують безпеку людей, майна, навколишнього природного середовища.

Тому, ТОВ "Українська гірничодобувна компанія" вважає, що поширена Телеканалом "ДніпроТV" інформація є недостовірною, принижує ділову репутацію та дискредитує господарську діяльність позивача.

Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Причиною виникнення даного спору є поширення відповідачем у мережі Інтернет інформації, яка на думку позивача, є недостовірною та такою, що порушує його ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, у тому числі, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Згідно із ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність) як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до статті 277 ЦК України, на недоторканість ділової репутації відповідно до статті 299 ЦК України, а також право на відшкодування моральної шкоди.

Статтею 94 цього Кодексу передбачено, що юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

За приписами ст. 201 ЦК України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГК України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Статтею 1 Закону України "Про інформацію" визначено, що під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Отже, інформація яка поширюються через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відтак є засобом масової інформації.

За змістом ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 7 цього Закону визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні встановити обставини поширення такої інформації, її характер та з`ясовувати, чи є ця інформація твердженням про факти, чи є судженням.

При цьому фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Стосовно оціночних суджень слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07 липня 1986 року у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2013 року у справі "Нова газета" та Бородянський проти Росії" вказував на те, що втручання у свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки у трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

З огляду на викладене, при вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростування відомостей, що були поширені в засобах масової інформації (у тому числі за допомогою мережі Інтернет) з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями у інформації, що викладалася у спірній публікації. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню.

Одночасно слід враховувати практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 10 Конвенції, згідно з якою свобода вираження поглядів стосується не лише "інформації" чи "ідей", які сприймаються схвально або вважаються необразливими чи малозначними, а й тих, що викликають образу, обурення чи виводять з душевної рівноваги. Як зазначено в статті 10, ця свобода підлягає обмеженням, які, однак, мають бути чітко визначені, а необхідність будь-яких обмежень має бути переконливо встановлена (зокрема, рішення у справі "Єрсильд проти Данії" від 23 вересня 1994 року, серія A, №298, с. 23, п. 31); у справі "Яновський проти Польщі" [GC], №25716/94, п. 30, ECHR 1999-I; та у справі "Нільсен і Йонсен проти Норвегії" [GC], №23118/93, п. 43, ECHR 1999-VIII).

Отже, при розгляді справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес).

Розглядаючи вказані спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати прийняте рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Щодо досліджуваної справи, то як зазначає позивач, телекомпанією було поширено недостовірну інформацію відносно того, що при здійсненні діяльності товариство не дотримується меж санітарно-захисної зони, не здійснює пилопридушення та відносно того, що дозвільні документи, на підставі яких ТОВ "Українська гірничодобувна компанія" здійснює свою діяльність, отримані ним незаконним чином з порушенням процедури їх отримання.

Апеляційний суд, переглянувши сюжет під назвою: "Дышите глубже: Кривой Рог травят карьеры олигархов", розміщений 20.01.2022р. в мережі інтернет, встановив, що на 11хв.30сек. відеосюжету, мешканець міста Кривий Ріг Чередниченко М. розповідає про нормативно правовий акт, згідно з яким встановлюється санітарно-захисна зона з відстанню 1500м від кромки кар`єру, однак найближче помешкання від кар`єру знаходиться на відстані 270 метрів, тому, на думку вказаної особи, дозвільні документи було важко отримати законним шляхом.

Між тим, у цьому фрагменті не згадується, що саме товариством позивача при здійсненні гірничої діяльності не дотримано меж санітарно-захисної зони, або не здійснюється пилопридушення, а також не стверджується, що компанія здійснює діяльність на підставі документів, отриманих незаконним шляхом.

Отже, з огляду на викладене, вказана інформація не є негативною або недостовірною, оскільки містить лише оціночні судження мешканця міста та ніяким чином не впливає на ділову репутацію позивача.

Інформація про отримання товариством дозвільної документації, озвучена на 3хв.28сек та 16хв.40сек. сюжету, засвідчує факт наявності цих документів у позивача без зазначення способу їх отримання, при цьому існування таких документів не заперечується товариством, у зв`язку з чим, така інформація також не може вважатися недостовірною.

Стосовно тверджень скаржника про те, що у відеосюжеті зображено момент вибуху в кар`єрі, а перед моментом вибуху мова йде саме про ТОВ "Українська гірничодобувна компанія" де зазначається, що підприємство вже влітку приступило до вибухових робіт, викликавши занепокоєння у місцевих жителів слід зазначити таке.

На 3 хв. 53 сек. сюжету відео відтворено вибух у кар`єрі, перед демонстрацією якого зазначено: "Уже летом приступил к взрывным работам, которые вызвали немалое безспокойство у горожан".

За змістом сюжету вбачається, що зображення вибуху було продемонстровано з метою надання глядачам інформації про те, що являють собою подібні вибухи і які наслідки вони можуть мати для оточуючого середовища. Проте в сюжеті не стверджується, що продемонстрований глядачам вибух було здійснено саме в кар`єрі ТОВ "Українська гірничодобувна компанія".

Одночасно матеріали справи свідчать про те, що позивач у своїй господарській діяльності проводить вибухи в кар`єрі і це не заперечується останнім.

Разом із тим, позивач не зазначив яким чином демонстрація вибуху на кар`єрі, за умови проведення таких вибухів за наявності відповідних дозволів, порушує його права.

За словами мешканців, інтерв`ю з якими наведені у сюжеті, вони дійсно занепокоєні здійснюваними вибухами, але вказані висловлювання та коментарі не містять фактичних даних, а тому є судженнями цих мешканців.

Таким чином, відповідна інформація не може вважатися недостовірною.

Крім того, 6 хв. 28 сек. сюжету містить розповідь мешканки м. Кривий Ріг ОСОБА_1 , яка розповідає про тріщини в її будівлі, а на 9 хв. 19 сек. сюжету про аналогічні проблеми розповів мешканець міста Мовчанюк А.

Між тим, у вказаних інтерв`ю не йшлася мова про товариство позивача, а також про те, що тріщини з`явилися у результаті здійснення ним гірничодобувної діяльності, натомість інформація надана мешканцями міста, пов`язана з невиконанням державою своїх зобов`язань щодо відселення громадян з небезпечних територій.

З огляду на викладене можливо зробити висновок, що в сюжеті мова йде про екологічну ситуацію у місті та господарську діяльність підприємств м. Кривого Рогу з видобутку залізних руд, одним із яких є ТОВ "Українська гірничодобувна компанія".

Суд звертає увагу на те, що на 19 хв. 20 сек. сюжету журналіст намагається додзвонитися до керівництва комбінатів, у тому числі, товариства позивача, та до держструктур, а саме: Держгеонадра, Міністерства охорони навколишнього середовища і природних ресурсів, Криворізької міськради тощо, для встановлення дійсного стану справ щодо господарської діяльності підприємств з видобутку залізних руд на території м. Кривого Рогу, а також зазначає про направлення цим організаціям відповідних запитів.

Викладене, на переконання колегії суддів, також свідчить про те, що інформація у спірному сюжеті не доводиться до глядачів як встановлений факт, а є намаганням встановити дійсний стан речей для відображення дійсних подій, які є предметом суспільного інтересу і містить лише оціночні судження учасників цього сюжету.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що обставини, викладені у сюжеті програми "Дышите глубже: Кривой Рог травят карьеры олигархов" зводяться до викладення загальнодоступної інформації, із наведенням своєї точки зору щодо підприємств, які займаються господарською діяльністю з видобутку залізних руд, а інформація у сюжеті стосовно ТОВ "Українська гірничодобувна компанія" зводиться до оціночних суджень відповідача (інформація викладена журналістом відображає його власну оцінку подій та висловлювань інших осіб) та інших учасників сюжету, які становлять свободу поглядів, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

У справах, предметом спору в яких є захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, при цьому позивач має подати докази недостовірності поширеної інформації і повинен довести факт, що внаслідок поширення відповідачем такої інформації були порушені його особисті немайнові права.

Позивач не скористався наданим йому правом, не довів належними доказами існування всіх підстав для визнання спірної інформації недостовірною та її спростування.

Слід зазначити, що докази, які додані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог: дозвільна документація, докази наявності у нього поливозрошувальної техніки, протоколи вимірювання концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць під час проведення вибуху і таке інше не являються належними у розумінні статті 76 ГПК України, оскільки вони не свідчать про недостовірність інформації, озвученої у спірному сюжеті та не спростовують її, а отже на їх підставі неможливо встановити обставини, які мають значення для даної справи.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права товариства, зокрема, право на ділову репутацію і підриває авторитет підприємства мають декларативний характер, а доводи про те, що вказана інформація може стати причиною для відмови у співпраці з потенційними контрагентами та втрати працівниками робочих місць мають характер припущень, з огляду на те, що ці доводи також не підтверджені належними доказами.

Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

За приписами п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. При цьому під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі наявності у діях правопорушника усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, а саме: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою та вини заподіювача шкоди.

У даному випадку, як зазначено вище, позивачем із наведених ним обґрунтувань не доведено поширення відповідачем недостовірної інформації і що така інформація принижує ділову репутацію позивача або порушує інші його особисті немайнові права.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, зокрема, моральних, приниження його ділової репутації в результаті неправомірних дій відповідача, як і не містять доказів на підтвердження розміру моральної шкоди.

Отже, за відсутності підстав для задоволення позовних вимог про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, а також враховуючи ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння та розміру моральної шкоди, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2481 грн. відсутні.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даній справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З огляду на викладене апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гірничодобувна компанія" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2022р. у справі №904/475/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.02.2023р.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяЮ.Б. Парусніков

СуддяТ.А. Верхогляд