Постанова

від 07.02.2023 по справі 908/3553/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2023 року м.Дніпро Справа № 908/3553/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В.(доповідача),

суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоком"

на рішення господарського суду Запорізької області від 08.09.2022 року у справі № 908/3553/21

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоком"

про стягнення 15 151, 70 грн. пені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоком» із позовом про стягнення 15151,70 грн., з яких 2 479, 74 грн. штрафу, 12 671, 96 грн.пені за договором № 04082019 з надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики від 01.08.2019.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.09.2022 року у справі №908/3553/21 позов задоволено.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоком" (69068, м.Запоріжжя, вул. Червона, 22; ідентифікаційний код 30506091) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул.Сталеварів, 14 ідентифікаційний код 00130926) 2 479, 74 грн. штрафу, 12 671, 96 грн.пені та 2 270 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіоком" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Запорізьклї області у справі № 908/3553/21 від 08.09.2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що Господарський суд Запорізької області під час винесення оскаржуваного рішення не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що на виконання умов Договору ТОВ «РадіоКом» направляв листи щодо продовження строку розміщення технічних засобів на опорах та щодо переукладення договору, але відповіді на свої листи так і не отримали. Отже, Відповідач зі свого боку виконав усі можливі заходи для належного виконання зобов`язання за Договором.

Також апелянт посилається на те, що п.1.3 Договору, на який посилається суд в своїх висновках, передбачає строк розміщення технічних засобів телекомунікацій на опорах повітряних ліній - 12 місяців з дати вказаної у п.7.1. цього Договору. Але, в п.7.1. Договору не вказано дату набрання чинності Договору. Тобто, дата 20.07.2020 зазначена в рішенні суду не відповідає дійсності, і не має доказового підгрунтя.

Апелянт зазначає, що відповідно до Правил надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2018 р. № 853 зазначено, що доступ до інфраструктури об`єкта електроенергетики здійснюється на підставі договору з доступу, що укладається за формою згідно з додатком між власником (володільцем) та замовником після видачі замовнику технічних умов та погодження проектної документації з власником (володільцем). ТОВ «РадіоКом» направляв листа №183 від 16.08.2019 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» з проханням укласти договір з надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики та надати дозвіл на прокладання ОЛВЗ по опорам в с.Чкалове згідно технічних умов та проектної документації на сумісний підвіс. Тобто, Договір укладений з ПАТ «Запоріжжяобленерго» був укладений набагато пізніше, ніж дата зазначена в Договорі.

Даний лист є новим доказом, який відповідач просить взяти до уваги при ухваленні рішення, і який встановлює помилкове визначення обставин справи в цілому та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2022 по справі 908/3553/21 та відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.10.2022 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Березкіна О.В. (доповідач), судді Дармін М.О., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2022 року справу 908/3553/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоком" на рішення господарського суду Запорізької області від 08.09.2022 року прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Поновлено строк Товариству з обмеженою відповідальністю "Радіоком" на рішення господарського суду Запорізької області від 08.09.2022 року у справі № 908/3553/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоком" на рішення господарського суду Запорізької області від 08.09.2022 року у справі № 908/3553/21 в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

12.12.2022 року у зв`язку з виходом на роботу судді-доповідача Березкіної О.В. призначено повторний перерозподіл судової справи, відповідно до якого визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2022 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоком" на рішення господарського суду Запорізької області від 08.09.2022 року у справі № 908/3553/21для здійснення розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.5 ст.12 ГПК України).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивачем Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).

Згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2019 між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДІОКОМ» (Замовник) укладено Договір з надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики № 04082019 (далі за текстом Договір), за умовами якого Замовник замовляє та оплачує, а Власник надає право доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики для розміщення технічних засобів телекомунікацій у відповідності до погодженої Власником проектної документації на доступ, розробленої згідно технічних умов на доступ № 8/18 від 07.09.2018. (п. 1.1 Договору)

В пункті 2.1 Договору сторонами погоджено, що вартість доступу за цим Договором (розмір щомісячної плати) становить 3049,41 грн., в т.ч. ПДВ 508,24 грн. за місяць користування. Розрахунок розміру щомісячної плати для кожного об`єкта електроенергетики наданого для доступу відповідно до Додатку № 1 та визначення вартості доступу за цим Договором наведено в Додатку № 2. Розмір плати за перший (базовий) місяць надання доступу визначається виходячи з кількості опор, що зазначена в п. 1.4 Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору перелік елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики (надалі опор повітряних ліній об`єкта електроенергетики), наданих для доступу, наведений в Додатку № 1 до Договору.

Сторонами були погоджені Додаток № 1 Перелік елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики, наданих для доступу і Додаток № 2 Розрахунок розміру щомісячної плати.

За умовами п. 7.1 Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і дії впродовж 1 року, а в частині розрахунків до повного його виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за 4 місяця до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоком» із позовом ( з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 08.08.2022 № 60-60/2) про стягнення штрафу у сумі 2479,74 грн. та пені в сумі 12671,96 грн. за договором № 04082019 з надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики від 01.08.2019, позивач Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» посилався на те, що відповідач станом на 01.08.2020 розмістив технічні засоби телекомунікацій на 51 опорі з загальної кількості, зазначеної у п. 1.4 Договору (з 273 опор), що у відповідності до п. 4.9 Договору є підставою для стягнення штрафу за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 та пені за період з вересня 2020 року по січень 2021 року (включно).

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені умови Договору щодо розміщення засобів телекомунікацій на опорах повітряних ліній об`єктів електроенергетики у передбаченій договором кількості та строк, що є підставою для стягнення штрафу та пені, визначених умовами договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст., ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом п. 1.3 Договору передбачено, що строк розміщення технічних засобів телекомунікацій на опорах повітряних ліній складає 12 місяців з дати підписання Договору обома сторонами, тобто, строк розміщення технічних засобів комунікацій на опорах закінчився 31.07.2020р.

Згідно п.1.4 Договору протягом першого місяця після підписання даного Договору Замовник розміщує технічні засоби телекомунікацїй на 273 опорах.

Проте, у порушення умов договору станом на 01.08.2020 року, відповідач розмістив технічні засоби телекомунікацій на 51 опорі з 273, передбачених умовами договору, що підтверджується «Актами приемки строительства ВОЛС по опорам ВЛ» від 25.07.2020 та від 25.08.2020, підписаними обома сторонами Договору ( л.с. 107,108).

Станом на 31.01.2021 технічні засоби телекомунікації у повному обсязі не були розміщені, що підтверджується «Актом приемки строительства ВОЛС по опорам ВЛ» від 24.12.2020, підписаним обома сторонами Договору ( л.с. 109), і тільки у червні 2021 відповідачем було розміщено технічні засоби телекомунікації на 107 опорах з 273 опор, що підтверджується «Актом приемки строительства ВОЛС по опорам ВЛ» від 25.06.2021 ( л.с. 110)

Пунктом 4.9 Договору сторони узгодили, що у разі порушення строку розміщення технічних засобів телекомунікацій на об`єктах електроенергетики, встановленого в п. 1.3 Договору, Замовник сплачує власнику штраф в розмірі щомісячної плати, зазначеної в п. 2.1 Договору, помноженої на кількість об`єктів електроенергетики, передбачених в п. 1.2 Договору, на яких не були розміщені технічні засоби телекомунікації. У разі якщо Замовник після спливу строку розміщення технічних засобів телекомунікацій на об`єктах електроенергетики, встановленого у п. 1.3. Договору, протягом 30 календарних днів не розмістить технічні засоби телекомунікації на об`єктах електроенергетики, що зазначені у додатку 1 до цього договору, відповідач сплачує власнику пеню у розмірі 3,34 % від розміру плати за доступ до одного об`єкта електроенергетики помноженої на кількість об`єктів електроенергетики, на яких не були розміщені технічні засоби телекомунікації, за кожний день прострочки, за весь час до моменту виконання Замовником цього зобов`язання або до моменту припинення дії договору в залежності від того, яка подія наступить раніше, за наступною формулою:

Р = А х В х С х 3,34 %, де:

Р розмір пені; А розмір плати за доступ до одного об`єкта електроенергетики, зазначений у п. 2.1 цього Договору; В кількість днів прострочки; С кількість об`єктів електроенергетики, на яких не були розміщені технічні засоби телекомунікацій.

Оскільки відповідач порушив строки розміщення технічних засобів телекомунікацій на опорах та об`єктах електроенергетики, встановлених у додатку 1 до Договору, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача штрафу у сумі 2479,74 грн. за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 року та пені у сумі 12 671,96 грн. за період з вересня 2020 по січень 2021року включно у відповідності до п. 4.9 Договору.

При цьому, доводи відповідача про те, що він звертався до позивача з листом від 09.06.2020 №107 щодо продовження строку розміщення засобів телекомунікацій на опорах повітряних ліній шляхом укладення додаткової угоди до договору до 01.12.2020, листом від 02.07.2020 №125 щодо переукладення договору є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальний порядок змін та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 ГК України.

Зокрема, вказаною нормою закону визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. (ч., ч. 2, 3 с. 188 ГК України)

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, ТОВ «Радіоком» цим правом не скористався, зміни до договору від 01.08.2019 №04082019 не були внесені, додаткова угода щодо продовження строку розміщення засобів телекомунікацій не була укладена, а тому договір діє на умовах, визначених цим договором, і є обов`язковим для виконання.

Доводи апелянта про те, що в п.7.1. Договору не вказано дату набрання чинності Договору, а тому, дата 20.07.2020, зазначена в рішенні суду не відповідає дійсності, і не має доказового підгрунтя є безпідставними і не спростовують правильність розрахунку періоду для нарахування штрафу та пені з огляду на наступне.

Умовами п. 1.3 договору передбачено, що строк розміщення технічних засобів телекомунікацій на опорах повітряних ліній складає 12 місяців з дати, вказаної у п. 7.1. договору.

У пункті 7.1 договору передбачено, що він набирає чинності з «201» і діє впродовж одного року, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Тобто, вбачається, що при підписанні договору як Відповідач, так і Позивач не зазначили дату набрання чинності договору у п.7.1 договору.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 638 ЦК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

У зв`язку з тим, що сторони при підписання договору не зазначили дату набрання чинності договором, тобто не встановили момент набрання чинності договором, він відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України набрав чинності з моменту його укладення, а саме 01.08.2019, про що свідчать підписи обох сторін договору. Інших дат укладений договір не містить.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним та таким, що набрав чинності 01.08.2019.

Виходячи з наведеного, строк розміщення технічних засобів комунікацій на опорах повітряних ліній, зазначений у п.1.3. договору, закінчився 31.07.2020, а тому суд обгрунтовано прийняв до уваги розрахунок періоду нарахування штрафу та пені за договором, виконаний позивачем.

При цьому, у рішенні суду відсутні висновки або посилання на те, що строк розміщення технічних засобів телекомунікації спливає 20.07.2020, а не 31.07.2020 року.

Щодо можливості прийняття нового доказу, а саме: листа відповідача №183 від 16.08.2019 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» з проханням укласти договір з надання доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики та надати дозвіл на прокладання ОЛВЗ по опорам в с.Чкалове згідно технічних умов та проектної документації на сумісний підвіс, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, відповідач не зазначив, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Таким чином, оскільки відповідач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, даний доказ не був предметом дослідження суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для врахування даного доказу при перегляді судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275,276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоком" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.09.2022 року у справі № 908/3553/21 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіоком" .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г.Іванов