Рішення

від 07.02.2023 по справі 915/643/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року Справа № 915/643/22

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" (61060, м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 10-Б, офіс 3-8, код ЄДРПОУ 38159948, електронна пошта: info@tekknow.com.ua), яка пред`явлена до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546), про стягнення грошових коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 110368,96 грн.

Заявник звернувся до суду із позовом про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, в зв`язку із простроченням оплати відповідачем поставленого товару за договором на постачання товару №53-123-01-21-07266 від 12.11.2021 року.

19.12.2022 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Вказану ухвалу суду відповідачем отримано 29.12.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 540000944338.

05.01.2023 року, тобто з додержанням обумовленого положеннями ч. 1 ст. 251 ГПК України строку, на електронну пошту господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Стосовно позовних вимог про застосування до відповідача відповідальності на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач заперечував і зазначив, що своєчасне виконання зобов`язання було неможливе через військову агресію Російської федерації проти України, про що відповідач повідомляв позивача листом від 04.03.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені докази на підтвердження обставин викладених у позові, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, позиції сторін, викладені у заявах по суті, судом встановлено наступне.

12.11.2021 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір постачання товару №53-123-01-21-07266, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар код CPV 38420000-5 по ДК 021:2015 - прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (контролер тиску), (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

У специфікації № 1 сторони, зокрема погодили найменування товару та його вартість - 549600 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає разом із ПДВ 549600,00 грн.

Пунктом 2.2 договору визначено, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

15.12.2021 року за видатковою накладною №117 від 15.12.2021 року позивачем було здійснено поставку товару відповідачу.

Відповідач оплату товару в обумовлений договором строк не здійснив, в зв`язку із чим позивач вирішив звернутися до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з відповідача оплати за поставлений товар у розмірі 549600 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 року у справі №916/1697/22, яке набрало законної сили 13.10.2022 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 549600,00 грн. та встановлено, що кінцевим терміном оплати товару відповідачем є 04.03.2022 року.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем заборгованість в сумі 549600 грн. сплачено 04.10.2022 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача, яка додана до позовної заяви.

Таким чином, відповідачем допущено прострочення оплати товару з 07.03.2022 року - по 03.10.2022 року.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання шляхом стягнення 3% річних та втрат від інфляції на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене позивач просить суд стягнути з відповідача суму нарахованих втрат від інфляції у розмірі 100837,54 грн., які нараховані за березень-вересень 2022 року та 3% річних у розмірі 9531,21 грн., які нараховані за період прострочення, на суму невиконаного грошового зобов`язання у розмірі 549600,00 грн.

З огляду на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного виконання грошового зобов`язання, що встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2022 року у справі №916/1697/22, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Верховний Суд України у своїй постанові від 12.04.2017 року у справі № 3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд України відмітив, що у ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 року у справі № 3-1195гс16.

Рішенням Господарського суду Одеської області також було встановлено відсутність підстав для застосування положень про форс-мажорні обставини, про які відповідач повідомляв позивача у своєму листі від №07/3404 від 04.03.2022 року.

Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 05.12.2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" (61060, м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 10-Б, офіс 3-8, код ЄДРПОУ 38159948) 100837 (сто тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 54 коп. втрат від інфляції, 9531 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять одна) грн. 21 коп. 3% річних, а також сплачену суму судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя А.П.Алексєєв