Постанова

від 28.04.2023 по справі 915/643/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/643/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2023 року

у справі № 915/643/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення грошових коштів в сумі 110 368,96 грн.,

(суддя першої інстанції: Алексєєв А.П., дата та місце ухвалення рішення: 07.02.2023 року, Господарський суд Миколаївської області)

В грудні 2022 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" (далі - ТОВ «ТЕК КНОУ Україна») про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, у зв`язку з простроченням оплати відповідачем поставленого товару за Договором на постачання товару №53-123-01-21-07266 від 12.11.2021 року.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ТОВ "ТЕК КНОУ УКРАЇНА" 100837 (сто тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 54 коп. втрат від інфляції, 9531 (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять одна) грн. 21 коп. 3% річних, а також сплачену суму судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що з огляду на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного виконання грошового зобов`язання, що встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2022 року у справі №916/1697/22, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2023 у справі №915/643/22 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає, що позивач в позовній заяві посилається на дату отримання товару на складі вантажоодержувачем та з цієї дати визначає кінцевий термін оплати. За даним договором оплата мала відбутися протягом 45 робочих днів після постачання товару та виконання позивачем всіх умов пункту 3.2, 6.1 Договору, тобто останньою датою події та з цієї дати визначається кінцевий термін оплати.

На думку заявника апеляційної скарги, відповідно до накладної від 15.12.2021 №117 дата реєстрації податкової накладної в ЄРПН (п.3.2 Договору) 29.12.2021 є останньою датою події та з цієї дати визначається кінцевий термін оплати - 04.03.2022.

Крім того, на адресу позивача відповідачем було направлено лист №07/3403 від 04.03.2022 «Щодо настання форс-мажорних обставин», яким повідомлено про неможливість виконання зобов`язань за договором через настання форс-мажорних обставин, а саме військової агресії рф проти України. На переконання апелянта, згідно з приписами ст.614 Цивільного кодексу України, стягнення інфляційних втрат у сумі 100837,54 грн. та 3% річних в сумі 9531,21 грн. є неправомірним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до надходження матеріалів справи №915/643/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

15.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/643/22.

У зв`язку із перебуванням колегії суддів у складі головуючого судді Разюк Г.П., суддів Колоколова С.І., Савицького Я.Ф. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №20 від 21.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/643/22.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 21.03.2023 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 прийнято справу №915/643/22 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2023 року у справі №915/643/22, вирішено розглянути апеляційну скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

14.04.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «ТЕК КНОУ УКРАЇНА» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На переконання позивача, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2021 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір постачання товару №53-123-01-21-07266, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар код CPV 38420000-5 по ДК 021:2015 - прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (контролер тиску), (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

У специфікації № 1 сторони, зокрема, погодили найменування товару та його вартість - 549600 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість товару є твердою та складає разом із ПДВ 549600,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

15.12.2021 року за видатковою накладною №117 від 15.12.2021 року позивачем було здійснено поставку товару відповідачу.

Відповідач оплату товару в обумовлений договором строк не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача оплати за поставлений товар у розмірі 549600 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2022 року у справі №916/1697/22, яке набрало законної сили 13.10.2022 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 549600,00 грн. та встановлено, що кінцевим терміном оплати товару відповідачем є 04.03.2022 року.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що рішенням суду від 12.09.2022 суду у справі №916/1697/22 встановлено дату, з якої у відповідача виник обов`язок сплати коштів, колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно того, що оплата мала бути здійснена протягом 45 робочих днів після поставки товару та виконання позивачем умов п.3.2.6, 6.1 Договору.

Відповідачем заборгованість в сумі 549600 грн. сплачено 04.10.2022 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача, яка додана до позовної заяви. Сторонами по справі вказана обставина не заперечується.

Таким чином, відповідачем допущено прострочення оплати товару з 07.03.2022 року - по 03.10.2022 року.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання шляхом стягнення 3% річних та втрат від інфляції на підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначене ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач наполягає на відсутність його вини, у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Разом з тим, відповідач у своїх аргументах не заперечує факт порушенням ним своїх зобов`язань перед позивачем у спірних правовідносинах за укладеним з позивачем договором.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України компенсаційні нарахування, зокрема стягнення 3% річних, є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, тобто вони не є мірою відповідальності (штрафними санкціями, передбаченими статті 230 ГК України), а тому на них не поширюються положення часини 1 статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) та не є завищеною, а стягнення відповідної суми є способом захисту майнового права та інтересу позивача.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

В силу вимог статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно із ст. 141 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 14.02.2023 року у справі №903/338/22, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Судова колегія звертає увагу, що саме по собі введення воєнного стану в країні не свідчило про принципову неможливість здійснення відповідачем господарських зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Запровадження на території України воєнного стану не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, а також приписи чинного законодавства України, правомірним є задоволення позову судом першої інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду.

За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2023 року у справі №915/643/22 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2023 року у справі №915/643/22 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2023 року у справі №915/643/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2023 року у справі №915/643/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош