Рішення

від 06.02.2023 по справі 924/1303/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2023 р. Справа № 924/1303/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Мартинюк А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Фонду держмайна України м.Київ

до - Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" м. Київ

- Фермерського господарства "Новий фенікс" смт. Нова Ушиця Кам`янець-Подільського району

про визнання недійсним договору № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020, укладеного між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" та фермерським господарством "Новий фенікс", а також зобов`язання фермерського господарства "Новий фенікс" звільнити земельну ділянку, площею 100,1 га, що розташована на території Новоушицької територіальної громади Хмельницької області (за межами с. Капустяни), яку фермерське господарство займає за договором № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020р.

за участю представників:

позивача: Стецюк Т.Л.

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

Хмельницької обласної прокуратури : Скрипнюк А.В. - прокурор

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Фонду держмайна України м.Київ до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" м.Київ та Фермерського господарства "Новий фенікс" смт. Нова Ушиця Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про визнання недійсним договору № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020, укладеного між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" та фермерським господарством "Новий фенікс", а також зобов`язання фермерського господарства "Новий фенікс" звільнити земельну ділянку, площею 100,1 га, розташовану на території Новоушицької територіальної громади Хмельницької області (за межами с.Капустяни), яку фермерське господарство займає за договором № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020р.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що оспорений договір є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам ЦК України та Закону України "Про оренду землі". При цьому в якості правової підстави позову зазначив положення ст. ст. 203, 215, 235 ЦК України, ст. ст. 1, 8-1, 13, 15, 16, 24, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 78, 92, 96, 134, 141 ЗК України, ст. 207 ГК України, умови статуту державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Підставами для представництва інтересів держави в особі позивача та звернення до суду з цим позовом прокурора вказав, що укладення спірного правочину всупереч встановленому державою порядку, зачіпає інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною державних земель, а також управління об`єктами державної власності, однак Фондом державного майна України як органом, що здійснює управління державним майном, закріпленим за ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" заходів до захисту інтересів держави упродовж тривалого часу не вжито.

Ухвалою суду від 31.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14:30 год. "24" січня 2022р.

Ухвалою суду від 24.01.2022 відкладено підготовче засідання у справі № 924/1303/21 на 11:00 год. 14 лютого 2022 р.

Ухвалою суду від 14.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/1303/21 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання у справі № 924/1303/21 на 9 год. 30 хв. 10 березня 2022 р.

Ухвалою суду від 10.03.2022 відкладено підготовче засідання у справі № 924/1303/21 на 10:30 год. 05 квітня 2022 р.

Ухвалою суду від 05.04.2022 підготовче засідання відкладено на 10:30 год. 18 травня 2022 р.

Ухвалою суду від 18.05.2022 підготовче засідання відкладено на 10:30 год. 22 червня 2022 р.

Ухвалою суду від 22.06.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/1303/21 на 30 днів. Підготовче засідання та клопотання Фермерського господарства "Новий фенікс" (вх.№05-08/1172/22 від 22.06.2022) про витребування доказів призначено на 10:30 год. 04 липня 2022 р.

Ухвалою суду від 04.07.2022 підготовче засідання у справі та клопотання Фермерського господарства "Новий фенікс" (вх.№05-08/1172/22 від 22.06.2022) про витребування доказів, клопотання (вх.№05-08/1280/22 від 04.07.2022) про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів призначено на 10:30 год. 21 липня 2022 р.

Ухвалою суду від 21.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/1303/21 на 30 днів. Підготовче засідання у справі та клопотання Фермерського господарства "Новий фенікс" (вх.№05-08/1172/22 від 22.06.2022) про витребування доказів і (вх. № 05-08/1280/22 від 04.07.2022) про поновлення строку призначено на 11:30 год. 25 серпня 2022 р.

Ухвалою суду від 25.08.2022 закрито підготовче провадження у справі №924/1303/21. Призначено справу №924/1303/21 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 10:30 год. "19" вересня 2022 р.

Ухвалою суду від 19.09.2023 судове засідання по справі №924/1303/21 відкладено на 10:00 год. "10" жовтня 2022 р.

10.10.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з сигналом повітряної тривоги з 07:30 по 12:27 та відсутністю електроенергії по 15:26 год., а тому ухвалою суду від 11.10.2022 повідомлено учасників процесу про дату, час та місце підготовчого засідання у справі №924/1303/21, о 10 год. 00 хв. 07 листопада 2022.

Ухвалою суду від 07.11.2022 розгляд справи та клопотання представника ФГ "Новий фенікс" (вх. № 05-08/2367/22 від 04.11.2022) про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи № 924/1303/21 відкладено на 11:30 год. "7" грудня 2022 р.

07.12.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку відсутністю електроенергії з 09:40 год. по 15:25 07.12.2022р., що підтверджено актом щодо знеструмлення електромережі суду, що вплинуло на безперебійність та функціонування автоматизованої системи, а тому ухвалою суду від 07.12.2022 повідомлено учасників процесу про дату, час та місце судового засідання у справі №924/1303/21, яке відбудеться о 09 год. 30 хв. 29 грудня 2022.

29.12.2022 судове засідання не відбулось через повітряну тривогу, оголошену на території Хмельницької області, а тому ухвалою суду від 29.12.2022 повідомлено учасників процесу про дату, час та місце судового засідання у справі №924/1303/21, яке відбудеться о 11 год. 00 хв. 06 лютого 2023.

Відповідач 1 - Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" м.Київ, надіслало до суду заяву (вх. № 05-22/12/22 від 04.01.2021р.) про залишення позову без розгляду. Звертає увагу на те, що земельна ділянка 6823383500:05:002:0483 належить на праві постійного користування ДП «ЦСЕНСМ», а таму з таким предметом спору може бути заявлено виключно ДП «ЦСЕНСМ». В той же час вважає, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Відповідач 2 - фермерське господарство "Новий фенікс" смт.Нова Ушиця подав відзив на позов (вх. № 05-22/343/22 від 18.01.2021р.) у якому проти позовних вимог заперечував, у позові суд просить відмовити. Звертає увагу на те, що дану земельну ділянку не займає, свого майна на ній не розміщує та не вживає будь-яких інших заходів пов`язаних із фактичним зайняттям земельної ділянки. Станом на день відкриття провадження у справі, спірний договір припинив свою діяльність.

Прокурор у відповіді на відзив (від 13.07.2018 р. №05-946-18) не погодився з позицією відповідача 1 про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки предметом спору є відповідність умов договору вимогам чинного на момент його укладення законодавства, а внаслідок розірвання договору припинені лише зобов`язання сторін. При цьому послався на положення ст. ст. 216, 235, 236, 563 ЦК України, ст. 207 ГК України.

У відповіді на відзив на позовну заяву заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури (вх. №05-22/539/22 від 25.01.2022р.) повідомив, що підставою для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України є те, що спірний договір укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки з суті договірних відносин сторін є удаваним, таким, що вчинено для приховання іншого правочину, який насправді вчинили. Фактично був вчинений договір оренди земельної ділянки.

Відповідач 2 подав клопотання (вх.№05-08/2367/22 від 04.11.2022) про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи. Вважає, що дані документи підтвердять правові та господарські відносини між відповідачами та настання правових наслідків.

Прокурор щодо даного клопотання заперечує, просить суд відмовити в останньому.

Враховуючи подання даного клопотання на стадії розгляду справи по суті, посилання на факт впровадження на території України воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку у справі, дані докази не стосуються предмета спору, у клопотанні (вх.№05-08/2367/22 від 04.11.2022) про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи необхідно відмовити.

Прокурор та позивач у судовому засіданні позов підтримали.

Відповідачі представників у засідання не направили, причини не повідомили. Про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України №807 від 30.12.2011 «Про реорганізацію державних сортодослідних станцій» і №210 від 19.04.2012 «Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин» та на підставі Статуту, затвердженого Мінагрополітики України від 22 червня 2017 року №309, Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» є правонаступником майнових прав та обов`язків реорганізованих суб`єктів, у тому числі Новоушицької сортодільниці.

Відповідно до Статуту, затвердженого наказом Фонду державного майна України №223 від 07.02.2020, державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» утворене з метою отримання прибутку в межах виконання державних програм та завдань шляхом забезпечення роботи системи сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу сільськогосподарських рослин, насіння і садивного матеріалу лісових, декоративних та лікарських рослин, а також здійснення сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 5.6. Статуту передбачено, що державне підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природніми ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства.

Водночас, встановлено, що вказане державне підприємство та його відокремлений підрозділ на вказаних земельних ділянках, основними видами виробничої діяльності фактично не займались та не займаються, а господарська діяльність зводиться лише до вчинення дій, пов`язаних із передачею основних засобів підприємства в користування іншим суб`єктам господарювання, грубо порушуючи при цьому вимоги Статуту та законодавства України.

Згідно з державним актом серії ІІ-ХМ № 002870 від 29.12.1998, Новоушицькій сортодільниці, село Капустяни Новоушицького району (на даний час територія Новоушицької територіальної громади (за межами с. Капустяни), надано у постійне користування земельні ділянки площею 104,26 га, які розташовані на території Капустянської сільської ради Новоушицького району, для проведення державного сортовипробування.

11.08.2020 року між фермерським господарством «Новий фенікс», в особі директора Воловика P.O. (Виконавець) та державним підприємством «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», в особі в.о. генерального директора філії Сахненка В.О. (Замовник) укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт № 368-1/2020-ПР.

Предметом вказаного договору є обробіток земельної ділянки загальною площею 100,1 га на території Новоушицької територіальної громади (за межами с. Капустяни), що входить до складу земельної ділянки згідно з державним актом серії П-ХМ № 002870 від 29.12.1998.

На момент укладення договору державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», засноване на основі державної власності, входило до сфери управління Фонду державного майна України та було підзвітне йому.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Виконавець надає, а Замовник приймає та оплачує роботи з вирощування сільськогосподарської продукції, зазначених у Додатках до цього Договору, на території Хмельницької філії (Новоушицької СДС) на загальній площі ріллі 100,1 га: 50 га - соя, 50,1 га - озима пшениця, які виконуються технікою Виконавця на основі провадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки, засобів захисту рослин, добрив та насіннєвого матеріалу.

Згідно п. п. 1.2., 1.2.1. договору строк виконання робіт/передачі врожаю озимої пшениці до 15.08.2021. Строк виконання робіт/передачі врожаю сої до 30.09.2021.

Підрядник виконує сільськогосподарські роботи, які є предметом Договору з використанням власних паливно-мастильних матеріалів, добрив, засобі, насіння тощо та власною технікою. (п.1.3 договору).

Підрядник, відповідно до цього Договору, забезпечує вирощування та передачу Замовнику врожаю/продукції сої в кількості (запланована кількість), що становить 100,00 тонн та озимої пшениці (запланована кількість), що становить 175,35 тонн (п.1.4 договору).

Пунктами 2.2, 2.3 договору передбачено, що загальна ціна Договору становить 1 864 225,00 грн. з ПДВ.

Замовник здійснює оплату після остаточної здачі сільськогосподарських робіт, а саме передачі Замовнику врожаю/продукції на склад Замовника, в обумовленій цим Договором кількості, про що складається акт приймання-передачі врожаю/продукції отриманого в результаті проведення робіт.

У випадку, якщо в результаті виконання робіт за цим договором отримана кількість урожаю/продукції буде меншою, ніж та, що зазначена у п. 1.4. Договору, то Виконавець компенсує вартість недоотриманого врожаю/ продукції, згідно ринкових цін на момент збору врожаю в даному регіоні. (п.2.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами повного обсягу зобов`язань по цьому Договору. (п.9.1. договору).

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їхніх печаток.

Згідно п. 5.6 Статуту підприємство не має право безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

У матеріали справи надано також копію державного акту на право постійного користування землею II-ХМ №002870, протокол огляду місця події слідчого СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУ НП України в Хмельницькій області, протокол допиту представника потерпілого від 18.10.2021.

У зв`язку з укладенням договору Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» взявши на себе зобов`язання надати ФГ «Новий фенікс» земельну ділянку для вирощування та збирання товарної сільськогосподарської продукції, усунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надав право обробки земельної ділянки та збору врожаю ФГ «Новий фенікс».

Листом № 218-6/968-21 від 17.11.2021 Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» повідомило Кам`янець-Подільську окружну прокуратуру про відсутність підстав для вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави щодо припинення неправомірного використання вказаної земельної ділянки.

22.11.2021 листом №52/1-94/1вих-21 прокуратурою направлено повідомлення Фонду державного майна України щодо надання оцінки правомірності використання державним підприємством «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» земельної ділянки, яка надана йому в постійне користування та вжиття заходів реагування. Фондом державного майна України жодних заходів не вжито.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення зобов`язання у ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, згідно зі ст. 193 ГК України, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як убачається з матеріалів справи, керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Фонду держмайна України м.Київ до - Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" м. Київ - Фермерського господарства "Новий фенікс" смт. Нова Ушиця Кам`янець-Подільського району про визнання недійсним договору № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020, укладеного між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" та фермерським господарством "Новий фенікс", а також зобов`язання фермерського господарства "Новий фенікс" звільнити земельну ділянку, площею 100,1 га, що розташована на території Новоушицької територіальної громади Хмельницької області (за межами с. Капустяни), яку фермерське господарство займає за договором № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020р.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з державним актом серії ІІ-ХМ № 002870 від 29.12.1998, Новоушицькій сортодільниці, село Капустяни Новоушицького району (на даний час територія Новоушицької територіальної громади (за межами с. Капустяни), надано у постійне користування земельні ділянки площею 104,26 га, які розташовані на території Капустянської сільської ради Новоушицького району, для проведення державного сортовипробування.

11.08.2020 року між фермерським господарством «Новий фенікс», в особі директора Воловика P.O. (Виконавець) та державним підприємством «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», в особі в.о. генерального директора філії Сахненка В.О. (Замовник) укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт № 368-1/2020-ПР.

Предметом вказаного договору є обробіток земельної ділянки загальною площею 100,1 га на території Новоушицької територіальної громади (за межами с.Капустяни), що входить до складу земельної ділянки згідно з державним актом серії П-ХМ № 002870 від 29.12.1998.

На момент укладення договору державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», засноване на основі державної власності, входило до сфери управління Фонду державного майна України та було підзвітне йому.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Виконавець надає, а Замовник приймає та оплачує роботи з вирощування сільськогосподарської продукції, зазначених у Додатках до цього Договору, на території Хмельницької філії (Новоушицької СДС) на загальній площі ріллі 100,1 га: 50 га - соя, 50,1 га - озима пшениця, які виконуються технікою Виконавця на основі провадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки, засобів захисту рослин, добрив та насіннєвого матеріалу.

Згідно п.п. 1.2.,1.2.1. договору строк виконання робіт/передачі врожаю озимої пшениці до 15.08.2021. Строк виконання робіт/передачі врожаю сої до 30.09.2021.

Підрядник виконує сільськогосподарські роботи, які є предметом Договору з використанням власних паливно-мастильних матеріалів, добрив, засобі, насіння тощо та власною технікою. (п.1.3 договору).

Підрядник, відповідно до цього Договору, забезпечує вирощування та передачу Замовнику врожаю/продукції сої в кількості (запланована кількість), що становить 100,00 тонн та озимої пшениці (запланована кількість), що становить 175,35 тонн (п.1.4 договору).

Пунктами 2.2, 2.3 договору передбачено, що загальна ціна Договору становить 1 864 225,00 грн. з ПДВ.

Замовник здійснює оплату після остаточної здачі сільськогосподарських робіт, а саме передачі Замовнику врожаю/продукції на склад Замовника, в обумовленій цим Договором кількості, про що складається акт приймання-передачі врожаю/продукції отриманого в результаті проведення робіт.

У випадку, якщо в результаті виконання робіт за цим договором отримана кількість урожаю/продукції буде меншою, ніж та, що зазначена у п. 1.4. Договору, то Виконавець компенсує вартість недоотриманого врожаю/ продукції, згідно ринкових цін на момент збору врожаю в даному регіоні. (п.2.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами повного обсягу зобов`язань по цьому Договору. (п.9.1. договору).

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їхніх печаток.

Листом № 218-6/968-21 від 17.11.2021 Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» повідомило Кам`янець-Подільську окружну прокуратуру про відсутність підстав для вжиття заходів на захист інтересів держави щодо припинення неправомірного використання вказаної земельної ділянки.

22.11.2021 листом №52/1-94/1вих-21 прокуратурою направлено повідомлення Фонду державного майна України щодо надання оцінки правомірності використання державним підприємством «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» земельної ділянки, яка надана йому в постійне користування та вжиття заходів реагування. Фондом державного майна України жодних заходів не вжито.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Фонду держмайна України м. Київ, суд зазначає наступне.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Враховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Згідно п.1 Положення "Про Міністерство аграрної політики та продовольства України" затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25.11.2015 №1119 (із змінами), Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує:

формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, насінництва та розсадництва; формування та реалізацію державної політики у сферах рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства, ветеринарної медицини, безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу.

Разом з тим, підпунктом 54) пункту 4 даного положення встановлено, що Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за діяльністю державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.

Таким чином, дане положення чітко визначає повноваження державного органу при здійсненні державного контролю за діяльністю державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, до яких, разом з тим, не відноситься право на подання позову до суду з вимогами про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки та про зобов`язання звільнити земельні ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду із даним позовом прокурор вказував, що Фонд державного майна України, як орган, що здійснює управління державним майном закріпленим за Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" заходів до захисту інтересів держави упродовж тривалого часу не вжито.

Прокурор зазначає, що його звернення до суду спрямоване на відновлення законності при вирішення суспільно значимого питання законності передачі права на земельні ділянки державної форми власності, які відповідно до ст.13 Конституції України є об`єктом права власності Українського народу, оскільки фактичне відчуження права використання земельної ділянки відбулось з порушенням вимог законодавства, що в свою чергу нівелює економічний ефект від передачі земельної ділянки в користування, перешкоджає визначенню середньо ринкової ціни за її використання, що створює загрозу ненадходження значних сум до бюджету державного підприємства.

Приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, які вказують на можливість звернення прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а так само, на необхідність обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей та відповідно розповсюджується на ті сфери суспільних відносин, щодо яких діє спеціальний (відомчий) державний контроль.

В даному випадку, звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання -передачі в користування земельної ділянки державного сортовипробування, що перебуває під особливою охороною держави, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Встановлення обставин справи (фактичних даних), що їх викладено у судових рішеннях має бути результатом безпосереднього дослідження судом належного і допустимого доказу, поданого учасником справи або витребуваного судом. Відсутність етапу безпосереднього дослідження судом певного доказу виключає достовірність встановлення таких обставин у судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2018 у справі №921/753/16-г/11.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 627 ЦК України).

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Так частина 1 статті 203 названого Кодексу визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України).

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначалося вище, 11.08.2020 року між фермерським господарством «Новий фенікс», в особі директора Воловика P.O. (Виконавець) та державним підприємством «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», в особі в.о. генерального директора філії Сахненка В.О. (Замовник) укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт № 368-1/2020-ПР.

Предметом вказаного договору є обробіток земельної ділянки загальною площею 100,1 га на території Новоушицької територіальної громади (за межами с.Капустяни), що входить до складу земельної ділянки згідно з державним актом серії П-ХМ № 002870 від 29.12.1998.

На момент укладення договору державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», засноване на основі державної власності, входило до сфери управління Фонду державного майна України та було підзвітне йому.

Даний договір укладено з порушенням чинного законодавства, оскільки, із суті договірних відносин сторін можна зробити висновок, що дана угода є удаваною, тобто такою, що вчинена сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Фактично було укладено договір оренди земельної ділянки.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Виконавець надає, а Замовник приймає та оплачує роботи з вирощування сільськогосподарської продукції, зазначених у Додатках до цього Договору, на території Хмельницької філії (Новоушицької СДС) на загальній площі ріллі 100,1 га: 50 га - соя, 50,1 га - озима пшениця, які виконуються технікою Виконавця на основі провадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки, засобів захисту рослин, добрив та насіннєвого матеріалу.

Згідно п.п. 1.2.,1.2.1. договору строк виконання робіт/передачі врожаю озимої пшениці до 15.08.2021. Строк виконання робіт/передачі врожаю сої до 30.09.2021.

Підрядник виконує сільськогосподарські роботи, які є предметом Договору з використанням власних паливно-мастильних матеріалів, добрив, засобі, насіння тощо та власною технікою. (п.1.3 договору).

Підрядник, відповідно до цього Договору, забезпечує вирощування та передачу Замовнику врожаю/продукції сої в кількості (запланована кількість), що становить 100,00 тонн та озимої пшениці (запланована кількість), що становить 175,35 тонн (п.1.4 договору).

Пунктами 2.2, 2.3 договору передбачено, що загальна ціна Договору становить 1 864 225,00 грн. з ПДВ.

Замовник здійснює оплату після остаточної здачі сільськогосподарських робіт, а саме передачі Замовнику врожаю/продукції на склад Замовника, в обумовленій цим Договором кількості, про що складається акт приймання-передачі врожаю/продукції отриманого в результаті проведення робіт.

У випадку, якщо в результаті виконання робіт за цим договором отримана кількість урожаю/продукції буде меншою, ніж та, що зазначена у п. 1.4. Договору, то Виконавець компенсує вартість недоотриманого врожаю/ продукції, згідно ринкових цін на момент збору врожаю в даному регіоні. (п.2.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами повного обсягу зобов`язань по цьому Договору. (п.9.1. договору).

Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їхніх печаток.

За своєю природою даний договір є договором підряду.

Приписами ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Отже між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарської культур, які там вирощуються.

Водночас, за змістом ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами 1, 3 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; (ч.1). За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч.3).

Таким чином, на відміну від договору підряду, договір оренди землі укладається не з метою виконання певної роботи за завданням другої сторони, а саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Із вищенаведених норм слідує, що правова природа підряду полягає у спрямуванні волі і волевиявленні сторін на отримання результату від виконання робіт, при цьому роботу виконує підрядник, а оплачує замовник, а у договорі оренди землі послугу оплачує орендар, який користується земельною ділянкою.

Пунктом 1.4 договору визначено, підрядник забезпечує вирощування та передачу замовнику врожаю/родукції сої в кількості, що становить 100,00 тонн та озимої пшениці, що становить 175,35 тонн, а положення договору підряду не можуть передбачати передачу у користування (підряднику) земельних ділянок без дотримання земельного законодавства.

Таким чином, за змістом договору від 11.08.2020 №368-1/2020-ПР між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки, з умов оспорюваного договору вбачається, що відповідач 1 фактично передав відповідачу 2 земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні відповідача 1, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Якщо ж сторони оформлюють договором підряду відносини оренди, то застосовуються положення про удаваний правочин.

Частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Звертається увага на те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже, встановивши, що за умовами договору від 11.08.2020 №368-1/2020-ПР відбувалось користування відповідачем - 2 земельною ділянкою, наданою відповідачем-1, відповідач-2 з власної ініціативи змінив площі та вид посівів, які передбачені п.1.1 договору, фактично здійснивши посіви сої на площі 27,246 га, північна та південно-східна частини поля на яких наявні сліди обробки має площу 59,726 га, що підтверджено протоколом огляду місця події від 16.09.2021, на даний час не передано відповідачу 1 врожай/продукцію озимої пшениці (запланована кількість), що становить 175,35 тонн.

Враховуючи викладене, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договору оренди, якого, в даному випадку сторонами дотримано не було.

Так, ст. 6 Законом України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Виходячи із приписів ст. 13 Закону України "Про оренду землі" при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №822/3262/17 встановлені наступні обставини, а саме: "Згідно з Положенням про Хмельницьку філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" ця філія є відокремленим підрозділом Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" є Міністерство аграрної політики та продовольства України, ідентифікаційний код 37884028.

Згідно з державним актом серії ІІ-ХМ № 002870 від 29.12.1998, Новоушицькій сортодільниці, село Капустяни Новоушицького району (на даний час територія Новоушицької територіальної громади (за межами с. Капустяни), надано у постійне користування земельні ділянки площею 104,26 га, які розташовані на території Капустянської сільської ради Новоушицького району, для проведення державного сортовипробування.

Відповідно до наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України №807 від 30.12.2011 «Про реорганізацію державних сортодослідних станцій» і №210 від.19.04.2012 «Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин» та на підставі Статуту, затвердженого Мінагрополітики України від 22 червня 2017 року №309, Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» є правонаступником майнових прав та обов`язків реорганізованих суб`єктів, у тому числі Новоушицької сортодільниці.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1.1 Положення про Хмельницьку філію державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого наказом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" від 03.10.2012 №23 (далі за текстом - положення), філія є відокремленим підрозділом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (підприємство).

У статуті державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.02.2020 №223, зазначено, що підприємство є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (п. 1.1 статуту).

Підприєство утворено з метою отримання прибутку за рахунок здійснення діяльності у галузі сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу сільськогосподарських рослин, насіння і садивного матеріалу лісових, декоративних та лікарських рослин, а також сільськогосподарського виробництва та надання послуг у сфері сільськогосподарського господарства. Основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (п.п.3.1,3.2 статуту).

Пунктами 5.6 - 5.8 Статуту встановлено, що підприємство не має право безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законодавством України. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, підприємство має право лише за попередньою згодою суб`єкта управління підприємства і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законодавством України. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України.

Згідно пункту 7.10 Статуту, підприємство має право в установленому законодавством порядку здавати в оренду об`єкти, що належать до основних фондів підприємства, за погодженням суб`єкта управління підприємства.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства та положеннями установчих документів порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи та покладені у підґрунтя позовних вимог обставини, суд дійшов висновку про укладення 1-м відповідачем оспорюваного договору без наявності необхідного на то обсягу цивільної дієздатності, що має наслідком визнання такого договору недійсним.

За таких обставин, укладений відповідачами договір про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 №368-1/2020-ПР підлягає визнанню недійсним в силу статей 203, 215 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог прокурора щодо визнання недійсним договору №368-1/2020-ПР від 11.08.2020 про виконання сільськогосподарських робіт.

Доводи відповідачів з приводу того, що спірний договір не може вважатися договором оренди землі через відсутність передачі земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку, неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 зазначила, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що подання позову про визнання недійсним договору після закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову не перешкоджає зверненню з таким позовом до суду.

Щодо зобов`язання фермерського господарства "Новий фенікс" звільнити земельну ділянку, площею 100,1 га, що розташована на території Новоушицької територіальної громади Хмельницької області (за межами с. Капустяни), яку фермерське господарство займає за договором № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020р.

Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки договір № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020р., є недійсним, вимога прокурора про зобов`язання відповідача 2 звільнити займану земельну ділянку також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020, укладеного між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" та фермерським господарством "Новий фенікс".

Зобов`язати фермерське господарство "Новий фенікс" звільнити земельну ділянку, площею 100,1 га, що розташована на території Новоушицької територіальної громади Хмельницької області (за межами с. Капустяни), яку фермерське господарство займає за договором № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020р.

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (01001, м.Київ, вул. Ямська, 32, код ЄДРПОУ 37884028) на користь Хмельницької обласної прокуратури (пров. Військоматський, 3, м.Хмельницький, 29000, р/р UA188201720343120002000002814, код ЄДРПОУ 02911102, МФО 820172) - 2270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "Новий фенікс" (32600, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт.Нова Ушиця, вул.Кольчака,22, код ЄДРПОУ 41162499) на користь Хмельницької обласної прокуратури (пров. Військоматський, 3, м.Хмельницький, 29000, р/р UA188201720343120002000002814, код ЄДРПОУ 02911102, МФО 820172) - 2270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 07.02.2023 р.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. у 5 прим.: (усім рек. з пов. про вруч.)

1 - до справи;

2 - прокуратурі - (nova_ushitsa_prok@ukr.net .32300, м. Кам`янець-Подільський, вул. Драгоманова, 11);

3 - позивачу -(info@spfu.gov.ua) 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9 (ст.метро "Печерська");

4 - відповідачу 1 - 01001, м. Київ, вул. Ямська,32.

5- відповідачу 2 - вул. Кольчака,22, смт.Нова Ушиця, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область, 32600