Постанова
від 19.04.2023 по справі 924/1303/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року Справа № 924/1303/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Єфімчук А.І.

за участю представників:

прокурор: Безпалов А.В.

позивача: не з"явився

відповідача 1: не з"явився

відповідача 2: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Новий фенікс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.02.23р. у справі №924/1303/21 (суддя Грамчук І.В., м.Хмельницький, повний текст складено 07.02.2023 року)

за позовом керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Фонду держмайна України м.Київ

до - Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" м. Київ

- Фермерського господарства "Новий фенікс" смт. Нова Ушиця Кам`янець-Подільського району

про визнання недійсним договору № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020, укладеного між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" та фермерським господарством "Новий фенікс";

зобов`язання Фермерського господарства "Новий фенікс" звільнити земельну ділянку, площею 100,1 га, що розташована на території Новоушицької територіальної громади Хмельницької області (за межами с. Капустяни), яку фермерське господарство займає за договором № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020р.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах - Фонду держмайна України м.Київ до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" м.Київ та Фермерського господарства "Новий фенікс" смт. Нова Ушиця Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про визнання недійсним договору № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020, укладеного між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" та фермерським господарством "Новий фенікс", а також зобов`язання фермерського господарства "Новий фенікс" звільнити земельну ділянку, площею 100,1 га, розташовану на території Новоушицької територіальної громади Хмельницької області (за межами с.Капустяни), яку фермерське господарство займає за договором № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020р.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що оспорений договір є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам ЦК України та Закону України "Про оренду землі". При цьому в якості правової підстави позову зазначив положення ст. ст. 203, 215, 235 ЦК України, ст. ст. 1, 8-1, 13, 15, 16, 24, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 78, 92, 96, 134, 141 ЗК України, ст. 207 ГК України, умови статуту державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.02.2023 року позов задоволено. Визнано недійсним договір № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020, укладеного між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" та фермерським господарством "Новий фенікс". Зобов`язано фермерське господарство "Новий фенікс" звільнити земельну ділянку, площею 100,1 га, що розташована на території Новоушицької територіальної громади Хмельницької області (за межами с. Капустяни), яку фермерське господарство займає за договором № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020р.

Не погоджуючись з уваленим рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Новий фенікс" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2023 р. по справі №924/1303/21 скасувати, постановити нове рішення, якім в позові керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Фонду держмайна України, відмовити повністю.

Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом невірно надано оцінку обставинам справи, не надана оцінка аргументам відповідачів у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ПІК України, а тому вказане рішення суду підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до предмету оспорюваного договору № 368-1/2020-ПР від 11.08.2020, сторони домовились про виконання сільськогосподарських робіт на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, тобто сторони уклали договір підряду.

Таким, чином, аналізуючи зміст умов, які визначені предметом оспорюваного Договору, беззаперечним фактом є те, що воля сторін була спрямована саме на організацію виробництва сільськогосподарської продукції. Про це також свідчить п. 1.4 Договору, згідно якого сторони погодили, що уся вирощена сільськогосподарської продукція є власністю Замовника. Отже земельна ділянка, як між іншим жодним чином неідентифікована даним договором, не була предметом спірного договору та виконавцю не передавалась.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про управління об`єктами державної власності», згідно яких уповноваженні органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належить до сфери їх управління, повноваження з управління корпоративними правами держави, яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів, не поширюються на вимоги щодо укладання договорів підряду.

Суд першої інстанції на вказані норми права уваги не звернув, невірно застосував до правовідносин відповідачів законодавство про оренду землі.

Крім того, при задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання звільнення земельної ділянки фермерським господарством, судом не враховано, що останнє спірну земельну ділянку не займає, свого майна на ній не розміщує, що також підтверджується поясненнями відповідача-1 та наявними письмовими доказами у справі.

Поряд з цим, скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у відповідача Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Разом з тим, відповідач зазначає, що визнання недійсним у судовому порядку спірного договору за відсутності справедливої компенсації призведе до порушення прав відповідача, які об`єктивно існують на час розгляду спору, зокрема права мати обґрунтовані сподівання щодо законності отримання майна у користування та права використовувати таке майно у своїй підприємницькій діяльності, а отже і до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, відповідачем до апеляційної скарги додано клопотання від 07.03.2023 року про витребування доказів в якому просить поновити фермерському господарству "Новий Фенікс" строк для подання клопотання про витребування доказів від 07.03.2023 року.

Витребувати у Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» :

- Інформацію щодо збору врожаю ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» з залученнях третіх осіб в жовтні 2021 року - врожаю сої (площа посіву 35 га) та соняшника (площа посіву 15 га) на земельній ділянці кадастровий номер 6823383500:05:002:0483, площею 100,1 на території Новоушицької територіальної громади(за межами с.Капустяни), що входить до складу земельної ділянки згідно з державним актом серії 11-ХМ № 002870 від 29.12.1998 року, який було посіяно та вирощено ФГ «Новий Фенікс» відповідно до умов договору № 368-1/2020 - ПР від 11.08.2020 року, в т.ч. кількість зібраного врожаю в тонах;

- Інформацію щодо всіх господарських договорів, укладених між Фермерським Господарством «Новий фенікс» та ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про виконання сільськогосподарських робіт, наданню послуг, поставці зерна майбутнього врожаю, вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, кадастровий номер 6823383500:05:002:0483, площею 100,1 на території Новоушицької територіальної громади(за межами с.Капустяни), що входить до складу земельної ділянки згідно з державним актом серії ЇЇ-ХМ № 002870 від 29.12.1998 року за період з 01 січня 2017 року і по день надання запиту, та вказати суму прибутку ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», отриманого в результаті цих господарських відносин( діяльності).

Копію всіх наявних документів (накази, розпорядження, договори тощо) щодо перебування у юридичних осіб, громадян в 2022 році у користуванні, оренді, виконання сільськогосподарських робіт (інші правові підстави, правочини) земельної ділянки кадастровий номер 6823383500:05:002:0483, площею 100,1 на території Новоушицької територіальної громади(за межами с.Капустяни), що входить до складу земельної ділянки згідно з державним актом серії ІІ-ХМ № 002870 від 29.12.1998 року та документи: щодо її оброблення (виробництво, вирощування врожаю) в 2022 році.

Витребувати у керівника Кам`янець-Подільської прокуратури копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 42021242230000016 по факту вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Також, відповідачем до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи від 07.03.2023. В якому просить поновити фермерському господарству «Новий Фенікс» строк для подання клопотання від 07.03.2023 року про подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи. Клопотання фермерського господарства «Новий Фенікс» від 07.03.2023 року про подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи задовольнити, долучити наступні документи до матеріалів справи письмові документи, що знаходяться (а.с. 164-249 т.2, а.с. 1-13 т. 3): договір №109-21/2019- ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 01.03.2019 р.; додаткова угода від 25.08.2019 р. до договору № 109-21/2019 - ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 01.03.2019 р.; акт приймання - передачі № 109-21/2019 від 15.10.2019 р. за договором № 109- 21/2019- ГІС про виконання сільськогосподарських послуг від 01.03.2019 р.; податкова накладна до Акту приймання- передачі № 109-21/2019 від 15.10.2019 р. за договором №109-21/2019 - ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 01.03.2019 р.; акт приймання-передачі виконаних робіт № 109-21/2019-01 від 02.12.2019 р. за договором №109-21/2019- ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 01.03.2019 р.; податкова накладна до акту приймання- передачі виконаних робіт № 109-21/2019-01 від 02.12.2019 р. за договором № 109-21/2019 - ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 01.03.2019 р.; акт приймання-передачі виконаних робіт № 109-21/2019-02 від 02.12.2019 р. за договором №109-21/2019- ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 01.03.2019 р.; податкова накладна до акту приймання- передачі виконаних робіт № 109-21/2019-02 від 02.12.2019 р. за договором № 109-21/2019 - ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 01.03.2019 р.; акт приймання-передачі виконаних робіт № 109-21/2019-03 від 02.12.2019 р. за договором №109-21/2019- ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 01.03.2019 р.; податкова накладна до Акту приймання- передачі виконаних робіт № 09-21/2019-03 від 02.12.2019 р. за договором №109-21/2019 - ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 01.03.2019 р.; договір купівлі-продажу №21-10-2019 від 21 жовтня 2019 року.; Накладна № 4 від 22 жовтня 2019 року до договору купівлі-продажу №21-10-2019 від 21 жовтня 2019 року.; акт приймання-передачі товару № 21 -10-2019 від 22 жовтня 2019 року за договором купівлі-продажу №21-10-2019 від 21 жовтня 2019 року.; накладна №4 від 22 жовтня 2019 року до договору купівлі-продажу №21-10-2019 від 21 жовтня 2019 року.; податкова накладна до договору купівлі-продажу №21 -10-2019 від 21 жовтня 2019 року.; договір № 96-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 17.02.2020 року.; додаткова угода № 1 від 12.08.2020 року до договору № 96-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 17.02.2020 року; акт приймання передачі-виконаних робіт (врожаю) від 01 листопада 2020 року до договору №96-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 17.02.2020 року; акт виконаних робіт від 18.05.2020 року до договору № 96-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 17.02.2020 року; податкова накладна від 18.05.2020 року до акту виконаних робіт від 18.05.2020 року до договору № 96-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 17.02.2020 року; акт виконаних робіт від 02.06. 2020 року до договору № 96-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 17.02.2020 року; податкова накладна від 02.06.2020 року до акту виконаних робіт від 02.06. 2020 року до договору № 96-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 17.02.2020 року; акт виконаних робіт від 01 листопада 2020 року до договору № 96-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 17.02.2020 року; податкова накладна від 02 листопада 2020 року до акту виконаних робіт від 01 листопада 2020 року до договору № 96-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 17.02.2020 року; договір №97-1/2020-0 поставки зерна майбутнього врожаю від 17.02.2020 року; додаток №1 від 1 7.02. 2020 року до договору №97-1/2020-0 поставки зерна майбутнього врожаю від 17.02.2020 року; додаток №2 від 17.02. 2020 року до договору №97-1/2020-0 поставки зерна майбутнього врожаю від 17.02.2020 року; додаткова угода від 17.02. 2020 року № 1 до договору №97-1/2020-0 поставки зерна майбутнього врожаю від 17.02.2020 року; видаткова накладна № 5 від 15 січня 2021 року до договору №97-1/2020-0 поставки зерна майбутнього врожаю від 17.02.2020 року; видаткова накладна № 6 від 16 січня 2021 року до договору №97-1/2020-0 поставки зерна майбутнього врожаю від 1 7.02.2020 року; видаткова накладна № 7 від 17 січня 2021 року до договору №97-1/2020-0 поставки зерна майбутнього врожаю від 17.02.2020 року; податкова накладна від 15.01.2021 року до договору №97-1/2020-0 поставки зерна майбутнього врожаю від 17.02.2020 року; податкова накладна від 16.01.2021 року до договору №97-1/2020-0 поставки зерна майбутнього врожаю від 17.02.2020 року; договір № 368-1 /2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 року; додаток №1 до договору №368-1/2020 ПР від 11.08.2020 року; додаток №2 до договору №368-1/2020 ПР від 11.08.2020 року; договір №369-1 /2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 11.08.2020 року; додаток № 1 до договору 369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 11.08.2020 року; додаток № 2 до договору 369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 11.08.2020 року; додаткова угода № 1 до договору № 369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 11.08.2020 року; рахунок на оплату № 88 від 09 лютого 2021 року від ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу»; платіжне доручення № 197 від 10 лютого 2021 року про внесення оплати згідно рахунка на оплату № 88 від 09 лютого 2021 року від ДГІ «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу»; рахунок на оплату № 112 від 04 березня 2021 року від ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу»; платіжне доручення № 197 від 19 березня 2021 року про внесення оплати згідно рахунка на оплату № 1 12 від 04 березня 2021 року від ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу»; рахунок на оплату № 185 від 27 травня 2021 року від ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу»; платіжне доручення № 229 від 27 травня 2021 року про внесення оплати згідно рахунка на оплату № 1 85 від 27 травня 2021 року від ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу»; шаблон договору про виконання сільськогосподарських робіт на 2021\2022 роки в редакції наданій ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", надісланий 7 жовтня 2021 року; Шаблон Додатку № 1 до договору про виконання сільськогосподарських робіт на 202П2022 роки в редакції наданій ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", надісланий 7 жовтня 2021 року; шаблон Додатку № 2 до договору про виконання сільськогосподарських робіт на 2021 \2022 роки в редакції наданій ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", надісланий 7 жовтня 2021 року; шаблон Додатку № 3 до договору про виконання сільськогосподарських робіт на 2021\2022 роки в редакції наданій ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", надісланий 7 жовтня 2021 року; шаблон Акту приймання-передачі виконаних робіт на 2021-2022 року в редакції наданій ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", надісланий 7 жовтня 2021 року; знімки екрану з діловою кореспонденцією між ФГ «Новий Фенікс» та ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»; лист від 24 листопада 2020 року № 2/9-10/1303-20 від ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» щодо арешту банківських рахунків ДП; лист від 20 листопада 2020 року № 2/10-10/1290-20 від ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» щодо зарахування зустрічних однорідних вимог; лист від 6 липня 2021 року № 2/9-1/576-21 від ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» щодо повноважень посадових осіб центрального апарату ЦСЕНСМ; лист від 24 квітня 2020 року № 2/9-10/386-20 від ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» щодо повноважень посадових осіб центрального апарату ЦСЕНСМ щодо врегулювання господарських взаємовідносин; шаблон Додатку до акту виконаних робіт в редакції ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» надісланий 30 липня 2021 року; протокол дослідження якості продукції № 55 від 9 листопада 2018 року; податкова накладна від 07.02.2019 року про постачання КП Програмний комплекс «Варта»; податкова накладна від 07.02.2019 року про формування відкритого ключа юридичної особи на 2 роки; довідка зустрічної звірки проведеної в ФГ «Новий Фенікс» щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальної повноти відображення в обліку Хмельницької філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від 06.02.2019 року; направлення № 36 Управління Держаудитслужби в Хмельницькій області від 25 січня 2019 року; копія талону повідомлення єдиного обліку № 2034 від 08.10.2021 року; пояснення від 08.10.2022 року; копія талону повідомлення єдиного обліку №2093 віл 16.10.2021 року; пояснення від 16.10.2021 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Новий фенікс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.02.23р. у справі №924/1303/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19 квітня 2023 року.

18 квітня 2023 року від Кам`янець-подільської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує доводи апеляційної скарги відповідача-2 та просить суд відмовити в апеляційних вимогах ФГ «Новий фенікс», рішення Господарського суду Хмельницької області по справі №924/1303/21 від 06.02.2023 залишити без змін.

18 квітня 2023 року від представника ФГ «Новий фенікс» адвоката Порозова Д.В. засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача посилається на те, що буде представляти інтереси іншої особи, як захисник у кримінальній справі №677/711/18, що слухається Красилівським районним судом Хмельницької області 19.04.2023 року о 13:00 год. В підтвердження вказаних обставин долучив витяг з інтернет сайту Красилівського районного суду Хмельницької області про дату та час розгляду справи №677/11/18, ордер про надання правничої (правової) допомоги Шевчуку Василю Сергійовичу, договір про надання правової допомоги (у кримінальному провадженні) від 13.11.2019 укладеного між адвокатом Порозовим Д.В. та Шевчуком В.С.

Прокурор в судовому засіданні 19.04.2023 просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

Перевіривши клопотання представника ФГ «Новий фенікс» адвоката Порозова Д.В. про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про поверненню його заявнику без розгляду, враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане клопотання представника відповідача не підписано кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується відповідним штампом працівників документообігу та організаційного забезпечення Північно-західного апеляційного господарського суду при здійсненні реєстрації даного клопотання.

Відповідно до частини 8статті 42 ГПК Україниякщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Отже, положеннями процесуального закону передбачена можливість подання процесуальних, інших документів у електронному вигляді виключно з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.

Положеннями пункту 12 частини 1статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги"визначено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно достатті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України "Про електронні довірчі послуги".

За змістом частини 4статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги"саме кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Вказаний Закон визначає кваліфікований електронний підпис як удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, який видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг, засвідчувальним центром або центральним засвідчувальним органом і відповідає вимогам цьогоЗакону(підпункти 23 - 24 частини 1статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги").

Отже, процесуальні та інші документи, які подаються до апеляційного господарського суду шляхом їх направлення на електронну адресу суду, долучаються до матеріалів справи та розглядаються судом, у разі їх підписання уповноваженою особою з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.

Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №200/12772/18 (провадження №14-99зц19).

З огляду наведеного, відсутні підстави вважати, що направлене на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання представника відповідача адвоката Порозова Д.В. про відкладення розгляду справи підписано особою, яка його подає, засобами електронного зв`язку.

Стаття 170 ГПК Українивстановлює загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Відповідно до ч.2ст.170 ГПК Україниписьмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, щописьмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другоїцієїстатті, повертаєїїзаявнику без розгляду(ч.4ст. 170 ГПК України).

Враховуючи викладене, клопотанняпредставника ФГ «Новий фенікс» адвоката Порозова Д.В. слід повернути заявнику без розгляду.

Поряд з цим, враховуючи той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції, електронне листування, поштове повідомлення, направлене відповідачу (а.с. 82, 84, 86 т.3), відповідач виклав свою позицію в апеляційній скарзі, а також те, що явка представників учасників в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача-2.

Прокурор в судовому засіданні 19.04.2023 просив суд відмовити у задоволенні клопотань про витребування доказів та поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи поданих відповідачем з апеляційною скаргою.

Розглянувши клопотання відповідача від 07.03.2023 року додане до апеляційної скарги про витребування доказів, а саме: інформацію щодо збору врожаю ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» з залученнях третіх осіб в жовтні 2021 року - врожаю сої (площа посіву 35 га) та соняшника (площа посіву 15 га) на земельній ділянці кадастровий номер 6823383500:05:002:0483, площею 100,1 на території Новоушицької територіальної громади(за межами с.Капустяни), що входить до складу земельної ділянки згідно з державним актом серії 11-ХМ № 002870 від 29.12.1998 року, який було посіяно та вирощено ФГ «Новий Фенікс» відповідно до умов договору № 368-1/2020 - ГІР від 11.08.2020 року, в т.ч. кількість зібраного врожаю в тонах; інформацію щодо всіх господарських договорів, укладених між Фермерським Господарством «Новий фенікс» та ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про виконання сільськогосподарських робіт, наданню послуг, поставці зерна майбутнього врожаю, вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, кадастровий номер 6823383500:05:002:0483, площею 100,1 на території Новоушицької територіальної громади(за межами с.Капустяни), що входить до складу земельної ділянки згідно з державним актом серії ЇЇ-ХМ № 002870 від 29.12.1998 року за період з 01 січня 2017 року і по день надання запиту, та вказати суму прибутку ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», отриманого в результаті цих господарських відносин( діяльності); копію всіх наявних документів (накази, розпорядження, договори тощо) щодо перебування у юридичних осіб, громадян в 2022 році у користуванні, оренді, виконання сільськогосподарських робіт (інші правові підстави, правочини) земельної ділянки кадастровий номер 6823383500:05:002:0483, площею 100,1 на території Новоушицької територіальної громади(за межами с.Капустяни), що входить до складу земельної ділянки згідно з державним актом серії ІІ-ХМ № 002870 від 29.12.1998 року та документи: щодо її оброблення ( виробництво, вирощування врожаю) в 2022 році та у керівника Кам`янець-Подільської прокуратури копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 42021242230000016 по факту вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Згідно ч. 1ст. 81 ГПК Україниучасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі податиклопотання про витребування доказівсудом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третійстатті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 2 даної статті у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У клопотанні про витребування доказів, доданого до апеляційної скарги, відповідач вказує про те, що представником Порозовим Д.В. подавалися до суду першої інстанції аналогічні клопотання (вх. №05-08/1172/22 від 22.06.2022) про витребування доказів та 04.07.2022 року клопотання про поновлення строку(вх. №05-08/1280/22 від 04.07.2022). Проте судом першої інстанції в задоволенні вказаних клопотань було безпідставно відмовлено, однак саме вказані у клопотанні інформації та документи мають зокрема підтвердити господарські та договірні відносини між ФГ «Новий Фенікс» та ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» по договору № 368-1/2020 -ПР від 11.08.2020 року, до укладення спірного договору, оброблення спірної земельної ділянки іншими юридичними особами або громадянами та те, що посадовими особами ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» внаслідок зловживання своїм посадовим становищем, були спричинені тяжкі наслідки і ФГ «Новий Фенікс» не може нести негативних наслідків у зв`язку з порушенням процедури прийняття державним підприємством рішень по управлінню державним майном (земельної ділянки).

Проте, суд апеляційної інстанції відзначає, що вказане клопотання відповідача не відповідає приписам ч.2 ст.81 ГПК України так як посилання відповідача про те, що він самостійно не може отримати ці докази, оскільки ці документи є внутрішньою документацією державного підприємства і являють собою конфіденційну інформацію або комерційну таємницю є необґрунтованими. Відповідачем не вказано заходів, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно та не додано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 76 ГПК Українипередбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Враховуючи наведені відповідачем доводи поданого клопотання, у тому числі обставини, які на думку заявника, можуть бути підтверджені витребуваними доказами та їх значення для вирішення даного судового спору, судова колегія, дійшла висновку про те, що заявлені до витребування відповідачем інформації та документи не є належними доказами, оскільки не містять відомостей щодо обставин, що входять до предмета доказування у справі №924/1303/21.

Разом з тим, колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи від 07.03.2023 долученого до апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.

Так, у вказаному клопотанні відповідач просить поновити Фермерському господарству «Новий Фенікс» строк для подання клопотання від 07.03.2023 року про подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи. Клопотання Фермерського господарства «Новий Фенікс» від 07.03.2023 року про подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи задовольнити, долучити до матеріалів справи письмові документи, що знаходяться в матеріалах справи (а.с. 167-249 т.2, а.с. 1-17 т.3).

Відповідно до статей73,74 ГПК Українидоказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізаціюстатті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 80 ГПК Україниучасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 8ст. 80 ГПК Українидокази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1, 9ст. 165 ГПК Україниу відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст.169ГПК Українипри розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Згідно зст. 194 ГПК Українизавданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно дост. 207 ГПК Україниголовуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Апеляційним господарським судом встановлено, що провадження у даній справі відкрито Господарським судом Хмельницької області 31.12.2021 (а.с. 176 т.1), а підготовче провадження у справі було закрито ухвалою суду від 25.08.2022 (а.с. 131 т.2).

04 листопада 2022 року до суду першої інстанції надійшло клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи (а.с.167 т.2).

Тобто матеріалами справи підтверджується, що відповідач до суду першої інстанції подав аналогічне клопотання вже після закриття підготовчого провадження у справі.

Судом першої інстанції, враховуючи подання даного клопотання на стадії розгляду справи по суті, у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи відмовлено, а також зазначено, що посилання на факт впровадження на території України воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку у справі, а дані докази не стосуються предмета спору.

Згідно ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначенихст. 269 ГПК Українипідстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, аналізуючи з врахуванням приписів ч.3 ст.269 ГПК України додане до апеляційної скаргиклопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи від 07.03.2023 колегією суддів встановлено, що відповідачем не надано доказів неможливості подання доданих до вищевказаного клопотання документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача ФГ «Новий фенікс».

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні доданого до апеляційної скарги клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів.

Після оголошення результатів розгляду колегією суддів клопотань відповідача доданих до апеляційної скарги прокурор в судовому засіданні 19.04.2023 заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ФГ «Новий фенікс», а рішення Господарського суду Хмельницької області по справі №924/1303/21 від 06.02.2023 залишити без змін.

В судове засідання 19.04.2023 Фонд держмайна України та Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки представників суду не повідомили.

Фонд держмайна України та Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу ФГ «Новий фенікс», що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судова колегія зазначає, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Фонду держмайна України та Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу".

Відповідно достатті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора в судовому засіданні 19.04.2023, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фермерського господарства "Новий фенікс" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.02.23р. у справі №924/1303/21 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з державним актом серії ІІ-ХМ № 002870 від 29.12.1998, Новоушицькій сортодільниці, село Капустяни Новоушицького району (на даний час територія Новоушицької територіальної громади (за межами с. Капустяни), надано у постійне користування земельні ділянки площею 104,26 га, які розташовані на території Капустянської сільської ради Новоушицького району, для проведення державного сортовипробування (а.с. 28-32 т.1).

Відповідно до наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України №807 від 30.12.2011 Про реорганізацію державних сортодослідних станцій і №210 від 19.04.2012 Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин, Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу є правонаступником майнових прав та обов`язків реорганізованих суб`єктів, у тому числі Новоушицької сортодільниці (а.с.42 т.1).

Наказом Фонду державного майна України №223 від 07.02.2020 року «Про затвердження нової редакції статуту державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року №1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна», акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (код згідно з ЄДРПОУ 37884028) зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України від 20.12.2019 та з метою приведення статуту державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» у відповідність до вимог законодавства України, затверджено зміни до статуту державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» шляхом викладення його у новій редакції (а.с. 39 т.1).

Згідно Статуту, затвердженого наказом Фонду державного майна України №223 від 07.02.2020 (а.с.40-70 т.1) (далі за текстом - Статут), Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (далі Суб`єкт управління підприємства) (п.1.1 Статуту).

Згідно п.3.1, 3.2 Статуту, підприємство утворене з метою отримання прибутку за рахунок здійснення діяльності у галузі сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу сільськогосподарських рослин, насіння і садивного матеріалу лісових, декоративних та лікарських рослин, а також сільськогосподарського виробництва та надання послуг у сфері сільськогосподарського господарства. Основним видом діяльності підприємства є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.

Пунктом 4.4 Статуту встановлено, що підприємство має право від свого імені вчиняти господарські зобов`язання (право чини), укладати договори, угоди, контракти, набувати майнові та немайнові права, нести зобов`язання.

Відповідно до п.п.2 п.5.1 Статуту, для реалізації мети діяльності підприємства, передбаченої цим Статутом підприємство має право в порядку, встановленому чинним законодавством, Статутом підприємства та внутрішніми документами підприємства: вчиняти господарські зобов`язання (право чини) та укладати договори, угоди, контракти згідно з чинним законодавством, набувати майно та особисті немайнові права, брати на себе зобов`язання в порядку встановленому чинним законодавством та цим статутом.

Згідно п.п. 7 п.5.2 Статуту, підприємство зокрема зобов`язане погоджувати із суб`єктом управління підприємства питання, пов`язані з вилученням чи добровільною відмовою від користування земельною ділянкою, зміною цільового призначення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за підприємством.

Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законодавством України (п. 5.6 Статуту).

Згідно п.7.1, 7.2 Статуту, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Майно підприємства складають основні засоби та фонди, обігові кошти, а також інші оборотні та необоротні активи й цінності, вартість яких обліковуються та відображаються в балансі підприємства або враховуються в інших, передбачених законодавством, формах обліку майна підприємства.

Контроль за ефективністю використання, збереженням та обліком закріпленого за підприємством майна здійснює Суб`єкт управління підприємства. Підприємство не має право безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом (п.7.5, 7.6 Статуту).

Відповідно п.7.8 Статуту, розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, підприємство має право лише у межах повноважень та у способи, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України та цим Статутом.

Згідно п.7.10 Статуту, підприємство має право в установленому законодавством порядку здавати в оренду об`єкти, що належать до основних фондів підприємства, за погодженням Суб`єкта управління підприємства.

Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності згідно із законодавством (п.7.13 Статуту).

Згідно п.10.1 Статуту, Суб`єкт управління підприємства є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавством України.

Підпунктами 10.7.17, 10.7.23, 10.7.24 пункту 10.7 Статуту встановлено, що до виключної компетенції Суб`єкта управління підприємства відповідно до покладених на нього завдань належить, зокрема: прийняття рішення про надання згоди на вчинення підприємством значних господарських зобов`язань (право чинів) в розумінні розділу 11 Статуту; надає згоду на відчуження, оренду, передачу та списання майна підприємства в порядку, передбаченому законодавством України; погоджує питання, пов`язані з земельними ділянками відповідно до законодавства.

Відповідно до п.10.16 Статуту, до компетенції Генерального директора підприємства зокрема належить представляти підприємство без довіреності в його відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, банківськими та фінансовими установами, органами державної влади і управління, державними та громадськими установами та організаціями, вести переговори, самостійно укладати та підписувати від імені підприємства будь-які угоди, договори, контракти та інші правочини, а для здійснення яких, відповідно до цього Статуту та внутрішніх положень підприємства підприємства, необхідно рішення Суб`єкта управління підприємства після отримання відповідного рішення Суб`єкта управління підприємства.

Згідно п.11.1.1 Статуту, незалежно від вартості значними господарськими зобов`язаннями (право чинами) є, зокрема: укладення договорів оренди земельних ділянок та іншого нерухомого та рухомого майна.

Пунктом 11.2 Статуту встановлено, що рішення про надання згоди на вчинення значного господарського зобов`язання (правочину), приймається Суб`єктом управління підприємства. Забороняється ділити предмет господарського зобов`язання (правочину) з метою ухилення від передбаченого цією статтею порядку прийняття рішень про вчинення значного господарського зобов`язання.

Відповідно до п.11.3 Статуту, значне господарське зобов`язання (правочин), вчинене з порушенням порядку, передбаченого п.п.11.1-11.2 цього Статуту, може бути визнане судом недійсним за позовом підприємства або Суб`єктом управління підприємства.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельна ділянка за кадастровим номером 6823383500:05:002:0483 державної форми власності за місцезнаходженням: Хмельницька область, Новоущицький район, Капустянська сільська рада належить на праві постійного користування Державному підприємству "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (а.с. 78-79 т.1).

11 серпня 2020 року між Фермерським господарством Новий фенікс (виконавець) та Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (замовник) укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт №368-1/2020-ПР (а.с. 33-34 т.1).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що виконавець надає, а замовник приймає та оплачує роботи з вирощування сільськогосподарської продукції, зазначених у Додатках до цього Договору, на території Хмельницької філії (Новоушицької СДС). Документ на право власності: Державний акт від 01.01.1998 р. ІІ-ХМ №002870 виданий Копустянська сільська рада, с.Копустяни. На загальній площі ріллі 100,1 га: 50 га - соя, 50,1 га - озима пшениця, які виконуються технікою Виконавця на основі провадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки, засобів захисту рослин, добрив та насіннєвого матеріалу.

Згідно п. п. 1.2., 1.2.1. договору строк виконання робіт/передачі врожаю озимої пшениці до 15.08.2021. Строк виконання робіт/передачі врожаю сої до 30.09.2021.

Підрядник виконує сільськогосподарські роботи, які є предметом Договору з використанням власних паливно-мастильних матеріалів, добрив, засобі, насіння тощо та власною технікою. (п.1.3 договору).

Підрядник, відповідно до цього Договору, забезпечує вирощування та передачу Замовнику врожаю/продукції сої в кількості (запланована кількість), що становить 100,00 тонн та озимої пшениці (запланована кількість), що становить 175,35 тонн (п.1.4 договору).

Пунктами 2.2, 2.3 договору передбачено, що загальна ціна договору становить 1 864 225,00 грн. з ПДВ. Замовник здійснює оплату після остаточної здачі сільськогосподарських робіт, а саме передачі Замовнику врожаю/продукції на склад Замовника, в обумовленій цим Договором кількості, про що складається акт приймання-передачі врожаю/продукції отриманого в результаті проведення робіт.

У випадку, якщо в результаті виконання робіт за цим договором отримана кількість урожаю/продукції буде меншою, ніж та, що зазначена у п. 1.4. Договору, то Виконавець компенсує вартість недоотриманого врожаю/ продукції, згідно ринкових цін на момент збору врожаю в даному регіоні (п.2.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами повного обсягу зобов`язань по цьому Договору. (п.9.1. договору).

Договір підписаний зі сторони Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в.о. генерального директора Сахненко В.О., зі сторони ФГ Новий фенікс" головою ФГ Воловиком Р.О., скріплений відтисками печаток.

Сторонами також укладено додатки №1, №2 до договору №368-1/2020-ПР від 11.08.2020 року, якими затверджено калькуляцію вартості робіт/договірної ціни переліку робіт, які будуть надані замовнику в ході виконання договору щодо вирощування сільськогосподарської продукції сої, озимої пшениці (а.с. 35-36 т.1).

Прокурор вважає, що у зв`язку з укладенням вказаного договору Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу, взявши на себе зобов`язання надати ФГ Новий фенікс земельну ділянку для вирощування та збирання товарної сільськогосподарської продукції, усунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надав право обробки земельної ділянки та збору врожаю ФГ Новий фенікс. Даний договір укладено з порушенням чинного законодавства, оскільки із суті договірних відносин сторін прокурор вважає, що вказана угода є удаваною, тобто такою, що вчинена сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, фактично укладено договір оренди земельної ділянки.

Разом тим, прокурор вважає, що ознаками договору оренди в свою чергу випливають зі змісту договору, а саме п.п.1.1, 1.2.-1.2.1, 1.3, 1.4, 2.2-2.3, 2.5, 9.1.

Таким чином, прокурор вважає, що договір №368-1/2020-ПР від 11.08.2020 року не є договором про надання послуг з виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам, передбаченим ЦК України та Закону України «Про оренду землі». Крім того, договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійним.

Листом № 2/8-6/968-21 від 17.11.2021 Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу у відповідь на запит Кам`янець-Подільської окружної прокуратури №52/1-8936 вих.21 від 08.11.2011, зокрема повідомило про відсутність підстав для вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави щодо припинення неправомірного використання вказаної земельної ділянки, у тому числі у судовому порядку (а.с. 72 т.1).

Заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся до Фонду державного майна України з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді від 22.11.2021 №52/1-94/1вих-21 в якому повідомив фонд про встановлені вищевикладені обставини . Крім того, на підставі абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомив про намір здійснення прокурором з вказаних підстав представництва в суді інтересів держави в особі Фонду державного майна України шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви про визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських робіт №368-1/2020-ПР та зобов`язання звільнити земельну ділянку (а.с. 165-168 т.1)

Заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся до Фонду державного майна України з листом від 29.11.2011 №52/1-2343-21 в якому повідомив про встановлені обставини та з метою вирішення питання про наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді, керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру», просить в строк до 22.12.2021 детально поінформувати окружну прокуратуру чи будуть вживатися заходи щодо визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських робіт №368-1/2020-ПР, у тому числі в судовому порядку. Таким чином, на підставі абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомив про намір здійснення прокурором з вказаних підстав представництва в суді інтересів держави в особі Фонду державного майна України шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви про визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських робіт №368-1/2020-ПР та зобов`язання звільнити земельну ділянку (а.с. 81-84 т.1).

Проте, Фондом державного майна України жодних заходів щодо визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських робіт №368-1/2020-ПР не вжито.

Отже, оскільки Фонд державного майна України не звернувся до суду із позовом з метою захисту порушених інтересів держави, то керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах Фонду держмайна України звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу", Фермерського господарства "Новий фенікс" про визнання недійсним договору № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020, укладеного між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" та фермерським господарством "Новий фенікс"; зобов`язання Фермерського господарства "Новий фенікс" звільнити земельну ділянку, площею 100,1 га, що розташована на території Новоушицької територіальної громади Хмельницької області (за межами с. Капустяни), яку фермерське господарство займає за договором № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020р.

У матеріалах справи також наявні протокол огляду місця події слідчого СВ Кам`янець-Подільського РУП ГУ НП України в Хмельницькій області, протокол допиту представника потерпілого від 18.10.2021, договір №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 11.08.2020 року, додатки №1, №2 до договору 369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 11.08.2020 року; додаткова угода №1 до договору 369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 11.08.2020 року; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року відповідача-1; довідка ФГ "Новий фенікс" від 20.05.2021 року про фактичні площі посіву (а.с. 37-38, 73-74, 76-77, 211, 220-226, 241-244 т.1).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, правильність їх юридичної оцінки та що стосується наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Системне тлумачення положень частин 3 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, наведено наступні правові висновки:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

З матеріалів справи вбачається, що заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звертався до Фонду державного майна України з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді від 22.11.2021 №52/1-94/1вих-21 в якому повідомив фонд про встановлені вищевикладені обставини . Крім того, на підставі абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомив про намір здійснення прокурором з вказаних підстав представництва в суді інтересів держави в особі Фонду державного майна України шляхом пред`явлення до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви про визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських робіт №368-1/2020-ПР та зобов`язання звільнити земельну ділянку (а.с. 165-168 т.1)

Отже, з матеріалів справи вбачається, що листування прокурора з Фондом державного майна України з приводу, зокрема визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських робіт №368-1/2020-ПР, тривало із листопада 2021 року, однак Фонд державного майна України не вживав дій щодо визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських робіт №368-1/2020-ПР.

Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (ч.1ст.1 Закону України "Про фонд державного майна України").

Згідност. 4 Закону України "Про Фонд державного майна України"до основних завданьФонду державного майнаУкраїни належать, зокрема, реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; організація виконанняКонституціїта законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням; захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управлінняФонду державного майнаУкраїни на території України; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління .

Згідно Статуту, затвердженого наказом Фонду державного майна України №223 від 07.02.2020, Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (далі Суб`єкт управління підприємства) (п.1.1 Статуту).

Пунктами.7.1, 7.2 Статуту встановлено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Майно підприємства складають основні засоби та фонди, обігові кошти, а також інші оборотні та необоротні активи й цінності, вартість яких обліковуються та відображаються в балансі підприємства або враховуються в інших, передбачених законодавством, формах обліку майна підприємства.

З наведеного вбачається, що в даному випадку Фонд державного майна України, як Суб`єкт управління підприємства - Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" може звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні його повноважень з здійснення контролю у сфері передачі державного майна в оренду та відповідних положень Статуту підприємства, у тому числі з позовами щодо визнання договорів недійними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Фондом державного майна України з дотриманням процедури встановленої ч.ч. 3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення Фондом державного майна України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020, укладеного між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" та Фермерським господарством "Новий фенікс", колегія суддів зазначає наступне.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено упостанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Відповідно до частини 1статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1статті 235 ЦК Україниудаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Правова конструкціястатті 235 ЦК Українипередбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Як зазначалося вище, 11.08.2020 року між Фермерським господарством Новий фенікс, в особі директора Воловика P.O. (Виконавець) та державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу, в особі в.о. генерального директора філії Сахненка В.О. (Замовник) укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт № 368-1/2020-ПР.

За умовами договору про виконання сільськогосподарських робіт № 368-1/2020-ПР, предметом вказаного договору є обробіток земельної ділянки загальною площею 100,1 га на території Новоушицької територіальної громади (за межами с.Капустяни), що входить до складу земельної ділянки згідно з державним актом серії П-ХМ № 002870 від 29.12.1998.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Виконавець надає, а Замовник приймає та оплачує роботи з вирощування сільськогосподарської продукції, зазначених у Додатках до цього Договору, на території Хмельницької філії (Новоушицької СДС) на загальній площі ріллі 100,1 га: 50 га - соя, 50,1 га - озима пшениця, які виконуються технікою Виконавця на основі провадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки, засобів захисту рослин, добрив та насіннєвого матеріалу.

Згідно п.п. 1.2.,1.2.1. договору строк виконання робіт/передачі врожаю озимої пшениці до 15.08.2021. Строк виконання робіт/передачі врожаю сої до 30.09.2021.

Підрядник, відповідно до цього Договору, забезпечує вирощування та передачу Замовнику врожаю/продукції сої в кількості (запланована кількість), що становить 100,00 тон та озимої пшениці (запланована кількість), що становить 175,35 тон (п.1.4 договору).

Пунктами 2.2, 2.3 договору передбачено, що загальна ціна Договору становить 1 864 225,00 грн. з ПДВ.

Замовник здійснює оплату після остаточної здачі сільськогосподарських робіт, а саме передачі Замовнику врожаю/продукції на склад Замовника, в обумовленій цим Договором кількості, про що складається акт приймання-передачі врожаю/продукції отриманого в результаті проведення робіт.

Отже, з аналізу умов вищезгаданого договору, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарської культур, які там вирощуються.

Поряд з цим уконтексті викладеного, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2020 року між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі виконуючого обов`язки генерального директора Сахненко В.О. (постачальник) та Фермерським господарством "Новий фенікс" в особі голови фермерського господарства Воловика Р.О. (покупець) укладено договір №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю (далі за текстом -договір поставки) (а.с. 220-223 т.1).

Згідно п.1.1 вказаного договору поставки, в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк поставляє, а покупець приймає та оплачує сільськогосподарську продукцію виробництва продавцю (українського походження) (надалі - товар), найменування, кількість та якість товару - згідно до специфікації (додаток до цього договору, що є його невід`ємною частиною).

Пунктами 2.1, 2.4 договору поставки сторони узгодили, що термін поставки товару озимої пшениці до 15.08.2021 року та сої до 15.10.2020 року (або згідно специфікації). Сторони домовились, що товар може бути отриманий покупцем під час збору врожаю, безпосередньо на місці збору врожаю (на полі), або із зернового складу постачальника.

Сторони погодили, що вартість товару узгоджується сторонами у протоколі визначення договірної ціни (додаток №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною). Загальна вартість договору (загальна вартість товару) визначається шляхом множення кількості поставленого товару (в метричних тонах) на вартість однієї метричної тони визначеної в цьому договорі. Загальний розмір попередньої оплати відповідно до п.3.3.1 цього договору становить 200 000,00 гривень (п. 3.1, 3.2, 3.3.1 договору поставки).

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору поставки, постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію передбачену п.1 цього договору, в строки зазначені в специфікації (додаток до цього договору). Покупець зобов`язаний прийняти товар (поставлений насипом) протягом 5 робочих днів з моменту його повідомлення постачальником про готовність поставити товар та оплатити його у відповідності до п.3.3 цього договору після виконання постачальником вимог передбачених п.2.5 цього договору.

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Згідно протоколу визначення форвардної договірної ціни сторони дійшли згоди, що ринкова ціна товару на дату укладення цього договору становить: соя - 11 000,00 грн./т., озима пшениця - 5 500,00 грн/т. (додаток №1 до договору поставки) (а.с.224 т.1).

Згідно специфікації на товар, що поставляється на умовах договору №369-1/2020-Ф від 11.08.2020 року підлягає поставці товар в асортименті, кількості та по ціні: озима пшениця 175,35 т., загальна вартість товару без ПДВ 803 687,50 грн.; соя 100,00 т. загальна вартість товару без ПДВ 916 666,67 грн. Всього загальна вартість товару з ПДВ становить 2 064 425,00 грн. (а.с.225 т.1).

11 серпня 2020 року між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі виконуючого обов`язки генерального директора Сахненко В.О. (постачальник) та Фермерським господарством "Новий фенікс" в особі голови фермерського господарства Воловика Р.О. (покупець) укладено додаткову угоду №1 до договору 369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 11.08.2020 року (далі за текстом -додаткова угода) (а.с.226 т.1).

За умовами вказаної додаткової угоди сторони домовились, що в рамках даного договору поставки здійснюється поставка товару, отриманого (вирощеного) в результаті виконання договору №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 року (надалі - договір підряду) (п.1 додаткової угоди).

Згідно п.2 додаткової угоди, кількість товару, що поставляється за цим договором поставки, залежить від результатів виконання договору підряду та не може перевищувати кількість фактично отриманого (вирощеного) в рамках зазначеного договору підряду урожаю (продукції, товару). Постачальник не несе відповідальності за поставку товару не в повному обсязі (недопоставку) в разі, якщо кількість фактично отриманого (вирощеного) в результаті виконання робіт за договором підряду урожаю (продукції, товару) менша за кількість, що передбачена цим договором поставки.

Відповідно до п.4, 5 додаткової угоди, термін поставки товару, визначений в п.2.1 цього договору поставки, підлягає коректуванню в залежності від фактичних термінів виконання та отримання результатів робіт у вигляді урожаю (продукції, товару) за договором підряду та в будь-якому разі не може настати раніше фактичного виконання договору підряду. Невиконання постачальником умов п.2.1 договору поставки, що обумовлене неотриманням результатів робіт у вигляді урожаю (продукції, товару) за договором підряду, не спричиняє для постачальника будь-яких негативних наслідків, в тому числі пов`язаних з відповідальністю за невиконання умов договору. Якість товару повинна відповідати якості отриманого (вирощеного) в рамках договору підряду урожаю (продукції, товару).

Вказана додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена печатками.

Такими чином, вбачається, що договір №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 взаємопов`язаний з договором №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю з урахуванням додаткової угоди №1 від 11.08.2020 року.

Із системного аналізу вищенаведеного вбачається, що договір №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 є удаваним правочином та за своєю природою є договором оренди землі. При цьому сторонами не було дотримано передбачених законодавством істотних умов та порядку укладення договору оренди землі.

Водночас договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

За змістом положень частин 1, 2статті 15 цього Законуістотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частинами 1, 2статті 21 Закону України "Про оренду землі"орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПК України).

Відповідно достатті 22 Закону України "Про оренду землі"орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Колегія суддів відзначає, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносини, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права (аналогічні висновки сформульовано в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 06.11.2019 у справі №916/1424/18, від 07.07.2021 у справі №903/601/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 29.09.2022 у справі №918/351/21 (918/672/21)).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що з умов договору №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 та договору №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю з урахуванням додаткової угоди №1 від 11.08.2020 року вбачається, що вони мають спільний предмет правового регулювання щодо використання спірної земельної ділянки у відповідний період (2020-2021 рр.) та порядку розрахунку за виконані на них сільськогосподарські роботи, а згідно з частиною 1статті 207 ЦК Українизміст правочину може бути зафіксований як в одному, так і в кількох документах.

Так, фактично за умовами договорів №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 та №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю з урахуванням додаткової угоди №1 від 11.08.2020 року в їх сукупності та взаємозв`язку відповідач-2 виконує весь обсяг сільськогосподарських робіт на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування Державному підприємству "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (із використанням власних паливно-мастильних матеріалів, добрив, ЗЗР, насіння, власної техніки) з вирощування сільськогосподарської продукції: 50 га. - соя, 50,1 га - озима пшениця та в результаті виконання договору №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 відповідач-2 за умовами договору №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю вирощену сільськогосподарську продукцію отримує у власність сільськогосподарську продукцію, вирощену на земельній ділянці відповідача-1 як постійного землекористувача.

Тобто внаслідок поєднання умов зазначених договорів не відбувається ані безпосереднього вирощування відповідачем-1 сільськогосподарської продукції на належній йому земельній ділянці, ані набуття ним у власність сільськогосподарської продукції, вирощеної на вказаній земельній ділянці. Зокрема, формальне зазначення в пункті 1.4, 2.2, 2.3 договору №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 про передачу замовнику врожаю продукції сої в кількості що становить 100,00 тон та озимої пшениці, становить 175,35 тон та подальша оплата робіт відповідачу-2 спростовується змістом пункту 2.4 договору №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю з урахуванням додаткової угоди №1 від 11.08.2020 року, яким допускається можливість отримання товару відповідачем-2 під час збору урожаю, безпосередньо на місці збору врожаю (на полі). Також, згідно специфікації (додаток №2 до договору №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю) підлягає поставці відповідачу-2 саме товар в асортименті, кількості (соя - 100,00 тон, озима пшениця - 175,35 тон), який мав бути вирощений та оплачений відповідачем-2 на виконання умов договору №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020, що також підтверджується умовами додаткової угодою №1 до договору №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю.

Крім того, змісту пункту 3.3.1 договору №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю, який передбачає здійснення попередньої оплати товару сьома траншами (до 15.10.2020 у розмірі 50 000,00 грн.; до 15.12.2020 у розмірі 25 000,00 грн.; до 15.01.2021 у розмірі 25 000,00 грн.; до 15.02.2021 у розмірі 25 000,00 грн.; до 15.03.2021 у розмірі 25 000,00 грн.; до 15.04.2021 у розмірі 25 000,00 грн.; до 15.05.2021 у розмірі 25 000,00 грн. нагадує орендні платежі, що відповідає імперативним вимогам частини 3статті 22 Закону України "Про оренду землі", якою допускається здійснення розрахунків щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній власності, виключно у грошовій формі.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що незазначення сторонами у спірному договорі про надання відповідачеві-2 саме права користування земельними ділянками та сплату ним саме орендної плати за земельну ділянку, відсутність закріплення ними умов щодо індексації, перегляду орендної плати тощо, не спростовує висновок щодо виникнення між ними орендних правовідносин, адже при здійсненні оцінки правочину на предмет удаваності значення мають не лише формально вказані в ньому терміни, а передусім суть правовідносин (прав і обов`язків сторін), на які спрямовано укладення правочину, та правові наслідки, обумовлені ним.

Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину.

Тобто відсутність у спірному правочині чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договору оренди, про яку зазначає відповідач-2, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставіст. 235 ЦК Українимає визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже, встановивши, що за умовами договорів №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 та №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю з урахуванням додаткової угоди №1 від 11.08.2020 року в їх сукупності та взаємозв`язку відбувалось платне користування відповідачем-2 земельною ділянкою, наданою відповідачем-1 у користування, колегія суддів дійшла висновку, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України,Законом України "Про оренду землі"та іншими нормативно-правовими актами.

Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договору оренди, якого, як встановлено колегією суддів, в даному випадку сторонами дотримано не було.

Так,ст. 6 Законом України "Про оренду землі"унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1ст. 78 Земельного кодексу Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1ст. 92 Земельного кодексу Українивизначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідност. 4 Закону України "Про оренду землі"орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Виходячи із приписівст. 13 Закону України "Про оренду землі"при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

Разом з тим, виходячи зі змісту положень статей93,124 ЗК Українитастатті 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису. Зокрема, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 зазначеного Кодексута, за загальним правилом, за результатами проведення земельних торгів.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1статті 92 ЗК України).

Обсяг прав землекористувачів визначено встатті 95 ЗК України, якою передбачено, зокрема право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.

Застосовуючи наведені вище норми земельного законодавства України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №915/166/17 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформулював такий правовий висновок:

"Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій".

Аналогічний висновок викладено впостановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 06.11.2019 у справі №916/1424/18, від 07.07.2021 у справі №903/601/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 29.09.2022 у справі №918/351/21 (918/672/21).

Отже, положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу право розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Статуту, затвердженого наказом Фонду державного майна України №223 від 07.02.2020 (а.с.40-70 т.1) (далі за текстом - Статут), Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (далі Суб`єкт управління підприємства) (п.1.1 Статуту).

Проте, доказів прийняття Фондом державного майна України рішення про погодження укладення спірного договору учасниками справи не надано та матеріали справи не містять.

В поясненнях наданих суду першої інстанції Фонд державного майна України зазначив, що є органом управління Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" з 2019 року. Посилаючись на положення Статуту відповідача-1 зазначає, що оспорюваний договір потребував обов`язкового погодження із суб`єктом управління. Водночас суб`єктом управління не надавалася згода на укладення вищезазначеного договору. Поряд з цим, Фонд погоджується з доводами керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури про те, що договір укладено з порушенням чинного законодавства, оскільки із суті договірних відносин сторін можна зробити висновок, що дана угода є удаваною, тобто такою, що вчинена сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договір оренди земельної ділянки зміст якого суперечить вимогам, передбаченим ЦК України та Закону України "Про оренду землі", а тому підлягає визнанню недійсним (а.с. 12-22 т.2).

Отже, відповідачем-1 не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства та положеннями установчих документів порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Оскільки відповідача-1 як постійного землекористувача не наділено правом розпоряджатися спірною земельною ділянкою, зокрема передавати її іншим особам в оплатне користування (оренду), то колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх підстав вважати, що оспорюваний правочин - договір №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 у сукупності з договором №369-1/2020-Ф поставки зерна майбутнього врожаю з урахуванням додаткової угоди №1 від 11.08.2020 року складають удаваний договір оренди землі, який суперечить зазначеним вимогам земельного законодавства (статтям92,93,95,122,124 ЗК України,статті 4 Закону України "Про оренду землі").

Підставою недійсності правочину, у відповідності дост. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК Українивизначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6ст. 203 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно достатті 215 Цивільного кодексу Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи та покладені у підґрунтя позовних вимог обставини, колегія суддів дійшла висновку про укладення 1-м відповідачем оспорюваного договору без наявності необхідного на то обсягу цивільної дієздатності, що має наслідком визнання такого договору недійсним.

Підтвердження удаваності договору №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 є також сукупність наступних письмових доказів, а саме: згідно звіту відповідача-1 про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року соєю засіяно - 50 га., озимою пшеницею засіяно - 50,10 га., а згідно довідки ФГ "Новий фенікс" від 20.05.2021 року про фактичні площі посіву, сою засіяно 35 га., соняшником засіяно 15 га., пшеницю засіяно 50 га.; з протоколу огляду місця події від 16.09.2021 року проведеного слідчим СВ Кам`янець-Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Павловим Р.А. вбачається, що об`єктом огляду була земельна ділянка за кадастровим номером 6823383500:05:002:0483 під час огляду якої виявлено вирощування сілськогосподарської культури соняшник у північно-східній стороні поля та вирощування сої у північно-західній та південо-західній стороні земельної ділянки (а.с. 37-38, 211, 241-243 т.1).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо сплати Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" вартості робіт за виконанні ФГ "Новий фенікс" сільськогосподарські роботи. В свою чергу, листом від 24.12.2021 №2/8-6/1101-21 надісланого Кам`янець-Подільській окружній прокуратурі відповідачем-1 повідомлено, що жодних розрахунків від ФГ "Новий фенікс" до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" в 2021 році не надходило та зобов`язання передбачені договором №368-1/2020-ПР від 11.08.2020 ФГ "Новий фенікс" не виконало (а.с.210 т.1).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та законність вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020, укладеного між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садівного матеріалу" та Фермерським господарством "Новий фенікс".

За таких обставин, укладений відповідачами договір № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 підлягає визнанню недійсним в силу статей203,215 ЦК України.

Щодо зобов`язання Фермерського господарства "Новий фенікс" звільнити земельну ділянку, площею 100,1 га, що розташована на території Новоушицької територіальної громади Хмельницької області (за межами с. Капустяни), яку фермерське господарство займає за договором № 368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020 р., колегія суддів зазначає наступне.

Земельним кодексом України, зокрема у статті 152, передбачено способи захисту прав на земельні ділянки, у тому числі можливість власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Таким чином, вимоги як про повернення земельної ділянки, так і про її звільнення фактично спрямовані на усунення перешкод, пов`язаних з реалізацією права власності та/або користування землею, а формулювання такої вимоги є правом позивача відповідно достатті 14 Господарського процесуального кодексу Українита не суперечатьстатті 152 Земельного кодексу України.

Зважаючи на встановлені судами істотні обставини справи та обґрунтування позову прокурора, вимога про звільнення спірної земельної ділянки фактично була спрямована на усунення перешкод в реалізації її землекористувача своїх прав, зокрема щодо користування такою земельною ділянкою, незважаючи на обране прокурором формулювання позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №909/50/20.

Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статей215та216 ЦК Українивимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки договір №368-1/2020-ПР про виконання сільськогосподарських робіт від 11.08.2020р., є недійсним, вимога прокурора про зобов`язання відповідача 2 звільнити займану земельну ділянку також підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.02.23р. у справі №924/1303/21 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядкуст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269,270,273, 275,276,281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Новий фенікс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.02.23р. у справі №924/1303/21 без змін.

2. Справу №924/1303/21 повернути Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "25" квітня 2023 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	19.04.2023
Оприлюднено	27.04.2023
Номер документу	110425781
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Грамчук І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 19.04.2023 по справі 924/1303/21ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/1303/21

Постанова від 19.04.2023

Постанова
від 19.04.2023 по справі 924/1303/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД