Рішення

від 22.04.2010 по справі 22ц-1699/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                             

                                                                                                                   Головуючий  у 1 інстанції -  Антонюк О.А.        

Справа № 22ц-1699/2010р.                                                                      Доповідач – Черненкова Л.А.                                                

Категорія -51

                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року                                                                                      м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської

області в складі:

головуючого  судді               -  Красвітної Т.П.

суддів                                     -  Черненкової Л.А., Дерев`янка  О.Г.

при секретарі                          - Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша Дніпровська»  на  рішення Жовтневого районного суду м.  Дніпропетровська від 10 грудня 2009 року у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1  до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша Дніпровська»    про  зміну формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

                                                           В С Т А Н О В И Л А:

   04 червня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним  позовом, посилаючись на те, що працював в ЗАТ «Страхова компанія «Перша Дніпровська», написав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, але його безпідставно звільнили за прогул, якого не було. Вважає такі дії відповідача протиправними, якими йому спричинена моральна шкода.   Позивач просив суд змінити формулювання причини його звільнення з роботи у відповідача із звільнення за прогул по ч.4 ст.40 КЗпП України на звільнення за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, стягнути з відповідача на його користь зарплату за весь час не проведення розрахунку, моральну шкоду у розмірі 10000 грн., поновити йому строк звернення до суду, пропущений з поважних причин та судові витрати.

     Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2009 року ухвалено: позовні вимоги задовольнити частково; змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 із ЗАТ «Страхова компанія «Перша Дніпровська» із звільнення за прогул по ч.4 ст.40 КЗпП України на звільнення за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України; стягнути із ЗАТ «Страхова компанія «Перша Дніпровська» на користь ОСОБА_1 не виплачену зарплату за один день в сумі 134,89 грн.; частково моральну шкоду в сумі 3000 грн. та витрати на судовий збір 8,50 грн., а всього 3143,39 грн.; стягнути з відповідача на користь держави судові витрати; в задоволенні решти позовних вимог відмовити..

        В апеляційній скарзі  ЗАТ «Страхова компанія «Перша Дніпровська»  просить  частково відмінити рішення суду, а саме: в частині зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_1 зі звільнення за власним бажанням по ст. 38 КЗпП та залишити формулювання за прогул по ч.4 ст.40 КЗпП; в частині стягнення із ЗАТ «Страхова компанія «Перша Дніпровська» не виплаченої зарплати за один день в сумі 134,89 грн. та частково моральної шкоди в сумі 3000 грн., судових витрат, посилаючись на те, що рішення є необґрунтованим, прийнятим внаслідок неправильного дослідження і оцінки поданих до суду доказів.

      В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1   просить  залишити рішення суду без змін, тому, що апеляційна скарга є необґрунтованою і нічим об’єктивно не підтверджується.

        Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

            Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 4-ок від 20 лютого 2006 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ЗАТ «Страхова компанія «Перша Дніпровська» на посаду начальника управління страхування. 01 квітня 2008 року позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України з 14 квітня 2008 року, залишаючись на роботі і виконуючи свої обов’язки, вказана заява була належним чином зареєстрована відповідачем. Наказом № 9-ок від 14 квітня 2008 року позивача було звільнено за прогули згідно ч.4 ст.40 КЗпП України. Проведено розрахунок, окрім виплати зарплати за 07 квітня 2008 року, оскільки саме в цей день, на думку представника відповідача, позивач допустив прогул.

    Частково задовольняючи  позов,  районний суд виходив з того, що наказ про звільнення позивача за п.4 ст.40 КЗпП України є незаконним, оскільки він конкретно не вказує, саме в який час і в які конкретно дні (чи день) були скоєні позивачем прогули, чим це підтверджується, чи було пояснення порушника. Прогул позивача за 07.04.2008 року спростовується показаннями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і нічим об’єктивно не підтверджується. Оскільки відповідач провів розрахунок з позивачем при його звільненні своєчасно, то вимоги про стягнення зарплати за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають. У зв’язку з тим, що не встановлено наявність прогулу у діях позивача 07 квітня 2008 року, то невиплачена заробітна плата за цей день стягується судом з відповідача на користь позивача. Суд першої інстанції визнав, що  неправомірними діями відповідача  спричинена моральна шкода позивачу, яка полягає у додаткових хвилюваннях та стражданнях позивача  у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати і оцінив її у розмірі 3000 гривень.  

     Проте повністю  з таким висновком суду погодитись не можна, у зв’язку з тим, що вони не відповідають встановленим обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, у зв’язку з чим рішення суду підлягає зміні з ухваленням нового рішення.

       Судом встановлено і це підтверджено доказами у справі, що згідно наказу № 9-ок від 14 квітня 2008 року ЗАТ СК «Перша Дніпровська» звільнено начальника управління страхування ОСОБА_1 згідно п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України з 14 квітня 2008 року у зв’язку з порушеннями трудової дисципліни Начальником  управління страхування ОСОБА_1, яке полягає у відсутності без поважних причин на робочому місці в робочий час більш ніж три години протягом робочого часу в березні та квітні 2008 року, що підтверджено записами в журналі обліку робочого часу, а також те, що така відсутність на робочому місці не була попередньо узгоджена з Головою Правління і про ці виїзди – їх мету та можливу тривалість, Голову Правління взагалі не було повідомлено, враховуючи ненадання Начальником управління страхування будь-яких документальних підтверджень наявності поважних причин відсутності на робочому місці у робочий час, та з урахуванням наданої ним пояснювальної записки, а також доповідної записки юрисконсульта. - (а.с.7).

      Ознайомлений з цим наказом позивач 06.05.2008 року ( а.с. звор.7).

      Позивач отримав трудову книжку у відповідача (а.с.31-32).

    Згідно табелю обліку робочого часу  за березень 2008 року (а.с. 47) позивач відпрацював повний місяць, прогулів не зазначено.  

   Згідно табелю обліку робочого часу  за квітень 2008 року (а.с. 48) у позивача зазначено прогул 07 квітня 2008 року.

    На аркуші справи 17 є пояснювальна позивача від 03.04.2008 року щодо організації своєї роботи за період з 17.03.2008 року по 28.03.2008 року.

   До голови правління відповідача звернувся позивач із заявою  від 01.04.2008 року про звільнення за власним бажанням з 14.04.2008 року за вхідним номером № 6  від 01 квітня 2008 року (а.с.8), що підтверджується випискою з журналу реєстрації вхідної кореспонденції відповідача (а.с.27).

   У запереченнях на позов (а.с.25,26) представник відповідача зазначив, зокрема, що саме пояснювальна записка позивача від 03.04.2008 року є підставою постановлення наказу № 9-ок від 14.04.2008 року з яким своєчасно не було ознайомлено позивача у зв’язку з хворобою працівника, відповідального за ведення кадрової роботи. З цих причин затримано видачу його трудової книжки.

      Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року роз’яснив, що у трудових справах щодо осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема, за п. 4 ст. 40 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Відсутність працівника на роботі з причини, що є поважними, не може вважатися прогулом.

    Відповідно до вимог статті 149 КЗпП, - до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

      Доказами у справі не встановлено, що позивач допускав прогули, відповідач у наказі про звільнення не конкретизував в чому полягає проступок позивача, відповідач не зажадав пояснень від позивача щодо неявки на роботу 07.04.2008 року та не встановивши причину цього, - безпідставно зазначив  цей день у позивача прогулом у табелі обліку робочого часу та не здійснив за цей день виплату заробітної плати.

       Згідно до ч.3 ст. 235 КЗпП України, - у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

         Працівник вважається звільненим з роботи без законних підстав тоді, коли не доведено наявності обставин, за якими його звільнено, або коли не доведено вчинення ним дій, за які його звільнено, або коли за такі дії закон не передбачає можливості звільнення.

       Якщо власник або уповноважений ним орган порушив чинні правила щодо звільнення працівника з роботи, він підлягає поновленню на роботі.

      Якщо працівник, який звернувся до суду з позовом про незаконне звільнення, не бажає повернутись на попереднє місце роботи, суд постановляє рішення про визнання звільнення незаконним без поновлення працівника на роботі.

      За встановленими обставинами звернення позивача із заявою до відповідача про звільнення за власним бажанням у відповідності до частини першої статті 38 КЗпП України, а саме: працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

           Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про незаконне звільнення позивача за ч.4 ст. 40 КЗпП України та змінив формулювання звільнення його за власним бажанням.  

      Згідно до вимог статті 237-1 КЗпП України, - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

   Згідно позовних вимог, - позивача звільнено без законних підстав і з порушенням встановленого порядку звільнення. Неправильне і незаконне формулювання причини звільнення не дає змоги позивачу знайти роботу. Позивач поніс моральні збитки, які виразилися в тому, що він душевно страждав, не міг влаштуватися на роботу, не мав засобів існування. Його нормальні життєві зв’язки втрачено, організація його життя потребує додаткових зусиль. Оцінює спричинену моральну шкоду відповідачем у сумі 10000 грн.(а.с.4,5).  

         Суд першої інстанції встановив, що відповідач повністю розрахувався при звільненні з позивачем, дійшовши висновку про можливість відмовити у позові про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України, тому що затримки у розрахунку не було, та в цій частині рішення суду не оскаржене.

   Однак, суд першої інстанції визнав, що  неправомірними діями відповідача  спричинена моральна шкода позивачу, яка полягає у додаткових хвилюваннях та стражданнях позивача  у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати і оцінив її у розмірі 3000 гривень. В цій частині висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи та неправильно застосовано вимоги статті 237-1 КЗпП України.

    Тому, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди підлягає зміні з ухваленням нового рішення.

     Судом встановлено та це підтверджується наявними у справі доказами, що відповідач порушив законні права позивача у зв’язку із його незаконним звільненням за п.4 ст.40 КЗпП України – за прогул. Цими незаконними діями відповідач спричинив моральну шкоду позивачу, яка полягає у душевних стражданнях, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя.      Суд оцінює спричинену моральну шкоду позивачу у сумі 300 грн.  Позовні вимоги в цій частині на суму 10 000 грн. є занадто завищеними та не відповідають обставинам справи.

     В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

      Доводи в апеляційній скарзі щодо порушення районним судом норм матеріального права, неповного з’ясування обставин справи, - судова колегія вважає безпідставними, тому що  вказані обставини позову було досліджено та правильно оцінено судом першої інстанції під час розгляду справи.

        Керуючись ст.ст.303,304, п.3 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України судова колегія, -

                                                                В И Р І Ш И Л А:

     Апеляційну скаргу   закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша Дніпровська»- задовольнити частково.

      Рішення  Жовтневого районного суду м.  Дніпропетровська від 10 грудня 2009 року – змінити у частині відшкодування моральної шкоди.

       Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша Дніпровська», що знаходиться за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, вул.. Ворошилова, 21-Ж, код ЄДРПОУ 33971766, п/р 26501040010502 в Жовтневому  відділенні ВАТ «Сведбанк», м. Київ, МФО 300164 на користь ОСОБА_1 за рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 гривень ( триста гривень).

       В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м.  Дніпропетровська від 10 грудня 2009 року - залишити без змін.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців  до Верховного Суду України.

Головуючий суддя

Судді колегії