Рішення

від 31.01.2023 по справі 320/285/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року справа №320/285/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач-1), Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби (далі відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15139-13 від 08 вересня 2021 року, виданої Головним управлінням ДПС у Київській області, про сплату ОСОБА_1 заборгованості по сплаті Єдиного соціального внеску в сумі 9595,30 грн. та зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області провести коригування облікових даних ОСОБА_1 (код платника податків НОМЕР_1 ) у базі даних контролюючого органу у зв`язку з тим, що вимога від 06.11.2020 №Ф-15139-13 вважається відкликаною;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження №68066851 від 10.01.2022 та зобов`язати державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції зупинити виконавче провадження до моменту набрання законної сили рішенням у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 №320/12436/20 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-15139-13 у сумі 6295,00 грн. Проте відповідач вказане рішення КОАС не виконав, а саме не провів коригування облікових даних особи ОСОБА_1 у базі даних контролюючого органу у зв`язку з тим, що вимога від 06.11.2020 №Ф-15139-13 вважається відкликаною. Зазначає, що 10.01.2022 позивач через мережу "Дія" дізнався про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги ф-15139-13-у від 18.09.2021, яка по суті є тією же вимогою, яка скасована рішенням КОАС, оскільки включає в себе ті ж самі періоди нарахування єдиного соціального внеску, які були досліджені у вимозі від 06.11.2020 №Ф-15139-13 та по якій є рішення суду, яке набрало законної сили.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі №320/285/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 19.01.2022 заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволено повністю. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №68066851, відкритому Обухівським відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області 08.09.2021 №Ф-15139-13-у на суму 9595,30 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та постанови на:

- позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), залишивши номер адміністративної справи №320/285/22 та

- позовні вимоги ОСОБА_1 до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови, виділивши їх в окреме провадження.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови зареєстровано в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №320/542/22 та передано для розгляду судді Кушновій А.О. згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.01.2022.

Отже в рамках даної справи №320/285/22 здійснюється розгляд позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15139-13 від 08 вересня 2021 року, виданої Головним управлінням ДПС у Київській області, про сплату ОСОБА_1 заборгованості по сплаті Єдиного соціального внеску в сумі 9595,30 грн. та зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області провести коригування облікових даних ОСОБА_1 (код платника податків НОМЕР_1 ) у базі даних контролюючого органу у зв`язку з тим, що вимога від 06.11.2020 №Ф-15139-13 вважається відкликаною.

22.06.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та зазначив, що згідно інформаційної системи ДПС України позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.02.2017. При цьому ОСОБА_1 набув право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 09.02.2017 №45, про що видано свідоцтво від 09.02.2017 №5963/10. Зазначає, що на виконання рішення КОАС від 21.07.2021 у справі №320/12436/20 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-15139-13 скасовано та відкликано. Оскільки в резолютивній частині судового рішення у справі №320/12436/20 відсутні вимоги зобов`язального характеру щодо списання заборгованості, приведення інтегрованої картки платника податків у відповідність та зняття платника податків з обліку в контролюючому органі.

У зв`язку з наявністю в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 станом на 31.08.2021 заборгованості зі сплати єдиного внеску ГУ ДПС у Київській області сформовано вимогу від 08.09.2021 №Ф-15139-18 на суму 9595,30 грн. Згідно вказаної вимоги позивачу нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за І квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн.; за ІІ квартал 2020 року - 1039,06 грн.; за ІІІ квартал 2020 року - 3178,12 грн.; за ІV квартал 2020 року - 3300,00 грн. Не зважаючи на те, що позивач не займався незалежною професійною діяльністю в якості адвоката та не отримуючи від неї жодного доходу з 01.01.2017 зобов`язаний нараховувати і сплачувати ЄСВ, оскільки у цей період він був зареєстрований як самозайнята особа, особа, яка проводить незалежну професійну діяльність у сфері юридичної практики. Особи, які проводять незалежну професійну діяльність, які є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе як особи, які провадять незалежну професійну діяльність. На думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за особу, яка провадить незалежну професійну діяльність та працює найманим працівником, сплачує роботодавець за рахунок власних коштів та утримань ЄСВ із заробітної плати немає.

Щодо внесення змін до інтегрованої картки платника відповідачем зазначено, що дані з внутрішніх інформаційних баз фіскальних органів не впливають на права чи обов`язки, а тому суди не можуть задовольняти позови платників про внесення змін до них. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 03.02.2016 у справі №826/11720/14.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Каховським РВ УМВС України в Херсонській області 21.04.2005. Місце проживання позивача з 26.02.2016 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

25.10.2017 ОСОБА_1 був взятий на облік платників єдиного внеску як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), реєстраційний номер 10000001044188 згідно з даними "Податковий блок".

Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 № Ф-15139-13, відповідно до якої станом на 31.10.2020 у позивача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 6295,30 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-15139-13 від 06.11.2020, виданої Головним управлінням ДПС у Київській області, про сплату ОСОБА_1 заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 6295,30 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №320/12436/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 № Ф-15139-13.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2021 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги - повернуто особі, яка її подала.

Отже рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №320/12436/20 набрало законної сили 25.10.2021.

08.09.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-15139-13, відповідно до якої станом на 31.08.2021 у позивача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9595,30 грн.

Вказана вимога була направлена на адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_1 , яка повернулась на адресу контролюючого органу з відміткою за закінченням терміну зберігання 16.10.2021.

10.01.2022 державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чуйко Геннадієм Геннадійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68066851 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2021 №Ф-15139-13-у про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованості перед бюджетом зі сплати ЄСВ у сумі 9595,30 грн.

Не погоджуючись із вимогою ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2021 №Ф-15139-13 на суму 9595,30 грн. у зв`язку з тим, що остання по суті є вимогою, яка скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №320/12436/20, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п. 1);

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5).

Частиною першою статті 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1);

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2).

При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальну заробітну плату з 1 січня 2020 року установлено у місячному розмірі на рівні 4723 гривні, з 1 вересня 2020 року 5000 гривень.

Отже, розмір мінімального страхового внеску у 2020 році дорівнює:

- з 1 січня 1039,06 грн. на місяць (4723,00 грн. х 22%);

- з 1 вересня 1100,00 грн. на місяць (5000,00 грн. х 22%).

За таких обставин, загальна сума ЄСВ за період з 01.04.2020 по 31.12.2020, яка підлягає сплаті особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, складає 9595,30 грн. (5195,30 грн. (1039,06 грн. х 5) + 4400,00 грн.), яка і була визначена спірною вимогою від 08.09.2021 №Ф-15139-18.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця або провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності Законом № 2464 не врегульовано.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86203700) зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зазначеній справі № 440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

На підставі цього Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Аналогічний підхід, на переконання суду, слід застосовувати і щодо осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові, підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Крім того, у Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №824/509-19-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 88062063) зазначив, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19).

Як було встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 № Ф-15139-13, відповідно до якої станом на 31.10.2020 у позивача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 6295,30 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №320/12436/20, яке набрало законної сили 25.10.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 № Ф-15139-13.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №320/12436/20 встановлено наступне.

На установчих зборах засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебселебс» було обрано директором ТОВ «Вебселебс» ОСОБА_1 з моменту реєстрації юридичної особи, що підтверджується відповідним протоколом від 21.08.2019 № 1. Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебселебс» від 23.08.2019 № 1-К позивача прийнято на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебселебс».

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5 та ОК-7) позивачу у період з 01.04.2020 по 30.09.2020 (період, охоплений спірною вимогою) Товариством з обмеженою відповідальністю «Вебселебс» був нарахований дохід (заробітна плата) у таких розмірах:

- за квітень 2020 року 4723,00 грн.;

- за травень 2020 року 4723,00 грн.;

- за червень 2020 року 4723,00 грн.;

- за липень 2020 року 4723,00 грн.;

- за серпень 2020 року 4723,00 грн.;

- за вересень 2020 року 5000,00 грн.

У вказаній формі міститься позначка про сплату роботодавцем позивача страхових внесків з суми виплаченого доходу.

Таким чином, враховуючи встановлену статтею 8 Закону № 2464 ставку ЄСВ на рівні 22% бази нарахування, суми ЄСВ, обов`язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на роботодавця позивача, є такими:

- за квітень 2020 року 1039,06 грн. (4723,00 грн. х 22%);

- за травень 2020 року 1039,06 грн. (4723,00 грн. х 22%);

- за червень 2020 року 1039,06 грн. (4723,00 грн. х 22%);

- за липень 2020 року 1039,06 грн. (4723,00 грн. х 22%);

- за серпень 2020 року 1039,06 грн. (4723,00 грн. х 22%);

- за вересень 2020 року 1100,00 грн. (5000,00 грн. х 22%).

У вказаній формі міститься також позначка про сплату роботодавцем позивача страхових внесків з суми виплаченого доходу.

Виплата роботодавцем позивача доходу у зазначених сумах підтверджується також наданими відповідачем відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів.

Виплата позивачеві доходу, а також нарахування та сплата єдиного внеску на суми такого доходу підтверджується відповідною звітністю ТОВ «Вебселебс», платіжними дорученнями та банківською випискою.

Отже, загальна сума єдиного внеску за період з І кварталу по ІІІ квартал 2020 року включно, обов`язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на роботодавця позивача, складає 6295,30 грн., тобто дорівнює сумі мінімальних страхових внесків за цей період, що свідчить про безпідставне визначення позивачеві недоїмки за спірною вимогою від 06.11.2020 № Ф-15139-13.

Враховуючи вказане, суд у справі №320/12436/20 дійшов висновку, що контролюючим органом безпідставно визначено позивачу недоїмку за спірною вимогою від 06.11.2020 № Ф-15139-13 на суму 6295,30 грн.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Суд враховує правову позицію, викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 стосовно підстав звільнення від доказування згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), відповідно до частини 1 якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами преюдиційних обставин, встановлених судом у справі №320/12436/20.

Судом встановлено, що 08.09.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області складено нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15139-13 на суму 9595,30 грн., яка є предметом спору у даній справі.

Дана вимога про сплату боргу від 08.09.2021 №Ф-15139-13 була надіслана позивачу засобами поштового зв`язку за адресою: АДРЕСА_1 . Проте рекомендована поштова кореспонденція із вимогою 16.10.2021 повернулась на адресу контролюючого органу з відміткою за закінченням терміну зберігання.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15139-13 позивачу нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю: за І квартал 2020 року - в сумі 2078,12 грн.; за ІІ квартал 2020 року - 1039,06 грн.; за ІІІ квартал 2020 року - 3178,12 грн.; за ІV квартал 2020 року - 3300,00 грн., що також підтверджується даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску.

Отже, вимога про сплату боргу від 08.09.2021 №Ф-15139-18 охоплює нарахування позивачу єдиного внеску за І-ІІІ квартали 2020 року, тобто за періоди, включені у вимогу від 06.11.2020 № Ф-15139-13, яку було визнано протиправною та скасовано рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №320/12436/20, яке набрало законної сили 25.10.2021.

Суд зазначає, що пунктом 6 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

- сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

- орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

- вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

- борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону України №2464-VI, в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу, - у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини 7 статті 25 Закону України №2464-VI;

- є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Отже, підстави виникнення боргу згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2021 № Ф-15139-13 (у тому числі охоплює борг (недоїмку) зі сплати ЄСВ за І-ІІІ квартали 2020 року) є повністю ідентичними обставинам у справі №320/12436/20, в якій Київський окружний адміністративний суд у рішенні від 21.07.2021 позов ОСОБА_1 задовольнив, визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 № Ф-15139-13.

Враховуючи, що у справі, що розглядається, підстави виникнення боргу з єдиного соціального внеску згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2021 № Ф-15139-13 в частині визначення недоїмки на суму 6295,30 грн. є повністю ідентичними обставинам у справі №320/12436/20, суд вважає доведеним безпідставність визначення контролюючим органом у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2021 № Ф-15139-13 недоїмки на суму 6295,30 грн. за І-ІІІ квартали 2020 року.

Щодо включення у спірну вимогу від 08.09.2021 № Ф-15139-13 боргу в розмірі 3300,00 грн., суд зазначає таке.

Судом встановлено та підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5) позивачу у період з 31.10.2020 по 31.12.2020 (ІV квартал 2020 року - період, охоплений спірною вимогою) Товариством з обмеженою відповідальністю «Вебселебс» (код ЄДРПОУ 43190508) був нарахований дохід (заробітна плата) у таких розмірах:

- за жовтень 2020 року 5000,00 грн.;

- за листопад 2020 року 5000,00 грн.;

Також, Інститутом водних проблем і меліорації Національної академії Аграрних наук України (код ЄДРПОУ 01018947) позивачу був нарахований дохід (заробітна плата) за грудень 2020 року 5000,00 грн.

У вказаній формі міститься позначка про сплату роботодавцем позивача страхових внесків з суми виплаченого доходу.

Таким чином, враховуючи встановлену статтею 8 Закону № 2464 ставку ЄСВ на рівні 22% бази нарахування, суми ЄСВ, обов`язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на роботодавців позивача, є такими:

- за жовтень 2020 року 1100,00 грн. (5000,00 грн. х 22%);

- за листопад 2020 року 1100,00 грн. (5000,00 грн. х 22%);

- за грудень 2020 року 1100,00 грн. (5000,00 грн. х 22%).

У вказаній формі міститься також позначка про сплату роботодавцем позивача страхових внесків з суми виплаченого доходу.

Отже, загальна сума єдиного внеску за ІV квартал 2020 року включно, обов`язок по утриманню та перерахуванню до бюджету яких покладено на роботодавця позивача, складає 3300,00 грн., тобто дорівнює сумі мінімальних страхових внесків за цей період. Таким чином, єдиний внесок за вказаний період щодо позивача було сплачено його роботодавцями у відповідності до вимог Закону №2464-VI.

При цьому Законом №2464-VI не визначено підстав та порядку нарахування єдиного внеску при одночасному перебуванні особи на обліку в якості фізичної особи-підприємця та виконанні ним трудових обов`язків, як найманого працівника. В розумінні Закону №2464-VI, позивач у період, за який нарахована заборгованість по єдиному соціальному внеску був застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховувався та сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем, як особою, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), за відсутності доказів отримання ним доходу внаслідок здійснення такої діяльності.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання позивачем за IV квартал 2020 року доходу як особою, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), відтак, позивачу неправомірно нараховано єдиний внесок за вказаний період.

Зазначене свідчить про безпідставне визначення позивачеві недоїмки за спірною вимогою за ІV квартал 2020 року в сумі 3300,00 грн.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що контролюючим органом безпідставно визначено позивачу недоїмку за спірною вимогою від 08.09.2021 № Ф-15139-13 у загальному розмірі 9595,30 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2021 № Ф-15139-13, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести коригування облікових даних позивача у базі даних контролюючого органу у зв`язку з тим, що вимога від 06.11.2020 №Ф-15139-13 вважається відкликаною, суд зазначає таке.

Положеннями Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016 (був чинним на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №422 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Пунктом 2 підрозділу 9 розділу ІV Порядку №422 передбачено, що на підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

На даний час правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 №5 (далі - Порядок №5).

Відповідно до підрозділу 2 Розділу І Порядку №5 інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 1 Розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегрована картка платника (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку, яка передбачена умовами адміністрування відповідного платежу, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).

Відображення в інформаційній системі показників за результатами адміністративного та/або судового оскарження рішень податкових органів визначені Розділом VII Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 цього Розділу у разі судового провадження - керівник підрозділу судового оскарження (або особа, яка виконує його обов`язки) після отримання ухвали про відкриття провадження у справі за позовом платника чи після отримання матеріалів від відповідного структурного підрозділу податкового органу для підготовки позовної заяви призначає відповідальним за супровід цієї судової справи у суді працівника підрозділу судового оскарження (далі - юрист).

Юрист не пізніше наступного робочого дня, що настає за днем отримання первинних документів, а для документів, що готуються територіальним органом ДПС,- наступного робочого дня після направлення позову до суду підрозділом судового оскарження, здійснює їх реєстрацію в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та вносить первинні показники документів, визначені у підрозділі 2 розділу VII цього Порядку.

Сума позову, яка відображена у рішенні суду про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, та відповідає сумі податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

Інформація, яка відображена у рішенні суду про оскарження частини суми податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд звертає увагу на наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Слід також враховувати, що на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) контролюючим органом не здійснюється визначення суми єдиного внеску, а констатується факт наявності заборгованості зі сплати недоїмки з єдиного соціального внеску, тоді як нарахування зобов`язань в ІКП з єдиного внеску здійснюється в автоматичному режимі на підставі даних інформаційних систем податкових органів.

Отже визнання судом протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), на відміну від визнання судом протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов`язання платника податків, не спричинює наслідків для платника єдиного внеску у вигляді виключення з обліку нарахованих сум єдиного внеску.

Відповідно до приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Проте, вказаною нормою встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог з метою захисту прав, свобод, інтересів позивача, тому ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача в даному випадку буде зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача з єдиного соціального внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) шляхом виключення з обліку відомостей про суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 9595,30 грн., нараховану за І, ІІ, ІІІ та ІV квартали 2020 року.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 992,40 грн. згідно з квитанцією від 12.01.2022 №6094-0224-4313-5459.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.09.2021 №Ф-15139-13-у в сумі 9595,30 грн.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код ВП 44096797) внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з єдиного соціального внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) шляхом виключення з обліку відомостей про суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 9595,30 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 30 копійок), нараховану за І, ІІ, ІІІ та ІV квартали 2020 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код ВП 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання повного тексту рішення - 31.01.2023.

Суддя Кушнова А.О.