Постанова

від 06.02.2023 по справі 120/4998/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4998/22

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

06 лютого 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Брацлавського комбінату комунальних підприємств та Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Брацлавського комбінату комунальних підприємств про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Брацлавського комбінату комунальних підприємств, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 79 193,34 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2021 році та 4 624,55 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року позов задоволено частково, стягнуто з Брацлавського комбінату комунальних підприємств на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у сумі 39 596,66 грн. та пеню в сумі 2 312,27 грн.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що сума адміністративно-господарських санкцій для відповідача дорівнюють розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника та становить 79 193,34 грн, та суд першої інстанції некоректно розрахував її розмір без врахування чинних нормативно-правових актів.

Апеляційну скаргу на рішення суду подав і відповідач, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог зазначає, що обов"язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов"язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Робоче місце ним створене було, хоч і на 0,5 ставки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Брацлавський комбінат комунальних підприємств є комунальними підприємством Брацлавської територіальної громади та відповідно до Витягу з Статуту метою діяльності є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб населення у житлово-комунальних послугах та отримання прибутків.

Відповідач 16.02.2021 подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністюЗвіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою №10-ПОІ, затвердженою наказом Мінсоцполітики України від 27.08.2020 р. №591, де зазначив, що в 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становила 15 осіб,

з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників складає 1187,9 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 79 193,00 грн.

Листом №03-14/145/-22 від 12.05.2022 Вінницький обласний центр зайнятості повідомив Фонд, що протягом 2021 року Брацлавський комбінат комунальних підприємств подав звіт за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністюна посаду робітника з благоустрою.

Дану вакансію було запропоновано під час прийому в центрі зайнятості 24 безробітним Немирівської районної філії особам з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку. Всі безробітні від запропонованої вакансії відмовились за станом здоров`я та протипоказань до фізичних навантажень. Відмов у працевлаштуванні інвалідам з числа безробітних не було.

Вакансія знята роботодавцем 31.12.2021.

У зв`язку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем нормативу щодо кількості штатних працівників осіб з інвалідністю, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в сумі у розмірі79 193,33 грн.та пеню у розмірі 120% облікової ставки НБУ.

Оскільки добровільно кошти відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскільки середньомісячна кількість штатних працівників на Брацлавському комбінаті комунальних підприємств за 2021 рік становить 15 осіб, то сума адміністративно-господарських санкцій за не зайняті робочі місця для осіб з інвалідністю у відповідача складає 39 596,66 грн (79 193,34 грн : 2) за 1 робоче місце і саме з цієї суми підлягає розрахунку пеня в розмірі 4 624,55 грн.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.20 наведеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів..

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною 4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми, відповідач, як юридична особа, що використовує найману працю, у якої середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинен щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно із ч.1, 2 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» затверджено «Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», абз.3 п.2 якого визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Питання подання підприємством звітів за формою 3-ПН врегульоване Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Наказ № 316).

Згідно із п.5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що при наявності вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації, як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, звітність за формою № 3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з наступного дня після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дати, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на час спірних правовідносин існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Так, у постанові від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавством встановлено, що звітність за формою 3-ПН подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто, передбачено обов`язкове одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, судом встановлено, що Брацлавський комбінат комунальних підприємств перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік форми № 10-ПОІ у відповідача в 2021 році середньооблікова чисельність штатних працівників становила 15 осіб, серед яких за даними звіту немає працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що про наявність вакантного місця для працевлаштування осіб з інвалідністю Брацлавський комбінат комунальних підприємств 06.02.2020 повідомило Вінницький міський центр зайнятості, зокрема у спосіб подання звітності за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", в якому відобразив наявність 1 (однієї) вакантної посади для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою робітник з благоустрою із зазначеною заробітною платою 3000,00 грн., тобто 0,5 ставки.

З урахуванням того, що працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю є за своєю сутністю створення робочих місць у кількості, визначеній згідноЗакону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"і для вказаних осіб таке місце роботи є основним,створення відповідачем вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю на посади з окладом нижчим від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 3000,00 грн, який встановлено Законом України Про державний бюджет України на 2021 рік є свідченням того, що така пропозиція відповідача щодо працевлаштування осіб з інвалідністю не відповідає гарантіям щодо працевлаштування інвалідів на умовах виконання роботи з одержанням заробітної плати, не нижчої від визначеної законом (частина 4статті 43 Конституції України) і вказане свідчить, що відповідач не створив належних умов для працевлаштування осіб з інвалідністю. За таких обставин апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Зазначена позиція узгоджується з висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №920/474/20.

В той же час, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі, якщо облікова чисельність штатних працівників підприємства становить 15 осіб, то сума адміністративно-господарських санкцій визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що половинна ставка зазначеної санкції застосовується виключно за умови, що на підприємстві працює до 15 осіб (тобто від 8 до 14 включно).

На користь такого висновку свідчать також положення Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 №591, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2020 за №1007/35290, відповідно до п.11, 12 якої у рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою:

У рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу.

Для роботодавців, у яких працює 25 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок 06 = (рядок 03 - рядок 02) х рядок 05.

Для роботодавців, у яких працює від 15 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок 06 = 1 х рядок 05.

Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок 06 = 1 х рядок 05 : 2 .

Таким чином, положеннями законодавства, що регулює спірні правовідносини, визначено наявність підстав для застосування адміністративно господарської санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві у разі, якщо на такому підприємстві працює від 15 до 25 осіб, в той час, як половинна ставка зазначеної санкції застосовується, коли облікова чисельність штатних працівників підприємства становить менше 15 осіб (від 8 до 14 осіб включно).

З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що позивачем вірно здійснено розрахунок штрафних санкцій та пені, які відповідач самостійно не сплатив, внаслідок чого наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Брацлавського комбінату комунальних підприємств залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Брацлавського комбінату комунальних підприємств на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, адміністративно-господарські санкції у сумі 79 193,34 грн. (сімдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто три гривні 34 копійки) та пеню у сумі 4 624,55 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять чотири гривні 55 копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.