Постанова

від 25.01.2023 по справі 380/16037/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16037/21 пров. № А/857/9682/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року (прийняте у м. Львові суддею Коморним О. І.; складене у повному обсязі 23 травня 2022 року) в адміністративній справі № 380/16037/21 за позовом Приватного підприємства «Тайфун-Плюс» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року Приватне підприємство «Тайфун-Плюс» (далі - ПП «Тайфун-Плюс», Підприємство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області) від 3 вересня 2021 року № 20102/13-01-07-05.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були висновки контролюючого органу про те, що позивач безпідставно задекларував до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), нараховані за операціями з отримання послуг від нерезидента, не зареєстрованого як платник ПДВ, місце постачання яких розташоване на митній території України. Проте, вважає, що такий висновок не відповідає фактичній складовій здійснених підприємством зовнішньоекономічних господарських операцій, суперечить нормам Податкового кодексу України (далі - ПК України) та усталеній податково-правничій практиці. Зазначає, що господарські операції із контрагентами були об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем постачання послуг та виконання робіт, що були предметом операцій є митна територія України. Такий висновок випливає також з огляду на умови зовнішньоекономічних контрактів, укладених з зазначеними контрагентами де чітко прослідковується причинно-наслідковий зв`язок необхідності надання послуг та виконання робіт на митній території України, та фактичне надання таких послуг і виконання робіт в межах митної території України (випадки можна класифікувати за двома основними критеріями: 1) за місцезнаходженням нерухомого майна та виробничих ліній підприємства, 2) за зареєстрованим місцем отримувача таких послуг і робіт - підприємством). У результаті в Підприємства виникли податкові зобов`язання, що відповідає нормам ПК України, відтак Підприємство правомірно сформувало податковий кредит та законно відшкодувало ПДВ з державного бюджету України в загальній сумі 1 010 941 грн. Законність такого відшкодування раніше підтвердив сам відповідач в результаті проведення позапланових документальних перевірок.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Львівській області, яке вважає його таким, що постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПП «Тайфун-плюс».

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до 1 січня 2015 року пункт 200.4 статті 200 ПК України передбачав бюджетне відшкодування частини від`ємного значення в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України в сумі, яка дорівнювала сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Проте, Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, пункт 200.4 статті 200 ПК України було викладено в новій редакції, якою визначено, що бюджетне відшкодування може здійснюватися лише у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, позаяк пункту 200.4 статті 200 ПК України передбачає розподіл (у тому числі для бюджетного відшкодування) виключно сум від`ємного значення.

На відміну від операцій з ввезення товарів на митну територію України, по яких є обов`язок сплати ПДВ на митниці, сплачена сума включається до складу податкового кредиту і відповідно формує від`ємне значення, за операціями з отримання послуг, що постачаються нерезидентами, лише нараховується сума ПДВ, яка включається до складу як податкового кредиту, так і податкових зобов`язань (підпункти 208.2 та 208.3 статті 208 ПК України).

Тобто за операціями з отримання послуг, що постачаються нерезидентами, у платника податків взагалі не має обов`язку сплачувати ПДВ і не може виникати від`ємного значення з ПДВ, на відшкодування частини якого міг би претендувати отримувач цих послуг.

Відтак, ПК України виключає можливість декларування до бюджетного відшкодуванням сум ПДВ за операціями з отримання послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Суд першої інстанції не дослідив, що платник податків виходячи з приписів підпункту «б» пункту 200.4 ПКУ не може задекларувати до бюджетного відшкодування суми ПДВ, нараховані за операціями з отримання послуг від нерезидента, не зареєстрованого як платник ПДВ, місце постачання яких розташоване на митній території України, оскільки такі суми не сплачуються ні постачальнику послуг, ні до Державного бюджету України.

Отже, позивач безпідставно задекларував до бюджетного відшкодування суми ПДВ, нараховані за операціями з отримання послуг від нерезидентів, не зареєстрованих як платники ПДВ, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, аналізуючи фактичні обставини справи, норми ПК України, практику ВС України та Європейського Суду з прав людини, вказав, що у позивача виникло право на бюджетне відшкодування ПДВ за зазначеними в акті перевірки операціями з контрагентами, позаяк ці операції є об`єктом оподаткування ПДВ, у позивача виникли податкові зобов`язання з підстав, визначених ПК України, в результаті чого позивачем правомірно сформовано податковий кредит та законно відшкодовано ПДВ з Державного бюджету в загальній сумі 1010941 грн.

Вважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне судове рішення, просив апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Аналогічні доводи містяться й у поясненні до судового засідання, де представник позивача покликається зокрема на те, що навіть, якщо приписи чинного ПК України не давали позивачу право на бюджетне відшкодування ПДВ, то за неоднозначного тлумачення норм законодавства рішення повинно бути прийняте на користь позивача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Як встановлено судом, ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Тайфун-Плюс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2016 по 31.03.2021, за результатами якої складено акт перевірки від 05.08.2021 № 15941/13-01-07-05/36741547.

Перевіркою встановлено такі порушення:

- пунктів 7, 9, 18, 19, 20, 21 П(С)БО 16, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого завищено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 591 911 грн, у т. ч. за 2017 р. (IV квартал 2017 р. в сумі 394 838 грн) в сумі 394 838 грн, за 2018 рік (IV квартал 2018 року в сумі 197 072 грн) в сумі 197 072 грн;

- пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200, пункту 208.2 статті 208 ПК України - встановлено завищення суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 податкової декларації «Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3): на рахунок платника у банку») за період з 01.07.2017 по 31.03.2021 всього у сумі 1 010 941 грн, у тому числі за травень 2018 року в сумі 17 383 грн, за листопад 2018 в сумі 51 031 грн, за грудень 2018 в сумі 18 327 грн, за січень 2019 в сумі 583 175 грн, за лютий 2019 в сумі 52 235 грн, за серпень 2019 в сумі 1873 грн, за вересень 2019 в сумі 8711 грн, за жовтень 2019 в сумі 4010 грн, за листопад 2019 в сумі 2215 грн, за лютий 2020 в сумі 78 827 грн, за березень 2020 в сумі 15 476 грн, за квітень 2020 в сумі 53 076 грн, за травень 2020 в сумі 3808 грн, за липень 2020 в сумі 18 617 грн, за вересень 2020 в сумі 144 грн, за листопад 2020 в сумі 27 057 грн, за грудень 2020 в сумі 48 624 грн, за січень 2021 в сумі 26 352 грн;

- пункту 46.1 статті 46, пункту 48.7 статті 48 та пункту 49.2 статті 49 ПК України - не подано «Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» (додаток ПН до рядка 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) і не відображено виплат за 1 квартал 2018 року в сумі 1488414,55 грн, півріччя 2018 р. - 3440809,93 грн, три квартали 2018 р. - 6446090,83 грн, 2018 року - 9805092,80 грн, 1 квартал 2019 року - 2688943,55 грн, півріччя 2019 року - 5454722,01 грн, три квартали 2019 року - 9029876,11 грн, 2019 рік - 14073231,92 грн, 1 квартал 2020 року - 5427556,68 грн, півріччя 2020 року - 11822591,04 грн, три квартали 2020 року - 20013908,48 грн, 2020 рік - 29241397,13 грн, 1 квартал 2021 року - 9480053,75 грн доходів з джерелом походження з України (проценти) нерезиденту "European Bank for Reconstruktion and Developmen" (Великобританія);

- пункту 51.1 статті 51, абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, не відобразило - подало не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за 2019 рік (т. 1, а. с. 72 - 135).

Листом від 06.09.2021 за № 25542/6/13-01-07-05-16 відповідач відмовив в задоволенні заперечень позивача від 18.08.2021 за № 222 до акта перевірки (т. 1, а. с. 174 - 179, 187).

На підставі акта перевірки, відповідно до встановлених порушень ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 20102/13-01-07-05 від 03 вересня 2021 року, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та пункту 200.14 статті 200 ПК України визначило Підприємству податкове зобов`язання з ПДВ та зобов`язало сплатити суму податку в розмірі 1 010 941,00 грн і застосувало до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 101 094,10 грн (т. 1, а.с. 181 - 184).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Підприємство оскаржило його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що в результаті проведення господарських операцій у позивача виникли податкові зобов`язання передбачені ПК України, а також, правомірно сформовано податковий кредит та, в результаті, законно відшкодовано ПДВ з державного бюджету України в загальній сумі 1 010 941 грн.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2).

За приписами підпункту 2 пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування податком на додану вартість, платником такого податку є будь-яка особа, що зареєстрована платник податку.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208-1 ПК України.

Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

Як видно із акта перевірки, відповідно до укладених контрактів (договорів) з контрагентами-нерезидентами Підприємства на послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України було складено акти виконаних робіт та податкові накладні, по яких суми нарахованого податку включені в розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з ПДВ) в рядок 7 під кодом 500000000000 за звітні періоди декларування ПДВ.

Такий розрахунок було здійснено за результатами проведення господарських операцій, в т. ч. з такими нерезидентами відповідно до контрактів:

- Vecoplan (Німеччина), контракт № 806032019 від 06.03.2020, за яким Продавець зобов`язується продати/надати, Покупцю, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти у майбутньому Товар/Послуги, на умовах передбачених даним Контрактом і замовленнями, отриманими від Покупця (т. 2, а. с. 112 - 124);

- LAW DEBENTUE CORPORATE (Сполучене Королівство), договір від 20.11.2017 № 2, за яким Виконавець зобов`язується надати визначені цим Договором юридичні послуги, а Замовник прийняти їх та оплатити відповідно до умов, передбачених Договором (т. 2, а. с. 124 - 127);

- HEPHEISTOS GMBH (Австрія), контракт № 1 від 15.05.2018, за яким Клієнт призначає Виконавця технологічним консультантом для проведення оцінки та підготовки звіту енергетичного балансу підприємства (т. 2, а. с. 128 - 135);

- Fill Geselschaft M.B.H. (Австрія), контракт № 07/10/19-1 від 07.10.2019, за яким Виконавець зобов`язується виконувати роботи, а Замовник приймати і оплачувати виконання робіт по технічному обслуговуванню Завдання замовника (т.2, а.с.141-146);

- UAB NEPCon LT (Литва), договір № 01/19 від 11.01.2019, за яким Замовник уповноважує Виконавця провести оцінку по ланцюгу постачання ПП «Тайфун-плюс», на основі пропозиції з аудиту та інформації отриманої при відвідуванні офісів і виробничих ділянок та іншої наданої Замовником інформації (т. 2, а. с. 147 - 150);

- Kalin Hobeltechmk AG (Швейцарія), контракт № 6-24052018 від 25.05.2018, за яким продавець зобов`язується здійснити поставку, встановлення і за пуск рейсмуса для сирої дошки, а Покупець зобов`язується прийняти вказане обладнання і роботи та провести оплату на умовах даного Контракту (т. 2, а. с. 151-156);

- Agata Bzdyn Kancelaria Radcy Prawnego (Польща), контракт від 11.09.2019, за яким Клієнт оплачує юридичні послуги, пов`язанні з формуванням правової позиції, щодо регламентації та супроводження декларативної процедури банкрутства згідно законодавства Республіки Польща (т.2, а.с.157-163);

- Primultmi SRL (Італія), контракт №18/04/19-1 від 18.04.2019, за яким Продавець зобов`язується продати Покупцю, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти запасні запчастини (т. 2, а. с. 165 - 166);

- DI Ewald Fuchs Consulting (Австрія), контракт № 9 від 20.04.2020, за умовами якого Фрілансер зобов`язується надати послуги Принципалу визначені у Контракті, а Принципал зобов`язується оплатити вартість наданих послуг (т. 2, а. с. 167 - 172);

- Nawinia GmbH (Німеччина), договір № 150620220 від 15.07.2020, за яким Експедитор приймає на себе зобов`язання виконати та/або організувати виконання визначених, згідно даного Договору та заявок до нього, послуг транспортного експедирування (т. 2, а. с. 173 - 176);

- DIN Certco Gesellshaft fьr Konformitдts-Bewertung MBH (Німеччина), контракт від 09.12.2020 № DE01-12/2020, за яким Виконавець зобов`язується виконати, за завданням Замовника, роботу по сертифікації та дозволити використання у майбутньому міток асоціації і ліцензію на дерев`яні гранули (т. 2, а. с. 177 - 181);

- Biocontrol Sp.z.o.o. (Польща), контракт № 515-02 (т. 2, а. с. 182 - 194); Dalso SRL (Італія); LANGZAUNER GmbH (Австрія).

У бухгалтерському обліку взаємовідносини між цими контрагентами-нерезидентами та Підприємством відображено такими проведеннями: Дт 1521,1522. 91. 92, 952,39 Кт 632 Дт 632 Кт 3712 Дт 6442 Кт 6412 Дт6412 Кт 6442 (т. 1, а. с. 109).

Податковою перевіркою встановлено порушення вимог пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200, пункту 208.2 статті 208 ПК України, внаслідок чого завищено суму податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 податкової декларації «Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок І 9.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок З ДЗ): на рахунок платника у банку») за період з 01.07.2017 по 31.03,2021 всього у сумі 1 010 941 грн, у тому числі за травень 2018 року в сумі 17 383 грн, за листопад 2018 в сумі 51 031 грн, за грудень 2018 в сумі 18 327 грн, за січень 2019 в сумі 583 175 грн, за лютий 2019 в сумі 52 235 грн, за серпень 2019 в сумі 1873 грн, за вересень 2019 в сумі 8711 грн, за жовтень 2019 в сумі 4010 грн, за листопад 2019 в сумі 2215 грн, за лютий 2020 в сумі 78 826,75 грн, за березень 2020 в сумі 15 476 грн, за квітень 2020 в сумі 53 076 грн, за травень 2020 в сумі 3808 грн, за липень 2020 в сумі 18 617 грн, за вересень 2020 в сумі 144 грн, за листопад 2020 в сумі 27 057 грн, за грудень 2020 в сумі 48 624 грн, за січень 2021 в сумі 26 352 грн.

При проведенні перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що Підприємство безпідставно задекларувало до бюджетного відшкодування суми ПДВ, нараховані за операціями з отримання послуг від нерезидента, не зареєстрованого як платник ПДВ, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 208.2 статті 208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 ПК України, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 ПК України.

При цьому отримувач послуг - платник податку в порядку, визначеному статтею 201 ПК України, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту в установленому порядку.

Відповідно до пункту 208.3 статті 208 ПК України якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов`язань декларації за відповідний звітний період.

За змістом пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або

б) підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200 1 Податкового кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, та/або

в) зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У попередній редакції пункту 200.4 статті 200 ПК України (яка діяла до 1 січня 2015 року) ця норма передбачала:

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Проте, Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, вказаний пункт було викладено в новій редакції, якою передбачено, що бюджетне відшкодування може здійснюватися лише у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Позаяк за операціями з отримання послуг, що постачаються нерезидентами, у платника податків відсутній обов`язок сплачувати ПДВ, тому й не може виникати від`ємне значення з ПДВ, на відшкодування частини якого міг би претендувати отримувач цих послуг; тобто, виключена можливість декларування до бюджетного відшкодуванням сум ПДВ за операціями з отримання послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відтак, Підприємство не могло задекларувати до бюджетного відшкодування суми ПДВ, нараховані за операціями з отримання послуг від нерезидентів, не зареєстрованих як платники ПДВ, місце постачання яких розташоване на митній території України, позаяк такі суми не сплачуються ні постачальнику послуг, ні до Державного бюджету України.

Відповідно до правової позиції, висловленої зокрема у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 805/1566/16-а та від 19.10.2022 у справі № 420/10557/21, умовою з якою стаття 200 ПК України пов`язує право платника податків на бюджетне відшкодування ПДВ, є сплата ПДВ постачальникам таких товарів/послуг в ціні товару/послуг.

Отже, позивач безпідставно задекларував до бюджетного відшкодування суми ПДВ, нараховані за операціями з отримання послуг від нерезидентів, не зареєстрованих як платники ПДВ, місце постачання яких розташоване на митній території України, що дає підстави вважати, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом правомірно, у межах своїх повноважень та відповідно до встановлених порушень.

При цьому, колегія суддів зауважує, що як позивач, так і суд першої інстанції аналізували норми та судову практику щодо віднесення сум податку до податкового кредиту, проте не врахували приписи пункту 200.4 статті 200 ПК України, яка передбачає розподіл (у тому числі для бюджетного відшкодування) сум від`ємного значення.

На спростування доводів відзиву позивача на апеляційну скаргу суд зазначає, що норми ПК України, які регулюють спірні правовідносини, не допускають неоднозначного тлумачення, що б давало можливість прийняти рішення на користь позивача.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зістаттею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року в адміністративній справі № 380/16037/21 скасувати.

У задоволенні позову Приватного підприємства «Тайфун-Плюс» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 06 лютого 2023 року.