Рішення

від 02.02.2023 по справі 363/2049/20

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.02.2023 Справа № 363/2049/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря - Тищенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в обґрунтування якого вказала, що 28.08.2015 року між сторонами було укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 283. Від шлюб у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, спільне сімейне життя у сторін не склалося та рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26.05.2020 року шлюб між сторонами було розірвано. Зазначила, що перебуваючи в шлюбі із відповідачем, ними за спільні кошти з відповідачем було придбано нежитлове приміщення № 28 загальною площею 39,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.12.2015 року, реєстровий номер 1095 та автомобіль марки Suzuki модель Grand Vitara, 2006 року випуску, шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 см. куб., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Вказане майно було зареєстроване на відповідача, однак придбане за спільні кошти у період перебування сторін у шлюбі. Згідно звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, ринкова вартість даного нежитлового приміщення становить 590000, 00 грн. Ринкова вартість зазначеного автомобіля, виходячи із ринкових цін на ідентичні авто становить 214159, 20 грн. Зазначила, що вказане майно відповідно до закону є спільним майном подружжя та при поділі їх частки є рівними. Посилаючись на вимоги ст.ст. 60, 70, 71 СК України просила суд в порядку поділу спільного майна подружжя виділити позивачу у приватну власність 1/2 частину нежитлового приміщення № 28, загальною площею 39, 7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя виділити відповідачу у приватну власність право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення № 28, загальною площею 39, 7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного майна подружжя виділити відповідачу у приватну власність автомобіль марки Suzuki модель Grand Vitara, 2006 року випуску, шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 см. куб., стягнувши з ОСОБА_2 частину вартості вказаного автомобіля, а саме 107 079 (сто сім тисяч сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок на її користь.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11.08.2020 року дану справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі і призначено до підготовчого судового засідання.

12.05.2021 року до суду від адвоката Ковальського Т.О., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування поданої зустрічної позовної заяви зазначив, що позивачем за первісним позовом до предмету судового розгляду даної справи не включено будинок, який був побудований спільно сторонами за земельній ділянці з кадастровим номером 3221882401:05:229:0174, за адресою: АДРЕСА_2 , який зареєстровано за ОСОБА_1 . Даний будинок не введено в експлуатацію та не зареєстровано, як об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі нерухомого майна. Зазначив, що не введення в експлуатацію та не реєстрація будинку, відбувається у зв`язку із бажанням ОСОБА_1 уникнути поділу вказаного майна, як такого, що є спільним майном подружжя. Приблизна вартість вказаного майна становить 100000, 00 грн. ОСОБА_2 витрачав на будівництво вказаного будинку власні кошти, а також особисто брав участь у будівництві та здійснював координацію будівництва (домовлявся з будівельниками, тощо). Витрачання коштів ОСОБА_2 підтверджується квитанціями з будівельних магазинів, але не є виключною сумою вкладеною у будівництво, оскільки більша частина витрат, включно із оплатою будівельникам сплачувалася готівкою. На даний час сторони не дійшли згоди про порядок вказаного майна. На підставі викладеного, просив суд визнати за ОСОБА_2 право власності на частину об`єкту незавершеного будівництва, а саме: будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882401:05:229:0174, за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.10.2021 року прийнято до спільного розгляду з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.12.2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи відмовлено.

ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява, в якій просила розглянути справу у їх відсутності, первісні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, щодо зустрічних позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні. Крім того, представником позивача за первісними позовними вимогами до суду було подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначила, що доводи викладені у зустрічній позовній заяві суперечать дійсним обставинам справи, оскільки право власності на земельну ділянку виникло у відповідача за зустрічним позовом ще задовго до укладення шлюбу, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку від 2012 року. В період шлюбу позивач за зустрічним позовом жодним чином не приймав участі у будівництві та не робив жодних витрат на закупівлю будь-яких будівельних матеріалів. Зазначила, що з долучених до зустрічної позовної заяви квитанцій не вбачається хто саме є платником за наданими квитанціями, яким чином вони стосуються зазначеного об`єкту та де знаходяться оригінали документів, на які посилається позивач за зустрічним позовом, як на докази. Твердження позивача за зустрічним позовом щодо понесення ним готівкових витрат не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не підкріплені жодними належними доказами. Крім того, зазначила, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено, що також узгоджується із правою позицією викладеною у постановах Верховного Суду. Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його в експлуатацію і з моменту державної реєстрації права власності на нього, а відтак вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованим та безпідставним, а надані докази недостовірними, неналежними та не допустимими. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

ОСОБА_2 та його представник у судові засідання не з`являлися, про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомляли. Від представника до суду неодноразово надходили клопотання про відкладення розгляду справи, які судом були задоволені та розгляд справи відкладався, однак в подальшому в судові засіданні також не з`являлися. Заява про розгляд справи за їх відсутність до суду не надходила, ОСОБА_2 не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, суд враховуючи вимоги ст. 210 ЦПК України, щодо строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 28 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , був зареєстрований шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 283.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26.05.2020 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами було розірвано.

Від шлюб у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамар Трансгруп Україна», в особі директора Корзуна Олександра Олександровича, з однієї сторони та ОСОБА_2 , з другої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 28, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,7 кв.м.

Згідно п. 2 п.п. 2.1 вказаного договору, за погодженням сторін продаж нежитлового приміщення здійснюється за 200000 грн. 00 коп.

З долученого до матеріалів справи платіжного доручення № 1 від 30.12.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено на користь ТОВ «Крамар Трансгруп» оплату згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , платник ОСОБА_2 .

З підпункту 3.4 даного договору вбачається, що на укладання цього договору отримана згода дружина покупця ОСОБА_2 ОСОБА_1 , яка викладена в заяві, справжність підпису якої на заяві про таку згоду засвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Бандурою С.О. 30.12.2015 року за реєстровим № 1094.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Бандурою С.О. нежитлове приміщення № 28, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,7 кв.м.

Крім того, за час шлюбу в спільну сумісну власність сторонами набуто автомобіль марки марки Suzuki модель Grand Vitara, 2006 року випуску, шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 см. куб. Як встановлено з матеріалів справи право власності на вказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2 .

Питання особистої приватної власності подружжя та право спільної сумісної власності подружжя врегульовано статтями розділів 7-8 СК України.

Позиція позивача за первісним позовом ґрунтується на гіпотезах та диспозиціях, викладених у статтях 60-71СК України.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідност. 65 СК Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідност. 68 СК Українирозірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Пунктом 23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК України), ч. 3 ст.ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3статті 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспорт засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Судом з матеріалів справи встановлено, та не заперечувалося сторонами під час розгляду даної справи у суді, майно, щодо якого заявлено вимоги у первісному позові придбане за час перебування сторін у шлюбі, про що і безпосередньо свідчить договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.12.2015 року та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Бандурою С.О. нежитлове приміщення № 28, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,7 кв.м.

З наведених доказів вбачається, що нежитлове приміщення № 28, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,7 кв.м., було набуто сторонами, як подружжям за час шлюбу, а отже є спільною сумісною власністю подружжя та позивач за первісним позовом має законне право на її поділ. Також, враховуючи вимоги ч. 1ст. 70 СК України, щодо рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності при поділі майна суд, вважає, що в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя для належного захисту у спірних правовідносинах, необхідно визнати за позивачем за первісними позовними вимогами в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на частину нежитлового приміщення № 28, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,7 кв.м.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи право власності на автомобіль марки Suzuki модель Grand Vitara, 2006 року випуску, шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 см. куб. зареєстровано за ОСОБА_2 .

Статтею 71 СК Українивстановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Ринкова вартість зазначеного автомобіля, виходячи із ринкових цін на ідентичні авто становить 214159, 20 грн.

Згідно витягу з оголошень про ринкову вартість автомобіля наданої позивачем в якості доказу вартості спірного автомобіля з сайту httрs:||avto.ria.com ринкова вартість автомобіля марки Suzuki модель Grand Vitara, 2006 року випуску об`єм двигуна 1995 см. куб. складає 8000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ: 1 долар США = 26, 7699 становить 214159, 20 грн.

Відповідачем за первісним позовом щодо визначеного позивачем розміру ринкової вартості автомобіля у розмірі 214159, 20 грн. не заперечувалось, про що свідчить не подання ним будь-яких доказів на спростування визначеної позивачем ринкової вартості, а тому суд погоджується із визначеним позивачем за первісним позовом розміром ринкової вартості автомобіля.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний автомобіль був набутий сторонами за час перебування в шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим, підлягає поділу між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, шляхом стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом грошової компенсації у розмірі частки вартості автомобіля в сумі 107079, 60 грн., та така вимога узгоджується з положеннями частини 4статті 71 СК України, частини 3 статті370та частини 2 статті364 ЦК України.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач за первісними позовними вимогами, як на підставу для задоволення позову, знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 доведені належними і допустимими доказами, тому її позов підлягає задоволенню.

Щодо заявлених ОСОБА_2 зустрічних позовних вимог про визнання за ним права власності на частину об`єкту незавершеного будівництва, а саме: будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882401:05:229:0174, за адресою: АДРЕСА_2 , судом зазначається наступне.

З державного акту на право власності на земельну ділянку вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 16695 від 24.12.2005 року, заява власника № 2476 від 13.06.2012 року є власником земельної ділянки площею 0,0684 га з кадастровим номером 3221882401:05:229:0174, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З доводів викладених представником позивача за зустрічним позовом вбачається, що сторонами за час перебування у шлюбі було побудовано житловий будинок на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882401:05:229:0174, за адресою: АДРЕСА_2 та на підтвердження чого надано суду квитанції про купівлю будівельних матеріалів, а також фотокопію будинку.

Проте, суд не приймає до уваги надані представником позивача за зустрічним позовом копії квитанцій про оплату за будівельні матеріали, оскільки не можливо встановити хто саме купував будівельні матеріали, для якого об`єкту і за які кошти особисті чи спільні сімейні. Окрім того, долучені фотокопії житлового будинку суд до уваги також не приймає, оскільки з останніх не можливі встановити, що саме цей житловий будинок збудовано сторонами та саме на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882401:05:229:0174, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить, як встановлено судом на праві особистої приватної власності ОСОБА_1 . Разом з тим, як вбачається з фотокопій долучених ОСОБА_1 , на них взагалі відсутній збудований житловий будинок.

Також судом встановлено, що об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , щодо якого і заявлено вимоги жодній із сторін не належить, а право власності у ОСОБА_1 існує на земельну ділянку, з кадастровим номером 3221882401:05:229:0174, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що об`єкт незавершеного будівництва, у вигляді житлового будинку, на який у зустрічному позові посилається представник позивача був прийнятий в експлуатацію та було зареєстровано право власності на цей об`єкт нерухомого майна. Також це підтверджує представник відповідача за зустрічним позовом.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 4 березня 2020 року у справі №307/3957/14-ц (провадження №61-43540св18), аналіз положеньстатті 331 ЦК Україниу системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьоїстатті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормамиЦК Україничи іншими нормативними актами не передбачено. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі №6-159цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц (провадження №14-483цс19).

Дійсно, у постановах від 7 вересня 2016 року у справі №6-47цс16 та від 16 грудня 2015 року у справі №6-2719цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. До того ж у постанові від 7 вересня 2016 року у справі №6-47цс16 Верховний Суд України зазначив, що за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток кожного з подружжя. Суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною із сторін.

Водночас, в ухвалі від 4 березня 2020 року у справі №307/3957/14-ц (провадження №61-43540св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування статей331,376 ЦК України, статей69,70 СК Україниу подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року у справі №6-47цс16, щодо можливості визнання за подружжям права спільної сумісної власності на об`єкт незавершеного будівництва із визначенням часток кожного з подружжя, а також його поділу, оскільки визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормамиЦК України,СК Україничи іншими нормативними актами не передбачено.

З огляду на це суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва, а саме: будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3221882401:05:229:0174, за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак пред`явлені зустрічні позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи викладене, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення та відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати понесені у вигляді судового збору в розмірі 8 041, 59 грн.

В зв`язку з відмовою в задоволенні зустрічних позовних вимог питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60,70,72 СК України, ст.ст. 1-13, 76- 83, 88, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення № 28, загальною площею 39, 7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення № 28, загальною площею 39, 7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати автомобіль марки Suzuki модель Grand Vitara, 2006 року випуску, загальний легковий загальний універсал В, шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1995 см. куб., спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_2 частину вартості вказаного автомобіля, а саме 107 079 (сто сім тисяч сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8041 (вісім тисяч сорок одну) гривень 59 копійок.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ).

Суддя І.Ю. Котлярова