Рішення

від 01.02.2023 по справі 127/1368/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/1368/20

Провадження № 2/127/196/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2023 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в січні 2020 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Файне місто Девелопмент» про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації.

Позов мотивований тим, що 25.08.2007 року між сторонами укладено шлюб, відповідний актовий запис № 2134, який був розірваний рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2019 року.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час спільного проживання у шлюбі з відповідачем за рахунок спільних трудових та грошових затрат подружжя придбано наступне майно на суму 2581540,00 грн., а саме:

- квартира АДРЕСА_1 ;

- квартира АДРЕСА_2 ;

- гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів «Світлана», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- автомобіль «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- автомобіль «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску.

Факт придбання за спільні кошти подружжя транспортних засобів в період шлюбу підтверджується додатком до листа РСЦ МВС у Вінницькій області від 09.12.2019 року.

Всього вартість нажитого майна складає 258140,00 грн.

Позивач зазначає, що після припинення спільного проживання в шлюбі їй стало відомо, що відповідач, з метою ухилення від поділу транспортного засобу, як спільно нажитого майна подружжя, без згоди позивача 13.06.2019 року продав автомобіль «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та розпорядився коштами від продажу автомобіля на власний розсуд. Спірний автомобіль було відчужено у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Крім того, відповідачем в період шлюбу за рахунок спільних трудових та грошових затрат подружжя внесено спільні грошові кошти подружжя, як частку в статутний фонд наступних юридичних осіб: ТОВ «Технобуд - С» (розмір внеску складає 5000 грн.), ТОВ «ТБС - Проф» (розмір внеску складає 10000 грн.), ТОВ «Технобуд Центрум» (розмір внеску складає 5000 грн.). Загальна сума 20000,00 грн.

Після припинення спільного проживання у шлюбі позивачу стало відомо, що відповідач з метою ухилення від поділу спільного нажитого майна подружжя вкладу, в статутні капітали ТОВ «Технобуд - С», ТОВ «ТБС - Проф», ТОВ «Технобуд Центрум» розпорядився даними спільними коштами на власний розсуд.

Стосовно квартири АДРЕСА_2 позивач зазначає, що дана квартира була придбана позивачем та відповідачем за 505000,00 відповідно до договору купівлі продажу від 15.02.2019 року, укладеного між відповідачем та ТОВ «Файне місто Девелопмент».

Відповідно до п. 5 даного договору продаж квартири здійснюється н умовах розтермінування оплати строк 15 днів з врахуванням положень п. 7 Договору.

Пунктом 6 договору купівлі продажу визначено, що покупець сплачує продавцю перший платіж за цим договором в сумі, що становить 250000 грн. в день підписання цього договору. Залишок ціни квартири, що підлягає сплаті покупцем продавцю та становить 250000 грн. сплачується покупцем в строк, встановлений п. 5 цього договору.

Пунктом 7 сторонами погоджено, що залишок ціни квартири в розмірі 5000 грн. покупець сплачує продавцю в строк, який сторони мають визначити окремо, шляхом укладання додаткової угоди до договору, а у випадку не укладення додаткової угоди вказаний у цьому пункті залишок ціни квартири у розмірі 5000 грн. має бути сплачений покупцем не пізніше ніж 6 місяців з дати укладення цього договору.

Правовий аналіз змісту п. 5, 6 договору купівлі продажу підтверджує, що покупцем відповідачем по справі перший платіж в сумі 250000 грн. сплачено в день підписання договору купівлі продажу від 15.02.2019 року, позаяк п. 5, який зазначений, як підстава для відмови від договору купівлі продажу не стосується першого платежу в сумі 250000 грн., позаяк він підлягає сплаті в день укладення цього договору.

Пунктом 8 договору встановлено, що продавець зобов`язується передати після сплати покупцем платежів, зазначених у п. 6 договору покупцю технічний псспорт, ключі від квартири та підписати акт приймання передачі квартири.

Вищезазначена спірна квартира, ключі та техпаспорт повернуті відповідачем ОСОБА_2 ТОВ «Файне місто Девелопмент» на підставі акта приймання передачі від 03.10.2019 року, так як станом як ОСОБА_2 не оплачена вартість придбаної квартири, чим грубо порушений пункт 5 зазначеного договору купівлі продажу, що підтверджується повідомленням ТОВ «Файне місто Девелопмент» від 24.09.219 року про відмову від договору купівлі продажу від 15.02.2019 року.

У зв`язку з вищенаведеним позивач зазначає, що спірна квартира була повернута відповідачем ОСОБА_2 ТОВ «Файне місто Девелопмент», претензій до якості квартири у товариства немає, наведене свідчить, що відповідачем, якому у відповідності до п. 8 договору купівлі продажу від 15.02.2019 року була передана квартира, сплачені ТОВ «Файне місто Девелопмент» платежі в сумі 500000 грн. в т.ч. з розтермінованим на 15 днів платежем в сумі 250000 у відповідності до п. 6 цього договору, позаяк без такої сплати передача квартири відповідачу продавцем не відбулася би.

У зв`язку з тим, що позивач та відповідач спільно не проживали та не вели спільного господарства з липня 2019 року, позивачу не було відомо про припинення договору купівлі продажу від 15.02.2019 у зв`язку з несплатою відповідачем продавцю квартиру залишку розтермінованої суми в розмірі 5000 грн.

Оскільки відповідач після розірвання договору купівлі продажу від 15.02.2019 року розпорядився коштами в сумі 500000 на власний розсуд, тобто в особистих інтересах, а не в інтересах сім`ї, позивач має право вимагати з відповідача відшкодування цих коштів, що становить 250000 грн.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернулася до суду та згідно уточнених позовних вимог просила визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

1.1. Наступне рухоме та нерухоме майно:

- квартира АДРЕСА_1 ;

- гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- автомобіль «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 ;

- автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 ;

- автомобіль «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

1.2. Грошові кошти на загальну суму 20000 грн. внесені ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «Технобуд - С» (розмір внеску складає 5000 грн.), ТОВ «ТБС - Проф» (розмір внеску складає 10000 грн.), ТОВ «Технобуд Центрум» (розмір внеску складає 5000 грн.).

1.3. Грошові кошти в сумі 500000 грн. отримані ОСОБА_2 у зв`язку з розірванням договору купівлі продажу від 15.02.2019 року.

2. Поділити майно, яке являється спільною сумісною власністю в рівних долях між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на:

- квартири АДРЕСА_1 ;

- гаража № НОМЕР_1 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_1 ;

- автомобіля «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_2 ;

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування вартості належної ОСОБА_1 частини рухомого майна автомобіля «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , грошову компенсацію в сумі 206970 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування коштів належних ОСОБА_1 з грошових коштів на загальну суму 500000 грн.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 грн. грошової компенсації, що складає половину вартості внесків ОСОБА_2 до стутних фондів ТОВ «Технобуд - С», ТОВ «ТБС - Проф», ТОВ «Технобуд Центрум».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача позов визнав частково, а саме в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачем права власності на квартири АДРЕСА_1 та гаражу № НОМЕР_1 , який розташований в товаристві індивідуальних власників гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_3 . Позовні вимоги щодо визнання спільною сумісною власністю позивача та відповідача грошових коштів на загальну суму 20000,00 грн., які були внесені відповідачем як внески до статутного капіталу та стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн., як грошової компенсації, що складає частину від загальної суми також визнає. В іншій частині позову просив відмовити.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 25.08.2007 року зареєстрували шлюб, відповідний актовий запис № 2134, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_3 від 25.08.2007 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (цивільна справа № 127/20114/19).

Від спільного шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 від 02.08.2011 року.

Відповідно до договору купівлі від 20.10.2012 року укладеного між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець). Продавець передав у власність (продав), а покупець набув у власність (купив) всю належну продавцю на праві приватної власності квартиру під номером АДРЕСА_4 , в житловому будинку під номером 8а. Дане також підтверджується витягом № 36506136 від 02.12.2012 року КП «ВМБТІ» про державну реєстрацію прав.

Відповідачем в період шлюбу за рахунок спільних трудових та грошових затрат подружжя внесено спільні грошові кошти подружжя, як частку в статутний фонд наступних юридичних осіб: ТОВ «Технобуд - С» (розмір внеску складає 5000 грн.), ТОВ «ТБС - Проф» (розмір внеску складає 10000 грн.), ТОВ «Технобуд Центрум» (розмір внеску складає 5000 грн.). Загальна сума 20000,00 грн., що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 21.11.2019 року.

ТОВ «Файне місто Девелопмент» та ОСОБА_2 15.02.2019 року уклали договір купівлі продажу, відповідно до якого ТОВ «Файне місто Девелопмент» передає у власність а ОСОБА_2 приймає і сплачує у вартість відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, належну ТОВ «Файне місто Девелопмент» на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_5 . Згідно п. 6 договору купівлі продажу, покупець сплачує продавцю перший платіж за цим договором в сумі, що становить 250000,00 грн. в день підписання цього договору на розрахунковий рахунок продавця. Залишок ціни квартири, що підлягає сплаті покупцем продавцю та становить 250000,00 грн. сплачується покупцем в строк, що встановлений пунктом 5 цього договору (продаж квартири продавцем покупцю здійснюється на умовах розтермінування сплати, строк 15 днів з врахуванням положень п. 7 договору).

Згідно договору купівлі від 07.02.2019 року укладеного між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець). ОСОБА_5 передала у власність (продала), а ОСОБА_2 прийняв від продавця у власність (купив) гараж під номером АДРЕСА_6 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукіянчиним В.Ф., зареєстровано в реєстрі за № 150. Також дане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 155569921 від 08.02.2019 року.

Згідно листа Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області від 09.12.2019 року № 31/2-Т-150/аз, наданого на запит адвоката Глазунової Л. від 04.12.2019 року, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів, РСЦ МВС у Вінницькій області надає інформацію, станом на 06.12.2019 року про транспортні засоби, які належать/належали ОСОБА_2 в період часу з 25.08.2007 року по 21.11.2019 року. Згідно результатів аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України за ОСОБА_2 був зареєстрований автомобіль «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, підстави для реєстрації: посвідчення митниці НОМЕР_5 від 22.06.2018 року, перебування у власності: 13.06.2019 року перереєстровано на нового власника, підстави для перереєстрації: договір купівлі продажу ТСЦ № 0541/2019/1515230 від 13.06.2019 року; «Opel Astra», 2012 року випуску, підстави для реєстрації: договір купівлі продажу 00219/05/0541/2016 від 05.04.2016 року, перебування у власності: 31.03.2018 року перереєстровано на нового власника, підстави для перереєстрації: договір купівлі продажу ТСЦ № 0541/2018/883732 від 31.03.2018 року; «Skoda Octavia A5», 2012 року випуску, підстави для реєстрації: договір рахунок ААВ № 529238 від 04.09.2013, перебування у власності: 01.04.2016 року перереєстровано на нового власника, підстави для перереєстрації: договір купівлі продажу НАС № 316250 від 31.03.2016 року; «Audi A6», 2002 року випуску, підстави для реєстрації: договір купівлі продажу ТСЦ № 0541/2016/1147 від 10.02.2016 року, перебування у власності: 03.06.2016 року перереєстровано на нового власника, підстави для перереєстрації: договір купівлі продажу ТСЦ № 00560/01/0541/2016 від 03.06.2016 року; «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, підстави для реєстрації: довідка рахунок ДПІ № 410822 від 25.06.2012 року, перебування у власності: у власності.

Положеннями ч. 1, 2ст. 60 Сімейного кодексу Українипередбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку(доходу); Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело та час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно нажите під час шлюбу є спільною власністю подружжя, реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. (Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у справі № 161/14048/19 постанова від 29.01.2021 року).

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно з ч. 3ст. 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02. 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно дост. 372 ЦК Українив разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ізст. 70 СК Українив разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від у часті в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Спірне нерухоме майно було придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування в шлюбі, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Доказів, які б спростовували вказану обставин,у суду відповідачем не надано.

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 49 ЦПК Українивідповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідач ОСОБА_2 як зазначалось вище, позов визнав в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : квартира АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та поділу цього майна в рівних долях між ними та визнання за позивачем права власності на частину цього майна; грошові кошти на загальну суму 20000,00 грн., внесені ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «Технобуд - С» (розмір внеску складає 5000 гривень 00 копійок), ТОВ «ТБС - Проф» (розмір внеску складає 10000 гривень 00 копійок), ТОВ «Технобуд Центрум» (розмір внеску складає 5000 гривень 00 копійок) та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000,00 грн., як грошової компенсації, що складає частину від загальної суми внесків.

Позовні вимоги щодо визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіля «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 ; автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 та визнання за ОСОБА_1 право власності на: автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_1 ; автомобіля «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_2 також підлягають задоволенню.

Представник відповідача в цій частині вимог посилається на те що, автомобіль «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску та автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску вже давно відчужені на користь третіх осіб, шляхом надання доручень на право розпорядження та користування цими транспортними засобами. Також зазначає, що грошові кошти від відчуження даних автомобілів були витрачені у період шлюбу.

Згідно довідки ТСЦ МВС № 054 від 15.12.2022 року № 31/2/0541-3164 згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25.08.2007 року (реєстрація шлюбу) по 23.12.2019 року (розірвання шлюбу): за ОСОБА_1 - «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, дата реєстрації 02.10.2018 року, за ОСОБА_2 - «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, дата реєстрації 27.06.2012 року.

Таким чином, з урахування наведених вище норм закону можна зробити висновок, що вказані автомобілі є також спільною сумісною власністю подружжя і частки у цьому майні дружини та чоловіка є рівними. Відповідна презумпція жодним чином не спростована. Доказів того, що дані автомобілі були продані по доручення і кошти були витрачені у період шлюбу на забезпечення достатнього рівня життя та утримання позивача та дитини від шлюбу відповідачем не надано.

Крім того, факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя. Відповідачем жодних доказів отримання від продажу автомобілі «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску грошових коштів та використання коштів в інтересах сім`ї не надано.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування вартості належної ОСОБА_1 частини рухомого майна автомобіля «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , грошову компенсацію в сумі 206970,00 грн. суд зазначає.

Як зазначалось вище, що з 25.08.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2019 року.

Під час перебування сторін у шлюбі, а саме 23.06.2018 року вони придбали за спільні кошти автомобіль «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , правовстановлюючі документи на який були оформлені на ім`я відповідача. Даний автомобіль перебував у власності відповідача з 23.06.2018 року по 13.06.2019 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, наданого ТСЦ МВС № 0541 від 21.12.2022 року.

За договором купівлі-продажу від 13.06.2019 № 0541/209/1515230 ОСОБА_2 відчужив вищезгаданий автомобіль «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 на користь ОСОБА_6 . За домовленістю сторін правочину цінатранспортного засобу склала 40000,00 грн.

Відповідач відчужив спірний автомобіль без повідомлення про це ОСОБА_1 та без отримання її згоди, як вбачається із матеріалів справи.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя.Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі №755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі №402/849/18 (провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), на які послалася представник заявника на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 755/20923/14-ц:при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже,за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна;

- у справі № 127/7029/15-ц:у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягаєринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні;

- у справі № 301/2231/17:у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500 грн;

- у справі № 402/849/18:уразі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість його продажу. Водночас суди не врахували, щоу договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов`язаний був врахувати дійсну його вартість. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надалазвіт про оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить 489 530 грн. Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з`ясовані судами на підставі звіту, підлягали врахуванню ними під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.

З консультаційного висновку № ІК-54 від 26.12.2019 року, складеним на замовлення позивача оцінювачем ОСОБА_7 , середня ринкова (дійсна) вартість колісного транспортного засобу Volkswagen Passat, 2015 року випуску становить 413940,00 грн.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження дійсної вартості спірного транспортного засобу та не спростовано належними доказами визначений висновком оцінювача розмір його вартості та правом ініціювання перед судом призначення відповідної експертизи для з`ясування таких обставин відповідач не скористався.

Договірна ціна зазначена у договорі купівлі-продажу не відображає ринкової ціни транспортного засобу. Інших доказів за правилами ст.ст. 76-81 ЦПК Українивідповідачем не надано.

В ході розгляду справи не встановлено наявності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля, а тому виходячи з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна, суд приходить до висновку, що позивач має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Таким чином, враховуючи, що спірний транспортний засіб сторонами придбано за час перебування в зареєстрованому шлюбі та він належить до спільного майна подружжя, відповідач здійснив його продаж без отримання згоди позивача, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 206970,00 грн. в рахунок компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу, виходячи з його ринкової (дійсної) вартості, а тому позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню.

З приводу позовної вимоги ОСОБА_1 в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : грошові кошти в сумі 500000 грн. отримані ОСОБА_2 у зв`язку з розірванням договору купівлі продажу від 15.02.2019 року та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування коштів належних ОСОБА_1 з грошових коштів на загальну суму 500000 грн., суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, ТОВ «Файне місто Девелопмент» та ОСОБА_2 15.02.2019 року уклали договір купівлі продажу, відповідно до якого ТОВ «Файне місто Девелопмент» передає у власність а ОСОБА_2 приймає і сплачує у вартість відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, належну ТОВ «Файне місто Девелопмент» на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_5 . Згідно п. 6 договору купівлі продажу, покупець сплачує продавцю перший платіж за цим договором в сумі, що становить 250000,00 грн. в день підписання цього договору на розрахунковий рахунок продавця. Залишок ціни квартири, що підлягає сплаті покупцем продавцю та становить 250000,00 грн. сплачується покупцем в строк, що встановлений пунктом 5 цього договору (продаж квартири продавцем покупцю здійснюється на умовах розтермінування сплати, строк 15 днів з врахуванням положень п. 7 договору).

Директором ТОВ «Файне місто Девелопмент» на адресу ОСОБА_2 було надіслано повідомлення про відмову від договору купівлі продажу від 15.02.2019 року, так як на день відправлення даного повідомлення ОСОБА_2 не оплачена вартість придбаної квартири, чим грубо порушений пункт 5 договору купівлі продажу.

Директор ТОВ «Файне місто Девелопмент» та ОСОБА_2 склали акт прийому передачі квартири АДРЕСА_7 про наступне: ОСОБА_2 (покупець) передав, а ТОВ «Файне місто Девелопмент» (продавець) прийняло квартиру АДРЕСА_7 . У ТОВ «Файне місто Девелопмент» претензій до якості повернутої квартири немає. У продавця та покупця відсутні фінансові претензії один до одного.

У зв`язку з наведеним дана квартира АДРЕСА_7 не була придбана ОСОБА_2 , доказів того, що грошові кошти за придбання даної квартири ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні. Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 16.07.2020 року № 20.1.0.0.0/7-20200715/3030 вбачається, що у виписці по рахунку НОМЕР_6 Файне місто Девелопмент ТОВ за період з 01.01.2019 року по 20.06.2020 року не знайдено оплат від ОСОБА_8 .

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає за потрібне відмовити в задоволенні даної вимоги.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2 у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українинеобхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4602,55 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.60,63, ч. 1 ст.69, ч. 1 ст.70, ч. 1 ст.71 СК України, ст.ст.368,369,372 ЦК України, ст. ст.4,76-81,89,141,206, 263-265,279 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, стягнення грошової компенсації задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

Наступне рухоме та нерухоме майно:

- квартира АДРЕСА_1 ;

- гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- автомобіль «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 ;

- автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 ;

Грошові кошти на загальну суму 20000 гривень 00 копійок, внесені ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «Технобуд - С» (розмір внеску складає 5000 гривень 00 копійок), ТОВ «ТБС - Проф» (розмір внеску складає 10000 гривень 00 копійок), ТОВ «Технобуд Центрум» (розмір внеску складає 5000 гривень 00 копійок).

Поділити майно, яке являється спільною сумісною власністю в рівних долях між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на:

- квартири АДРЕСА_1 ;

- гаража № НОМЕР_1 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_1 ;

- автомобіля «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування вартості належної ОСОБА_1 частини рухомого майна автомобіля «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , грошову компенсацію в сумі 206970 (двісті шість тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень грошової компенсації, що складає половину вартості внесків ОСОБА_2 до статутних фондів ТОВ «Технобуд - С», ТОВ «ТБС - Проф», ТОВ «Технобуд Центрум».

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4602 гривні 55 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Суддя