Постанова

від 28.03.2023 по справі 127/1368/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/1368/20

Провадження № 22-ц/801/627/2023

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 рокуСправа № 127/1368/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського судуВінницької областівід 01лютого 2023року, ухвалене суддею Сичуком М.М. в м. Вінниці, вцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя,визнання прававласності намайно, стягнення грошовоїкомпенсації,

встановив:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому згідно уточнених позовних вимог просила:

1. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

1.1. нерухоме та рухоме майно:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 Гаражний кооператив;

- автомобіль «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 ;

- автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 ;

- автомобіль «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

1.2. грошові кошти на загальну суму 20 000 грн, внесені ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «Технобуд - С» (розмір внеску складає 5 000 грн), ТОВ «ТБС - Проф» (розмір внеску складає 10 000 грн), ТОВ «Технобуд Центрум» (розмір внеску складає 5 000 грн).

1.3. грошові кошти в сумі 500 000 грн, отримані ОСОБА_2 у зв`язку з розірванням договору купівлі продажу від 15.02.2019.

2. Поділити майно, яке являється спільною сумісною власністю в рівних долях між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 квартири АДРЕСА_1 ;

- 1/2 гаража № НОМЕР_1 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке розташоване за адресою:

АДРЕСА_3 автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_1 ;

- 1/2 автомобіля «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_2 ;

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування 1/2 вартості належної ОСОБА_1 частини рухомого майна автомобіля «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , грошову компенсацію в сумі 206 970 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування 1/2 коштів належних ОСОБА_1 з грошових коштів на загальну суму 500 000 грн.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн грошової компенсації, що складає половину вартості внесків ОСОБА_2 до стутних фондів ТОВ «Технобуд - С», ТОВ «ТБС - Проф», ТОВ «Технобуд Центрум».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.08.2007 між сторонами укладено шлюб, який в подальшому розірвано за рішенням суду від 23.12.2019.

За час спільного проживання у шлюбі з відповідачем за рахунок спільних трудових та грошових затрат подружжя придбано нерухоме та рухоме майно на суму 2581 540 грн, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_4 ; гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів «Світлана» по АДРЕСА_2 ; автомобіль «Volkswagen Passat», 2015 року випуску; автомобіль «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску; автомобіль «Mitsubishi Lancer».

Позивач зазначає, що після припинення спільного проживання в шлюбі їй стало відомо, що відповідач, з метою ухилення від поділу транспортного засобу, як спільно нажитого майна подружжя, без згоди позивача 13.06.2019 продав автомобіль «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , та розпорядився коштами від продажу автомобіля на власний розсуд, тобто в особистих інтересах, а не в інтересах сім`ї. Спірний автомобіль було відчужено у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Крім того, відповідачем в період шлюбу за рахунок спільних трудових та грошових затрат подружжя внесено спільні грошові кошти подружжя, як частку в статутний фонд наступних юридичних осіб: ТОВ «Технобуд - С», ТОВ «ТБС - Проф» та ТОВ «Технобуд Центрум» на загальну суму 20000 грн. Після припинення спільного проживання у шлюбі позивачу стало відомо, що відповідач з метою ухилення від поділу вкладу в статутні капітали товариств розпорядився даними спільними коштами на власний розсуд.

Стосовно квартири АДРЕСА_4 позивач зазначає, що дана квартира була придбана сторонами за 505000 грн відповідно до договору купівлі продажу від 15.02.2019, укладеного між відповідачем та ТОВ «Файне місто Девелопмент».

Відповідно до п. 5 даного договору продаж квартири здійснюється на умовах розтермінування оплати на строк 15 днів з врахуванням положень п. 7 договору.

Пунктом 6 договору купівлі-продажу визначено, що покупець сплачує продавцю перший платіж за цим договором в сумі, що становить 250 000 грн в день підписання цього договору, а залишок ціни квартири в розмірі 250 000 грн сплачується покупцем в строк, встановлений п. 5 цього договору.

Пунктом 7 сторонами погоджено, що залишок ціни квартири в розмірі 5000 грн покупець сплачує продавцю в строк, який сторони мають визначити окремо, шляхом укладання додаткової угоди до договору, а у випадку не укладення додаткової угоди має бути сплачений покупцем не пізніше ніж 6 місяців з дати укладення цього договору.

Аналіз змісту п. 5, 6 договору купівлі продажу підтверджує, що покупцем відповідачем по справі перший платіж в сумі 250 000 грн сплачено в день підписання договору купівлі-продажу, позаяк п. 5, який зазначений, як підстава для відмови від договору, не стосується першого платежу в сумі 250 000 грн.

Пунктом 8 договору встановлено, що продавець зобов`язується передати після сплати покупцем платежів, зазначених у п. 6 договору покупцю технічний паспорт, ключі від квартири та підписати акт приймання передачі квартири.

Вказана квартира, ключі та техпаспорт повернуті відповідачем ТОВ «Файне місто Девелопмент» на підставі акта приймання-передачі від 03.10.2019, так як ОСОБА_2 не оплачена вартість придбаної квартири, чим грубо порушений пункт 5 зазначеного договору купівлі-продажу.

У зв`язку з вищенаведеним позивач зазначає, що спірна квартира була повернута відповідачем ОСОБА_2 ТОВ «Файне місто Девелопмент», претензій до якості квартири у товариства немає, наведене свідчить, що відповідачем, якому була передана квартира, сплачені товариству платежі в сумі 500 000 грн, адже без такої сплати передача квартири відповідачу продавцем не відбулася би.

Оскільки відповідач після розірвання договору купівлі-продажу від 15.02.2019 розпорядився коштами в сумі 500 000 грн на власний розсуд, тобто в особистих інтересах, а не в інтересах сім`ї, позивач має право вимагати з відповідача відшкодування 1/2 цих коштів, що становить 250 000 грн.

Рішенням Вінницькогоміського судуВінницької областівід 01лютого 2023року позов задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

Наступне рухоме та нерухоме майно:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- автомобіль «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 ;

- автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 ;

Грошові кошти на загальну суму 20 000 гривень, внесені ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ «Технобуд - С» (розмір внеску складає 5 000 гривень), ТОВ «ТБС - Проф» (розмір внеску складає 10 000 гривень), ТОВ «Технобуд Центрум» (розмір внеску складає 5 000 гривень).

Поділено майно, яке являється спільною сумісною власністю в рівних долях між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 квартири АДРЕСА_1 ;

- 1/2 гаража № НОМЕР_1 , який знаходиться в товаристві індивідуальних власників гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/2 автомобіля «Mitsubishi Lancer», 2007 року випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_1 ;

- 1/2 автомобіля «Hyundai Getz 1.4», 2003 року випуску, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_2 ..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування 1/2 вартості належної ОСОБА_1 частини рухомого майна автомобіля «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , грошову компенсацію в сумі 206 970 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 гривень грошової компенсації, що складає половину вартості внесків ОСОБА_2 до статутних фондів ТОВ «Технобуд - С», ТОВ «ТБС - Проф», ТОВ «Технобуд Центрум».

У задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4602,55 гривень.

Не погодившись із вказаним рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 250000 грн в рахунок відшкодування 1/2 коштів, належних позивачу з грошових коштів на загальну суму 500000 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

У скарзі зазначає, що відмова в задоволенні цієї позовної вимоги з посиланням на відсутність в матеріалах справи доказів про сплату відповідачем грошових коштів за придбання квартири, приймаючи до уваги визнання представником відповідача факту проведення оплати за спірну квартиру будівельними матеріалами, свідчить про невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи. Судом неправильно застосовані норми ст. 654, 692 ЦК України.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін.

Також з апеляційною скаргою на згадане рішення звернувся ОСОБА_2 , в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь позивачки 206970 грн в рахунок відшкодування вартості належної позивачу частини рухомого майна, а саме автомобіля «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та винести нове рішення в цій частині, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

У скарзі зазначає, що автомобіль був відчужений у червні 2019 року, тобто ще у шлюбі і позивач про це добре знала, тим самим надавши на це свою згоду. Крім того, докази надання такої згоди містяться в матеріалах справи про розлучення №145/1767/19, однак, судом вказані матеріали витребуванні не були. Усі кошти від відчуження автомобіля були витрачені у шлюбі на забезпечення достатнього рівня життя та утримання сім`ї.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшов.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування 1/2 вартості частини автомобіля Volkswagen Passat», 2015 року випуску, грошової компенсації в сумі 206970 гривень, а також в частині відмови у визнанні грошових коштів в сумі 500000 гривень, отриманих відповідачем у зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу квартири, спільною сумісною власністю подружжя та стягненні половини цієї суми на користь позивача, а тому рішення суду в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України за результатами розгляду інших позовних вимог не переглядається.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг дійшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.08.2007 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 25.08.2007 (а.с.13 т.1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2019 в цивільній справі № 127/20114/19 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.59 т.1).

З результатів аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, які додані до листа Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області №31/2-Т-150/аз від 09.12.2019 встановлено, що 23.06.2018 за ОСОБА_2 був зареєстрований автомобіль «Volkswagen Passat», 2015 року випуску. 13.06.2019 автомобіль перереєстровано на нового власника, підстави для перереєстрації: договір купівлі-продажу ТСЦ № 0541/2019/1515230 від 13.06.2019 (а.с.39-40 т.1).

Вказане підтверджується також відповіддю Територіального сервісного центру МВС №0541 від 15.12.2022 №31/2/0541-3164 на запит суду (а.с.95 т.2).

13.06.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сервісному центрі №0541 РСЦ МВС у Вінницькій області укладено договір купівлі-продажу 0541/2019/1515230 транспортного засобу «Volkswagen Passat» за ціною 40000 гривень (а.с.99-100 т.2).

Відповідно до консультаційного висновку №ІК-54 про середньоринкову вартість колісних транспортних засобів, наданого експертом-оцінювачем відділу оцінки майна та судових експертиз Вінницької торгово-промислової палати Зобніном Г.В., середня ринкова вартість транспортного засобу «Volkswagen Passat», 2015 року випуску, становить 413940 гривень (а.с.53 т.1).

Суд першої інстанції, встановивши, що спірний транспортний засіб сторонами придбано за час перебування в зареєстрованому шлюбі та він належить до спільного майна подружжя, а відповідач здійснив його продаж без отримання згоди позивача, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 206 970 гривень в рахунок компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу, виходячи з його ринкової (дійсної) вартості.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).

Встановивши, що сторони придбали спірний автомобіль під час перебування у зареєстрованому шлюбі і що ОСОБА_2 розпорядився зазначеним спільним майном подружжя на власний розсуд без повідомлення та письмової згоди ОСОБА_1 , суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що в такому випадку позивачка має право на грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу, і такий висновок є обґрунтованим.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає про те, що автомобіль був відчужений ним у шлюбі і позивачка була обізнана про вказаний продаж, тим самим надавши на це свою згоду.

Вказані доводи відхиляються апеляційним судом, оскільки з метою захисту права спільної сумісної власності подружжя норми ч. 3 ст. 65 СК України містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.

У разі використання одним із подружжя спільних коштів усуперечстатті 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , як дружина, давала згоду ОСОБА_2 на відчуження спірного транспортного засобу.

Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з них, визначається, виходячи з вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна, що відповідає правовому висновку, викладеному, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує, що судом не були витребуванні та дослідженні матеріали цивільної справи №145/1767/19 про розлучення, в якій міститься інформація для правильного вирішення позовної вимоги про стягнення грошової компенсації за проданий автомобіль. Однак, необхідності витребовувати при розгляді даної цивільної справи іншої справи про розірвання шлюбу між сторонами в суду не було, оскільки відповідач не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування цієї справи, чого зроблено не було. Крім того, ОСОБА_2 не був позбавлений можливості, як учасник справи №145/1767/19, ознайомитися з матеріалами справи та надати суду відповідні копії на підтвердження своєї позиції.

Тому апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Що стосується апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу позовної вимоги про стягнення грошових коштів у зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу квартири, то апеляційний суд виходить з наступного.

Встановлено, що 15.02.2019 між ТОВ «Файне місто Девелопмент» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ТОВ «Файне місто Девелопмент» передає у власність, а ОСОБА_2 приймає і сплачує вартість відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, належну ТОВ «Файне місто Девелопмент» на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_5 .

Продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за ціною 505000 грн (пункт 4 договору).

У пункті 5 визначено, що продаж квартири продавцем покупцю здійснюється на умовах розтермінування оплати, строком 14 днів з врахуванням положень пункту 7 договору.

Згідно з пунктом 6 договору, покупець сплачує продавцю перший платіж за цим договором в сумі, що становить 250 000 грн в день підписання цього договору на розрахунковий рахунок продавця (№ НОМЕР_4 в ПАТ КБ «Приватбанк»). Залишок ціни квартири, що підлягає сплаті покупцем продавцю та становить 250 000,00 грн сплачується покупцем в строк, що встановлений пунктом 5 цього договору (продаж квартири продавцем покупцю здійснюється на умовах розтермінування сплати, строк 15 днів з врахуванням положень п. 7 договору).

24 грудня 2019 року ТОВ «Файне місто Девелопмент» надіслало ОСОБА_2 повідомлення про відмову від договору купівлі-продажу від 15 лютого 2019 року у зв`язку з тим, що на день відправлення даного повідомлення останнім не оплачена вартість придбаної квартири, чим грубо порушено пункт 5 договору. У зв`язку із припиненням договору купівлі-продажу товариство вимагає в строк до 09 жовтня 2019 року повернути товариству квартиру, оскільки у разі неповернення або несвоєчасного повернення квартири товариство змушене буде застосувати штрафні санкції (а.с.136, 137 т.1).

03 жовтня 2019 року ТОВ «Файне місто Девелопмент» та ОСОБА_2 у зв`язку із розірванням згаданого вище договору купівлі-продажу квартири підписали акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_4 , відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Файне місто Девелопмент» прийняло цю квартиру. У товариства претензій до якості повернутої квартири немає. У продавця та покупця відсутні фінансові претензії один до одного (а.с.138 т.1).

ОСОБА_1 , вважаючи, що після розірвання вказаного договору ОСОБА_2 розпорядився коштами в сумі 500000 гривень, які були сплачені за квартиру, на власний розсуд, тобто в особистих інтересах, а не в інтересах сім`ї, просила відшкодувати половину цієї суми, а саме 250000 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути грошові кошти.

Умовами договору купівлі-продажу від 15.02.2019 визначено, що покупець сплачує платежі за цим договором на розрахунковий рахунок продавця в ПАТ КБ «Приватбанк» за № НОМЕР_4 .

З відповіді АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-20200715/3030 від 16 липня 2020 року на запит суду першої інстанції встановлено, що у виписці по рахунку НОМЕР_4 ТОВ «Файне місто Девелопмент» за період з 01.01.2019 по 20.06.2020 не знайдено оплат від ОСОБА_4 (а.с.208).

Також судом першої інстанції за ухвалою суду тимчасово вилучалися у ТОВ «Файне місто Девелопмент» бухгалтерські документи за період з 01.01.2018 по 07.09.2021, які стосувалися проведення розрахунків та/або поставки товарів (будівельних матеріалів, тощо) між ТОВ «Файне місто Девелопмент» та ОСОБА_2 . Виконання ухвали покладено на Рівненський міський відділ державної Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Відділом державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) листом №163781 від 27.10.2022 повідомлено суду, що 27.10.2022 на адресу відділу надійшла заява директора ТОВ «Файне місто Девелопмент» про долучення до матеріалів виконавчого провадження документів на виконання вимог ухвали суду. Окрім того, у заяві від 27.10.2022 зазначено, що у період з 01.01.2018 по 07.09.2021 між ТОВ «Файне місто Девелопмент» та ОСОБА_2 були відсутні господарські операції з поставки товарів, будівельних матеріалів, робіт, послуг (а.с.67 т.2).

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 не набув у власність згадану квартиру в м.Рівне, взявши до уваги відсутність в матеріалах справи доказів того, що за придбання даної квартири ОСОБА_2 вносилися грошові кошти на рахунок товариства чи що розрахунок відбувався будівельними матеріалами, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , з приводу того, що ОСОБА_2 було сплачено ТОВ «Файне місто Девелопмент» кошти в розмірі 500000 гривень є ніщо інше, як припущення, які базуються лише на пунктах договору, умови якого можуть і не виконатися, і цей факт не доведений.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що висновок, що розірвання договору купівлі-продажу квартири відбулось на підставі відмови продавця від нього свідчить про неправильне застосування судом ст. 654, 692 ЦК України. Однак, вказані твердження відхиляються апеляційним судом, так як суд першої інстанції не оцінював і не надавав правового аналізу підставам розірвання договору купівлі-продажу, суд навіть не констатував факт розірвання договору та його наслідки. Про розірвання договору купівлі-продажу вказувала сама ОСОБА_1 у заяві про уточнення позовних вимог. Суд, розглядаючи цю вимогу зробив висновок, що квартира АДРЕСА_4 , не була придбана ОСОБА_2 .

Відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367,374,375,381-384,389 ЦПК України,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницькогоміського судуВінницької областівід 01лютого 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 березня 2023 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

М.М. Якименко