Постанова
від 02.02.2023 по справі 916/978/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/978/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від прокурора - Капустін М.В., посвідчення №067958 від 12.09.2022;

від позивача Коротков С.О., на підставі наказу №4015-к від 16.11.2022;

від відповідача -1 не з`явився;

від відповідача-2 не з`явився;

від відповідача-3 Дабіжа Я.І., ордер серія ВН №1157743 від 02.02.2023;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від „04 жовтня 2022, повний текст якого складено та підписано „14 жовтня 2022р.

у справі № 916/978/22

за позовом: Керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

2. Миколаївської міської ради

3. Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

про усунення перешкод у користуванні водним об`єктом шляхом скасування державної реєстрації ділянки, визнання незаконним та скасування пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

головуючий суддя Гут С.Ф.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 02.02.2023, згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2022 Керівник Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївської міської ради та Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот", в якому просить:

-усунути перешкоди власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконними і скасування пункту 11 та підпункту 11.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2004 р. № 20/21, якими затверджено проект землеустрою та надано Дочірньому підприємству Миколаївський річковий порт Акціонерної судноплавної компанії Укррічфлот в оренду земельну ділянку загальною площею 493543 кв.м для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 у місті Миколаєві;

-усунути перешкоди власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 480314 кв.м, розташованої по вул. Проектній, 1 у місті Миколаєві;

-усунути перешкоди власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконними та скасування пунктів 6,7 рішення Миколаївської міської ради від 03.03.2007 р. № 11/42, якими внесено зміни до підпункту 11.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2004 р. № 20/21 та договору оренди землі від 17.06.2004 р., зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 18.06.2004 р. за № 2501, щодо площі земельної ділянки, яка надається в оренду Дочірньому підприємству Миколаївський річковий порт Акціонерної судноплавної компанії Укррічфлот;

-усунути перешкоди власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання недійсним укладеного 17.06.2004 р. між Миколаївською міською радою та Публічним акціонерним товариством Судноплавна компанія Укррічфлот договору про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 480314 кв.м, зареєстрованого 18.06.2004 р. у Державному реєстрі земель за № 040400100003 та у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 18.06.2004 р. за № 2501, зі змінами від 06.08.2008 р. та 30.12.2013 р., з одночасним припиненням права користування Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот (згідно запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Публічного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот), код ЄДРПОУ 00017733, на вказану земельну ділянку;

-усунути перешкоди власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 26565573, на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 480314 кв.м, яке 27.09.2013 р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 2777581, з одночасним припиненням такого права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відведена АСК "Укррічфлот" в орендну земельна ділянка, частково є дном Бузького лиману (відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 10.03.2021 р. № 412/07), її межі в більшій частині не збігаються з будь-якими штучними спорудами або природними берегами, неможливо встановити її межі в натурі та закріпити межовими знаками, з огляду на що земельна ділянка не може бути об`єктом земельних правовідносин, відтак державна реєстрація вказаної земельної ділянки є незаконною та підлягає скасуванню; Рада, приймаючи 21.05.2004 р. рішення № 20/21 (пункт 11 та підпункт 11.1) про надання у користування земельної ділянки площею 493543 кв.м, частково за рахунок донної поверхні Бузького лиману, перевищила наявні в неї повноваження оскільки розпорядилась внутрішніми морськими водами держави для створення АСК "Укррічфлот" портової інфраструктури, у той час як відповідні повноваження належать до виключної компетенції КабМіну, відтак рішення Ради від 21.05.2004 р. № 20/21 підлягає визнанню незаконним та скасуванню; на підставі прийнятого Радою незаконного рішення від 21.05.2004 р. № 20/21 (пункт 11 та підпункт 11.1), між останньою та АСК "Укррічфлот" укладено 17.06.2004 р. договір оренди земельної ділянки площею 493543 кв.м, до якого внесені зміни на підставі договорів від 06.08.2008 р. та від 30.12.2013 р., однак, оскільки Рада не має повноважень на розпорядження водним об`єктом загальнодержавного значення, договір укладений між нею та АСК "Укррічфлот" як і подальші зміни до нього підлягають визнанню незаконним та скасуванню з одночасним припиненням права користування АСК "Укррічфлот" спірною земельною ділянкою; оскільки земельна ділянка площею 480314 кв.м. з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 не може об`єктом земельних правовідносин та вибула з державної власності поза волею власника Кабінету Міністрів України, державна реєстрація права комунальної власності за Радою на вказану земельну ділянку підлягає скасуванню з одночасним припиненням цього права та повернення вказаної земельною ділянки у власності держави в особі Кабінету Міністрів України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.10.2022 у справі № 916/978/22 (суддя Гут С.Ф.) у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції, посилаючись на вимоги ч.2 ст. 82, п.12 Розділу Х Перехідних положень ЗК України та Розділу III «Прикінцеві положення» Закону України « Про оренду землі» зазначив, що до моменту розмежування земель державної і комунальної власності, державою делеговані органам місцевого самоврядування повноваження щодо розпорядження землями державної власності, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

При цьому, оскільки Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 №1457-IV введений в дію 14.07.2004, тобто після прийняття оспорюваного міською радою рішення від 21.05.2004 та укладеного договору від 17.06.2004, то про розпорядження спірною земельною ділянкою Миколаївська міська рада діяла в межах законодавчо встановлених повноважень.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 04.10.2022 року, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарський суду, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2022 року у справі №916/978/22 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Заявник апеляційної інстанції вказує, що Миколаївська міська рада, приймаючи оспорювань рішення від 21.05.2004 №20/21 щодо надання у користування земельної ділянки площею 493543 кв.м. (кадастровий номер 4810136300:07:001:0002) частково за рахунок поверхні бузького лиману, перевищила надані їй повноваження, оскільки фактично розпорядилась внутрішніми морськими водами держави для створення юридичною особою портової інфраструктури, що згідно із ст.ст. 84, 122 ЗК України та ст.. 14 ВК України належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Не звернувши увагу на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у міської ради законних повноважень на прийняття оспорюваних рішень та укладення договору оренди землі.

На думку прокурора хибним є твердження суду про те, що доводи прокурора щодо неможливості встановити межі запроектованої території в натурі (на місцевості) та закріпити їх межовими знаками встановленого зразка носять характер суб`єктивних припущень, оскільки частину земельної ділянки площею 493543 кв.м. (кадастровий номер 4810136300:07:001:0002), а саме ділянку площею 263026 кв.м. надано в оренду юридичній особі приватного права як донну поверхню Бузького лиману, що відноситься до внутрішніх морських вод України.

За такого, оскільки частина спірної ділянки є дном лиману, її межі в більшій частині не збігаються з будь-якими штучними спорудами або природними берегами. Вказане свідчить про неможливість встановити її межі в натурі та закріпити межовими знаками встановленого зразка.

Враховуючи викладене, посилаючись на правові позиції, які викладені у постановах Вищого адміністративного суду України від 17.01.2013 у справі №к/9991/44727/12, від 04.08.2015 у справі №К/800/24618/14, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі №814/1710/15,постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №915/1134/16, від 20.02.2019 у справі №915/74/18, від 22.09.2021 у справі №910/11648/19, на думку прокурора,спірна земельна ділянка у встановлених межах взагалі не може бути об`єктом земельних правовідносин.

Водночас не дивлячись на усталену позицію Верховного Суду з цих питань, яку висловлено у вищевказаних справах за аналогічними позовами органів обласної прокуратури щодо незаконного розпорядження органами влади та самоврядування Миколаївської області частинами того ж самого водного об`єкту Бузького лиману, судом ці правові позиції проігноровано.

Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції критично оцінив лист Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 10.03.2021 №412/07, відповідно до якого спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:07:001:0002, в частині її площі (263023 кв.м.), розташована в Бузькому лимані, через відсутність у матеріалах справи доказів розмежування земель державної та комунальної власності в межах міста Миколаєва, доказів зі визначення меж Бузького лиману. Разом з тим, прокурор вказує, що ним подано до суду докази, які відповідають визначеним у ст.ст. 76-79 ГПК України ознакам належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів.

При цьому, не надавши належної оцінки дійсним обставинам справи та наявним у позовних матеріалах доказам на підтвердження обґрунтованості позиції прокурора, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.

Прокурор вказує, що Верховний суд у постановах від 17.05.2018 у справі №915/1134/16, від 14.06.2021 у справі №916/876/20, від 15.06.2021 у справі №916/875/20, від 22.09.2021 у справі №910/11648/19 про розгляд спорів, що виникли у подібних правовідносинах, дійшов висновку про те, що управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення, належить до відання Кабінету Міністрів України.

Передача у користування земельної ділянки, яка не може бути об`єктом земельних відносин, а фактично частини водного об`єкту загальнодержавного значення - Бузького лиману порушує виключне право власності держави на розпорядження внутрішніми морськими водами України, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої служби. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на водні об`єкти та земельні ділянки в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст..13,19 Конституції України).

Проте, як вказує прокурор, внаслідок необ`єктивного дослідження доказів судом не враховано, що спірну земельну ділянку сформовано незаконно за рахунок водного об`єкту загальнодержавного значення та під виглядом надання в оренду землі комунальної власності, усупереч законодавству, фактично передано юридичній особі приватного права внутрішні морські води держави.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від « 04» жовтня 2022, повний текст якого складено та підписано « 14» жовтня 2022р. у справі № 916/978/22; призначено розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури до розгляду на 02 лютого 2023 року о 12:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" просило залишити апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від «04» жовтня 2022 у справі № 916/978/22 без змін.

У судовому засіданні 02.02.2023 представники прокуратури та позивача підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Представник відповідача-3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші представники в судове засідання не з`явились, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення присутніх сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 12.02.2004 р. № 18/12 зобов`язано усіх землекористувачів, нерухоме майно яких розташоване на земельній ділянці по вул. Проектній, 1, звернутись до міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, з визначенням ідеальної частки кожного землекористувача для визначення плати за землю та здійснення виробничої діяльності (пункт 4); проект відведення земельної ділянки по вул. Проектна, 1, виготовити протягом 2-х місяців з дня прийняття цього рішення та надати до міської ради для прийняття відповідного рішення (пункт 4.1).

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Дочірньому підприємству «Миколаївський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» для обслуговування майнового комплексу по вул. Проектній, 1, в Заводському районі м. Миколаєва, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ЮГ» на підставі укладеного з ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» 16.04.2004 р. № 105 договору: загальна площа земельної ділянки, за рахунок якої запроектоване відведення всього 493543 кв.м, з яких 493543 кв.м. в оренду, форма власності на землю та її код згідно з УКФВЗ 3.1 комунальна (розділ 1 вихідна земельно-кадастрова інформація); кадастровий номер земельної ділянки 4810136300:07:001:002, форма власності на землю та її код згідно з УКФВЗ 3.2, комунальна, цільове використання землі та його код згідно з УКЦВЗ 1.14.5 (внутрішнього водного транспорту), загальна площа земельної ділянки, що запроектована для відведення 493543 кв.м., з яких 493543 кв.м в оренду (розділ 1.2 відомості про земельні ділянки, що запроектовані до відведення); запроектована до відведення в оренду земельна ділянка розташована на землях категорії Ж землі транспорту (річкового транспорту) і входить до економіко-планувальної зони З-8 і межує: північною стороною з землями міста, не наданими у власність або користування, землями Ольшанського МППЖТ та землями загального користування (проїзд); південною з водною акваторією Бузького лиману; східною з землями загального користування (вул. Проектна, проїзд), з землями ТОВ Чорноморвторресурс та водною акваторією Бузького лиману; західною з водною акваторією Бузького лиману та землями човнового кооперативу Річник… Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) земельна ділянка віднесена до земель внутрішнього водного транспорту (розділ 2.2 проектне рішення).

22.04.2004 р. Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради розглянувши звернення ДП Миколаївський річковий порт від 12.04.2004 р. надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки згідно із рішенням міської ради від 12.02.2004 р. № 18/12, на якій розташований майновий комплекс порту по вул. Проектній, 1 (Заводський район).

28.04.2004 р. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот погоджено Головним управлінням містобудування та архітектури, вважає за можливе відвести в оренду землекористувачу земельну ділянку загальною площею 493543 кв.м для обслуговування майнового комплексу порту по вул. Проектній, 1 в Заводському районі, м Миколаєва, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування.

29.04.2004 р. проект землеустрою погоджено Миколаївською портової санітарно-епідеміологічною станцією Міністерства охорони здоров`я України, погоджено відведення земельної ділянки загальною площею 493543 кв.м. для обслуговування майнового комплексу порту по вул. Проектній, 1 в Заводському районі, м Миколаєва, за рахунок земель міста, не наданих у власність.

29.04.2004 р. проект землеустрою погоджено Миколаївською міською санітарно-епідеміологічною станцією Міністерства охорони здоров`я України.

30.04.2004 р. проект землеустрою погоджено Відділом охорони навколишнього природного середовища Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Листом від 05.05.04 р. № 940 Миколаївське міське управління земельних ресурсів Держкомзем України, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», розробленого ТОВ «ТЕРРА-ЮГ», погоджено його та вважає за можливе відвести земельну ділянку ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» в оренду загальною площею 49,4543 га за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, з віднесенням її до земель внутрішнього водного транспорту для обслуговування майнового комплексу порту по вул. Проектній, 1 в Заводському районі м. Миколаєва.

06.05.2004 р. Державним управлінням екології та природних ресурсів у Миколаївській області Міністерства екології та природних ресурсів України погоджено відведення ДП Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот земельної ділянки загальною площею 493543 кв.м для обслуговування майнового комплексу по вул. Проектній, 1 в Заводському районі м. Миколаєва.

Відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2004 р. № 20/21 затверджено проект відведення, технічну документацію по земельно-кадастровій інвентаризації земельних ділянок з метою вилучення, надання земельних ділянок для будівництва, обслуговування капітальних будівель, продовження строку оренду землі (пункт 1); затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 493543 кв.м., у тому числі 12473 кв.м під капітальною забудовою, 5160 кв.м. під спорудами, 108721 кв.м під проходами та проїздами, 14595 кв.м під зеленими насадженнями, 89568 кв.м інші землі, 263026 кв.м внутрішні води (операційна акваторія та підхідний канал), зарахувавши її до земель річного транспорту в змішаному функціональному використанні (землі транспорту та внутрішні води), для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 (пункт 11); надано Дочірньому підприємству «Миколаївський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» в оренду до 31.10.28 р. земельну ділянку загальною площею 493543 кв.м для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 з правом передачі часток земельної ділянки в суборенду (пункт 11.1).

17.06.2004 р. між Миколаївської міською радою (Орендодавець) та ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» (Орендар) укладено договір оренди землі № 2501 (Договір), за умовами пункту 1.1. якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 21.05.04 р. № 20/21 надає, а ДП Миколаївський річковий порт АСК «Укррічфлот» приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 (Заводський район).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 493543/чотириста дев`яносто три тисячі п`ятсот сорок три/ кв.м, у тому числі 12473 кв.м під капітальною забудовою, 5160 кв.м під спорудами, 108721 кв.м під проходами та проїздами, 14595 кв.м під зеленими насадженнями, 89568 кв.м інші землі, 263026 кв.м внутрішні води (операційна акваторія та підхідний канал) (пункт 2.1 Договору).

На земельній ділянці знаходиться майновий комплекс річкового порту (пункт 2.2 Договору).

Договір діє до 31.10.28 р. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк… (пункт 3.1 Договору).

За оренду земельної ділянки Орендар сплачує оренду плату у грошовій формі (пункт 4.1 Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування майнового комплексу річкового порту (пункт 5.1 Договору).

Цільове призначення земельних ділянок площею 473800 кв.м та 5300 кв.м землі річкового транспорту у змішаному функціональному використанні, площею 2000 кв.м., 7950 кв.м та 4493 кв.м землі промисловості (пункт 5.2 Договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками контрагентів, 17.06.2004 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 2236, зареєстровано 18.06.2004 р. у Державному реєстрі земель за № 040400100003 та 18.06.2004 р. у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2501.

18.06.2004 р. між Миколаївської міською радою як Орендодавцем та ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» як Орендарем підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в оренду земельну ділянку по вулиці Проектній, 1 для обслуговування майнового комплексу річкового порту. Загальна площа земельної ділянки 493543 кв.м, у тому числі 12473 кв.м під капітальною забудовою, 5160 кв.м під спорудами, 108721 кв.м під проходами та проїздами, 14595 кв.м під зеленими насадженнями, 89568 кв.м інші землі, 263026 кв.м внутрішні води (операційна акваторія та підхідний канал).

Крім того, по замовленню ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» складено акт винесення в натурі земельної ділянки площею 493543 кв.м., у тому числі 12473 кв.м під капітальною забудовою, 5160 кв.м під спорудами, 108721 кв.м під проходами та проїздами, 14595 кв.м під зеленими насадженнями, 89568 кв.м інші землі, 263026 кв.м внутрішні води (операційна акваторія та підхідний канал).

Земельна ділянка надається для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 в Заводському районі м. Миколаєва. Кути поворотів земельної ділянки визначені на місцевості, закріплені металевими штирями на глибину 0,5 м, прив`язані до місцевих предметів та передані на зберігання замовнику. Кількість точок поворотів складає 69 шт. Земельна ділянка межує з північної сторони з землями Ольшанського МППЖТ та землями міста не наданими у власність або користування, зі східної сторони з землями загального користування (вул. Проектна, проїзд), з землями ТОВ «Чорноморвторресурс» та водною акваторією Бузького лиману, з південної сторони з водною акваторією Бузького лиману, західною стороною з водною акваторією Бузького лиману, землями човнового кооперативу Річник та землями міста, не наданими у власність або користування.

Рішенням Миколаївської міської ради від 03.03.2007 р. № 11/42 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 13229 кв.м, у тому числі: земельна ділянка № 1 площею 6954 кв.м, земельна ділянка № 2 площею 6275 кв.м, по вул. Проектній, 1 в Заводському районі міста Миколаєва (пункт 1); вирішено продати ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» земельну ділянку площею 13229 кв.м за 519459 грн, у тому числі земельну ділянку № 1 площею 6954 кв.м за 273084 грн, земельну ділянку № 2 площею 6275 кв.м за 246375 грн, для обслуговування підкранових шляхів портальних кранів по вул. Проектній, 1 у Заводському районі міста Миколаєва (пункт 4); вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у книзі договорів оренди землі 18.06.04 р. № 2501, в частині площі земельної ділянки, з дати державної реєстрації державного атка на земельну ділянку площею 13229 кв.м по вул. Проектна, 1 у Заводському районі міста Миколаєва (пункт 6); після реєстрації державного акта на право власності на землю п.11.1 рішення Миколаївської міської ради від 21.05.04 р. № 20/21 читати в редакції 11.1 Надати Дочірньому підприємству Миколаївський річковий порт Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» в оренду до 31.10.28 р. земельну ділянку загальною площею 480314 кв.м для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 з правом частини земельної ділянки в суборнеду (пункт 7).

06.08.2008 р. між Миколаївської міською радою як Орендодавцем та ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» як Орендарем укладено договір про внесення змін до Договору оренди, відповідно до якого на підставі рішення міської ради від 03.03.07 р. № 11/42 внесено зміни до Договору оренди землі від 17.06.2004 р., серед яких викладено п.2.1 розділу 2 останнього в наступній редакцій: В оренду передається земельна ділянка загальною площею 480314 кв.м.

Відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 31.10.2013 р. № 34/24 вирішено внести зміни до Договору оренди землі, який зареєстровано у державному реєстрі земель 18.06.2004 р. за № 040400100003 та у Миколаївській міській раді за № 2501, на земельну ділянку площею 480314 кв.м, яка надана рішенням міської ради від 21.05.2004 р. № 20/21 зі змінами, внесеними рішенням від 03.03.2007 р. № 11/42, для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1, змінивши сторону договору оренди Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот на Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (пункт 7). Підстава реорганізація підприємства.

30.12.2013 р. між Миколаївської міською радою як Орендодавцем та Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" як Орендарем укладено договір про внесення змін до Договору оренди, відповідно до якого на підставі рішення міської ради від 31.10.2013 р. № 34/24 внесено зміни до Договору оренди землі від 17.06.2004 р., серед яких викладено преамбулу договору в редакції: між Миколаївської міською радою як Орендодавцем та Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" як Орендарем.

02.03.2021 р. прокурор звернувся до Ради в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому повідомив, що частина земельної ділянки із кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 знаходиться під Бузьким лиманом, котрий відноситься до внутрішніх морських вод України, та просить надати копії рішення Ради від 21.05.2004 р. № 20/21, інших рішень, які приймалась щодо вказаної земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки від 17.06.2004 р.

19.03.2021 р. Радою надано відповідь на запит Прокурора від 02.03.2021 р.

03.03.2021 р. Прокурором в порядку 23 Закону України «Про прокуратуру» надіслано запит до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області.

Відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 10.03.2021 р. № 412/07, наданого у відповідь на звернення Прокурора від 03.03.2021 р., земельна ділянка із кадастровим номером 4810136300:07:001:0045, площею 263023 кв.м, розташована в Бузькому лимані, який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення. Із змісту листа вбачається, що висновок Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області ґрунтується на (мовою оригіналу) «Справочник по водным ресурсам СССР. Том VII, Украинская СССР, часть 3, гидрометиздат. Ленинград 1955 год» та довідкової літератури «Водне господарство в Україні», видавництво Генеза, м. Київ, 2000 рік, межу між річкою Південний Буг та Бузьким лиманом проводять по Варварівському мосту, що знаходить в місті Миколаїв. Крім того, лист містить посилання на статтю 1, пункт 3 статті 3 Водного кодексу України.

Відповідно до витягу з земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 4810136300:07:001:0045, отриманого від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на запит Прокурора в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 03.03.2021 р.: остання розташована у Миколаївській області, м. Миколаїв, вул. Проектна, 1; категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки для обслуговування майнового комплексу; форма власності комунальна; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрації земельної ділянки, розроблена ТОВ «ТЕРРА-ЮГ»; право власності зареєстроване за Миколаївською міською радою; орендар ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот»; площа земельної ділянки, переданої в оренду 48.0314 гектарів; дата державної реєстрації речового права 18.06.2004 р.

17.08.2021 р. Прокурором надіслано Кабінету Міністрів України в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлення, в якому повідомляє, про прийняті Радою рішення стосовно передачі АСК "Укррічфлот" в оренду земельної ділянки для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 у м. Миколаїв, частина переданої в оренду земельної ділянки є дном Бузького лиману, яка, в свою чергу, не може бути об`єктом земельних відносин, та з`ясовує, чи вживались Кабінетом Міністрів України заходи стосовно усунення перешкод, адже, виключно до повноважень Кабінету Міністрів України відноситься розпорядження водними об`єктами загального державного значення, яким є Бузький лиман.

У відповідь на запит Прокурора від 17.08.2021 р. Кабінетом Міністрів України 02.09.2021 р. направлено лист до Миколаївської обласної державної адміністрації, Мінінфраструктури, Мін`юст, Мінагрополітики, Фонду державного майна з метою невідкладного опрацювання та з`ясування інформації про вжиті заходи щодо захисту інтересів держави.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21.01.2022 р. № 295676788 щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки із кадастровим номером 4810136300:07:001:0045, площею 48.0314 га; яка розташована за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Проектна, 1 (номер запису про право власності 2777581); Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 27.09.2013 р. за Миколаївською міською радою (комунальна власність), підставою для державної реєстрації зазначено Закон України від 06.09.2012 р. № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності; цільне призначення земельної ділянки для обслуговування майнового комплексу; зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки за Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" на підставі договору оренди від 17.06.2004 р. із змінами.

23.05.2022 р. Прокурором надіслано Кабінету Міністрів України в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлення, в якому повідомляє про підготовку позовної заяви в інтересах останнього та її пред`явлення до Господарського суду Одеської області.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Керівника Миколаївської обласної прокуратури та вважає, що доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для судового захисту.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. по справі №912/2385/18 дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, обласною прокуратурою 17.08.2021 скеровано до Кабінету Міністрів України запит №15/1-11148вих-21, де вказано про порушення законодавства при формуванні вказаної земельної ділянки, відведенні її Товариству, з проханням повідомити про вжиті Кабінетом Міністрів України, як розпорядником водних об`єктів загальнодержавного значення, заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас, листом віце-премєр-міністра України Міністра з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.09.2021 №39641/1/1-21 обласну прокуратуру повідомлено, що вказаний запит надіслано Миколаївській обласній державній адміністрації, Мініфраструктурі, Мін`юсту, Мінагрополітики, Фонду державного майна для розгляду в установленому порядку та інформування про результати обласну прокуратуру.

Миколаївською обласною державною адміністрацією спільно з вказаними органами розглянуто запит обласної прокуратури та 23.09.2021 повідомлено, що до нього не долучено документів, які підтверджують викладені в ньому обставини, але у разі, звернення обласної прокуратури до суду із зазначеним позовом, Міністерством юстиції України буде забезпечено представництво інтересів у відповідній судовий справі.

Тобто, ні Кабінетом Міністрів України, ні підпорядкованими йому Міністерствами, центральними та місцевими органами виконавчої влади, будь-яких заходів щодо отримання підтверджуючих документів та звернення до суду не вжито, що свідчить про нездійснаня захисту інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, підстави для залишення позову прокурора без розгляду відсутні.

Як встановлено під час розгляду справи, предметом заявленого позову є вимоги прокурора до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївської міської ради та Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про усунення перешкод власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконними і скасування пункту 11 та підпункту 11.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2004 р. № 20/21, якими затверджено проект землеустрою та надано Дочірньому підприємству Миколаївський річковий порт Акціонерної судноплавної компанії Укррічфлот в оренду земельну ділянку загальною площею 493543 кв.м для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 у місті Миколаєві; усунення перешкод власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 480314 кв.м, розташованої по вул. Проектній, 1 у місті Миколаєві; усунення перешкод власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання незаконними та скасування пунктів 6,7 рішення Миколаївської міської ради від 03.03.2007 р. № 11/42, якими внесено зміни до підпункту 11.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2004 р. № 20/21 та договору оренди землі від 17.06.2004 р., зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 18.06.2004 р. за № 2501, щодо площі земельної ділянки, яка надається в оренду Дочірньому підприємству Миколаївський річковий порт Акціонерної судноплавної компанії Укррічфлот; усунення перешкод власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом визнання недійсним укладеного 17.06.2004 р. між Миколаївською міською радою та Публічним акціонерним товариством Судноплавна компанія Укррічфлот договору про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 480314 кв.м, зареєстрованого 18.06.2004 р. у Державному реєстрі земель за № 040400100003 та у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 18.06.2004 р. за № 2501, зі змінами від 06.08.2008 р. та 30.12.2013 р., з одночасним припиненням права користування Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот (згідно запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Публічного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот), код ЄДРПОУ 00017733, на вказану земельну ділянку; усунення перешкод власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 26565573, на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 480314 кв.м, яке 27.09.2013 р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 2777581, з одночасним припиненням такого права.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає недійсним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства, порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одними із способів захисту прав на землю є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також визнання угоди недійсною.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом, рішенням Миколаївської міської ради від 12.02.2004 р. № 18/12 зобов`язано усіх землекористувачів, нерухоме майно яких розташоване на земельній ділянці по вул. Проектній, 1, звернутись до міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, з визначенням ідеальної частки кожного землекористувача для визначення плати за землю та здійснення виробничої діяльності (пункт 4); проект відведення земельної ділянки по вул. Проектна, 1, виготовити протягом 2-х місяців з дня прийняття цього рішення та надати до міської ради для прийняття відповідного рішення (пункт 4.1).

Рішенням Миколаївської міської ради від 21.05.2004 р. № 20/21 затверджено проект відведення, технічну документацію по земельно-кадастровій інвентаризації земельних ділянок з метою вилучення, надання земельних ділянок для будівництва, обслуговування капітальних будівель, продовження строку оренду землі (пункт 1); затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 493543 кв.м., у тому числі 12473 кв.м під капітальною забудовою, 5160 кв.м. під спорудами, 108721 кв.м під проходами та проїздами, 14595 кв.м під зеленими насадженнями, 89568 кв.м інші землі, 263026 кв.м внутрішні води (операційна акваторія та підхідний канал), зарахувавши її до земель річного транспорту в змішаному функціональному використанні (землі транспорту та внутрішні води), для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 (пункт 11); надано Дочірньому підприємству Миколаївський річковий порт Акціонерної судноплавної компанії Укррічфлот в оренду до 31.10.28 р. земельну ділянку загальною площею 493543 кв.м для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 з правом передачі часток земельної ділянки в суборенду (пункт 11.1).

Згідно із розробленим Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ЮГ» проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Дочірньому підприємству «Миколаївський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» для обслуговування майнового комплексу по вул. Проектній, 1, в Заводському районі м. Миколаєва: загальна площа земельної ділянки, за рахунок якої запроектоване відведення всього 493543 кв.м, з яких 493543 кв.м. в оренду, форма власності на землю та її код згідно з УКФВЗ 3.1 комунальна; цільове використання землі та його код згідно з УКЦВЗ 1.14.5 (внутрішнього водного транспорту), загальна площа земельної ділянки, що запроектована для відведення 493543 кв.м., з яких 493543 кв.м в оренду; запроектована до відведення в оренду земельна ділянка розташована на землях категорії Ж землі транспорту (річкового транспорту). При цьому, як Головним управлінням містобудування та архітектури 28.04.2004 р., так Миколаївською портової санітарно-епідеміологічною станцією Міністерства охорони здоров`я України 29.04.2004 р. і Миколаївським міським управлінням земельних ресурсів Держкомзем України 05.05.2004 р. погоджено проект землеустрою та зазначено про можливість відведення в оренду земельної ділянки загальною площею 493543 кв.м для обслуговування майнового комплексу порту по вул. Проектній, 1 в Заводському районі, м Миколаєва, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування.

На підставі рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2004 р. № 20/21, із змінами внесеними рішення від 03.03.2007 р. № 11/42 та від 31.10.2013 р. № 34/24, 17.06.2004 р. між Миколаївської міською радою (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (Орендар) укладено договір оренди землі № 2501, який 17.06.2004 р. посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 2236, зареєстровано 18.06.2004 р. у Державному реєстрі земель за № 040400100003 та 18.06.2004 р. у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2501.

Згідно із пунктом 1.1 Договору земельна ділянка надається в оренду для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 (Заводський район); із пунктом 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 480314 кв.м; із пунктом 2.2 Договору на земельній ділянці знаходиться майновий комплекс річкового порту; із пунктом 5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування майнового комплексу річкового порту; із пунктом 5.2 Договору цільове призначення земельних ділянок площею 473800 кв.м та 5300 кв.м землі річкового транспорту у змішаному функціональному використанні, площею 2000 кв.м., 7950 кв.м та 4493 кв.м землі промисловості.

Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 4 Водного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент винесення оспорюваного рішення ради та укладення спірного договору оренди) встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Аналогічне визначення складу земель водного фонду міститься й у статті 58 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент винесення оспорюваного рішення ради та укладення спірного договору оренди).

У відповідності до статті 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Згідно до статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

В свою чергу, частиною 1 статті 59 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Статтею 67 Земельного кодексу України передбачено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ЮГ» проекту землеустрою запроектована до відведення в оренду земельна ділянка розташована на землях категорії Ж землі транспорту (річкового транспорту).

Приймаючи оспорюване рішення Радою затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 493543 кв.м., у тому числі 12473 кв.м під капітальною забудовою, 5160 кв.м. під спорудами, 108721 кв.м під проходами та проїздами, 14595 кв.м під зеленими насадженнями, 89568 кв.м інші землі, 263026 кв.м внутрішні води (операційна акваторія та підхідний канал), зарахувавши її до земель річного транспорту в змішаному функціональному використанні (землі транспорту та внутрішні води), для обслуговування майнового комплексу річкового порту по вул. Проектній, 1 (пункт 11).

Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування майнового комплексу річкового порту (пункт 5.1 оспорюваного договору).

Відповідно до пункту 5.2 оспорюваного Договору цільове призначення земельних ділянок площею 473800 кв.м та 5300 кв.м землі річкового транспорту у змішаному функціональному використанні, площею 2000 кв.м., 7950 кв.м та 4493 кв.м землі промисловості.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому частина 4 статті 59 Земельного кодексу України передбачає, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина 3 статті 140, частина 1 статті 144 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Зокрема, до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частинами 1 та 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

В свою чергу, приписами частини 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях Земельного кодексу України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 р. (введення в дію Земельного кодексу України) перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у Земельному кодексі України.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі в редакції, чинній на момент винесення оспорюваного рішення ради та укладення спірного договору оренди) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Правові засади оренди землі встановлені Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, зазначеним Законом про оренду землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частин 2 та 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

У той же час, Розділом VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про оренду землі" передбачено, що частини друга, третя і четверта статті 4 набирають чинності після розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності. До розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

У той же час, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Однак пунктом 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з вірним висновоком господарського суду, що державою фактично делеговані повноваження органам місцевого самоврядування, до моменту розмежування земель державної і комунальної власності, щодо розпорядження землями державної власності, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

При цьому, Закон України від 05.02.2004 р. № 1457-IV «Про розмежування земель державної та комунальної власності» введений в дію 14.07.2004 р, у той час як оспорюване Прокурором рішення Ради прийнято 21.05.2004 р., а оспорюваний договір укладено 17.06.2004 р.

При цьому стаття 10 Закону України від 05.02.2004 р. № 1457-IV «Про розмежування земель державної та комунальної власності» передбачає, що розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється в межах адміністративно-територіальних утворень - сіл, селищ, міст, районів, областей. Підставою для проведення робіт, пов`язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради, а за межами населених пунктів - рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим або відповідної обласної державної адміністрації. Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями.

Разом з тим, учасникам справи не надано доказів розмежування земель державної та комунальної власності в межах міста Миколаїв.

Згідно із частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Статтею 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на момент винесення оспорюваного рішення ради та укладення спірного договору оренди) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У той же час, як статті 56 вказаного закону передбачає, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Приписи статті 86 Водного кодексу України встановлюють, що на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об`єктів можуть проводитися роботи, пов`язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи. Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Відповідно до статті 7 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 р. № 502, на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об`єктів можуть проводитися роботи, пов`язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Відсутність у частини спірної земельної ділянки площею 263026 кв.м, яка відповідно до наявної в матеріалах справи технічної документації віднесена до внутрішніх вод (операційної акваторії та підхідного каналу) меж в натурі (на місцевості), які б збігались з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, не є перешкодою для виконання робіт із землеустрою, визначення меж такої земельної ділянки на місцевості на підставі відповідної документації із землеустрою і встановлення межових знаків.

Встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками відбувається в порядку, передбаченому Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція про встановлення меж), затвердженою наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686. При цьому вказана інструкція набрала чинності вже після прийняття Радою оспорюваного рішення, укладання оспорюваного договору та складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, який, в свою чергу, був погоджений численними уповноваженими органами державної влади у відповідності до статті 186 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про встановлення меж встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 ЗК України:

- технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками;

- технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок (частини перша та друга статті 56 Закону України "Про землеустрій") або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянка (частина третя статті 56 Закону України "Про землеустрій") - при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об`єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, при передачі земельної ділянки у користування із земель комунальної власності затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки є належною правовою підставою для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пункт 3.9 Інструкції про встановлення меж передбачає випадки, коли встановлення в натурі (на місцевості) межових знаків не є обов`язковим, зокрема, на водних об`єктах. У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою.

Доводи прокурора щодо неможливості, на його думку, встановити межі запроектованої території в натурі (на місцевості) та закріпити їх межовими знаками встановленого зразка, жодними доказами не підтверджені і носять характер суб`єктивних припущень.

Чинне законодавство не передбачає автоматичного виникнення у користувача земельної ділянки дна водного об`єкту будь-яких прав на води чи водний об`єкт.

Навпаки, спірна земельна ділянка, загальною площею 480314 кв.м, кадастровий номер: 4810136300:07:001:0045, знаходиться в межах міста Миколаїв, на час прийняття Радою оспорюваного рішення та укладання оспорюваного договору спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності із цільовим призначенням землі внутрішнього водного транспорту, які можуть перебувати у комунальній власності, межує як із західної сторони, так і південної сторони з водною акваторією Бузького лиману, проте не є його частиною (а, відтак не належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, розпорядження якими віднесено до виключеної компетенції Кабінету Міністрів України), що підтверджується проектами землеустрою розробленими Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ЮГ», додатками до останнього у вигляді викопіювань з чергового кадастрового плану, кресленням перенесення меж земельної ділянки в натуру, погодженнями як Головним управлінням містобудування та архітектури 28.04.2004 р., так Миколаївською портової санітарно-епідеміологічною станцією Міністерства охорони здоров`я України 29.04.2004 р. і Миколаївським міським управлінням земельних ресурсів Держкомзем України 05.05.2004 р., планом земельної ділянки до спірного договору, актом приймання-передачі спірної земельної ділянки та актом визначення меж земельної ділянки в натурі, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21.01.2022 р. № 295676788.

Слід зазначити, що розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ЮГ» проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду, дозвіл на виготовлення якого надано 22.04.2004 р. Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради рішенням, був погоджений численними уповноваженими органами державної влади у відповідності до статті 186 Земельного кодексу України.

Прокурор у позовній заяві та апеляційній скарзі посилається на отриману від Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області інформацію (лист від 10.03.2021 р. № 412/07), відповідно до якої земельна ділянка із кадастровим номером 4810136300:07:001:0045, частина площі якої (263023 кв.м), розташована в Бузькому лимані, який належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Разом з тим, із змісту листа вбачається, що висновок Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області ґрунтується на (мовою оригіналу) «Справочник по водным ресурсам СССР. Том VII, Украинская СССР, часть 3, гидрометиздат. Ленинград 1955 год» та довідкової літератури «Водне господарство в України, видавництво Генеза, м. Київ, 2000 рік», межу між річкою Південний Буг та Бузьким лиманом проводять по Варварівському мосту, що знаходить в місті Миколаїв, що в контексті вищенаведених приписів законодавства України, відсутності доказів розмежування земель державної та комунальної власності в межах міста Миколаєва, відсутності у матеріалах справи належних доказів із визначення меж Бузького лиману, позбавляє можливості встановлення перевищення Радою повноважень в розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення шляхом прийняття оспорюваного рішення та укладання оспорюваного договору оренди, відтак і застосування правових висновків Верховного Суду, наведених прокурором у позовній заяві, шляхом усунення перешкод власнику Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні водним об`єктом загальнодержавного значення.

Згідно зі статтею 17 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], N 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), N 26449/95, пункт 54, від 09.01.99 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], N 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I).

У справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V) Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" визнано порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв`язку з тим, що: відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим і, таким чином, не відповідало вимозі "якості" закону та не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

У цьому рішенні Європейським Судом використаний принцип презумпції правомірності (або принцип усунення колізій законодавства), що широко застосовується у доктрині права та юридичній практиці та є ознакою правової держави.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 р. "Stretch проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" визнання недійсним договору згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим. Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав власності, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для визнання незаконними і скасування пункту 11 та підпункту 11.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2004 р. № 20/21.

Вимоги про визнання недійсним укладеного 17.06.2004 р. між Миколаївською міською радою та Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» договору про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 480314 кв.м, визнання незаконними та скасування пунктів 6,7 рішення Миколаївської міської ради від 03.03.2007 р. № 11/42, якими внесено зміни до підпункту 11.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2004 р. № 20/21 та договору оренди землі від 17.06.2004 р., зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 18.06.2004 р. за № 2501, щодо площі земельної ділянки, є похідними від вимоги визнання незаконними і скасування пункту 11 та підпункту 11.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2004 р. № 20/21, а відтак у задоволенні цих вимог також слід відмовити.

Оскільки, судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів розмежування земель державної та комунальної власності в межах міста Миколаєва, відсутність у матеріалах справи належних доказів із визначення меж Бузького лиману, та приймаючи до уваги, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Миколаєва, відсутні правові підстави для задоволення вимог про визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 480314 кв.м та скасування державної реєстрації права комунальної власності Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 26565573, на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:07:001:0045 площею 480314 кв.м, яке 27.09.2013 р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 2777581, з одночасним припиненням такого права, оскільки державна реєстрація права не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.

Стосовно викладених у відзивах заявах про застосування строку позовної давності.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі № 3-14г14, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, на які посилається скаржник, а також у низці інших постанов Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 904/841/18, від 20.01.2020 у справі № 924/774/18, від 07.04.2021 у справі № 911/2669/19, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20.

Оскільки із наявних в матеріалах справи документах неможливо встановити розташування спірної земельної ділянки в Бузькому лиману, а відтак і порушення прав Кабінету Міністрів України як особи, уповноваженої розпоряджатись Бузьким Лиманом не встановлено, а тому господарським судом підставно не застосовано сплив строку позовної давності через відсутність порушених прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у даній справі.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального права при прийнятті рішення від 04.10.2022р. не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого процесуального акту колегія суддів не вбачає.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2022 року у справі №916/978/22 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 06.02.2023 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська

Суддя Я.Ф. Савицький


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	02.02.2023
Оприлюднено	09.02.2023
Номер документу	108846185
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди

Смелянець Г.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 02.02.2023 по справі 916/978/22ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/978/22

Постанова
від 02.02.2023 по справі 916/978/22
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД