Рішення

від 08.02.2023 по справі 910/12251/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2023Справа № 910/12251/22Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний холдинг «Атлант-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп»

про стягнення 165 273,66 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний холдинг «Атлант-М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» про стягнення 165 273,66 грн, обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг № 01/10-09/1 від 01.10.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12251/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу на електронні адреси, вказані у позові.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Також, ухвала про відкриття провадження у справі № 910/12251/22 була надіслана, зокрема, на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 37043, Полтавська обл., Пирятинський р-н, шлях Київ-Харків, корпус 134км, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Положеннями ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі № 910/12251/22 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А» (яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп») (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний холдинг «Атлант-М» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 01/10-09/1 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець протягом строку дії цього Договору та на його умовах зобов`язується надавати послуги підігріву та постачання теплоносія для системи теплопостачання споживачу, яка знаходиться в офісному приміщенні споживача, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити надані послуги у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума цього Договору дорівнює сумі вартостей наданих за ним послуг, яка визначається в підписаних уповноваженими представниками сторін Актах виконаних робіт.

Виконавець надає послуги на умовах цього Договору за допомогою системи теплопостачання, яка належить споживачу та розташована в його офісному приміщенні, що знаходиться за адресою: 03124, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, корпус 21, поверх 2 (п. 1.3. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторонами узгоджено, що споживач оплачує послуги, що надаються виконавцем згідно цього Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця згідно виставленого рахунку-фактури та Акту виконаних робіт.

Виставлені виконавцем рахунки-фактури оплачуються споживачем згідно умов п. 2.2. цього Договору, після підписання сторонами Акту виконаних робіт (п. 3.2. Договору).

Так, пунктом 2.2. Договору визначено обов`язок споживача оплачувати вартість наданих послуг на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур та розрахунку вартості послуг у відповідності до Актів виконаних робіт підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2010. Якщо після закінчення строку дії Договору Сторони продовжують виконувати свої обов`язки за даним Договором, то строк дії останнього вважається продовженим безстроково.

30.12.2016 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, яка згідно з її п. 4 є невід`ємною частиною Договору, та якою викладено реквізити сторін Договору у новій редакції із урахуванням зміни назви споживача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено свої зобов`язання за Договором в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги у розмірі 131 216,58 грн, не підписано актів надання послуг, як і не надано жодних заперечень щодо таких актів та наданих позивачем послуг.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, інфляційні у розмірі 30 125,75 грн та 3% річних у розмірі 3 931,33 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений Договір є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання позивачем послуг згідно з умовами Договору та виникнення у відповідача обов`язку оплатити такі послуги у розмірі 131 216,58 грн позивачем долучено до позовної заяви наступні документи:

- рахунок на оплату № 11 від 31.01.2022 та акт надання послуг № 14 від 31.01.2022 на суму 85 436,27 грн (в т.ч. ПДВ);

- рахунок на оплату № 150 від 31.12.2021 та акт надання послуг № 178 від 31.12.2021 на суму 16 383,05 грн (в т.ч. ПДВ);

- рахунок на оплату № 31 від 26.02.2021 та акт надання послуг № 38 від 26.02.2021 на суму 17 565,74 грн (в т.ч. ПДВ);

- рахунок на оплату № 16 від 31.01.2021 та акт надання послуг № 19 від 31.01.2021 на суму 11 831,52 грн (в т.ч. ПДВ).

Судом встановлено, що згадані акти надання послуг підписані в односторонньому порядку позивачем, підпис відповідача (замовника) на них відсутній.

На підтвердження відсутності надходження від відповідача оплати за надані позивачем послуги останнім надано банківську виписку за період з 01.01.2021 по 10.11.2022.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати за послуги, позивач 16.06.2022 направив відповідачу претензію № 150601 від 15.06.2022 із вимогою протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання даної претензії сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 131 217,58 грн, а також підписати зазначені документи та повернути примірники позивачу або надати свої заперечення. До претензії додано акти наданих послуг в 2-х екземплярах (за січень 2021, за лютий 2021, за грудень 2021, за січень 2022), рахунки на оплату та акт звірки взаємних розрахунків, підписані позивачем.

Судом встановлено, що вказана претензія з додатками була направлена позивачем, зокрема, на адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 25392923 (поштове повідомлення № 0312408941751).

Таким чином, суд вважає, що позивачем направлено претензію № 150601 від 15.06.2022 з додатками відповідачу за належною адресою.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Ураховуючи виставлення позивачем рахунків на оплату наданих послуг шляхом їх направлення відповідачу 16.06.2022 та відсутність можливості встановити точну дату їх отримання, з огляду на відсутність таких доказів в матеріалах справи та відсутність відповідної інформації на офіційному веб-сайті Укрпошти, з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень «Укрпошта Стандарт», визначених Правилами надання послуг поштового зв`язку (у межах області та між обласними центрами України (у тому числі м. Київ) - день подання відправлення для пересилання + 4 дні, протягом яких пересилається відправлення «Укрпошта Стандарт»), суд встановив можливість отримання відповідачем претензії № 150601 від 15.06.2022 з додатками за юридичною адресою 21.06.2022.

Отже, враховуючи встановлений позивачем у претензії № 150601 від 15.06.2022 строк протягом п`яти банківських днів з моменту отримання даної претензії на сплату заборгованості за Договором, відповідач мав сплатити цю заборгованість в строк до 28.06.2022 включно (згідно з положеннями ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, ст. 73 Кодексу законів про працю України).

Однак, до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем послуг у розмірі 131 216,58 грн, заперечень щодо визначеної позивачем суми коштів за надані ним послуги або вмотивованої відмови від підписання актів надання послуг, як і не спростовано факту надання позивачем послуг.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив оплату послуг, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 131 216,58 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача як обґрунтована.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 30 125,75 грн та 3% річних у розмірі 3931,33 грн за період з 01.02.2021 по 10.11.2022.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Враховуючи встановлені вище судом обставини щодо можливості отримання відповідачем претензії № 150601 від 15.06.2022 з додатками 21.06.2022 та обов`язку сплатити заборгованість за Договором до 28.06.2022 включно, прострочення оплати наданих послуг розпочалось з 29.06.2022 та саме з цієї дати слід здійснювати нарахування інфляційних та 3% річних.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних за період з 29.06.2022 (визначений судом початок періоду прострочення) по 10.11.2022 (визначена позивачем кінцева дата нарахування), з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1 455,96 грн та інфляційні у розмірі 8 313,35 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч.ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (37043, Полтавська обл., Пирятинський р-н, шлях Київ-Харків, корпус 134км, ідентифікаційний код 25392923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний холдинг «Атлант-М» (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, ідентифікаційний код 31058794) заборгованість у розмірі 131 216,58 грн, 3% річних у розмірі 1455,96 грн, інфляційні у розмірі 8313,35 грн та судовий збір у розмірі 2116,30 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08.02.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко