Постанова

від 25.10.2023 по справі 910/12251/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа№ 910/12251/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023

у справі № 910/12251/22 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АА Сіті Естейт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп"

про стягнення 165 273,66 грн,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний автомобільний холдинг "Атлант-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення 165 273,66 грн, обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг № 01/10-09/1 від 01.10.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/12251/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний автомобільний холдинг "Атлант-М" заборгованість у розмірі 131 216,58 грн, 3% річних у розмірі 1455,96 грн, інфляційні у розмірі 8313,35 грн та судовий збір у розмірі 2116,30 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/12251/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити ТОВ "Грант Ойл Групп" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва № 910/12251/22 від 08.02.2023; прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/12251/22; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/12251/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Міжнародний автомобільний холдинг "Атлант-М" відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його необґрунтованим та таким, що винесено судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, при неналежному повідомленні відповідача про відкриття провадження у справі № 910/12251/22, чим фактично було позбавлено відповідача права на справедливий суд, оскільки вірно вказано позивачем та дійсною на час звернення з цією апеляційною скаргою юридичною адресою місцезнаходження скаржника є: 37043, Полтавська обл., Пирятинський район, шлях Київ-Харків, корпус 134 км, проте судом направлено повідомлення про дату та час розгляду справи за адресою: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, корпус 21, яка не є адресою місцезнаходження скаржника.

Також скаржник вказує на те, що поштове повідомлення з назвою: "13.12.2022 910/12251/22 відкриття" був направлений за адресою: 37043, Полтавська обл., Пирятинський район, шлях Київ-Харків, корпус 134 км, проте повернутий суду з відміткою на конверті: "Адресат відсутній за вказаною адресою". Так, скаржник зазначає, що внаслідок військової агресії рф проти України, стаціонарне відділення поштового зв`язку № 37043, яке обслуговує скаржника, наразі не працює, та його обслуговування здійснюється пересувним відділенням поштового зв`язку, про що наявна відповідна інформація на офіційному сайті АТ "Укрпошта", що на думку скаржника і стало причиною повернення листів у справі № 910/12251/22, зокрема і листа № 0105493349941 із відміткою на конверті: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Таким чином, скаржник вважає, що Господарським судом міста Києва було порушено принцип змагальності, передбачений ст. 13 ГПК України, а саме:

- рівності прав відповідача щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- можливості доведення Товариством обставин, які мають значення для справи і на які воно посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, який би відповідач реалізував будучи повідомленим належним чином про розгляд справи.

Скаржник зазначає про те, що умовами договору від 01.10.2009 сторонами погоджено, що обов`язок скаржника оплатити виставлені позивачем рахунки-фактури виникає виключно після підписання сторонами актів виконаних робіт, однак, матеріали справи не містять підписаних позивачем та відповідачем актів виконаних робіт або актів наданих послуг за договором від 01.10.2009, натомість судом встановлено, що акти надання послуг підписані в односторонньому порядку позивачем, підпис відповідача на них відсутній.

Тобто у відповідача був відсутній обов`язок оплачувати рахунки позивача № 16 від 31.01.2021, № 31 від 26.02.2021, № 150 від 31.12.2021 та № 11 від 31.01.2022, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 131 216,58 грн, є безпідставними та необґрунтованими і задоволенню не підлягає.

Також матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем, або вручення іншим шляхом скаржнику рахунків на оплату.

Скаржник вважає, що описи вкладення у цінний лист не є належними та допустимими доказами в справі у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували факт надсилання претензії № 150601 від 15.06.2022 відповідачу, проте були прийняті судом до уваги в оскаржуваному рішенні, натомість скаржник зазначає про те, що не отримував вказаної претензії.

На думку скаржника, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки акту наданих послуг № 178 від 31.12.2021 на суму 16 383,05 грн та акту наданих послуг № 14 від 31.01.2022 на суму 85 436,27 грн, адже при їх дослідженні можна дійти беззаперечного висновку, що сума зазначена в акті № 14 від 31.01.2022 є безпідставно завищеною, хоча нарахування за послуги в першому та другому випадку по зазначених актах здійснювалося в один і той самий сезон - зимовий та в місяці, що йшли один за одним - грудень - січень.

Скаржник вказує на те, що за даними ЄДРПОУ, одним із засновників позивача є Савицький Сергій Миколайович, який є громадянином рф, що унеможливлює будь-які господарські відносини з позивачем, а сплата тих чи інших обов`язкових платежів на користь рф може утворювати склад злочину. Тобто, з огляду на Постанову КМУ від 03.03.2022 № 187, договір від 01.10.2009 взагалі є нікчемним, тому відповідач не має правових наслідків невиконання цього договору та невиконання претензії № 150601 від 15.06.2022 - направленої позивачем після 03.03.2022.

Узагальнені доводи відповіді на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що у матеріалах справи містяться достатні докази направлення ухвали про відкриття провадження у справі на дві адреси - адресу місцезнаходження за ЄДРПОУ та фактичну адресу (місцезнаходження офісу скаржника, який є його власністю і для якого позивачем надавались послуги теплопостачання за договором зазначеним у рішенні) - 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 4, копус 21, а відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.02.2022 у справі № 908/889/21, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду. Тобто, те, що скаржник не отримав кореспонденцію, яку суд першої інстанції направив за належною адресою та яка повернулась до суду у зв`язку з її неотриманням скаржником, зумовлене суб`єктивною поведінкою скаржника щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Позивач надає скріншот з сайту де зазначено телефон, адреса, режим роботи пересувного відділення поштового зв`язку 37043 та позивачем здійснено контрольний дзвінок за вказаним на сайті номером та отримано вичерпну інформацію щодо роботи пересувного відділення 37043.

Також позивач зазначає про те, що коли справа про стягнення заборгованості за договором, зазначеним у рішенні, розглядалась в поряду наказного провадження (справа № 910/5835/22) скаржник знайшов можливість ознайомитись зі справою, отримати наказ із оскаржити судовий наказ, тобто, на думку позивача, справжньою причиною є свідоме небажання скаржника отримувати кореспонденцію від суду, від позивача, для зловживання своїми процесуальними правами та обов`язками, з метою уникнути виконання грошового зобов`язання або його затягнути і саме скаржником, а не судом першої інстанції, застосовується надмірний формалізм щодо підстав для звернення до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Позивач підтверджує, що спірні акти наданих послуг підписані тільки позивачем, тому що скаржник ухилявся від їх підписання без обґрунтувань та заперечень. Працівники позивача, неодноразово приносили до офісу скаржника спірні акти наданих послуг і спірні рахунки, однак, врахувавши ухиляння скаржника від підписання спірних актів наданих послуг наданих працівниками позивача та оплати послуг наданих працівниками позивача та оплати послуг, останнім на адресу місцезнаходження за ЄДРПОУ скаржника та на адресу офісу скаржника, надіслано претензії від 15.06.2022 зі спірними актами та спірними рахунками для підписання, однак, претензії повернулись з відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання". Також позивач зазначає про те, що негативні наслідки від неодержання стороною звернення до неї, якщо таке звернення здійснено добросовісно і розумно, покладаються на отримувача.

Що стосується відсутності в описах вкладення до претензій поіменного переліку документів, позивач зазначив, що такий перелік та їх кількість зазначено в самій претензії в якості додатків, а кількість предметів в описі відповідають кількості предметів зазначених у претензії, враховуючи саму претензію, на примірнику опису, працівник поштового зв`язку зазначив номер поштового відправлення із 13 символів, за якими можна відстежувати стан вручення кореспонденції.

Посилання скаржника на те, що у нього відсутній обов`язок оплачувати спірні рахунки у зв`язку з неотриманням від позивача спірних актів наданих послуг є безпідставним і таких, що не може братись апеляційним судом до уваги оскільки:

- скаржник має у своєму розпорядженні оформлені позивачем і спірні акти наданих послуг, і спірні рахунки, які неодноразово, приносили в його офіс працівники позивача;

- скаржник не оспорював акти наданих послуг, спірні рахунки і зазначену в них інформацію в позасудовому порядку з позивачем;

- скаржник знав про відкриття наказного провадження у справі про стягнення заборгованості за договором, зазначеним в рішенні (справа № 910/5835/22) ознайомився з матеріалами справи (претензіями від 15.06.2022, спірними актами наданих послуг і спірними рахунками, тощо), тобто, знав про наявність спору але не заявляв позивачу про свою незгоду щодо заборгованості;

- оскаржуючи судовий наказ у справі про стягнення заборгованості за договором, яка розглядалась в порядку наказного провадження (справа № 910/5835/22) скаржник не оскаржував факт ненадання йому спірних актів наданих послуг та рахунки, а оскаржував відсутність в них обґрунтування вартості послуг та надання таких послуг у вказаних позивачем обсягах, чим фактично, підтвердив надання послуг за спірними актами наданих послуг та спірними рахунками;

- скаржником не долучено до апеляційної скарги належних доказів щодо невиконання позивачем послуг за договором та доказів того, що надані послуги не були прийняті скаржником, або прийняті з зауваженнями.

Судом належним чином досліджено, зокрема, акти приймання-передачі газу від газопостачальної організації, в яких прослідковується зміна ціни на газ в сторону збільшення.

Позивач зазначає, що до позивача, як юридичної особи, створеної за законодавством України, серед засновників якої є громадяни рф, не застосовується мораторій, передбачений ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки частка засновника - громадянина рф в статутному капіталі позивача становить 0,01%.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

Відповідач у відповіді на відзив, поданій до суду, вказав на те, що позивач не наводить жодних конкретних заперечень на спростування аргументів апеляційної скарги та не подає жодних належних і допустимих доказів на підтвердження таких заперечень, які базуються виключно на його припущеннях та є надуманими.

На переконання відповідача, в умовах дії правового режиму воєнного стану, з урахуванням п. 6 Рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022, заперечення позивача про те, що само лише направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним - є хибним та таким, що не відповідає сьогоденним реаліям.

Також відповідач критично ставиться до тверджень позивача, що такі акти та рахунки приносились працівниками позивача для підпису скаржником за адресою: м. Київ, бул. В.Гавела, 4, корпус 21, до офісу, який здається в оренду.

На думку відповідача, позивачем безпідставно та необґрунтовано збільшено вартість послуг, при цьому не надавши жодних доказів реальності надання таких послуг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/12251/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва області матеріали справи № 910/12251/22.

19.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12251/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/12251/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/12251/22. Призначено справу № 910/12251/22 на Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

27.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АА Сіті Естейт" до суду надійшла заява про зміну назви позивача, яка обґрунтована тим, що у зв`язку із проведенням 07.08.2023 державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, просить змінити назву позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний автомобільний холдинг "Атлант-М" (код ЄДРПОУ 31058794) на Товариство з обмеженою відповідальністю "АА Сіті Естейт" (код ЄДРПОУ 31058794) у справі № 910/12251/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 задоволено заяву про зміну назви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний автомобільний холдинг "Атлант-М" (код ЄДРПОУ 31058794) на Товариство з обмеженою відповідальністю "АА Сіті Естейт" (код ЄДРПОУ 31058794). Змінено найменування позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний автомобільний холдинг "Атлант-М" (код ЄДРПОУ 31058794) на Товариство з обмеженою відповідальністю "АА Сіті Естейт" (код ЄДРПОУ 31058794).

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, перебування суддів у відпустках, тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/12251/22 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А" (яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп") (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний автомобільний холдинг "Атлант-М" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 01/10-09/1 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого виконавець протягом строку дії цього Договору та на його умовах зобов`язується надавати послуги підігріву та постачання теплоносія для системи теплопостачання споживачу, яка знаходиться в офісному приміщенні споживача, а споживач зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити надані послуги у строки і на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума цього Договору дорівнює сумі вартостей наданих за ним послуг, яка визначається в підписаних уповноваженими представниками сторін Актах виконаних робіт.

Виконавець надає послуги на умовах цього Договору за допомогою системи теплопостачання, яка належить споживачу та розташована в його офісному приміщенні, що знаходиться за адресою: 03124, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, корпус 21, поверх 2 (п. 1.3. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторонами узгоджено, що споживач оплачує послуги, що надаються виконавцем згідно цього Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця згідно виставленого рахунку-фактури та Акту виконаних робіт.

Виставлені виконавцем рахунки-фактури оплачуються споживачем згідно умов п. 2.2. цього Договору, після підписання сторонами Акту виконаних робіт (п. 3.2. Договору).

Так, пунктом 2.2. Договору визначено обов`язок споживача оплачувати вартість наданих послуг на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур та розрахунку вартості послуг у відповідності до Актів виконаних робіт підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2010. Якщо після закінчення строку дії Договору Сторони продовжують виконувати свої обов`язки за даним Договором, то строк дії останнього вважається продовженим безстроково.

30.12.2016 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, яка згідно з її п. 4 є невід`ємною частиною Договору, та якою викладено реквізити сторін Договору у новій редакції із урахуванням зміни назви споживача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено свої зобов`язання за Договором в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги у розмірі 131 216,58 грн, не підписано актів надання послуг, як і не надано жодних заперечень щодо таких актів та наданих позивачем послуг.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, інфляційні у розмірі 30 125,75 грн та 3% річних у розмірі 3 931,33 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору, судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений Договір є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання позивачем послуг згідно з умовами Договору та виникнення у відповідача обов`язку оплатити такі послуги у розмірі 131 216,58 грн позивачем долучено до позовної заяви наступні документи:

- рахунок на оплату № 11 від 31.01.2022 та акт надання послуг № 14 від 31.01.2022 на суму 85 436,27 грн (в т.ч. ПДВ);

- рахунок на оплату № 150 від 31.12.2021 та акт надання послуг № 178 від 31.12.2021 на суму 16 383,05 грн (в т.ч. ПДВ);

- рахунок на оплату № 31 від 26.02.2021 та акт надання послуг № 38 від 26.02.2021 на суму 17 565,74 грн (в т.ч. ПДВ);

- рахунок на оплату № 16 від 31.01.2021 та акт надання послуг № 19 від 31.01.2021 на суму 11 831,52 грн (в т.ч. ПДВ).

Однак, акти надання послуг підписані в односторонньому порядку позивачем, натомість підпис відповідача (замовника) на них відсутній.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати за послуги, позивач 16.06.2022 направив відповідачу претензію № 150601 від 15.06.2022 із вимогою протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання даної претензії сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 131 217,58 грн, а також підписати зазначені документи та повернути примірники позивачу або надати свої заперечення. До претензії додано акти наданих послуг в 2-х екземплярах (за січень 2021, за лютий 2021, за грудень 2021, за січень 2022), рахунки на оплату та акт звірки взаємних розрахунків, підписані позивачем.

Як вбачається із описів вкладення, вказана претензія з додатками була направлена позивачем, зокрема, на адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 25392923 (поштове повідомлення № 0312408941751) та на адресу орендованого відповідачем офісного приміщення: 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 4, корпус 21 (№ 0312408941743 згідно із описом вкладення).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем направлено претензію № 150601 від 15.06.2022 з додатками відповідачу за належною адресою.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Ураховуючи виставлення позивачем рахунків на оплату наданих послуг шляхом їх направлення відповідачу 16.06.2022 та відсутність можливості встановити точну дату їх отримання, з огляду на відсутність таких доказів в матеріалах справи та відсутність відповідної інформації на офіційному веб-сайті Укрпошти, з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень "Укрпошта Стандарт", визначених Правилами надання послуг поштового зв`язку (у межах області та між обласними центрами України (у тому числі м. Київ) - день подання відправлення для пересилання + 4 дні, протягом яких пересилається відправлення "Укрпошта Стандарт"), суд встановив можливість отримання відповідачем претензії № 150601 від 15.06.2022 з додатками за юридичною адресою 21.06.2022.

Відповідачем в свою чергу, не надано доказів неможливості отримання поштової кореспонденції за юридичною адресою, зокрема, не надано доказів неможливості скористатись послугами Пересувного відділення поштового зв`язку № 7 Полтавської області Акціонерного товариства "Укрпошта" у червні 2022р.

Натомість, одержання поштової кореспонденції не залежить від волевиявлення відправника.

Отже, враховуючи встановлений позивачем у претензії № 150601 від 15.06.2022 строк протягом п`яти банківських днів з моменту отримання даної претензії на сплату заборгованості за Договором, відповідач мав сплатити цю заборгованість в строк до 28.06.2022 включно (згідно з положеннями ч. 6 ст. 6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, ст. 73 Кодексу законів про працю України).

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України, які свідчать про оплату відповідачем послуг у розмірі 131 216,58 грн, заперечень щодо визначеної позивачем суми коштів за надані ним послуги або вмотивованої відмови від підписання актів надання послуг, як і не спростовано факту надання позивачем послуг.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 30 125,75 грн та 3% річних у розмірі 3931,33 грн за період з 01.02.2021 по 10.11.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 29.06.2022 (дата, визначена судом) по 10.11.2022 (кінцева дата нарахування, визначена позивачем), погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 1 455,96 грн та 8 313,35 грн, відповідно, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що відповідачем порушено свої зобов`язання за договором та не здійснено оплату послуг та з огляду на обставини конкретної справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 131 216,58 грн заборгованості, 3% річних у розмірі 1 455,96 грн, інфляційних втрат у розмірі 8 313,35 грн, як таких, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/12251/22, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17.

Твердження скаржника про те, що конверт та зворотне повідомлення, що міститься на а.с. 52-53 справи № 910/12251/22 та який повернувся за закінченням терміну зберігання, у зв`язку із його направленням Господарським судом міста Києва не за адресою місцезнаходження відповідача, не є доказом належного повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи № 910/12251/22 та про відкриття провадження у справі, оцінюється колегією суддів критично, оскільки на а.с. 55-56 наявне поштове повернення, з відміткою: "Адресат відсутній за вказаною адресою", яке надіслано на юридичну, дійсну адресу відповідача, яка, зокрема, зазначена самим відповідачем і у апеляційній скарзі.

Як вже зазначалось, Відповідачем в свою чергу, не надано доказів неможливості отримання поштової кореспонденції за юридичною адресою, зокрема, не надано доказів неможливості скористатись послугами Пересувного відділення поштового зв`язку № 7 Полтавської області Акціонерного товариства "Укрпошта".

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує те, що оскаржуючи судовий наказ у справі про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 01/10-09/1, яка розглядалась в порядку наказного провадження (справа № 9105835/22) скаржник не оскаржував факт надання йому спірних актів наданих послуг та рахунків, а оскаржував відсутність в них обґрунтування вартості послуг та надання таких послуг у вказаних позивачем обсягах.

З наданих позивачем до позовної заяви розрахунки вартості послуг з опалення за кожним актом, акти приймання-передачі газу від газопостачальної організації вбачається зміна ціни на газ в сторону збільшення, тому твердження скаржника про безпідставне завищення суми зазначеної у акті № 14 є безпідставним.

Щодо наявності в складі засновника позивача громадянина рф, як підставу для невиконання скаржником договору, слід зазначити, що відповідачем не надано доказів того, що кінцевим бенефіціарним власником позивача з часткою 10 і більше відсотків є рф.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі № 910/12251/22, відсутні.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/12251/22.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/12251/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/12251/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/12251/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/12251/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/12251/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич