Рішення

від 08.02.2023 по справі 910/14988/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2023Справа № 910/14988/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРОВА ІВАНА, будинок 32 ЛІТ.А) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА» (01001, місто Київ, вул.Еспланадна, будинок 20) стягнення страхового відшкодування у розмірі 14 738 грн. 18 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 14 738 грн. 18 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство " Страхова компанія «Українська страхова група" на підставі Генерального договору добровільного страхування транспортних засобів №28-2805-0192/00005 від 13.09.2019 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу "DAF", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у ПрАТ «ВУСО» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №161676943, яка в свою чергу виплатила часткове страхове відшкодування. Так, власником транспортного засобу "DAF", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є Відповідач з яким особа, винна у вчиненні ДТП, перебувала у трудових відносинах. Таким чином, у зв`язку з тим, що вина у вчиненні ДТП особою, яка перебувала у трудових відносинах з Відповідачем, встановлена в судовому порядку, останній зобов`язаний відшкодувати завдану своїм працівником шкоду розмірі 14 738 грн. 18 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2023 року відкрито провадження у справі № 910/14988/22, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

12.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від МТСБУ надійшла заява.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.01.2023 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 10.01.2023 року уповноваженій особі Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресату, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА» є 01001, місто Київ, вул.Еспланадна, будинок 20.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/14988/22 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

13.09.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» (Страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування транспортних засобів №28-2805-0192/00005, предметом якого є страхування транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску. (а.с. 4-15)

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2020 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом-цистерною MAGYAR SR34 FS, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , водій «Автотранс» м.Миколаїв.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль марки «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 28.04.2020 року у справі №522/5477/20 ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом-цистерною MAGYAR SR34 FS, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. (а.с. 16-17)

Товариством з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» виставлено рахунок №8385 від 16.03.2020 року на ремонт транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 36 817 грн. 92 коп. (а.с.24)

Відповідно до Страхового акту №ПСКА-10534 від 03.04.2020 року (а.с. 25) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 36 817 грн. 92 коп., що підтверджується платіжним дорученням №9518 від 03.04.2020 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування №28-2805-0192/00005 від 13.09.2019, страх.акт №ПСКА-10534 від 03.04.2020». (а.с. 27)

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/161676943 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Приватного акціонерного товариства «ВУСО», розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн., розмір ліміту по майну складає 130 000 грн., страхувальник - ТОВ «Ойлавтотранс». (а.с.48-49)

Приватне акціонерне товариство «ВУСО» виплатило Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група» страхове відшкодування у розмірі 22 079 грн. 74 коп., що підтверджується платіжним дорученням №11045 від 22.04.2020 року. (а.с.29)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач зобов`язаний відшкодувати 14 738 грн. 18 коп., оскільки пошкодження транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 сталося з вини водія ОСОБА_2 , який працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ойлавтотранс», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов`язань за Генеральним договір добровільного страхування транспортних засобів №28-2805-0192/00005 від 13.09.2019 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь Страхувальника 36 817 грн. 92 коп.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом-цистерною MAGYAR SR34 FS, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , встановлена у судовому порядку Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 28.04.2020 року у справі №522/5477/20, якою ОСОБА_2 , водія транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом-цистерною MAGYAR SR34 FS, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. (а.с. 16-17)

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Товариством з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» виставлено рахунок №8385 від 16.03.2020 року на ремонт транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 36 817 грн. 92 коп. (а.с.24)

Відповідно до Страхового акту №ПСКА-10534 від 03.04.2020 року (а.с. 25) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 36 817 грн. 92 коп., що підтверджується платіжним дорученням №9518 від 03.04.2020 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування №28-2805-0192/00005 від 13.09.2019, страх.акт №ПСКА-10534 від 03.04.2020». (а.с. 27)

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА» страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 14 738 грн. 18 коп.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Тобто, аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц).

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається з матеріалів справи, винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом-цистерною MAGYAR SR34 FS, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 на час вчинення ДТП був водієм «Автотранс» м. Миколаїв, про що зазначено у постанові Приморського районного суду міста Одеси від 28.04.2020 року у справі №522/5477/20.

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/161676943 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Приватного акціонерного товариства «ВУСО», розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн., розмір ліміту по майну складає 130 000 грн., страхувальник - ТОВ «Ойлавтотранс». (а.с.48-49)

Приватне акціонерне товариство «ВУСО» виплатило Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група» страхове відшкодування у розмірі 22 079 грн. 74 коп., що підтверджується платіжним дорученням №11045 від 22.04.2020 року. (а.с.29)

Як зазначає Позивач, вказана сума страхового відшкодування була виплачена Приватним акціонерним товариством «ВУСО» із вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу. З цього приводу Суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, виходячи із приписів ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 р. по справі №924/675/17 зазначив, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Абзацом 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2013, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (13.03.2020 року) строк експлуатації означеного автомобіля перевищував 4 роки.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів Судом встановлено наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

В той же час, Суд зазначає, що сума страхового відшкодування повинна розраховуватись виходячи із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Позивачем належна оцінка шкоди фахівцем не проводилась, звіт не складався.

Як вбачається з матеріалів справи, жодною із Сторін не було надано суду, а матеріали справи не містять належним чином оформленого звіту визначення вартості пошкодженого транспортного засобу, складеного відповідно до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Крім того, Позивачем не було заявлено жодних клопотань про призначення у справі судової експертизи для визначення розміру страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку Суд не може виходити із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (Товариством з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех»)

Отже, рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» №8385 від 16.03.2020 року, платіжне доручення №9518 від 03.04.2020 року не можуть бути визнані Судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Що стосується заявлених вимог до Відповідача, Суд зазначає.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойлавтотранс» (за Ідентифікаційним кодом юридичної особи 41609990) змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА».

В той же час, Суд зазначає, що матеріали справи не містять достатньо доказів на підтвердження того, що в момент ДТП, яке сталось 13.03.2020 року, водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах саме із Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА», оскільки у постанові Приморського районного суду міста Одеси від 28.04.2020 року у справі №522/5477/20 зазначено, що водій працює у «Автотранс» м. Миколаїв.

В той же час, Суд зазначає, що за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/161676943, за яким цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Приватного акціонерного товариства «ВУСО», ліміт відшкодування по майну становить 130 000 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц.

Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Суд зазначає, що статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність страхувальника (Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА») у розмірі, який перевищує суму виплаченого страховиком (Приватним акціонерним товариством «ВУСО») потерпілому страхового відшкодування (ліміт відповідальності страховика) та становить різницю між фактично завданою шкодою і страховою виплатою.

З урахуванням приписів статті 1194 Цивільного кодексу України Позивач має право на відшкодування виплаченого Товариству з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» страхового відшкодування за рахунок страховика - Приватного акціонерного товариства «ВУСО») в межах ліміту відповідальності страховика із можливістю подальшого стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА» різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 по справі №910/1978/17).

Суд зазначає, що ліміт відповідальності страховика - Приватного акціонерного товариства «ВУСО» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/161676943, за яким цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 130 000 грн., а сума виплаченого страхового відшкодування Позивачем становить 36 817 грн. 92 коп., тобто не перевищує ліміт відповідальності страховика.

За таких підстав, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, здійснюється за рахунок страховика за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/161676943, тобто Приватного акціонерного товариства «ВУСО». При цьому, Суд зазначає, що вартість пошкодженого транспортного засобу й розмір страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який має бути виплачений страховиком за Полісом із вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу буде визначений на підставі належним чином оформленого звіту визначення вартості пошкодженого транспортного засобу, складеного відповідно до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 14 738 грн. 18 коп. є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСОНАЛИКА» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 14 738 грн. 18 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08 лютого 2023 року

Суддя О.В. Чинчин