Ухвала

від 31.01.2023 по справі 914/1335/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.01.2023 Справа № 914/1335/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, м. Львів,

до відповідача - 1: Львівська міська рада, м. Львів,

до відповідача - 2: Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап», с. Зелів, Яворівський р-н, Львівська обл.,

про: визнання недійсним рішення сільської ради № 4824 від 12.11.2020; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку

за участю представників сторін:

прокурор: Леонтьєва Н.Т.;

від відповідача - 1: Барда Ю.М.;

від відповідача - 2: Медвідь Ю.О., Попов Д.І.;

встановив:

Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» про визнання недійсним рішення сільської ради № 4824 від 12.11.2020; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Ухвалою від 27.06.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 02.08.2022.

20.07.2022 Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву (Вх. № 15487/22).

Ухвалою від 02.08.2022 суд відклав розгляд справи на 15.08.2022.

12.08.2022 Відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву (Вх. № 17007/22).

У зв`язку з перебуванням судді Запотічняк О.Д. на лікарняному, підготовче засідання 15.08.2022 не відбулось. Ухвалою від 22.08.2022 суд призначив розгляд справи на 20.09.2022.

06.09.2022 на адресу суду надійшли пояснення прокурора (Вх. № 18413/22).

Ухвалою від 20.09.2022 суд задоволив заяву прокурора про зміну предмету позову та відклав розгляд справи на 11.10.2022.

Судове засідання призначене на 11.10.2022 о 10:30 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області повітряної тривоги, всі працівники та відвідувачі суду 11 жовтня 2022 з 08 год.53хв. до 12 год.50хв. перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі суду.

Ухвалою від 12.10.2022 суд відклав розгляд справи на 24.10.2022.

24.10.2022 представником Відповідача 2 подано пояснення (Вх. № 21882/22) в якому просив залишити без розгляду позов прокурора.

В судових засіданнях 24.10.2022, 01.11.2022 судом оголошено перерву до 01.11.2022 та 10.11.2022 відповідно.

01.11.2022 на адресу суду прокурором подано додаткові пояснення (Вх. № 22681/22).

03.11.2022 представником Відповідача 2 подано заяву про долучення документів до матеріалів справи (Вх. № 22932/22).

В судових засіданнях 10.11.2022, 29.11.2022 судом оголошено перерву до 10.11.2022 та 13.12.2022 відповідно.

Судове засідання призначене на 13.12.2022 о 14:30 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області повітряної тривоги, всі працівники та відвідувачі суду перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі суду.

Ухвалою від 13.12.2022 суд відклав розгляд справи на 17.01.2023.

27.12.2022 прокурором подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (Вх. № 26939/22).

Ухвалою від 17.01.2023 судом відкладено розгляд справи на 31.01.2023.

31.01.2023 представником відповідач 2 подано заяву на обґрунтування клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (Вх. № 2261/23).

В судове засідання 31.01.2023 з`явились представники Відповідача -2, зазначили про невирішене клопотання про залишення позову без розгляду, надали пояснення та просили таке задоволити, прокурор надала заперечення щодо залишення позовної заяви без розгляду , просила у задоволенні такої відмовити, додатково зазначила, що є невирішене клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (Вх. №26939/22 від 27.12.2022), представник відповідача 1 підтримав доводи прокурора.

Щодо клопотання про долучення доказів, суд зазначає наступне.

27.12.2022р. прокурором в підсистемі «Електронний суд» сформовано клопотання про долучення доказів (вх.№26939/22), у якому просить суд поновити пропущений строк для подання доказів і прийняти до розгляду та приєднати до матеріалів справи копії звернення Відповідача 2 з додатками і лист Спеціалізованої екологічної прокуратури.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що листом Спеціалізованої екологічної прокуратури від 06.12.2022, окружною прокуратурою отримано копію звернення ОК ГБК «Пікап» до Рясне-Руської сільської ради з додатками. Так, згідно вказаних документів встановлено, що 11.11.2020 до Рясне-Руської сільської ради надійшло звернення ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» про надання у власність кооперативу земельних ділянок: площею 0,0982га, площею 0,0982га, площею 0,0982га, площею 0,0982га, площею 0,1239га, площею 0,1000га, площею 0,10га, площею 0,10га, площею 0,10га, площею 0,10га, площею 0,10га площею 3,2914га. До звернення кооперативу долучено виписку з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, графічні матеріали.

Вказане, на думку Прокурора, підтверджує, що звернення кооперативу та додані до нього документи не містять обґрунтування (розрахунку) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідної земельної ділянки відповідної площі.

З урахуванням того, що місцезнаходження вказаних доказів раніше Прокурору, який подавав позовну заяву, у зв`язку з їх не передачею разом з рішеннями ради у архівний відділ Яворівської районної державної адміністрації встановити не вдалось, такі докази неможливо було подати раніше. Так, прокурором встановлено, що вказані документи були вилучені в ході тимчасового доступу до речей та документів, здійсненим в ході досудового розслідування кримінального провадження №42021142040000015, досудове розслідування у якому здійснюється ГУ НП у Львівській області.

Представники Відповідача 2 проти клопотання заперечили.

Відповідно до ч.1 ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ч.2 вказаної статті позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.80 ГПК України).

Відповідно до ч.9 ст.80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.ч.1,2 ст.119 ГПК України).

Згідно ч.3 ст.119 ГПК України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи подане прокурором клопотання та наведені у ньому доводи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова (вх. №26939/22 від 27.12.2022р.) про поновлення пропущеного строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи доказів, оскільки прокурором не підтверджено належними та допустимими доказами, що такі документи він не міг подати при подачі позовної заяви до суду, не зазначено, що прокурором здійснено всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

Щодо залишення позову без розгляду суд зазначає наступне.

Предметом спору є визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4824 від 12.1 1.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельної ділянки» та скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:12:005:0166, площею 0, 1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204825646101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39301552.»

Підставами позовних вимог прокурор зазначає прийняття Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області, правонаступником якої є Львівська міська рада, рішення від 12.11.2020р. №4824 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельної ділянки» всупереч вимог законодавства, в тому числі ст.41 Земельного кодексу України.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України зазначив про наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки позивач та відповідач в даній справі збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем, то з огляду на предмет спору Львівська міська рада може бути виключно відповідачем по справі, відтак відсутній орган уповноважений державою здійснювати самостійно захист законних інтересів держави.

Прокурор вказав, що законодавством, органи Держгеокадастру не наділені правом на звернення до суду з позовами про скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядженнями ними, а лише мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обґрунтував прийняття органами місцевого самоврядування незаконних, рішень щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, що регламентовано ст. 14 Конституції України, ст. 1 ЗК України, ст. 2 Закону України "Про охорону земель".

Таким чином, позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави, як він стверджує за відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішуючи питання, щодо повноважень прокурора, коли відсутній орган уповноважений державою здійснювати самостійно захист законних інтересів держави, судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із частинами другою та третьою статті 4 ГПК України державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду в справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і набуває статусу позивача.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, чинній на час звернення до суду).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. (абзаци 1 - 3 частини 4 статті 23 цього ж Закону).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення Рясна-Руської сільради відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади в особі Рясна Руської сільської ради (за правонаступництвом Львівської міської ради).

В даному випадку прокурор звертаючись з позовом зазначив, що відповідно до положень Земельного кодексу України саме до повноважень відповідача 1 належить розпорядження спірними земельними ділянками комунальної власності, однак відповідний орган визначений співвідповідачем, оскільки до нього пред`явлено вимогу про визнання незаконними рішення про передачу земельних ділянок та визнання недійсними договору оренди, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду як самостійний позивач.

Суд не погоджується з таким обґрунтуванням та вважає, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який повинен був бути визначений як позивач на момент звернення з позовом, є територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, (далі - Положення), тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату зверненні прокурора до суду з цим позовом, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з підпунктом 33 пункту 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: - додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконанням вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про земельні ділянки та їх використанням;

- розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням в дію об`єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

- здійсненням комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур`янами, чагарниками та дрібноліссям;

- додержанням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язкового здійснення заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

- виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов`язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою;

- додержанням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків;

- додержанням установленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

- додержанням строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: 1) функції розпорядника земельних ділянок оздоровчого призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (частина друга статті 188 ЗК України).

За преамбулою до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

За змістом статті 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів, визначені статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Так, за частиною першою цієї статті визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частина друга статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

За змістом статті 6 цього ж Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать:

- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок тощо;

- внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України; припинення будівництва та експлуатації об`єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

- одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

- участь у розробці нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

- вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

- вирішення інших питань відповідно до закону.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 в справі № 910/5201/19 та постанові Верховного Суду від 01.06.2021 в справі № 925/929/19.

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, відсутній, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

Судом встановлено, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах повинен бути визначений як позивач територіальний орган Держгеокадастру.

Прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області без зазначення органу не надавши можливості уповноваженим органам держави самостійно відреагувати на стверджуване прокурором порушення, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову, чи вчинення інших дій для вирішення ситуації або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність порушення чи небажання вживати заходів самостійно.

З огляду на зазначене, суд вважає, що прокуратурою не були виконані вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" .

Отже, на підставі вищевикладеного судом встановлено недотримання прокуратурою порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", як і не підтверджено підстав представництва.

У той же час, суд звертає увагу на те, що відповідні уповноважені органи держави, виконуючи свої функції, не позбавлені можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Велика Палата Верховного Суду, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів, у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України, згідно з яким суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин суд залишає позов прокурора без розгляду відповідно до п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 80, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотанні клопотання Вх. № 26939/22 від 27.12.2022.

2. Позовну заяву Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області до Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» про визнання недійсним рішення сільської ради № 4823 від 12.11.2020; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; припинення речового права права приватної власності на земельну ділянку - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.02.2023.

Суддя Запотічняк О.Д.