Рішення

від 01.02.2023 по справі 914/2404/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2023 Справа № 914/2404/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного підприємства Золтранс, с. Єлиховичі Золочівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Екстра Фуд Україна, м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 764 059,61 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чорнейко О.І. адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1168353 від 02.11.2022 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1672 від 12.05.2010 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства Золтранс до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Екстра Фуд Україна про стягнення заборгованості в розмірі 623 668,08 грн., з них: 586 000,00 грн. основна заборгованість, 29 534,40 грн. пеня, 1 687,68 грн. 3% річних, 6 446,00 грн. втрати від інфляції та судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2022 р., справу № 914/2404/22 розподілено судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.10.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 02.11.2022 р.

Протокольною ухвалою суду 02.11.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2404/22 на тридцять днів за клопотанням представника відповідача.

В судовому засіданні 02.11.2022 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 07.12.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 р. підготовче засідання призначено на 11.01.2023 року.

02.01.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву (вх. № 100/23) про закриття провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 994,55 грн. основної заборгованості, у зв`язку з оплатою відповідачем основної заборгованості в розмірі 9 994,55 грн. До вказаної заяви, позивачем долучено платіжне доручення № 555 від 03.11.2022 р. на суму 4 994,55 грн. та платіжне доручення № 518 від 25.10.2022 р. на суму 5 000,00 грн.

Крім того, 02.01.2023 р. від представника позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 15/23, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 576 005,45 грн. основної заборгованості, 115 671,21 грн. пені, 6 609,78 грн. 3% річних, 65 773,17 грн. втрати від інфляції та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2023 р. постановлено закрити провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 994,55 грн. основної заборгованості, згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 15/23 від 02.01.2023 р. прийнято до розгляду та вирішено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2404/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.02.2023 р.

01.02.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 15/23 від 02.01.2023 р., прийнятої судом ухвалою суду від 11.01.2023 р. про закриття провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 994,55 грн. основної заборгованості, згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, постановленої у даній справі та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

01.02.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 05.10.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 79024, м. Львів, вул. Новознесенська, 12, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи, а також за адресою: 79024, м. Львів, вул. Новознесенська, 2 і на електронну адресу, що були вказані представником відповідача Мінюком А.Є., яку він вказав у заяві до суду за вх. № 22792/22 від 02.11.2022 р. (міститься в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 02.11.2023 р. та за його клопотанням протокольною ухвалою суду 02.11.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2404/22 на тридцять днів.

Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/2404/22 в Господарському суді Львівської області.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2404/22.

В судовому засіданні 01.02.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що 24 травня 2022 року між ПП „ЗОЛТРАНС (постачальник за договором) та ТзОВ „ЕКСТРА ФУД УКРАЇНА (покупець за договором) було укладено Договір купівлі - продажу № 24/05/2022 (надалі - Договір). Позивач зазначає, що на виконання умов вказаного Договору та на підставі видаткової накладної № 24 від 30 травня 2022 року, Позивачем передано Відповідачу цукор білий кристалічний з цукрових буряків, у мішках, на загальну суму 606 000,00 грн. Відповідач здійснив часткову оплату по вище вказаній видатковій накладній на суму 20 000,00 грн. Копії платіжних доручень № 321 від 06 червня 2022 року та № 325 від 07 червня 2022 року долучено позивачем до матеріалів справи. Так, на виконання пункту 3.3. Договору сторони провели звірку розрахунків і визначили, що станом на 31 липня 2022 року заборгованість на користь Позивача становить 586 000,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період 24.05.2022-31.07.2022, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

02.01.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву (вх. № 100/23) про закриття провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 994,55 грн. основної заборгованості у зв`язку з оплатою відповідачем основної заборгованості в розмірі 9 994,55 грн. До вказаної заяви позивачем долучено платіжне доручення № 555 від 03.11.2022 р. на суму 4 994,55 грн. та платіжне доручення № 518 від 25.10.2022 р. на суму 5 000,00 грн. Крім того, 02.01.2023 р. від представника позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 15/23, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 576 005,45 грн. основної заборгованості, 115 671,21 грн. пеня, 6 609,78 грн. 3% річних, 65 773,17 грн. втрати від інфляції, згідно приведених розрахунків, та судові витрати покласти на відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.01.2023 р., постановлено закрити провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 994,55 грн. основної заборгованості, згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Даною ухвалою суду, заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 15/23 від 02.01.2023 р. прийнято до розгляду та вирішено подальший розгляд справи № 914/2404/22 здійснювати з її врахуванням. Відтак, позивач з врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 15/23 від 02.01.2023 р., просить суд стягнути з відповідача 576 005,45 грн. основної заборгованості, 115 671,21 грн. пені, 6 609,78 грн. 3% річних, 65 773,17 грн. втрати від інфляції згідно приведеного розрахунку та судові витрати покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

01.02.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 05.10.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 79024, м. Львів, вул. Новознесенська, 12, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи, а також за адресою: 79024, м. Львів, вул. Новознесенська, 2 і на електронну адресу, що були вказані представником відповідача Мінюком А.Є., яку він вказав у заяві до суду за вх. № 22792/22 від 02.11.2022 р. (міститься в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 02.11.2023 р. та за його клопотанням протокольною ухвалою суду 02.11.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2404/22 на тридцять днів.

Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/2404/22 в Господарському суді Львівської області.

Однак, відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

24 травня 2022 року між Приватним підприємством Золтранс (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екстра Фуд Україна (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено Договір купівлі - продажу № 24/05/2022.

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 24/05/2022 від 24.05.2022 р., постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві цукор білий кристалічний у мішках (далі за текстом - Товар), а покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього певну грошову суму на умовах цього Договору. Конкретний асортимент Товару, його ціна по найменуванням та кількість, зазначається у накладній (пункт 1.3 Договору).

У пункті 1.5. Договору № 24/05/2022 від 24.05.2022 р., сторони визначили загальну суму даного Договору, що не перевищує 2 000 000,00 грн. Остаточна ціна договору може змінюватися та становить сумарну вартість поставленого Товару згідно накладних, підписаними належними належними представниками обох сторін та скріпленими печатками сторін, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 24/05/2022 від 24.05.2022 р., Товар за цим Договором постачається нерівними партіями на умовах самовивозу. Моментом поставки Товару - є дата прийняття Товару представником Покупця. Право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить з моменту його оплати (пункт 2.4. Договору).

У пункті 3.1 Договору № 24/05/2022 від 24.05.2022 р., сторони передбачили, що розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника, що вказані в даному Договорі. Валюта розрахунків - гривня. Оплата за Товар здійснюється згідно рахунків та видаткових накладних.

На виконання умов Договору купівлі - продажу № 24/05/2022 від 24.05.2022 р. та на підставі видаткової накладної № 24 від 30 травня 2022 року, Позивачем передано Відповідачу цукор білий кристалічний з цукрових буряків, у мішках, на загальну суму 606 000, 00 грн. Вказана видаткова накладна № 24 від 30 травня 2022 року підписана повноважними представниками сторін та долучена позивачем до матеріалів справи.

Отже, позивачем повністю виконано умови укладеного між сторонами Договору купівлі продажу, зазначеного вище.

Позивачем долучено до матеріалів справи лист Приватного підприємства Золтранс за вих. № 4 від 01.08.2022 р., який адресований директору Товариства з обмеженою відповідальністю Екстра Фуд Україна Мінюку Андрію Євгеновичу. У вказаному листі зазначено, що станом на 01 серпня 2022 року у ТзОВ Екстра Фуд Україна існує заборгованість перед ПП Золтранс в розмірі 586 000,00 грн. На підставі наведеного, позивач просить відповідача погасити заборгованість в розмірі 586 000,00 грн. до 12 серпня 2022 року за банківськими реквізитами, які зазначені у вказаному листі. Вказаний лист отримано директором Мінюк А. Є. 02.08.2022 р.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 29 994,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучено до матеріалів справи, а саме: платіжне доручення № 321 від 06 червня 2022 року на суму 10 000,00 грн., платіжне доручення № 325 від 07 червня 2022 року на суму 10 000,00 грн., платіжне доручення № 555 від 03.11.2022 р. на суму 4 994,55 грн. та платіжне доручення № 518 від 25.10.2022 р. на суму 5 000,00 грн.

Згідно п.3.3. Договору купівлі - продажу, за кожну поставлену партію Товару Покупець сплачує Постачальнику грошові кошти. На вимогу Постачальника Сторони можуть провести звірку розрахунків.

Таким чином, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем згідно Договору купівлі - продажу № 24/05/2022 від 24.05.2022р., із врахуванням поданої заяви позивача про закриття провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 994,55 грн. основної заборгованості за вх. № 100/23 від 02.01.2023 року, постановленої судом ухвали від 11.01.2023 р. про закриття провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 994,55 грн. основної заборгованості, згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, станом на дату ухвалення рішення у даній справі, становить 576 005, 45 грн.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не проведено оплати за поставлений товар, що слугувало підставою звернення в суд з даним позовом.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором купівлі - продажу № 24/05/2022 від 24.05.2022 р. не подав.

Відтак, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений позивачем товар станом на дату ухвалення рішення у даній справі, становить 576 005,45 грн. (606 000, 00 грн. - 29 994,55 грн.).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день ухвалення рішення суду у даній справі, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів погашення відповідачем заборгованості сторонами суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за вказаним вище Договором купівлі - продажу № 24/05/2022 від 24.05.2022р. становить 576 005,45 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо нарахованих позивачем 6 609,78 грн. 3% річних та 65 773,17 грн. втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становить 6 609,78 грн. за наступні періоди: з 08.08.2022 р.-25.10.2022 р. 3 656,64 грн., 25.10.2022 р. 03.11.2022 р. 464,80 грн., 04.11.2022 р.-31.12.2022 р. 2 488,34 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи лист Приватного підприємства Золтранс за вих. № 4 від 01.08.2022 р., який адресований директору Товариства з обмеженою відповідальністю Екстра Фуд Україна Мінюку Андрію Євгеновичу. У вказаному листі зазначено, що станом на 01 серпня 2022 року у ТзОВ Екстра Фуд Україна існує заборгованість перед ПП Золтранс в розмірі 586 000,00 грн. На підставі наведеного, позивач просить відповідача погасити заборгованість в розмірі 586 000,00 грн. до 12 серпня 2022 року за банківськими реквізитами, які зазначені у вказаному листі.

Вказаний лист отримано директором Мінюк А. Є. 02.08.2022 р.

Враховуючи те, що позивачем у вказаному листі за вих. № 4 від 01.08.2022 р. визначено самостійно строк здійснення відповідачем оплати, суд дійшов висновку здійснити нарахування 3% річних, втрат від інфляції та пені з 12 серпня 2022 року.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за періоди: 12.08.2022 р.-25.10.2022 р. 3 612,33 грн., 26.10.2022 р. 03.11.2022 р. 429,78 грн., 04.11.2022 р.-31.12.2022 р. 2 488,34 грн., вважає, обґрунтованим до стягнення з відповідача 6 530,45 грн. 3% річних на користь позивача. В стягненні решта суми 3% річних суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування таких.

Згідно розрахунку позивача, втрати від інфляції становлять 65 773,17 грн. за наступні періоди: з 08.08.2022 р.-25.10.2022 р. 32 816,00 грн., 26.10.2022 р. 03.11.2022 р. 14 525,00 грн., 04.11.2022 р.-31.12.2022 р. 18 432,17 грн.

Суд, здійснивши перерахунок втрат від інфляції за періоди: з 12.08.2022 р.-25.10.2022 р. 32 795,04 грн., 26.10.2022 р. 03.11.2022 р. 0,00 грн., 04.11.2022 р.-31.12.2022 р. 8 092,30 грн., вважає, обґрунтованими до стягнення з відповідача 40 887,34 грн. втрат від інфляції на користь позивача. У задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення втрат від інфляції суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування таких.

Щодо стягнення з відповідача 115 671,21 грн. нарахованої пені, суд зазначає наступне.

У пункті 4.3 Договору купівлі-продажу № 24/05/2022 від 24.05.2022р. передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми не оплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання Покупцем свого зобов`язання щодо оплати.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивач у позовній заяві здійснює нарахування пені за наступні періоди: з 08.08.2022 р.-25.10.2022 р. 63 991,20 грн., 25.10.2022 р. 03.11.2022 р. 8 134, 00 грн., 04.11.2022 р.-31.12.2022 р. 43 546,01 грн. Загальна сума пені, за розрахунком позивача, становить 115 671,21 грн.

Суд, здійснивши перерахунок пені, вважає обгрунтований наступний розрахунок: з 12.08.2022 р.-25.10.2022 р. 60 205,48 грн., 26.10.2022 р. 03.11.2022 р. 7 163,01 грн., 04.11.2022 р.-31.12.2022 р. 43 546,01 грн.

Отже, здійснивши перерахунок розміру пені, суд вважає, що обґрунтованим до стягнення з відповідача є 110 914,50 грн. пені на користь позивача. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення пені суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування такої.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 3% річних, втрат від інфляції та нарахованої пені, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем суду не надано.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У матеріалах справи відсутні докази, що Договір купівлі - продажу № 24/05/2022 від 24.05.2022 р. визнаний судом недійсним чи неукладеним.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 576 005,45 грн. основної заборгованості, 110 914,50 грн. пені, 6 530,45 грн. - 3 % річних, 40 887,34 грн. втрат від інфляції є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 9 355,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 13.09.2022 р. та судовий збір в сумі 2 105,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 196 від 28.12.2022 р.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 11 015,07 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі. Решта сума судового збору залишається за позивачем у зв`язку з частковим задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Екстра Фуд Україна (79024, м. Львів, вул. Новознесенська, 12; код ЄДРПОУ № 44092373) на користь позивача: Приватного підприємства Золтранс (80716, Львівська область, Золочівський район, с. Єлиховичі, вул. Зозулівська, 2; код ЄДРПОУ №40667145) 576 005,45 грн. основної заборгованості, 110 914, 50 грн. пені, 6 530,45 грн. 3 % річних, 40 887,34 грн. втрат від інфляції та 11 015,07 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 08.02.2023 р.

Суддя Долінська О.З.