Ухвала

від 07.02.2023 по справі 369/3820/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 369/3820/17

провадження № 51-4427 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

вивчивши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2022 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2022 року,

встановив:

За вироком Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2022 року

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області та жителя м. Києва, визнано винуватим

та засуджено за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК)

до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах і організаціях незалежно

від форми власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих

та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна,

та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Гвардійське Сімферопольського району АР Крим та жителя м. Києва, визнано винуватим та засуджено за ч. 5 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з позбавленням права обіймати посади

на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного йому

на праві власності майна

Вирішено питання про долю речових доказів і стягнення процесуальних витрат.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 у період з 12 по 31 травня 2014 року, маючи умисел на розкрадання у формі розтрати грошових коштів ДП «НАЦПРОЕКТ „ПОВІТРЯНИЙ ЕКСПРЕС"»в інтересах третіх осіб, з корисливим мотивом, зловживаючи службовим становищем виконувача обов`язків директора державного підприємства, вчинив розтрату грошових коштів ДП «НАЦПРОЕКТ „ПОВІТРЯНИЙ ЕКСПРЕС"» в особливо великому розмірі в інтересах особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, а саме всупереч приписам нормативно правових актів, які регламентували відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та попередньо визначеній процедурі викупу земельних ділянок на ДП «НАЦПРОЕКТ „ПОВІТРЯНИЙ ЕКСПРЕС"», уклав від імені ДП «НАЦПРОЕКТ „ПОВІТРЯНИЙ ЕКСПРЕС"» з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження договори купівлі-продажу земельних ділянок із кадастровими номерами 3220880900:09:003:0042, 3220880900:09:003:0060, 3220880900:09:003:0043 за завідомо завищеними цінами та перерахував на банківські рахунки особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження 46 284 551 грн, що спричинило матеріальну шкоду у розмірі 35 893 551 грн.

ОСОБА_5 , у період з 18 грудня 2014 року по 19 січня 2015 року, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, зловживаючи службовим становищем виконувача обов`язків директора державного підприємства, умисно, з корисливим мотивом, під виглядом укладання та виконання договору від 18.12.2014 № 1-12 про залучення коштів на умовах вкладу (депозитного) між ДП «НАЦПРОЕКТ „ПОВІТРЯНИЙ ЕКСПРЕС"»та ТОВ «ФК «САПФІР ФІНАНС», вчинив заволодіння коштами державного підприємства в особливо великих розмірах на загальну суму 81 950 000 грн.

У свою чергу ОСОБА_4 , діючи умисно за попередньою змовою з в.о. директора ДП «НАЦПРОЕКТ „ПОВІТРЯНИЙ ЕКСПРЕС"»ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, використовуючи своє службове становище директора низки товариств з обмеженою відповідальністю, зокрема ТОВ «ФК «САПФІР ФІНАНС», вчинив заволодіння коштами державного підприємства в особливо великому розмірі на загальну суму 81 950 000 грн під виглядом укладання та виконання договору від 18.12.2014 № 1-12 про залучення коштів на умовах вкладу (депозитного), підписаного ОСОБА_5 від імені ДП «НАЦПРОЕКТ „ПОВІТРЯНИЙ ЕКСПРЕС"» унаслідок зловживання ним своїм службовим становищем та ОСОБА_4 від імені ТОВ «ФК «САПФІР ФІНАНС».

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 20 жовтня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_6 , та захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 залишила без задоволення. При цьому вирок змінила, замість прізвища « ОСОБА_8 » вважала правильним зазначити у вироку «особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження» у відповідному відмінку. Зарахувала ОСОБА_4 на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону №838-VIIІ) у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 19 травня 2022 року до 12 липня 2022 року включно.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить скасувати вказані судові рішення в зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 у зв`язку

з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, і вичерпанням можливостей їх отримання.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не розглянув доводів апеляційних скарг сторони захисту, в яких указувалося на порушення порядку дослідження доказів; порушення права на виступ у судових дебатах; порушення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

У зв`язку з цим засуджений вважає, що оспорювані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК.

Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої

та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

З огляду на норми ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним та обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Під істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону,

що можуть тягнути за собою зміну або скасування судового рішення ст. 412 КПК розуміє не будь які порушення, а лише ті, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Частиною 2 ст. 419 КПК передбачено, що при залишенні апеляційної скарги

без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Під час перегляду вироку районного суду за апеляційними скаргами сторони захисту, доводи яких є аналогічними тим, що зазначені в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку

про безпідставність апеляційних скарг та відсутність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції, як умови для скасування вироку із закриттям кримінального провадження та навів конкретні мотиви з яких визнав ці доводи безпідставними.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_4 щодо порушення права на захист через відмову в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження під час досудового розслідування та в суді апеляційний суд в ухвалі зазначив, що 17 березня 2017 року детективом Національного бюро розслідувань України ОСОБА_4 було скеровано повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу

до матеріалів досудового розслідування. Держаною установою «Київський слідчий ізолятор» 20 березня 2017 року складено акт про відмову останнього

від отримання кореспонденції - повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування

від 22 березня 2017 року встановлено, що ОСОБА_4 надано доступ до матеріалів досудового розслідування обсягом 75 томів та речових доказів, і з цього

дня він почав ознайомлення з ними. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 31 березня 2017 року встановлено для ОСОБА_4 та його захисника строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 08 квітня 2017 року, після спливу якого сторона захисту вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів досудового розслідування, з тих підстав, що протягом 3-х робочих днів з 22 по 24 березня

2017 року було створено умови для ознайомлення. Однак упродовж двох днів ОСОБА_4 від ознайомлення з матеріалами провадження фактично відмовлявся

та зволікав з їх ознайомленням. У період з 23 березня по 07 квітня 2017 року надано для ознайомлення 75 томів матеріалів досудового розслідування та речові докази захиснику ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_9 20 березня 2017 року захисник також отримав відскановані копії матеріалів.

Крім того, починаючи з 22 березня 2017 року, коли ОСОБА_4 та його захиснику було надано доступ до матеріалів кримінального провадження, і до проведення підготовчого судового засідання у Вищому антикорупційному суді 20 вересня

2019 року, враховуючи період судового розгляду обвинувального акта в Києво-Святошинському районному суді м. Києва, минуло достатньо часу для реалізації засудженим та захисником права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Також вживалися заходи для реалізації прав ОСОБА_4 та його захисників на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування й отримання їх копій і колегією суддів Вищого антикорупційного суду, що підтверджується долученими до справи розписками засудженого та його захисника. Захисник ОСОБА_6 володів копіями матеріалів досудового розслідування ще до початку розгляду обвинувального акта у Вищому антикорупційному суді. Окрім того, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17 березня 2020 року ОСОБА_4 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, а тому

з цього часу він мав можливість ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження у суді без будь-яких обмежень, однак таким правом не скористався.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду в ухвалі про те, що в сторони захисту було достатньо часу і можливостей для ознайомлення

з матеріалами справи.

Апеляційний суд визнав безпідставними і доводи апеляційних скарг сторони захисту про порушення права засудженого та його захисника на участь у судових дебатах.

Зокрема, 20 квітня 2022 року своїм правом на виступ у судових дебатах скористався прокурор, а захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_4 просили відкласти судовий розгляд для надання додаткового часу на підготовку до судових дебатів. Суд відклав розгляд для надання часу стороні захисту для підготовки до виступу

в судових дебатах на 10 травня 2022 року. У цей день в судовому засіданні

в судових дебатах повторно виступив прокурор та захисник ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_6 і засуджений ОСОБА_4 повторно заявили клопотання

про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю додаткового часу

на підготовку до судових дебатів. Такі дії колегією суддів першої інстанції були розцінені як зловживання стороною захисту своїм правом з метою затягування судового розгляду та завершено стадію судових дебатів. Враховуючи час судового розгляду кримінального провадження впродовж більше п`яти років та незмінність здійснення захисту інтересів ОСОБА_4 захисником ОСОБА_6 починаючи

з 02 вересня 2016 року, що підтверджується дорученням на надання безоплатної вторинної правової допомоги, наявність вищої юридичної освіти та кваліфікації

як у засудженого, так і в захисника, а також наявність у ОСОБА_4 наукового ступеня кандидата юридичних наук, колегія суддів визнала, що 19 календарних днів для останнього, який не утримується під вартою, є достатнім часом для підготовки до виступу в судових дебатах, як і для його захисника, навіть за умови перебування того у відрядженні з 03 до 09 травня 2022 року.

Суд апеляційної інстанції також перевірив і доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо порушення права засудженого на захист, оскільки під час допитів

у якості свідка та відібрання зразків підпису йому не було роз`яснено право

на залучення захисника та положення ст. 63 Конституції України, у тому числі

і право не надавати будь-які зразки підпису або речі й документи, та як наслідок, наявність підстав для визнання недопустимими доказами висновків експертів №736/тдд від 05 липня 2016 року та №928/тдд від 01 червня 2016 року, які визнав необґрунтованими. Права ОСОБА_4 при відібранні в нього зразків підписів порушені не були, його ознайомили із постановою прокурора в тексті якої було зазначено в якому саме кримінальному провадженні відбираються зразки та для чого. Показання засудженого, які він давав під час досудового розслідування

як свідок, не взято судом до уваги і не зазначено у вироку як доказ. Тому відсутні підстави стверджувати про те, що його право на захист було порушено. Окрім того, судом було перевірено копії протоколів допиту ОСОБА_4 в якості свідка з метою підтвердження чи спростування доводів сторони захисту щодо нероз`яснення йому слідчим положень ст. 63 Конституції України та права мати захисника,

які повністю спростовують твердження засудженого про ці порушення під час досудового розслідування. Вказані висновки апеляційного суду узгоджуються

з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду в кримінальному проваджені №718/2750/19 від 06 вересня 2022 року.

Переконливих аргументів, які би ставили під сумнів законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій і вмотивованість їх висновків з питань істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5

ст. 191 КК і вичерпанням можливостей їх отримання засуджений ОСОБА_4

у касаційній скарзі не навів і таких даних зі змісту судових рішень не вбачається.

Оскаржувані вирок та ухвала за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК та є належним чином обґрунтованими і вмотивованими.

З огляду на викладене, касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 та додані

до неї матеріали не дають підстав для її задоволення, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Враховуючи наведене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого

ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19 травня 2022 року

та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня

2022 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3