Ухвала

від 08.02.2023 по справі 560/8256/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Справа № 560/8256/22

08 лютого 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення № 10 від 15 липня 2022 року Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області у складі членів Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого частинами 2, 3, 5, 7 статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме систематичного порушення Правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України; застосування до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на один рік.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.11.2022 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Крім того, апелянтом до апеляційної скарги долучено клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області у складі дисциплінарної палати КДКА у Хмельницькій області № 10 від 15 липня 2022 року про застосування дисциплінарного стягнення до набрання рішенням у справі законної сили.

Мотивами заяви зазначено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення ефективного захисту або поновлення його порушених прав та законних інтересів, оскільки дія оскаржуваних рішень до розгляду судом спору в цій справі по суті матиме для нього негативні наслідки, а саме- призведе до порушення права на працю, неможливості захищати інтереси клієнтів за договорами про надання правничої допомоги, а також вплине на репутацію позивача та призведе до позбавлення останнього засобів існування, оскільки адвокатська діяльність є єдиним джерелом його доходу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 лютого 2023року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану заяву в порядку письмового провадження.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали заяви, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Разом з тим, підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 640/1305/20, від 24 листопада 2020 року у справі № 640/9636/20 та від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19.

Варто також зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Колегія судді вважає за необхідне звернути увагу і на те, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивач просить, зупинити дію дії рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області у складі дисциплінарної палати КДКА у Хмельницькій області № 10 від 15 липня 2022 року про застосування дисциплінарного стягнення до набрання рішенням у справі законної сили.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що позивач звернувся до суду із позовом, зокрема про визнання протиправним і скасування рішення № 10 від 15 липня 2022 року Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого частинами 2, 3, 5, 7 статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на один рік, дія якого обмежена в часі, а тому на переконання суду апеляційної інстанції його зупинення в порядку забезпечення позову, фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на їх тимчасовий характер.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 травня 2021 року у справі № 320/3957/20.

Разом з тим, позивачем не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, застосування до адвоката дисциплінарного стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк один рік не є беззаперечною обставиною, наявність якої є підставою для вжиття заходів до забезпечення адміністративного позову.

Оцінку спірним діям відповідача буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Важливо наголосити на тому, що у випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення суб`єкта владних повноважень, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.

Стосовно доводів позивача в тій частині, що факт застосування дисциплінарного стягнення впливає на ділову репутацію останнього, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на її характер, як захід примусу.

Аргумент, що застосованим дисциплінарним заходом здійснено втручання у право позивача на працю не приймається оскільки вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненого дисциплінарного проступку, що не допустимо при вирішенні питання забезпечення позову.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що КДКА у Хмельницькій області застосовано до заявника захід дисциплінарного впливу, який передбачений Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З огляду на викладене, здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, щодо відмови в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.150, 154, 243,325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.