Постанова

від 07.02.2023 по справі 500/3062/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3062/22 пров. № А/857/16304/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Кахнич Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіефджі Трейдинг» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя у І інстанціїМандзій О.П.,

час ухвалення судового рішення 12 год 29 хв,

місце ухвалення судового рішенням. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 18 жовтня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіефджі Трейдинг» (далі ТОВ «Сіефджі Трейдинг») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі ППР) Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі ЗМУ ДПС) від 25 січня 2022 року №1333000701 у частині зменшення товариству розміру від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 227 816,56 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі № 500/3062/22 позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивач має та надав суду і відповідачеві належно оформлені первинні документи, які у сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарської операції з ТОВ «Ентель», а доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, що свідчить про безпідставне зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ оскаржуваним ППР від 25 січня 2022 року №1333000701.

У поданій апеляційній скарзі ЗМУ ДПС просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Сіефджі Трейдинг» у повному обсязі.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що у ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сіефджі Трейдинг» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року від`ємного значення з ПДВ було встановлено нереальність господарських операцій ТОВ «Сіефджі Трейдинг» з ТОВ «Ентель» в силу відсутності у контрагента позивача достатніх ресурсів для вирощування та зберігання ріпака у об`ємах, відображених у первинних бухгалтерських документах.

Сам факт наявності у позивача документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Сіефджі Трейдинг» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ГУ ДПС у судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ «Сіефджі Трейдинг» відмовити.

Представник ТОВ «Сіефджі Трейдинг» у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ЗМУ ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сіефджі Трейдинг» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлені актом від 17 грудня 2021 року № 462/33- 00-07-02/39675472.

Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку про встановлення порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодекс України (далі ПК) та завищення товариством від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2021 року у сумі 259 971,77 грн.

З огляду на зазначені висновку 25 січня 2022 року ЗМУ ДПС було винесено оспорюване ППР №1333000701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у сумі 259 971,77 грн.

ТОВ «Сіефджі Трейдинг» не погодилося із такими рішеннями контролюючого органу в частині зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ на суму 227 816,56 грн та звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, що викладені у заявах по суті справи та поясненнях представників, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суть публічно-правового спору, що розглядається, на стадії апеляційного перегляду зводиться до перевірки обґрунтованості висновків контролюючого органу про непідтвердження ТОВ «Сіефджі Трейдинг» реального здійснення господарських операцій з його контрагентом ТОВ «Ентель» у період, що підлягав перевірці, а відтак безпідставність відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами пункту 1.2 статті 1, підпунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, статей 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами пункту 44.6 статті 44 ПК передбачено що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

За правилами підпункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно із підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом «а» пункту 187.1 статті 187 ПК передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Сіефджі Трейдинг» відобразило у складі податкового кредиту у вересні 2021 року ПДВ у сумі 227 816,56 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Ентель» з придбання ріпаку сталого врожаю 2021 року у кількості 94,406 т на загальну суму 1 855 077,68 грн.

При цьому ТОВ «Сіефджі Трейдинг» приєдналося до договору поставки від 01 вересня 2021 року №21/097/0260, який є договором приєднання згідно із приписами статті 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК), постачальником за яким виступає ТОВ «Ентель».

За умовами вказаного договору постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію (пшениця, ячмінь, ріпак, соя, кукурудза, соняшник, тощо) українського походження врожаю 2021 року на умовах договорі. Товар поставляється за цінами, в кількості та в асортименті, передбаченими у прийнятій покупцем заяві про приєднання до договору поставки та видаткових накладних. У залежності від умов поставки, зазначених у заяві про приєднання, разом з товаром постачальник зобов`язаний надати покупцю:

а) видаткову накладну;

б) рахунок із зазначенням точної кількості та ціни товару та номеру і дати заяви про приєднання по якій здійснюється поставка товару;

в) аналізу картка, видану зерновим складом, який здійснює зберігання товару, або картку аналізу зерна, виданою сертифікованою лабораторією;

г) складський документ: складська квитанція, просте або подвійне складське свідоцтво:

д) акт приймання-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками обох сторін та зерновим-складом (виключно у випадку поставки товару на умовах «EXW-елеватор»);

е) карантинний сертифікат (у випадках, передбачених законодавством);

ж) товарно-транспортні накладні.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця у випадку поставки товару до його оформлення на зерновий склад (базис «СРТ-вага елеватора») - з моменту одержання покупцем товару, що підтверджується відміткою вагаря на зерновому складі та підписаною між сторонами видатковою накладною. Датою переходу права власності від постачальника до покупця є дата підписання вказаних документів. Датою поставки товару вважається дата прийняття вагарем, яка має відповідати даті видаткової накладної.

За заявкою про приєднання постачальник передає у власність покупця ріпак сталий врожаю 2021 р в кількості 100 т, ціна з ПДВ 19650 грн/т. Загальна вартість товару складає 1965000,00 грн. Остаточна ціна та вартість товару визначається видатковими накладними, складеними на підставі реєстрів товарно-транспортних накладних (далі ТТН), наданих покупцем. Товар поставляється на умовах поставки «СРТ-вага елеватора ТОВ «Мрія Елеватор Козова» згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року. Місце поставки ТОВ «Мрія Елеватор Козова» смт. Козова вул. Заводська 1 А.

Відповідно до видаткової накладної № 207 від 10 вересня 2021 року та ТТН від 10 вересня 2021 року №1, №2, №3 на виконання умов вказаного договору поставки та заявки про приєднання до нього ТОВ «Ентель» було поставлено ТОВ «Сіефджі Трейдинг» на умовах поставки «СРТ - вага елеватора ТОВ «Мрія Елеватор Козова» ріпак сталий врожаю 2021 року в кількості 94,406 т на загальну суму 1 855 077,68 грн, у тому числі ПДВ 227 816,56 грн.

Місце поставки ТОВ «Мрія елеватор Козова», смт. Козова, вул. Заводська, 1А, на підтвердження чого надано договір складського зберігання зерна № 21/162/0033 від 02 липня 2021 року з додатками №1, №3 від 02 липня 2021 року до договору, складські квитанції на зерно від 13 вересня 2021 року №472, №473, №474, реєстр накладних на прийняте зерно за середньодобовими пробами № 393, 394, 395, карти аналізу зерна від 10 вересня 2021 року № 393, №394, №394.

ТОВ «Сіефджі Трейдинг» здійснило розрахунок за товар на розрахунковий рахунок ТОВ «Ентель» відповідно до платіжних доручень №2000 від 17 вересня 2021 року та №150 від 28 вересня 2021 року, що не заперечується відповідачем.

При цьому ТОВ «Ентель» за наслідками здійснення цієї господарської операції було сформовано та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 18 від 10 вересня 2021 року, а ТОВ «Сіефджі Трейдинг» відображено у складі податкового кредиту за вересень 2021 року суму ПДВ в розмірі 227816,56 грн.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надані ТОВ «Сіефджі Трейдинг» до перевірки та до матеріалів справи первинні документи щодо господарської операції із ТОВ «Ентель» з придбання ріпаку сталого врожаю 2021 року в кількості 94,406 т на загальну суму 1855077,68 грн відображають її зміст та є підставою для відображення у податковому обліку позивача згідно з приписами пункту 44.1 статті 44 ПК.

Суд першої інстанції слушно вказав про те, що зауваження контролюючого органу про ненадання позивачем актів/довідок приймання-передачі товару є безпідставними, оскільки не враховують умовам поставки товару «СРТ - вага елеватора», що мало місце у спірних правовідносинах.

Водночас апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків контролюючого органу про неможливість зберігання ТОВ «Ентель» ріпаку сталого за адресою Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Лук`яновича, 8, з огляду на відсутність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про виробничий майданчик з твердим покриттям, що орендований товариством у ПП «Артвін» на підставі договору від 01 серпня 2021 року № 01/08-21, з урахуванням приписів статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких виробничий майданчик не є нерухомим майном, яке підлягає обов`язковій державній реєстрації в розумінні норм чинного законодавства.

Окрім того, з урахуванням перебування у суборенді ТОВ «Ентель» земельної ділянки загальною площею 61,5896 га на підставі договору суборенди земельної ділянки від 29 липня 2020 року із орендарем ОСОБА_1 , наданих до перевірки звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 вересня 2021 (форма № 37-сг), звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року (форма № 4-сг), а також розміщеної на сайті Головного управління статистики у Тернопільській області (http://www.te.ukrstat.gov.ua/statinfoSG.html) інформації про виробництво ріпаку в підприємствах по районах у 2021 році (середня врожайність ріпаку за 2021 рік по Тернопільській області 3,82 т/га і по Тернопільському району (колишній Зборівський район зараз входить до його складу) 3,93 т/га) суд першої інстанції обґрунтовано відкинув сумніви ЗМУ ДПС щодо можливості контрагента позивача реалізувати відповідну кількість ріпаку.

При цьому суд першої інстанції доречно в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» врахував висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Одночасно судом першої інстанції було враховано правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 22 травня 2020 року у справі №810/1068/16, згідно із якою посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача працівників та виробничих потужностей, необхідних для здійснення відповідних господарських операцій, як на підставу для відмови в позові, відхиляються судом, оскільки такі не відповідають встановленим обставинам справи та чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Додатково суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі № 500/3062/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 08 лютого 2023 року.