Постанова

від 07.02.2023 по справі 640/23439/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 640/23439/20

касаційне провадження № К/9901/21465/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві (далі - Управління) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2020 (суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Безименна Н.В., Оксененко О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС-ІНВЕСТ» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 0243050305.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що Податковим кодексом України встановлено обов`язок подання витягу при подані першої декларації, а надалі лише у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі, проте у період з 2017 рік по 2019 рік нова нормативна грошова оцінка земель міста Києва затверджена не була, а відтак, податковим органом неправомірно проведено розрахунок суми з орендної плати з юридичних осіб позивача, на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаних за замовленням ОСОБА_1 , який не має жодного відношення ані до Товариства, ані до Управління, що призвело до прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 01.12.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021, позовні вимоги задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 0243050305.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що: при розрахунку орендної плати за землю необхідно керуватися чинною на час розрахунку нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, а оскільки нормативна грошова оцінка у період з 2017 року по 2019 ріку не змінювалась, то за вказаний період позивач правомірно розрахував орендну плату землі з урахуванням рішення Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» від 03.07.2014 №23/23 та довідок (витягів) Департаменту земельних ресурсів про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок: №Ю-20478/2016 (реєстраційний №445 від 17.02.2016); №Ю-09284/2015 (реєстраційний №1445 від 13.08.2015); посилання контролюючого органу на Порядок нормативної грошової оцінки земель від 25.11.2017 №489 є недоречними, оскільки прийняття органом виконавчої влади нормативного акту, що врегульовує порядок проведення нормативної грошової оцінки, автоматично не призводить до виникнення у позивача обов`язку здійснювати нову нормативну грошову оцінку з 01.01.2017, адже такий обов`язок у платника податків виникає не рідше, ніж 1 раз на 5-7 років.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 15.07.2021 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме - статей 286 - 288 Податкового кодексу України, та норм процесуального права, а саме - частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, скаржник посилається на те, що оскільки Податковим кодексом України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за землю є нормативно грошова оцінка земельної ділянки, чинна на дату правовідносин, тому застосування нормативної грошової оцінки у витягах від 22.02.2019 за 2017-2019 роки є правомірним. Також, Управління зазначає, що Товариство зобов`язане було раніше звернутися до відповідного органу з метою отримання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, переданих йому в оренду.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін з підстав того, що невстановлення в законодавстві обов`язку платників податків отримувати нову нормативно-грошову оцінку земельних ділянок або обов`язку сплачувати податок за землю за новим коефіцієнтом функціонального використання земельної ділянки не може слугувати підставою для встановлення порушень податкового законодавства та прийняття податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 07.02.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство за 2017, 2018, 2019 роки задекларувало орендну плату за земельні ділянки у сумі 5052825,51 грн, у тому числі: за 2017 рік на суму 1684275,77 грн, за 2018 рік на суму 1684275,77 грн, за 2019 рік на суму 1684275,77 грн за земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:82:138:0073, 8000000000:82:138:0090, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 43. Орендна плата розраховувалась Товариством виходячи з нормативної грошової оцінки (далі - НГО) земельних ділянок на підставі довідок (витягів) про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок №Ю-20478/2016 від 17.02.2016 (НГО земельної ділянки становить 39904519,18 грн (8000000000:82:138:0073)) та №Ю-09284/2015 від 13.08.2015 (НГО земельної ділянки становить 12362573,81 грн (8000000000:82:138:0090)).

Управління провело документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства, результати якої оформлені актом №61/1/26-15-05-03-05/36147836 від 05.03.2020, за висновками якого Товариством були порушені вимоги підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження орендної плати, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 7556505,40 грн., у тому числі: за 2017 рік - 1696388,68 грн., за 2018 рік - 2473396,12 грн., за 2019 рік - 3386720,60 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що за період з 01.01.2017 по дату надання відповіді Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві в порядку, визначеному законодавством, на підставі заяв зацікавлених осіб сформовано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: з кадастровим № 8000000000:82:138:0073 від 22.02.2019 № 2311/86-16, від 08.04.2019 № 3093/86-16, від 08.04.2019 № 3094/86-19 та від 11.07.2019 № 4229/86-19, згідно з якими НГО земельної ділянки з коефіцієнтом, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), що дорівнює 3.0, становить 121105970,11 грн.; з кадастровим № 8000000000:82:138:0090 від 22.02.2019 № 2371/86-16, від 08.04.2019 № 3099/86-16, від 08.04.2019 № 3101/86-19 та від 11.07.2019 № 4229/86-19, згідно з якими НГО земельної ділянки з коефіцієнтом, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), що дорівнює 3.0, становить 47927222,45 грн. Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів від 02.01.2020 № 05716-53 НГО вказаних земельних ділянок, які використовуються Товариством, становить: з кадастровим №8000000000:82:138:0073 - 121105970,11 грн; з кадастровим № 8000000000:82:138:0090 - 47927222,45 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 0243050305, яким збільшило Товариству суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 5860116,72 грн. - за податковими зобов`язаннями та на 1465029,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Також, судами було встановлено, що 14.09.2010 між Київською міською радою (орендодавцем) та Товариством (орендарем) були укладені договори оренди земельних ділянок, відповідно до умов яких орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 17.09.20009 № 217/2286 передає, а орендар приймає в оренду земельні ділянки, визначені цими договорами (пункт 1.1 статті 1 договорів); об`єктом оренди відповідно до цих договорів є земельні ділянки, розташовані по вул. Кіквідзе, 43 у Печерському районі м. Києва, розміром 0,5848 га в межах червоних ліній (кадастровий № 8000000000:82:138:0090) та 1,5455 га (кадастровий №8000000000:82:138:0073), цільове призначення - для будівництва. Експлуатації та обслуговування офісно-торговельного комплексу з підземним паркінгом та майданчиком для тимчасового збереження транспорту (пункти 2.1 статті 2 договорів); згідно з витягами з технічної документації Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 27.04.2010: № 147 - НГО земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:82:138:0090 становить 9040238,53 грн., № 148 - НГО земельної ділянки з кадастровим №8000000000:82:138:0073 - становить 23732120,48 грн. (пункт 2.2 статті 2 договорів); річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі: 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок у період будівництва об`єктів; після введення об`єктів в експлуатацію: 4 відсотків від нормативної грошової оцінки частини Земельних ділянок яка визначається пропорційно площі зайнятої паркувальними майданчиками; 6 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок або їх частин, які визначаються пропорційно площі будівель та споруд офісно-торговельного комплексу (пункт 4.2 статті 4 договорів); зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цих договорів у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (пункт 4.6 статті 4 договорів).

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що під час подання першої декларації Товариством розмір орендної плати розраховувався на підставі НГО земель м. Києва, що була затверджена рішенням Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» від 26.07.2007 №43/1877, та на підставі відповідних довідок (витягів) про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок: №Ю-29207/2010 (реєстраційний №147 від 27.04.2010) та №Ю-29206/2010 (реєстраційний №148 від 27.04.2010).

Після прийняття рішення Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» від 03.07.2014 №23/23, яке є чинним на час виникнення спірних правовідносин, Товариством були отримані нові довідки (витяги) про розмір НГО земельних ділянок: №Ю-20478/2016 (реєстраційний №445 від 17.02.2016) та №Ю-09284/2015 (реєстраційний №1445 від 13.08.2015), на підставі яких Товариством здійснювався розрахунок орендної плати за 2017-2019 роки.

Станом на грудень 2020 року Київською міською радою не приймались інші рішення з питань затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва, окрім наведеного вище рішення від 03.07.2014 №23/23.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду виходить з такого.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

За визначенням, наведеним у статті 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Пунктом 288.4 статті 288 ПК України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно із абзацом 1 пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України зазначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Оскільки, позивач є платником орендної плати відповідних земельних ділянок, розташованих у місті Києві, та подавав відповідні довідки (витяги) про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок при поданні першої декларації, а також після прийняття рішення Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» від 03.07.2014 №23/23, яке є чинним на час виникнення спірних правовідносин (витяги) про розмір НГО земельних ділянок: №Ю-20478/2016 (реєстраційний №445 від 17.02.2016) та №Ю-09284/2015 (реєстраційний №1445 від 13.08.2015)), єдиною підставою для виникнення зобов`язання в отриманні та поданні довідок в період 2017-2019 років є факт затвердження в даний період нової нормативної грошової оцінки земель м. Києва.

Норми законодавства України, зокрема, Закони України «Про оцінку земель», «Про землеустрій», Податковий кодекс України, регулюють порядок та визначають органи, уповноважені на проведення, розроблення та затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (статтія15 Закону України «Про оцінку земель»).

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено статтею 18 Закону України «Про оцінку земель», яка визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Щодо земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Відповідно до статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Крім того, відповідно до положень підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє в електронній формі до контролюючого органу інформацію про нормативну грошову оцінку земель. Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про нормативну грошову оцінку земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель.

У справі, що розглядається, суди становили, що відповідно до норм законодавства та фактичних обставин, діючою на час виникнення спірних правовідносин є нормативна грошова оцінка земель м. Києва, затверджена рішенням Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» від 03.07.2014 №23/23.

В свою чергу, прийнятий Міністерством аграрної політики та продовольства України наказ від 25.11.2016 № 489 «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок), на який посилається скаржник, не передбачає жодних коригувань раніше проведених нормативних грошових оцінок земель, оскільки згідно пункту 1 розділу І «Загальні положення» даного Порядку, застосовується саме до процедур нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Тобто, зазначений наказ регулює процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, у разі проведення такої оцінки після набуття ним чинності, тобто з 01.01.2017, не змінює та не скасовує проведені до його прийняття нормативні грошові оцінки населених пунктів, а отже, не може слугувати правовою підставою для отримання платником податків довідок (витягів) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За умови не затвердження нової нормативної грошової оцінки земель уповноваженим на те органом, сам наказ Міністерством аграрної політики та продовольства України не впливає ні на чинність проведеної до його прийняття нормативної грошової оцінки земель, ні на зобов`язання платника податку отримати Витяг з такої оцінки.

Відповідач не є суб`єктом проведення та розрахунку нормативної грошової оцінки і має право враховувати тільки ті коефіцієнти, які розраховані в затвердженій міською радою технічній документації, враховуючи при цьому оціночний квартал та зону, в яких розташована земельна ділянка та її цільове призначення згідно з даними Державного земельного кадастру. Жодних підстав для застосування будь-яких інших коефіцієнтів, не передбачених технічною документацією з нормативної грошової оцінки, відповідач не має.

Отже, єдиним документом, який підтверджує наявність відомостей про земельні ділянки, в тому числі документ, в якому зазначається цільове призначення земельної ділянки, є Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який не може спростовуватися іншими документами.

Крім того, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що у разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у реєстрі, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Згідно із статтею 11 цього Закону, відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що жодним нормативним актом не передбачено скасування, оновлення та/або обов`язок користувачів (орендаторів) земельних ділянок заміни кодів цільового використання землі, внесених до Державного земельного кадастру, згідно з УКЦВЗ 1998, а навпаки, встановлено правила перенесення даних в автоматизованому порядку, без подання заяви про це власниками, користувачами, з визначенням відомостей про об`єкти відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів, зміна яких не є підставою для уточнення таких відомостей.

Отже, обчислення позивачем податкових зобов`язань зі сплати орендної плати за землю за період, що перевірявся, на підставі отриманих в 2015-2016 роках довідок (витягів) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, затвердженої рішенням Київської міської ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» від 03.07.2014 №23/23, яке було чинним на дату проведення перевірки, та застосування до такої оцінки кумулятивної величини коефіцієнта індексації, розрахованої від дати затвердження оцінки відповідає умовам вище вказаних договорів оренди та вимогам законодавства є правомірним.

Відповідно до статті19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За умови відсутності законодавчо встановленої вимоги щодо заміни кодів цільового призначення, відсутності встановленого законодавством обов`язку землевласника та землекористувача (орендаря), порядку та строків здійснення заміни тощо, відсутні правові підстави для застосування до земельних ділянок, які орендуються позивачем, Кф із значенням « 2» або « 3».

Отже, суд касаційної інстанції погоджується із доводами Товариства, що дії відповідача, під час проведення перевірки та фіксування її результатів, не відповідають принципам податкового законодавства України, встановленими статтею 4 ПК України, зокрема підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, яким встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За умови відсутності жодної норми законодавства, яка б зобов`язувала платника податку отримувати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки після прийняття Міністерством аграрної політики та продовольства України наказу від 25.11.2016 №489, розрахунок податкових зобов`язань, здійснений Товариством на підставі довідок (витягів) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, отриманих в 2015-2016 роках, є правомірним, а необґрунтоване застосування відповідачем до нормативної грошової оцінки земель, орендарем яких є Товариство, коефіцієнту, встановленого наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України наказу від 25.11.2016 №489 із значенням « 2,0» та із значенням « 3,0» (з урахуванням змін внесених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України и від 27.03.2018 №162), який збільшує нормативну грошову оцінку землі, а отже й базу оподаткування в 2 та 3 рази відповідно, є порушенням принципу соціальної справедливості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 06.04.2021 у справі № 160/7382/20, від 02.11.2021 у справі № 400/771/20 та від 14.09.2022 у справі № 640/20750/21.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова