Постанова

від 26.04.2021 по справі 640/23439/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23439/20 Головуючий у 1 інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Безименної Н.В.

Оксененка О.М.

За участю секретаря Ткаченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНС-ІНВЕСТ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНС-ІНВЕСТ звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15.04.2020 р. №0243050305, яким визначено суму податкового зобов`язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ТОВ АВТОТРАНС-ІНВЕСТ за платежем: орендна плата з юридичних осіб, код платежу 18010600, у розмірі 7 325 145,90 грн., з яких сума грошового зобов`язання за основним платежем становить 5 860 116,72 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 465 029,18 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 15.04.2020 №0243050305.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головного управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що позивач зобов`язаний був звернутись раніше до відповідного органу з метою отримання нового витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної на підставі такого витягу, в подальшому, подавати відповідну звітність до податкового органу, у відповідності до вимог ПК України.

05 квітня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНС-ІНВЕСТ надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі Акта перевірки №61/26-15-05-03-05/36147836 від 05.03.2020 року, винесено податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2020 року №0243050305, яким ТОВ АВТОТРАНС-ІНВЕСТ , за порушення пп.271.1.1, п.286.2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб всього в сумі 7 325 145,90 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 5 860 116,72 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 465 029,18 грн.

Грошове зобов`язання донараховане ТОВ АВТОТРАНС-ІНВЕСТ за періоди 2017-2019 роки.

Із Акту перевірки №61/26-15-05-03-05/36147836 від 05.03.2020 року вбачається, що збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на наступних обставинах.

Так, ТОВ АВТОТРАНС-ІНВЕСТ за 2017-2019 роки задекларовано орендної плати у сумі 5 052 825,51 грн, в тому числі, за 2017 рік на суму 1 684 275,77 грн, за 2018 рік на суму 1 684 275,77 грн, за 2019 рік на суму 1 684 275,77 грн. за земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:82:138:0073 та 8000000000:82:138:0090, що розташовані за адресою: місто Київ, вул. Кіквідзе, 43.

Як зазначає позивач та не заперечувалося відповідачем орендна плата розраховувалась ТОВ АВТОТРАНС-ІНВЕСТ виходячи з нормативної грошової оцінки земельних ділянок на підставі Довідок (витягів) про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок №Ю-20478/2016 від 17 лютого 2016 року та №Ю-09284/2015 від 13 серпня 2015 року.

Відповідно до Довідки №Ю-09284/2015 від 13 серпня 2015 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 12 362 573,81 грн. (8000000000:82:138:0090).

Згідно Довідки №Ю-20478/2016 від 17 лютого 2016 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 39 904 519,18 грн. (8000000000:82:138:0073)

В той же час, за замовленням ОСОБА_1 - фізичної особи, яка не має жодного відношення, а ні до ТОВ АВТОТРАНС-ІНВЕСТ , а ні до податкового органу та про яку контролюючому органу нічого не відомо, Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві були сформовані Витяги із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які перебувають в користуванні у позивача (оренда) за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 43.

Відповідно до Витягу по земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:138:0073, нормативно грошова оцінка становить 121 105 970,11 грн; відповідно до Витягу по земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:138:0090, нормативно грошова оцінка становить 47 927 222,45 грн.

Виходячи з сум нормативно грошової оцінки, що вказані в Довідках про нормативно грошову оцінку, які виготовлені на замовлення ОСОБА_1 , контролюючим органом і була донарахована ТОВ АВТОТРАНС-ІНВЕСТ`орендна плата з юридичних осіб.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

У відповідності до ст. 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно зі ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Положеннями пунктів 288.2, 288.3, 288.4, 288.5 статті 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

За приписами ст. 21 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 року № 161-XIV, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

В силу пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Нормами пункту 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017) зазначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2018) зазначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до п. 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України Про оцінку земель .

Приписами статті 1 вищевказаного Закону визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України Про оцінку земель , нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено статтею 18 Закону України Про оцінку земель , яка визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

- розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років;

- розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Згідно частини 2 статті 20 Закону України Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частини 1, 3 статті 23 Закону №1378-IV).

Так, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за №1647/29777, було затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок №489).

Згідно з п. 1 вищевказаного Порядку №489, цей Порядок визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

За змістом статті 271, пункту 286.2 статті 286, статей 288, 289 ПК України, на платника плати за землю покладено обов`язок подання податковому органу витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислення суми згаданої плати саме з визначеного у поданому платником податків витязі розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ АВТОТРАНС-ІНВЕСТ , керуючись п. 286.2 ст. 286 ПК України, було визначено розмір орендної плати за земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:82:138:0073 та 8000000000:82:138:0090, що розташовані за адресою: місто Київ, вул. Кіквідзе, 43.

Розмір орендної плати розраховувався на підставі нормативної грошової оцінки земель міста Києва, що був затверджений рішенням Київської міської ради Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення від 26 липня 2007 року №43/1877 та відповідних Довідок (витягів) про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок - Довідки №Ю-29207/2010 (реєстраційний №147 від 27.04.2010 р.) та Довідки №Ю-29206/2010 (реєстраційний №148 від 27.04.2010 р.).

В подальшому, після затвердження нової нормативної грошової оцінки рішенням Київської міської ради Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва від 03 липня 2014 року №23/23, яке є діючим на сьогодні, Товариством було отримано нові Довідки (витяги) про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок - Довідки №Ю-20478/2016 (реєстраційний №445від 17.02.2016 р.) та Довідки №Ю-09284/2015 (реєстраційний №1445 від 13.08.2015 р.), на підставі яких і здійснювався розрахунок орендної плати за землю до теперішнього часу.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги той факт, що після 01 січня 2017 року рішення щодо затвердження нової нормативно грошової оцінки земель міста Києва та відповідної технічної документації Київською міською радою не приймались.

Так, апелянт зазначає, що позивач зобов`язаний був звернутись раніше до відповідного органу з метою отримання витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

На думку апелянта, у позивача була можливість подати уточнюючий розрахунок декларації по платі за землю на 2017 рік, отримавши новий витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки починаючи з 2017 року.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаними доводами апелянта, оскільки, приписи Порядку № 489 не містять норми, яка б зобов`язувала платника податку отримувати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Натомість, затвердження нової нормативно грошової оцінки та відповідної технічної документації, витяг з якої позивач мав би замовити - в період після прийняття рішення Київської міської ради від 03 липня 2014 року №23/23 по даний час - не відбулось.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки, орендна плата в період, що підлягав перевірці, нараховувалась позивачем на підставі нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, що проведена в 2015-2016 роках, відтак, з урахуванням положень ст. 18 Закону України Про оцінку земель , у позивача, як станом на 01.01.2017 року, так станом на 01.01.2018 року і 01.01.2019 року не виникло обов`язку проводити нову нормативно-грошову оцінку,

З огляду на вищезазначене, твердження апелянта про заниження позивачем орендної плати з юридичних осіб колегія суддів вважає необґрунтованим.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15 квітня 2020 року №0243050305.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТРАНС-ІНВЕСТ та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Безименна Н.В.

Оксененко О.М.

Повний текст постанови виготовлено 29.04.2021 р.