Рішення

від 30.09.2022 по справі 219/4764/17

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/4764/17

2/219/62/2022

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2022 Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі судді Хомченко Л.І.

секретарь Гаврилюк К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок злочину та за позовом Прокурора Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах КЗОЗ Бахмутська дитяча лікарня про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину .

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з відповідачів солідарно матеріальної шкоди в розмірі 11887,34 грн., моральної шкоди в сумі 50000 грн., та понесені витрати на надання правничої допомоги в сумі 7000 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що внаслідок спричинених йому тілесних ушкоджень 04 січня 2017 року о 19-40 годині ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , діяли навмисно, цілеспрямовано, він був вимушений проходити неодноразово стаціонарне лікування і обстеження внутрішніх органів, а також нести матеріальні витрати на лікування та поновлення свого здоров`я. В загальному на медикаменти і транспортні послуги він витратив за весь час лікування 11887,34 грн. Моральна шкода полягає у тих фізичних та моральних стражданнях, які він переніс з вини обвинувачених. Його жорстко побили, принизили його честь, завдали травму його психіці. Моральну шкоду оцінює в 50000 грн. Просить позов задовольнити.

До судового засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України - шляхом направлення судової повістки із розпискою рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, надав суду заяву про розгляд справи за вказаною позовною заявою без присутності представника позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися за невідомою суду причиною, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачами також не поданий. Проте ними було подано раніше ще в кримінальному провадженні заперечення щодо позову, позовні вимоги вони не визнають взагалі та просять відмовити у задоволені позову. Тому, за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 05 вересня 2019 року ухвалою Донецького апеляційного суду застосовано до ОСОБА_4 примусовий захід виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері - ОСОБА_5 до досягнення ним повноліття. Застосовано до ОСОБА_4 примусовий захід виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки до досягнення ним повноліття, а саме - заборонено ОСОБА_4 залишати місце мешкання з 18:00 до 07:00 без супроводу батьків; заборонено ОСОБА_4 відвідувати будь-які розважальні заклади. Застосовано до ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері - ОСОБА_6 до досягнення ним повноліття. Застосовано до ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки, до досягнення ним повноліття, а саме заборонено ОСОБА_3 залишати місце мешкання з 18:00 до 07:00 без супроводу батьків; заборонено ОСОБА_3 відвідувати будь - які розважальні заклади. Також з мотивувальної частини цієї ухвали вбачається, що 04 січня 2017 року приблизно о 19-40 годині перебуваючи біля магазину «У Романа», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи особами, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, діючи умисно, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдали неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 в обличчя та по голові удари кулаками рук, чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження, що потягло короткочасний розлад здоров`я.

Також до позову надано копії квитанцій та медичних документів, які підтверджують факт лікування позивача внаслідок злочинних дій відповідачів.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для позивача, характер та обсяг страждань, яких він зазнав, ступінь вини завдавача шкоди, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.

Судом встановлено, що відповідачі завдали неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 в обличчя та по голові удари кулаками рук, чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження, що потягло короткочасний розлад здоров`я, у зв`язку з чим він неодноразово звертався до лікарів, він був вимушений проходити неодноразово стаціонарне лікування і обстеження внутрішніх органів, а також нести матеріальні витрати на лікування та поновлення свого здоров`я, також у нього було порушення сну та почуття страху.

Вказані ушкодження здоров`я безумовно потягнули за собою заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у порушенні його звичного способу життя, у фізичному болю та стражданнях, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем пред`явлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення відносно нього кримінального правопорушення в розмірі 50000 грн.,

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу діями відповідачів, суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачу душевних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, ступеня вини особи, яка завдала моральну шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи також, що розмір відшкодування моральної шкоди не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, яких зазнала позивач у зв`язку з порушенням його прав, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню із відповідачів на користь позивача слід визначити в розмірі по 50 000 грн.. Вказаний розмір, на переконання суду, буде адекватним моральним стражданням позивача, тому позов підлягає повному задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 11887,34 грн., пов`язаної із лікуванням, то суд приходить до наступного висновку .

Відповідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У кримінальному провадженні відносно відповідачів 05 вересня 2019 року ухвалою Донецького апеляційного суду застосовано до них виховні міри, а цивільний позов позивача направлено на новий розгляд в цивільному провадженні, як зазначено в цій же ухвалі суд першої інстанції, в цій частині також дійшов до суперечливих висновків та не прийняв до уваги відомі обставини справи, що зумовило порушення п. 2 ч. 1 ст. 409, п. п. 1, 2 ст. 411 КПК України, в зв`язку з цим, оскаржувана ухвала, в частині вирішення цивільного позову також підлягає скасуванню. Так, суд констатував, що внаслідок протиправний дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , потерпілий вимушений проходити тривале стаціонарне та амбулаторне лікування, проте не недостатнім чином врахував тяжкість та характер його моральних страждань, що зумовило явно замалий розмір призначеного відшкодування. Крім того, під час розгляду справи в апеляційному суді лікування потерпілого, ще не закінчилось. Також слід зазначити про передчасність рішення щодо відмови у задоволенні відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки суд, з метою повного та всебічного розгляду мав можливість витребувати у захисту необхідні документи для підтвердження цих витрат. Таким чином, враховуючи, що рішення щодо цивільного позову є явно необґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне призначити в цій частині новий розгляд, під час якого повно та всебічно, у відповідності з вимогами співмірності та розумності, вирішити означене питання та постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є частково обґрунтованим та частковому задоволенню, тобто слід задовольнити в повному обсязі матеріальну шкоду та частково моральну за наведених вище підстав, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є вже повнолітніми особами.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою четвертою статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 1 13, 19, 23, 27, 34, 76 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок злочину - задовольнити повністю.

Позов Прокурора Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах КЗОЗ Бахмутська дитяча лікарня про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , матеріальну шкоду в сумі 11887,34 гривень , моральну шкоду 50 000 гривень .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 гривень .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 гривень .

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь КЗОЗ Бахмутська дитяча лікарня, матеріальну шкоду в сумі 12867,21

гривень за витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення .

У повному обсязі рішення виготовлено 30.09.2022

Суддя Л.І. Хомченко