Ухвала

від 05.09.2019 по справі 219/4764/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 219/4764/17

Номер провадження 11-кп/804/354/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 вересня 2019 року м. Бахмут

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Акуленка В.В.,

суддів Стародуба О.Г., Шигірта Ф.С.,

при секретарі Рябцевій Ю.С.

за участю прокурора Оніщенко Г.Г.,

представника потерпілого Коломієць О.В.,

законних представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Гостренко С.Д., Позняк І.С.,

неповнолітніх, відносно яких

застосовуються заходи

виховного характеру ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілого на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2018 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2018 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Часів Яр Донецької області, громадянина України, учня Бахмутського медичного коледжу, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Часів Яр Донецької області, громадянина України, учня Бахмутського педагогічного коледжу, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

застосовано примусовий захід виховного характеру у виді їх передачі під нагляд батьків. Також, стягнуто на користь держави витрати на лікування потерпілого та судовий збір, і на користь потерпілого моральну та матеріальну шкоду.

Згідно ухвали, 4 січня 2017 року, приблизно о 19:40, перебуваючи біля магазину У Романа , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , вул. Недогибченко, 11, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучі особами, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, діючи умисно, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдали неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 в обличчя та по голові удари кулаками рук, чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров`я.

На вказане рішення, представник потерпілого подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду. Вказує, що застосований захід виховного характеру є занадто м`яким та короткочасним. Судом не враховано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жодного жалю з приводу вчиненого не виявили, під час здійснення кримінального провадження вони погрожували та залякували потерпілого. Батьки їх повністю підтримують у доцільності застосування насильства та не здійснюють жодного контролю за їх діями, що свідчить про неможливість перевиховання цих дітей у спосіб обраний судом. Вважає, що в даному випадку необхідно застосувати декілька примусових заходів виховного характеру, а саме залишити існуючий, обмежити дозвілля та призначити їм вихователя з навчального закладу. Також зазначає, що суд необґрунтовано відмовив у відшкодуванні витрат на правову допомогу та значно занизив розмір понесеної потерпілим моральної шкоди.

Крім того, прокурор та законний представник ОСОБА_4 надали заперечення в яких вказали про безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги представника потерпілого і просили ухвалу залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Висновки суду про вчинення неповнолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суспільно - небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, при виклданеих у вироку обставинах ніким не оскаржуються, а тому на підставі ч. 1 ст. 404 КПК України не перевіряються.

Так, згідно постанови Пленуму Верховного суду України № від 15 травня 2006 року метою застосування примусових заходів виховного характеру є забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні ним належного виховання, створення можливості адаптуватися до реалій суспільного життя та підвищення загальноосвітнього і культурного рівня.

При перевірці матеріалів провадження, колегія суддів встановила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не були позбавлені батьківського піклування під час вчинення суспільно - небезпечного діяння, а отже, той факт, що вони ще до досягнення 16 річного віку, застосовують при вирішенні спірних питань насильство, свідчить про те, що їх батьки в повній мірі не здатні забезпечити позитивний виховний вплив на своїх дітей та здійснювати постійний контроль за їх поведінкою.

Тобто, в даному випадку є очевидною недостатність застосування до неповнолітніх лише примусового заходу виховного характеру у виді їх передачі під нагляд батьків.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 до неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру.

За даних обставин, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 кілька примусових заходів виховного характеру, а саме крім їх передачі під нагляд батьків їм слід обмежити дозвілля, що у сукупності забезпечить їх належне виховання та сприятиме їх загальноосвітньому та культурному розвитку, а також знизить ризик їх подальшого становлення, як криміналітету.

Враховуючи, що зазначені вище обставини суд першої інстанції не врахував, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині застосування примусових заходів виховного характеру.

Що стосується цивільного позову потерпілого, то суд першої інстанції, в цій частині також дійшов до суперечливих висновків та не прийняв до уваги відомі обставини справи, що зумовило порушення п. 2 ч. 1 ст. 409, п. п. 1, 2 ст. 411 КПК України, в зв`язку з цим, оскаржувана ухвала, в частині вирішення цивільного позову також підлягає скасуванню.

Так, суд констатував, що внаслідок протиправний дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , потерпілий вимушений проходити тривале стаціонарне та амбулаторне лікування, проте не недостатнім чином врахував тяжкість та характер його моральних страждань, що зумовило явно замалий розмір призначеного відшкодування. Крім того, під час розгляду справи в апеляційному суді лікування потерпілого, ще не закінчилось.

Також слід зазначити про передчасність рішення щодо відмови у задоволенні відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки суд, з метою повного та всебічного розгляду мав можливість витребувати у захисту необхідні документи для підтвердження цих витрат.

Таким чином, враховуючи, що рішення щодо цивільного позову є явно необґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне призначити в цій частині новий розгляд, під час якого повно та всебічно, у відповідності з вимогами співмірності та розумності, вирішити означене питання та постановити законне, обгнрунтваоне та вмотивоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2018 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати в частині застосування примусових заходів виховного характеру.

Застосувати до ОСОБА_4 примусовий захід виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері - ОСОБА_2 до досягнення ним повноліття.

Застосувати до ОСОБА_4 примусовий захід виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки до досягнення ним повноліття, а саме

- заборонити ОСОБА_4 залишати місце мешкання з 18:00 до 07:00 без супроводу батьків;

- заборонити ОСОБА_4 відвідувати будь-які розважальні заклади.

Застосувати до ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері - ОСОБА_1 до досягнення ним повноліття.

Застосувати до ОСОБА_3 примусовий захід виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки, до досягнення ним повноліття, а саме

- заборонити ОСОБА_3 залишати місце мешкання з 18:00 до 07:00 без супроводу батьків;

- заборонити ОСОБА_3 відвідувати будь - які розважальні заклади.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2018 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати в частині вирішення цивільного позову та призначити в цій частині новий розгляд, в тому ж суді першої інстанції, в порядку цивільного судочинства.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді