Постанова

від 30.10.2007 по справі 47/302-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/302-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2007 року                                                                        Справа № 47/302-07

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді    Карбань І.С.,

                        судді     Погребняка В.Я.,

                       судді    Шутенко І.А. -доповідач,

при секретарі – Михайлюк О.І.  

за участю представників сторін:

позивача –предст. Череповський О.В. (дов. №07/80 від 23.05.2007р.)

відповідача  –предст. Кануннікова Т.М. (дов. №1 від 04.01.2007р.)

      розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 2964 Х/2) Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території»на рішення господарського суду Харківської області від 22.08.2007р. по справі № 47/302-07

за позовом  ДП «Газ-Тепло»НАК «Нафтогаз України», м. Київ,  

до Харківського обласного КП «Дирекція розвитку інфраструктури території»,   м. Харків

про стягнення 3 205 858 грн. 12 коп., -

встановила:

Позивач, ДП «Газ-Тепло»НАК «Нафтогаз України», звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача, Харківського обласного КП «Дирекція розвитку інфраструктури території», заборгованості в сумі 3205858,12 грн., яка виникла в наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором комісії №12/05-440 від 01.10.2005р., а також просив покласти  на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого держмита у розмірі 25500,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.08.2007р. по справі №47/302-07 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено, стягнуто з Харківського обласного КП «Дирекція розвитку інфраструктури території»на користь ДП «Газ-Тепло» НАК «Нафтогаз України»заборгованості у розмірі 3205858,12 грн., держмита у розмірі 25500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 22.08.2007р. по справі №47/302-07, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення місцевого господарського суду, повернути справу до господарського суду Харківської області на новий розгляд та призначити у даній справі судову експертизу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що з наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі та звітів комісіонерів вбачається, що ціна за 1Гкал. - не відповідає ціні теплової енергії, зазначеної у п. 3.1.1. та п. 3.1.2. договору №12/05-440 від 01.10.2006 року, проте суд першої інстанції не повно з'ясував обставини у справі та не дав належної правової оцінки даному факту.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд зобов'язав позивача надати докази направлення відповідачеві розрахунок суми боргу відповідача перед позивачем, однак належний розрахунок, тобто з посиланням на кількість Гкал, категорію споживача, розмір ціни Гкал. та безпосередньо розрахунку цієї ціни, на адресу апелянта не надійшло, доказів їх направлення до справи не додано.

Отже, на думку апелянта, господарський суд першої інстанції в порушення Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 «Про судове рішення», згідно якого рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні правовідносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення господарського суду Харківської області від 22.08.2007р. по справі №47/302-07 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм  процесуального та матеріального  права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час апеляційного провадження та судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2005р. між ДП «Газ-тепло»НАК «Нафтогаз України»(Комітент) та ХО КП «Дирекція розвитку інфраструктури територій»(Комісіонер) було укладено договір комісії №12/05-440 строком діїдо 30.09.2006р. , згідно п.10.1 умов договору.  (а.с. 9-14)

Відповідно до п. 2.1. умов договору №12/05-440 Комітент (позивач) доручає, а Комісіонер (відповідач) бере на себе зобов'язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії зі споживачами за рахунок Комітента, в свою чергу Комісіонер, згідно п. 2.2 умов договору №12/05-440, зобов'язаний вчиняти (укладати) правочини зі споживачами на умовах, найбільш вигідних для Комітента.

Відповідно до п. 3.1. умов договору №12/05-440, ціна одиниці теплової енергії для наступних категорій споживачів складає:

- для населення та бюджетних установ та організацій 71,78 грн./ Гкал. (разом з ПДВ);

- для госпрозрахункових підприємств 126,47 грн./ Гкал. (разом з ПДВ).

Згідно п. 3.2 умов договору №12/05-440 ціна одиниці теплової енергії, що передається Комітентом Комісіонеру, підлягає обов'язковому перерахунку у разі невідповідності планової собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води та подачі її споживачам фактичним витратам Комісіонера, а також у разі  невідповідності ціни одиниці теплової енергії фактичним витратам Комісіонера.

Ціна одиниці теплової енергії, яку отримано після проведення перерахунку, повинна бути затверджена сторонами, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Матеріали справи свідчать, що додатковими угодами до договору комісії №12/05-440 від 01.10.2005р. сторони домовились внести зміни до п. 3.1 договору стосовно ціни одиниці теплової енергії, що передається Комітентом Комісіонеру на кожний наступний місяць за період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року включно. Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що додаткові угоди були підписані сторонами та скріплені печатками підприємств сторін без жодних заперечень стосовно умов додаткових угод. (а.с. 15-25)

Так, ціна одиниці теплової енергії, згідно додаткових угод, складала:

         1. Згідно додаткової угоди №1/1 від 31.10.2005р., за жовтень 2005 року ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних споживачів склала 96,65грн./Гкал. (без ПДВ), для госпрозрахункових підприємств –204,56грн./ Гкал. (без ПДВ) ;

      2. Згідно додаткової угоди №1/2 від 30.11.2005р., за листопад 2005 року ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних споживачів склала 85,92грн./Гкал. (без ПДВ), для госпрозрахункових підприємств –169,48грн./ Гкал. (без ПДВ) ;

       3. Згідно додаткової угоди №1/3 від 31.12.2005р., за грудень 2005 року ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних споживачів склала 86,20грн./Гкал. (без ПДВ), для госпрозрахункових підприємств –154,21грн./ Гкал. (без ПДВ) ;

       4. Згідно додаткової угоди №1/4 від 31.01.2006р., за січень 2006 року ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних споживачів склала 94,22грн./Гкал. (без ПДВ), для госпрозрахункових підприємств –150,00грн./ Гкал. (без ПДВ) ;

       5. Згідно додаткової угоди №1/5 від 28.02.2006р., за лютий 2006 року ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних споживачів склала 92,00грн./Гкал. (без ПДВ), для госпрозрахункових підприємств –152,91грн./ Гкал. (без ПДВ) ;

       6. Згідно додаткової угоди №1/5К від 31.03.2006р., якою анульовано додаткову угоду  №1/5 від 28.02.2006р., за лютий 2006 року ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних споживачів склала 91.97грн./Гкал. (без ПДВ), для госпрозрахункових підприємств –152,91грн./ Гкал. (без ПДВ) ;

       7. Згідно додаткової угоди №1/6 від 31.03.2006р., за березень 2006 року ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних споживачів склала 94,00грн./Гкал. (без ПДВ), для госпрозрахункових підприємств –188,38грн./ Гкал. (без ПДВ) ;

       8. Згідно додаткової угоди №1/7 від 30.04.2006р., за квітень 2006 року ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних споживачів склала 96,36грн./Гкал. (без ПДВ), для госпрозрахункових підприємств –219,90грн./ Гкал. (без ПДВ) ;

       9. Згідно додаткової угоди №1/8 від 31.05.2006р., за травень 2006 року ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних споживачів склала 136,76грн./Гкал. (без ПДВ), для госпрозрахункових підприємств –206,89грн./ Гкал. (без ПДВ) ;

       10. Згідно додаткової угоди №1/11 від 31.08.2006р., за серпень 2006 року ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних споживачів склала 273,66грн./Гкал. (без ПДВ), для госпрозрахункових підприємств –162,54грн./ Гкал. (без ПДВ) ;

       11. Згідно додаткової угоди №1/12 від 30.09.2006р., за вересень 2006 року ціна одиниці теплової енергії для населення та бюджетних споживачів склала 231,04грн./Гкал. (без ПДВ), для госпрозрахункових підприємств – --------грн./ Гкал. (без ПДВ) ;

Колегією суддів встановлено, що ціна одиниці теплової енергії реалізованої комісіонером споживачам, згідно звітів комісіонера за період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року №10 З/440 від 31.10.2005р., №11 З/440 від 30.11.2005р., №12З/440 від 31.12.2005р., №01 З/440 від 31.01.2006р., №02 З/440к від 31.03.2006р., №03 З/440 від 31.03.2006, №04 З/440 від 30.04.2006р., №05 З/440 від 31.05.2006р., №08 З/440 від 31.08.2006р. та №09 З/440 від 30.09.2006р., відповідає ціні, встановленій у додаткових угодах, укладених сторонами на кожний відповідний місяць періоду з жовтня 2005 року по вересень 2006р. (а.с. 26-35).

Згідно актів прийому –передачі теплової енергії №10 К/440, №11 К/440, №12К/440, №01 К/440, №02 К/440к, №03 К/440, №04 К/440, №05 К/440, №08 К/440, №09 К/440,  відповідно до договору №12/05-440 від 01.10.2005р. за період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року, комітент передав комісіонеру, а останній прийняв на межі балансової належності теплових мереж між ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури територій»та споживачем теплову енергію, вартість якої відповідає вартості одиниці теплової енергії, встановленої на кожний відповідний місяць періоду з жовтня 2005 року по вересень 2006 року у додаткових угодах до договору №12/05-440 від 01.10.2005р. Ціна одиниці теплової енергії зазначена у актах прийому-передачі за період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року є аналогічною ціні, зазначеній у звітах комісіонера за відповідний місяць (а.с. 36-45)

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта, що ціна за 1 Гкал. Теплової енергії, зазначена у актах прийому-передачі та звітах комісіонерів не відповідає ціні теплової енергії, зазначеній у п. 3.1.1. та п. 3.1.2. договору №12/05-440 від 01.10.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме –з актів прийому-передачі та звітів комісіонера, в період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року на виконання умов договору №12/05-440 від 01.10.2005р. позивач передав відповідачу теплову енергію у розмірі 105044,167 Гкал. на загальну суму 12763202,58грн., а відповідач у свою чергу прийняв обумовлену у договорі теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам.

Відповідно до п. 4.9. вищезазначеного договору, Комісіонер (відповідач) бере на себе поручительство перед Комітентом (позивачем) за невиконання споживачами своїх зобов'язань за правочинами, укладеними Комісіонером (відповідачем) та споживачами.

За умовами договору №12/05-440 від 01.10.2005р. загальна сума за поставлену енергію складає 12 763 202, 58 грн.

З матеріалів справи, а саме з розрахунку боргу ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури територій»за договором комісії №12/05-440 від 01.10.2005р. наданого суду позивачем, вбачається, що станом на 31.03.2007р. споживачами частково було оплачено теплову енергію у розмірі 9 557 344, 46 грн. (а.с. 49-61)

Отже, поручившись за споживачів, внаслідок застосування делькредере заборгованість відповідача станом на 31.03.07 склала 3 205 858,12 грн.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що згідно ст. 22 ГПК України, кожна сторона має право знайомитись з матеріалами справи, робити ксерокопії та виписки з документів, які знаходяться  в матеріалах справи, проте апелянт не скористався наданим йому статтею 22 ГПК України правом та не ознайомився з розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви. Отже, колегія суддів не приймає посилань апелянта, що його права, як сторони у справі, були порушені.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так як строк виконання зобов'язань не був визначений в договорі, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України та на виконання умов Договору №12/05-440 від 01 жовтня 2005року, позивач направив на адресу відповідачу вимогу № 54/11-739-1684 від 25.04.07 про погашення заборгованості, яка залишилась без відповіді.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 3 205 858,12 грн.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що повноваженнями апеляційного господарського суду, визначених ст. 103 ГПК України, не передбачено направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду. Також, колегія суддів вважає безпідставними вимоги, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, стосовно призначення у даній справі судової експертизи, оскільки під час розгляду даної справи не виникло питань, роз'яснення яких потребують спеціальних знань.

За таких обставин, при винесенні рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури територій»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області  від  22.08.2007 р. по справі  №47/302-07  залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                    Карбань І.С.  

                                 Судді                                                                    Погребняк В.Я.  

                                                                                                               Шутенко І.А.