Постанова

від 08.02.2023 по справі 910/8373/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р. Справа№ 910/8373/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

без виклику сторін

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022

у справі №910/8373/22 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСГ-ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ"

про стягнення 170 962,00 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МСГ-ТРАНС" з вимогами до Акціонерного товариства Комерційний банк "ЧАНТА МАУНТ" про стягнення 170 962,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг № 01012020 від 01.01.2020, а саме, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 170 962,00 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва 02.11.2022 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Рішення обґрунтоване тим, що відповідачем не виконано в повному обсязі умови укладеного договору, не надано до суду контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог та доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" 17.11.2022 (через канцелярію) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 та ухвалити нове рішення, в якому врахувати доводи апелянта.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою .2 "ЧАНТА МАУНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 910/8373/22; призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників. Вказана ухвала була надіслана на електронну адресу сторони, що була самостійно зазначена відповідачем в апеляційній скарзі.

До апеляційної скарги, зокрема було додано акт про пожежу від 16.03.2022, без клопотання про поновлення строку на подання нових доказів. Суд апеляційної інстанції залишає даний доказ без розгляду.

04.01.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, суд апеляційної інстанції приймає останній в порядку ст. 263 ГПК України, оскільки ухвала про відкриття апеляційного провадження була направлена лише на електронну адресу сторони.

Справа була розглянута судом апеляційної інстанції в розумний строк в розумінні ст. 6 Конвенції, з урахуванням дії воєнного стану в Україні, періодичними перебоями з електроживленням та оголошенням сигналів "повітряної тривоги".

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Так, скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, з порушенням ст. 13 ГПК України.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що у зв`язку із складним матеріальним становищем замовник не мав можливості своєчасно розрахуватись із виконавцем, а також був вимушений призупинити свою виробничу діяльність у зв`язку із початком військової агресії російської федерації.

Також апелянт посилається на те, що судовий розгляд здійснювався Господарським судом без повідомлення учасників справи та відповідач не мав змоги надати свої докази стосовно причини виникнення заборгованості.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

04.01.2023 на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі.

Відповідач у поданому відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх не обґрунтованими та просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, оскільки скаржником не було повідомлено позивача про форс-мажорні обставини, не було надано сертифікат ТТП, боргове зобов`язання апелянта перед позивачем виникло задовго до початку збройної агресії росії проти України.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МСГ-ТРАНС" (надалі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" (надалі - замовник/відповідач) укладено договір про надання послуг № 01012020 (наділ - договір). Відповідно до умов якого (п.1.1.) замовник замовляє, а виконавець - приймає на себе зобов`язання надавати та організовувати замовнику з 02.01.2020 року послуги з перевезення працівників замовника (надалі - послуги), у відповідності до узгодженого сторонами графіками руху транспорту та розміру оплати (додаток № 1), а замовник приймає та оплачує належно надані послуги.

Відповідно до п. 1.2. договору виконавець організовує надання послуг з перевезення пасажирів, згідно затвердженого замовником графіку руху транспорту та розміру оплати (додаток №1) та використовує транспортні засоби: Mersedes-Benz Sprinter (19 місць).

Схеми маршрутів перевезення відображаються у додатку № 2 (п. 1.3. договору).

Виконавець організовує надання послуг з перевезення пасажирів щоденно з понеділка по п`ятницю (можливо включаючи вихідні, неробочі та святкові дні) (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору замовник зобов`язався своєчасно здійснювати оплату за належно надані послуги за даним договором.

У п. 3.7. договору сторонами погоджено, що замовник оплачує послуги у наступному порядку: виконавець не пізніше, як за десять робочих днів до початку звітного місяця виставляє замовнику рахунок на передоплату послуг у розмірі 15 000,00 грн з ПДВ від загальної вартості послуг за звітний період (п. 3.7.1.).

Замовник, не пізніше як за сім робочих днів до початку звітного місяця, що передує звітному, в порядку передоплати сплачує на розрахунковий рахунок виконавця планову передоплату вартості послуг у звітному місяці 15 000,00 грн з ПДВ від загальної вартості послуг (п. 7.2.1.).

Не пізніше останнього робочого дня звітного місяця сторони підписують акт виконаних робіт, в якому зазначають фактичну вартість послуг. У випадку, якщо фактична вартість послуг менша за суму передоплати, надлишкове сплачені кошти зараховуються в рахунок наступних платежів або, за вибором замовника, підлягають поверненню замовнику (п. 3.7.4).

Замовник здійснює остаточний розрахунок з виконавцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (п. 3.7.5).

Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 включно.

Зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладання сторонами відповідних додаткових угод.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення сторонами 04.12.2020 додаткової угоди № 2 до договору, якою викладено п. 6.1. договору у новій редакції, зокрема: "Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 включно. В разі, якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не виявить письмового бажання розірвати його, то дія даного договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах".

Також встановлено, що 15.11.2021 сторонами затверджено додаток № 1 до договору "Графік руху транспорту та розміри оплати" у новій редакції.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений 01 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МСГ-ТРАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" договір № 01012020 за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення за грудень 2021 на суму 112 550,00 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № МС-0000056 від 31.12.2021, за січень 2022 на суму 100 197,50 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № МС-0000004 від 31.01.2022, за лютий 2022 на суму 90 834,50 грн, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № МС-0000008 від 28.02.2022. З матеріалів справи вбачається, що вищевказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без зауважень.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем частково оплачено вказані послуги, зокрема неоплаченими залишилися надані послуги за січень 2022 року у сумі 80 127,50 грн та за лютий 2022 у сумі 90 834,50 грн., у зв`язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем на суму 170 962,00 грн. Скаржник в апеляційній скарзі не спростував наявність останнього.

Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе обов`язок здійснювати авансові платежі, зокрема, не пізніше, як за сім робочих днів до початку звітного місяця, що передує звітному, в порядку передоплати сплачує на розрахунковий рахунок виконавця планову передоплату вартості послуг у звітному місяці 15 000,00 грн. Замовник здійснює остаточний розрахунок з виконавцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Отже, строк виконання зобов`язання з оплати настав.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідачем не виконано в повному обсязі умови укладеного договору, у зв`язку з чим і виникла заборгованість перед позивачем.

Також заперечуючи проти вимог позивача відповідач зазначає, що не мав змоги провести своєчасно розрахунки із позивачем у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, наслідком чого є виникнення обставин непереборної сили.

В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта та приймає доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про початок дії обставин непереборної сили, які впливають на можливість відповідача виконувати свої зобов`язання за договором.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 вказано, що статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин саме для відповідача, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором.

Твердження відповідача про неможливість здійснити оплату за договором зумовлено настанням форс-мажорних обставин, а саме військовою агресією російської федерації проти України та введенням військового стану, які були відомі позивачу, є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов`язання за спірним договором внаслідок настання саме форс-мажорних обставин.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, заперечення скаржника проти позовних вимог на стадії апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції відхиляються, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.

Щодо тверджень апелянта, що він не мав змоги надати докази, оскільки Господарським судом справа розглядалась за правилами спрощеного провадження, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини першої статті 42 наведеного Кодексу учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини другої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала Господарського суду про відкриття провадження у даній справі була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧАНТА МАУНТ» на 2 адреси: 01054, м. Київ, вул. Тургеневська, буд. 15, оф. 65, (яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та на адресу: 07354, Київська обл., Нові Петрівці, вул. 1-го травня, буд. 71), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474594048 та № 0105474594056 (а.с. 46, 48). А тому доводи апелянта в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові через необґрунтованість.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про розгляд справи.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, про обґрунтованість заявлених до стягнення позивачем позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

8. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі №910/8373/22- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у справі №910/8373/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ"

4. Матеріали справи №910/8373/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич