Постанова

від 30.01.2023 по справі 910/2203/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. Справа№ 910/2203/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАТЕК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022

у справі № 910/2203/22 (суддя: Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАТЕК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС"

про визнання додаткової угоди укладеною та стягнення 532 252,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАТЕК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" про визнання додаткової угоди до договору від 03.02.2020 №2020-0102 укладеною між сторонами з 10.09.2021, в редакції запропонованій позивачем, та стягнення 508 805,95 грн. заборгованості з оплати остаточної вартості товару, 17 466,68 грн. пені та 5 908,21 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки зобов`язання за договором поставки позивачем виконано належним чином - здійснено постачання товарів і послуг у кількості та асортименті, які погоджені сторонами у додатках до договору, а відповідачем було прийнято зазначений товар, проте не сплачено повної (зміненої) вартості товару, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання укладеною додаткової угоди, в якій внесено зміни щодо вартості товару, та стягнення заборгованості з оплати остаточної вартості товару. Крім того, ТОВ "АМАТЕК" просить сягнути з відповідача пеню та три проценти річних нарахованих на суму прострочених оплат зміненої остаточної вартості товару за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що звернення до суду з даним позовом не є ефективним способом захисту порушеного відповідачем права, а є створенням формально-юридичних передумов для перегляду остаточного судового рішення у справі №910/13925/21, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для внесення до договору змін щодо вартості товару, шляхом визнання укладеною додаткової угоди. Також у зв`язку з відмовою у задоволенні вимоги про визнання додаткової угоди укладеною, похідна від неї вимога про стягнення 532 252,81 грн. теж не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "АМАТЕК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/2203/22 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "АМАТЕК" до ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" про визнання додаткової угоди укладеною та стягнення 532 252,81 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та підлягає скасуванню. Зокрема апелянт зазначає, що ним при зверненні до суду було вибрано вірний та ефективний спосіб захисту своїх прав, відповідно до предмета та підстав позову, а саме визнання укладеною додаткової угоди №4 до договору. Зазначає, що судом першої інстанції була застосована стаття 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до правовідносин, які склалися між сторонами, що є абсолютно хибним твердженням з огляду на підстави позовних вимог, які викладені у позовній заяві. Наголошує, що відповідачем не було надано жодного доказу, який би спростував обставини на підтвердження позовних вимог.

Також в апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/2203/22.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2022 апеляційна скарга у справі № 910/2203/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "АМАТЕК" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 відкладено до надходження матеріалів справи № 910/2203/22 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2203/22.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 21.11.2022 надійшли матеріали справи № 910/2203/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 поновлено ТОВ "АМАТЕК" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/2203/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АМАТЕК" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/2203/22; призначено справу до розгляду на 23.01.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

30.12.2022 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить закрити апеляційне провадження у справі №910/2203/22 на підставі пункту 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Свої доводи обґрунтовує тим, що після відкриття апеляційного провадження виявилось, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати. Наголошує, що у разі відмови у закритті апеляційного провадження, то тоді слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Зазначає, що з тексту апеляційної скарги не вбачається у чому саме полягає неповнота та/або неправильність встановлення обставин справи судом першої інстанції, апеляційна скарга не містить посилань заявника на нові обставини, якими б обґрунтовувались його вимоги. Вказує, що додаткова угода №4 до договору не була укладена до закінчення терміну дії спірного договору. Також зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, що враховує істотні обставини спору й матеріали справи та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 задоволено клопотання представників ТОВ "АМАТЕК" та ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

18.01.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення позивача на відзив, у яких останній просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/2203/22 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги ТОВ "АМАТЕК" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/2203/22 до 30.01.2023.

25.01.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення позивача по суті спору.

26.01.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення відповідача щодо додаткових обґрунтувань до клопотання про закриття апеляційного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши клопотання позивача про закриття апеляційного провадження колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

Водночас, згідно з частиною 1 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частини 1 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина 4 статті 60 ГПК України).

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Таким чином, ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №9901/736/18 (провадження №11-989заі18) зазначено, що, "виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України)".

10.11.2022 між ТОВ "АМАТЕК" та адвокатом Черненком В.О. був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №1011/22.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ч. 9 ст. 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження саме на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Отже, на момент підписання апеляційної скарги від 10.11.2022 та на момент подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 11.11.2022, у адвоката Черненка В.О. були всі законні права щодо представництва позивача, у зв`язку з чим клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.02.2020 між ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" (покупець) та ТОВ "АМАТЕК" (постачальник) укладено договір №2020-0102, за умовами якого постачальник зобов`язується вчасно в повному обсязі постачати продукцію електротехнічного та технічного призначення, а також надавати послуги з отримання на товар сертифікатів по Модулю F в уповноважених суб`єктів із передачею відповідних сертифікатів покупцеві у кількості, по асортименту і ціні, зазначеній у специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати наданий постачальником товар та послуги.

Згідно з пунктом 2.1 договору строк постачання товару та надання послуг визначається у додатках до цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна кожної одиниці товару, послуг та їх загальна вартість зазначається у специфікаціях (додатках до цього договору).

За умовами пункту 3.2 договору покупець здійснює оплату за товар та послуги у порядку, передбаченому у додатках до цього договору (що розраховується для кожної специфікації окремо).

За прострочення (перевищення) покупцем остаточної оплати товару, покупець сплачує на письмову вимогу постачальника пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми остаточної оплати, що є простроченою за кожен день прострочення цього грошового зобов`язання (пункт 6.7 договору).

Строк позовної давності щодо стягнення пені, штрафів встановлюється в три роки (пункт 6.8 договору).

Договір набирає чинності та вступає в дію (є укладеним) з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін. При цьому, сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з дати складання та виставлення постачальником покупцеві найпершого рахунку щодо оплати товару (рахунок на оплату від 03.02.2020 №62). Договір діє по 31.12.2020, а в частині гарантійних, грошових зобов`язань та пов`язаних із ними зобов`язань - до їх повного виконання сторонами у передбачені договором строки (пункт 8.1 договору).

Пунктом 8.4 договору передбачено, що умови цього договору можуть бути змінені/доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди чи додатку, які є невід`ємними частинами договору з моменту їх підписання повноважними особами сторін та скріплення печатками сторін, за наявності їх посилання на цей договір.

Будь-які зміни і доповнення до цього договору оформляються згідно його пункту 8.1 (пункт 9.3 договору).

В межах договору сторонами було укладено специфікацію на постачання товару та послуг загальною вартістю 2 908 111,20 грн. з ПДВ (додаток №1 до договору), специфікацію на постачання товару та послуг загальною вартістю 1 180 309,50 грн. (додаток №2 до договору) та специфікацію на постачання товару та послуг загальною вартістю 11 922 484,50 грн. (додаток №3 до договору). У наведених специфікаціях сторонами було погоджено асортимент, кількість та вартість товару, стоки постачання, а також порядок та строки оплати товару.

25.03.2020 між ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" та ТОВ "АМАТЕК" укладено додаткову угоду №1 до договору, в якій у зв`язку з девальвацією національної валюти, сторони погодились змінити (збільшити) вартість товару (в частині, що складає 70% від початкової ціни товару), розміри платежів (другої частини попередньої оплати та остаточної оплати), у зв`язку з чим специфікації до договору були викладені в новій редакції (погоджено нову вартість товару, порядок та строки оплати товару).

07.04.2020 між ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" та ТОВ "АМАТЕК" укладено додаткову угоду №2 до договору, в якій у зв`язку з виявленням помилкового перерахунку (збільшення) вартості послуг за додатками №1-№3 до договору, так як відсутня імпортна складова у їх наданні, сторони погодились внести зміни до цих додатків, а саме:

- у додатку №1 до договору (в редакції додаткової угоди №1) визначено вартість товарів та послуг за специфікацією у розмірі 3 172 216,29 грн. з ПДВ.

Пункт 3.3 специфікації (додаток №1) викладено у новій редакції, згідно з якою остаточна оплата у розмірі 1 662 503,62 грн. в тому числі ПДВ сплачується не пізніше 57 календарних днів від дати отримання покупцем усього товару та послуг за цим додатком до договору та підписання про це сторонами видаткової накладної на весь товар та послуги (єдиної або на останню партію товару/обсяг послуг) за цим додатком до договору (без зауважень з боку покупця).

- у додатку №2 до договору (в редакції додаткової угоди №1) визначено вартість товарів та послуг за специфікацією у розмірі 1 289 679,67 грн. з ПДВ.

Пункт 3.3 специфікації (додаток №2) викладено у новій редакції, згідно з якою остаточна оплата у розмірі 676 935,49 грн. в тому числі ПДВ сплачується не пізніше 57 календарних днів від дати отримання покупцем усього товару та послуг за цим додатком до договору та підписання про це сторонами видаткової накладної на весь товар та послуги (єдиної або на останню партію товару/обсяг послуг) за цим додатком до договору (без зауважень з боку покупця).

- у додатку №3 до договору (в редакції додаткової угоди №1) визначено вартість товарів та послуг за специфікацією у розмірі 13 050 734,18 грн. з ПДВ.

Пункт 3.3 специфікації (додаток №3 до договору) викладено у новій редакції, згідно з якою остаточна оплата у розмірі 6 861 312,54 грн. в тому числі ПДВ сплачується не пізніше 06.05.2020, за умови дотримання постачальником строку поставки усього товару та надання послуг за цим додатком до договору та підписання про це сторонами видаткової накладної на увесь товар та послуги (єдиної або на останню партію товару/обсяг послуг) за цим додатком до договору (без зауважень з боку покупця). В протилежному випадку, початок обчислення строку оплати за товар та послуги відтерміновується понад 06.05.2020 рівно на таку ж кількість днів, на яку мало місце прострочення поставки товару, надання послуг постачальником та/або усунення його недоліків, та/або доукомплектування, та/або надання усіх належностей та документів на плюс 5 банківських днів на проведення такої оплати товару та послуг, наданих належним чином та прийнятих покупцем за підписаними ним видатковими накладними (видатковою накладною) без зауважень.

08.04.2020 між ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" та ТОВ "АМАТЕК" укладено додаткову угоду №3 до договору, в якій у зв`язку з девальвацією національної валюти та з метою коригування у наступному остаточної оплати й загальної вартості за договором та додатками №1-№3 до нього, сторони погодились внести зміни та доповнення до договору.

Зокрема, у пункті 1.1 додаткової угоди №3 до договору сторонами було доповнено вказаний договір пунктами 3.6.1, 3.6.2, 3.7, 3.8, 3.9, 3.10.

Так, у пунктах 3.6.1 та 3.6.2 договору (в редакції додаткової угоди №3) викладено формулу, за якою підлягає зміні загальна вартість та ціна товару у гривнях, у разі якщо в день фактичного здійснення покупцем оплати суми остаточного розрахунку за товар відбувається зміна на цей день більш як 1,5% офіційного курсу гривні до Євро, порівняно з офіційним курсом гривні до Євро, встановленого на день другої частини передплати за товар.

Відповідно до пункту 3.7 договору (в редакції додаткової угоди №3) про зміну загальної вартості товару, послуг та цін у специфікації відповідного додатку до договору, видатковій накладній сторони укладають додаткову угоду та розрахунок (коригування) до видаткової накладної.

Згідно з пунктом 3.8 договору (в редакції додаткової угоди №3) проект додаткової угоди, розрахунку (коригування) до видаткової накладної, у двох автентичних оригінальних примірниках кожного із цих документів може скласти будь-яка сторона, яка підписує та скріплює своєю печаткою й надсилає на погодження іншій стороні, яка в свою чергу підписує їх та скріплює своєю печаткою, й повертає по одному із примірників кожного із зазначених документів стороні, від якої вона їх отримала на погодження.

Пунктом 3.9 договору (в редакції додаткової угоди №3) передбачено, що за наявності у сторони заперечень, що обґрунтовані неправильністю розрахунків цін/загальної вартості товару, послуг (за їх наявності), що вирішуються між сторонами внесенням стороною-ініціатором поправок до свого проекту додаткової угоди, розрахунку (коригування) до видаткової накладної й повторним направленням їх на погодження іншій стороні, яка розглядає та погоджує ці документи у такий же самий строк та порядку, як зазначено у пункті 3.8 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в момент фактичного здійснення відповідачем остаточної оплати за додатками №1-№3 до договору, фактично відбулася зміна офіційного курсу гривні до євро більш як на 1,5%, порівняно з офіційним курсом гривні до євро, встановленого на день другої частини передплати, що підтверджується даними НБУ, тому загальна вартість та ціна товару (крім вартості послуг) у гривнях підлягає зміні за формулою, передбаченою пунктом 3.6.1 договору.

Внаслідок зміни офіційного курсу гривні до євро в день фактичного здійснення відповідачем оплати суми остаточного розрахунку та застосування формули, передбаченої пунктом 3.6.1 договору, відбулася зміна загальної вартості товару.

У зв`язку зі зміною загальної вартості товару, з метою корегування сум остаточної оплати й загальної вартості за договором, позивачем було складено проект додаткової угоди №4 від 05.08.2021 до договору та розрахунки (коригування) до видаткових накладних.

Згідно зі змістом додаткової угоди №4, позивачем пропонувалося у зв`язку зі зміною загальної вартості товару внаслідок зміни розміру остаточної оплати через зміну офіційного курсу гривні до євро (за даними НБУ) та з метою коригування такої зміни вартості, внести зміни та доповнення до договору та додатків №1-№3 до нього, а саме викласти підсумок специфікацій (додатків) у новій редакції, а також внести зміни до пункту 3.3 розділу "Б" кожної специфікації (додатку) у частині розміру остаточної оплати.

16.08.2021 додаткова угода №4 за підписом керівника позивача та скріплена печаткою підприємства, разом з розрахунками корегування до видаткових накладних була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку з описом вкладення.

26.08.2021 на електронну пошту позивача надійшов лист ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" від 26.08.2021 №01/565, згідно з яким останнє звернулося до позивача з приводу надісланого проекту додаткової угоди №4 від 05.08.2021 до договору та розрахунків коригування до видаткових накладних з метою з`ясування складових розрахунку змін вартості товару.

Як зазначає ТОВ "АМАТЕК", зі змісту вищенаведеного листа-відповіді можна дійти висновку, що відповідач має заперечення щодо розрахунків збільшеної ціни та вартості товару по додаткам до договору, оскільки для збільшення ціни та вартості товару застосовані певні показники (коефіцієнти), проте раніше досягнуті домовленості не передбачають застосування показників (коефіцієнтів). Тому, без розуміння складових розрахунку змін (збільшення) вартості товару до договору відповідач не може дійти до обґрунтованого рішення щодо погодження чи відхилення вказаних розрахунків чи зустрічної пропозиції про зміни до них.

Зазначеним листом запропоновано позивачу надіслати роз`яснення або деталізацію до розрахунків.

01.09.2021 позивач надіслав відповідачу лист-роз`яснення від 31.08.2021 №31/8 до розрахунків збільшеної ціни та вартості товару по додаткам до договору.

Вказаним листом відповідачу роз`яснено підстави збільшення ціни, та вартості товару по додаткам до договору, а саме, що розрахунок загальної вартості та ціни товару (крім вартості послуг, яка не змінюється, але є складовою розрахунку) у гривнях було здійснено за визначеною у додатковій угоді №3 формулою: Ор-н = (Ор- т * k1:k) + Ор-п.

У відповідь на лист-роз`яснення від 31.08.2021 №31/8 відповідач надіслав лист від 06.09.2021 №01/591.

10.09.2021 (тобто в межах 17-ти днів від дати отримання на розгляд - проекту додаткової угоди №4) ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" письмово повідомило ТОВ "АМАТЕК" про відмову від укладення додаткової угоди №4 в проекті, отриманому від позивача.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому, жодних змін до цього проекту додаткової угоди №4 чи нових його редакцій від ТОВ "АМАТЕК" до ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" не надходило.

Спір у справі виник у зв`язку наявністю, на думку позивача, правових підстав для зобов`язання відповідача укладення додаткової угоди до договору та стягнення з останнього курсової різниці у розмірі 508 805,92 грн. за передані згідно з договором товар та послуги, а також нарахованих пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС", заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що термін дії договору, зокрема, в частині основних зобов`язань закінчився 31.12.2020. До цього терміну, покупцем завершені всі ті основні грошові зобов`язання, які були погоджені у національній валюті України (гривні) у конкретних сумах та із конкретним порядком та строками виконання. Таке їх погодження закріплювалось і умовами договору, і додатковими угодами №1 від 25.03.2020 та №2 від 07.04.2020, а також видатковими накладними постачальника на товар та послуги, де теж наявні цінові/вартісні коригування, які акцептовані та повністю оплачені покупцем.

Крім того, на переконання відповідача, що стосується умов додаткової угоди №3 від 08.04.2020, то вона не передбачала конкретних грошових зобов`язань: ані сум, ані строків оплати. Так, у цій угоді була сформульована певна формула коригування ціни. Але у момент укладення додаткової угоди №3 ця формула не давала розуміння конкретної ціни товару (суми грошового зобов`язання) на майбутнє. Тобто фактично додаткова угода №3 містить часткові наміри сторін щодо можливості зміни у майбутньому деяких аспектів грошових зобов`язань за окремим аргументом (формулою), але тільки за умови акцептування покупцем оферти постачальника з конкретною ціною.

Також, письмова домовленість про зміну ціни/вартості товару повинна була здійснюватися між сторонами до закінчення терміну дії спірного договору.

Тобто, відповідач вказує, що пролонгація цього терміну за процедурою, визначеною в пункті 8.4 договору, не відбувалась. До закінчення терміну дії договору між сторонами не погоджувалось додаткових грошових зобов`язань покупця на користь постачальника у спосіб укладення про це додаткової угоди (чи додаткових угод) з конкретними грошовими сумами у гривні та строками їх сплати. Таким чином, пролонгації терміну дії договору за процедурою, визначеною другим реченням його пункту 8.1 ("...до їх повного виконання Сторонами..."), не сталось, оскільки ще станом на 18.12.2020 покупець (хоч із простроченням деяких платежів), але все ж таки завершив у повному обсязі всі розрахунки з постачальником проти всіх виставлених останнім первинних документів (видаткових накладних про передання товару та послуг за всією їх номенклатурою та кількістю) та за встановленою у них ціною та вартістю.

Крім того, більш як через сім місяців по закінченню терміну дії договору, а саме 05.08.2021 TOB "АМАТЕК" лише складає письмовий проект змін до договору, у формі додаткової угоди №4.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

За приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 20 ГК України права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються в тому числі шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач просить внести зміни до істотних умов договору в частині зміни ціни договору шляхом зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду.

Як зазначалось вище, більш як через сім місяців по закінченню терміну дії договору, а саме 05.08.2021 TOB "АМАТЕК" складає письмовий проект змін до договору, у формі додаткової угоди №4.

16.08.2021 додаткова угода №4 за підписом керівника позивача та печаткою підприємства, разом з розрахунками корегування до видаткових накладних була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку з описом вкладення.

26.08.2021 на електронну пошту позивача надійшов лист відповідача від 26.08.2021 №01/565, відповідно до якого ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" звернулося до позивача з приводу надісланого проекту додаткової угоди №4 від 05.08.2021 до договору та розрахунків коригування до видаткових накладних з метою з`ясування складових розрахунку змін вартості товару.

Колегія суддів повторно звертає увагу на те, що 01.09.2021 позивач надіслав відповідачу лист-роз`яснення від 31.08.2021 №31/8 до розрахунків збільшеної ціни та вартості товару по додаткам до договору.

У відповідь на лист-роз`яснення від 31.08.2021 №31/8 відповідач надіслав лист від 06.09.2021 №01/591.

10.09.2021 (тобто в межах 17-ти днів від дати отримання на розгляд - проекту додаткової угоди №4) ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" письмово повідомило ТОВ "АМАТЕК" про відмову від укладення додаткової угоди №4 в проекті, отриманому від позивача.

У подальшому, жодних змін до цього проекту додаткової угоди №4 чи нових його редакцій чи додаткових коментарів від ТОВ "АМАТЕК" до ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 зазначено, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Аналогічна правова позиція вкладена у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №910/8060/19.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одночасно, слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно особа має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Отже, виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно з частиною 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з позовом про визнання додаткової угоди укладеною та стягнення заборгованості за нею повинно бути доведено суду обставини порушення його прав та законних інтересів унаслідок відмови від укладення цієї угоди, невідповідності відмови від укладення вимогам чинного законодавства, а також ефективність обраного способу захисту, а саме обставини того, що у разі задоволення позовних вимог порушені права та законні інтереси позивача буде відновлено.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 у справі №921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем всіх обов`язкових складових предмета доказування у розглядуваному спорі належними та допустимими у розумінні статей 76, 77 ГПК України доказами не доведено.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір, позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Відповідно, позивачем не доведено суду, що саме на відповідача має бути покладено ризики, пов`язані з неотриманням або недоотриманням певної частини доходу від господарської діяльності позивача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, вищенаведені обставини доводять, що звернення до суду з даним позовом не є ефективним способом захисту порушеного права, а є створенням формально-юридичних передумов для перегляду остаточного судового рішення у справі №910/13925/21.

За правовим висновком Верховного Суду (постанова від 03.03.2021 у справі №904/4470/16) за практикою Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для внесення до спірного договору змін щодо вартості товару, шляхом визнання укладеною додаткової угоди, що зумовлює відмову у задоволенні позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні вимоги про визнання додаткової угоди укладеною, похідна від неї вимога про стягнення 532 252,81 грн. теж не підлягає задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 20.08.2020 у справі №914/1680/18.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Посилання апелянта на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №910/6139/20 є помилковими, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними з правовідносинами у справі №910/2203/22, оскільки різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у рішенні від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, а також таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/2203/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАТЕК" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/2203/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/2203/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАТЕК".

4. Справу № 910/2203/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.02.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.М. Гаврилюк

Л.П. Зубець