Постанова

від 06.02.2023 по справі 924/875/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 лютого 2023 року Справа № 924/875/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Красилівської міської ради Хмельницької області

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2022

(ухвалене о 12:28 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 08.11.2022)

у справі № 924/875/21 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом Красилівської міської ради Хмельницької області

до відповідачів:

1) Фермерського господарства "Агроздобуток"

2) Мизернюка Олега Васильовича

про розірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача - Білоконь В.А.

від Фермерського господарства "Агроздобуток" - не з`явився;

від ОСОБА_1 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Красилівська міська рада Хмельницької області звернулася до Фермерського господарства "Агроздобуток" та фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.10.2012, укладеного між Красилівською районною державною адміністрацією та Мизернюком О. В., який зареєстровано 13.11.2012 в управлінні Держкомзему у Красилівському районі Хмельницької області у державному реєстрі земель за № 682270004006466 щодо передачі в оренду земельних ділянок загальною площею 147,4561 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 всупереч умовам договору оренди земельної ділянки від 31.10.2012, згідно з яким земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства, передав в суборенду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому, позивач зазначав, що Мизернюк О. В. на умовах спрощеного порядку одержав у користування земельні ділянки державної (в подальшому комунальної) власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів, отримавши в оренду земельні ділянки, без наміру самостійно здійснювати фермерське господарство, та передав земельні ділянки в суборенду.

Позивач зазначав, що з 2014 року фактично користувачами земельних ділянок були та є суб`єкти господарювання, які не є фермерським господарством та не могли використовувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства. У зв`язку з тим, що суборендарі земельних ділянок не є фермерським господарством, вказані суб`єкти могли отримати такі земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва лише за результатами земельних торгів (аукціону).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.12.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди зазначили про недоведеність позивачем його вимог та зміною цільового використання земельних ділянок, переданих ОСОБА_1 в оренду за оспорюваним договором, а також вказали, що зважаючи на те, що за умовами договорів суборенди земельних ділянок від 01.01.2019 земельні ділянки використовуються для товарного сільськогосподарського виробництва, то відсутні обставини використання земельних ділянок не за цільовим призначенням. Суди також зазначили, що право орендаря на передачу земельних ділянок в суборенду передбачено, зокрема, і пунктом 30 договору оренди від 31.10.2012.

Постановою Верховного суду від 05.07.2022 у цій справі вищевказану постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Скасовуючи судові рішення, касаційний господарський суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про недоведення позивачем зміни виду використання земельних ділянок, наданих ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, залишивши поза увагою доводи позивача про неправомірне використання цих земельних ділянок ТОВ "Золоте колосся 2017" за іншим видом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у той час як земельні ділянки для використання за таким видом, як ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ "Золоте колосся 2017", яке не є фермерським господарством, могло отримати за результатами земельних торгів (аукціону).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2022 відмовлено у задоволенні позову.

При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 31.10.2012 між Красилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 147,4561га, у тому числі рілля: - 7,6321га; - 51,1711га; - 11,7593га; - 31,4664га; - 10,6196 га; - 8,3003га; - 9,9242га; - 16,5861га.

31.12.2013 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Агрокрай" (суборендар) укладено договір суборенди земельних ділянок в силу якого орендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування на умовах цього договору земельні ділянки, які знаходяться за межами с. Кульчини Кульчинівської сільради, Красилівського району, Хмельницької області. П. 1.2. договору передбачено - об`єкт суборенди орендований орендодавцем на підставі договору оренди, укладеного між Красилівською РДА та ОСОБА_1 від 31.10.12, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Красилівському районі Хмельницької області, запис від 13.11.2012 номер 682270004006466. Згідно п. 2.1. договору в суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 147, 4561 га, (кадастрові номери ті ж, що і в договорі оренди від 31.10.2012). Договір діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 (п. 3.1.). Угодами від 31.12.2014 та від 31.12.2015 договір суборенди від 31.12.2013 продовжено до 31.12.2015 та 31.12.2018.

В подальшому, 01.01.2019 між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ "Золоте колосся 2017" (суборендар) було укладено вісім договорів суборенди земельної ділянки.

В суборенду передаються земельні ділянки:

- загальною площею 7,6312га, кадастровий номер 6822785800:03:001:0050, нормативно грошова оцінка 114 559 грн 67 коп.;

- загальною площею 51,1711га, кадастровий номер 6822785800:03:001:0051, нормативно грошова оцінка 951 775 грн 72 коп.;

- загальною площею 11,7593га, кадастровий номер 6822785800:03:002:0022, нормативно грошова оцінка 211 138 грн 42 коп.;

- загальною площею 31,4664га, кадастровий номер 6822785800:03:003:0014, нормативно грошова оцінка 530 525 грн 84 коп.;

- загальною площею 10,6198га, кадастровий номер 6822785800:03:005:0049, нормативно грошова оцінка 194 358 грн 13 коп.;

- загальною площею 8,3003га, кадастровий номер 6822785800:03:006:0033, нормативно грошова оцінка 184 824 грн 35 коп.;

- загальною площею 9,9242га, кадастровий номер 6822785800:03:005:0050, нормативно грошова оцінка 219 512 грн 91 коп.;

- загальною площею 16,5861га, кадастровий номер 6822785800:03:004:0036, нормативно грошова оцінка 281 843 грн 74 коп.

Суд вказав, що умовами договору оренди від 31.10.2012 визначено, що цільове призначення переданих в оренду гр. ОСОБА_1 земельних ділянок землі сільськогосподарського призначення (п.16 договору). Пунктом 15 договору визначено, що землі передаються в оренду для ведення фермерського господарства.

В свою чергу, Договорами суборенди землі від 01.01.2019 встановлено таке ж цільове призначення землі - сільськогосподарського призначення (п. 5.2.) і змінено лише вид використання землі для ведення товарного с/г виробництва (п. 5.1.) однак, в межах того ж цільового призначення.

Тому, на думку суду, вказані обставини не підтверджують твердження позивача про нецільове використання землі, а свідчить лише про передачу ОСОБА_1 земельних ділянок в суборенду без зміни їх цільового призначення, однак, не з метою ведення фермерського господарства, а для ведення товарного с/г виробництва.

Суд вказав, що така зміна виду використання землі не є порушенням умов спірного договору щодо цільового використання землі, оскільки діяльність фермерського господарства якраз і передбачає здійснення товарного сільськогосподарського виробництва. Розподіл землі с/г призначення на два види використання - товарного сільськогосподарського виробництва та для ведення фермерського господарства здійснено тому, що використання сільськогосподарської землі для вирощування товарної с/г продукції можливе як фермерським господарством, так і іншими фізичними та юридичними особами (в певних випадках), які здійснюють господарювання в іншій організаційно-правововій формі. Сам же характер діяльності з вирощування товарної с/г продукції, як фермерським господарством так і іншими фізичними або юридичними особами, із точки зору результату такої діяльності (отримання вирощеного продукту) є тотожним.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що використання землі, яка отримана ОСОБА_1 за спірним договором після її передачу в суборенду здійснювалася в спосіб, який не суперечить цілі і меті використання земельних ділянок згідно спірного договору.

Окремо суд звернув увагу на обраний позивачем спосіб захисту та вказав, що:

- позивач заявляючи позов про розірвання договору, фактично обґрунтовує його недійсність;

- в основі обґрунтувань позову відсутня інформація щодо наявності в спірних правовідносинах інших обставин, передбачених вищевказаними положеннями ст. 25 Закону та ст. 783 ЦК, підстави саме для розірвання спірного договору відсутні;

- матеріали справи не містять доказів щодо завдання орендованій за спірним договором землі шкоди зі сторони орендаря / суборендаря, а навпаки свідчать про те, що земля не пустує та обробляється;

- одним з відповідачів позивач вказав ФГ "Агроздобуток", однак обставин та доказів порушення яким прав позивача не вказано, так само як і відсутні і вимоги до такого відповідача. Позовні вимоги до фермерського господарства є безпідставними, оскільки воно не є а ні стороною спірного договору, а ні стороною договорів суборенди від 01.01.2019.

Розглядаючи спірні правовідносин місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 15, 16, 203, 215, 783 ЦК України, ст. ст. 18, 19, 20, 22, 31, 33, 35, 36, 37 Земельного кодексу України, ст. ст. 24, 25, 32 Закону "Про оренду землі", ст. 1 Закону України "Про землеустрій", ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 2004 років".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулася Красилівська міська рада Хмельницької області, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2022 у справі № 924/875/21 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує таке.

ОСОБА_1 на умовах спрощеного порядку (для ведення фермерського господарства) одержав у користування земельні ділянки державної (в подальшому комунальної) власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, отримав в оренду земельні ділянки, без наміру самостійно здійснювати фермерське господарство, та передав в подальшому у суборенду земельні ділянки з 01.01.2014 по 01.01.2022.

Фактично користувачами земельних ділянок, були та є суб`єкти господарювання, які не є фермерським господарством та не могли використовувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства, оскільки законодавством передбачено, що в оренду вказані земельні ділянки може брати лише фермерське господарство. У зв`язку з тим, що суборендарі земельних ділянок не є фермерським господарством, вказані суб`єкти могли користуватися даними земельними ділянками з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за результатами проведених земельних торгів (аукціону).

Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що у вказаній ситуації в межах одного з видів цільового призначення землі - сільськогосподарського призначення може бути два різних види використання такої землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та для ведення фермерського господарства.

При ухвалені оскаржуваного рішення суд неповно дослідив наявні матеріали справи та докази, які свідчать, що договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 укладено 31.10.2012, а договори суборенди ОСОБА_1 укладав вже 31.12.2013, тобто через рік після існування первісного договору. Тому, в момент вчинення правочину (31.10.2012) не існувало ще інших правовідносин, які б свідчили та могли були підставою вважати недійсним договір оренди землі.

Користувачі (суборендарі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства користувалися земельними ділянками всупереч договору оренди та призначенню земельної ділянки, яка виходячи з технічної документації та норм чинного законодавства мала використовуватися лише фермерським господарством та для ведення фермерського господарства.

При наданні в користування ОСОБА_1 та укладенні з ним договору оренди земельних ділянок передбачалося, що ОСОБА_1 створить фермерське господарство та буде використовувати ці земельні ділянки відповідно до їх призначення, а саме для ведення фермерського господарства, а не передавати іншим суб`єктам в суборенду, які не є фермерським господарством та відповідно не мають право на користування землями комунальної власності без проведення земельних торгів (аукціону).

Законодавець чітко визначив, що користувачами земельних ділянок для ведення фермерського господарства в кінцевому етапі є фермерське господарство. Водночас, фактично користувачами земельних ділянок, були та є суб`єкти господарювання, які не є фермерським господарством та не могли використовувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Тобто, фактичним користувачем земельних ділянок було не фермерське господарство, а ТОВ "Агрокрай" та ТОВ "Золоте колосся 2017".

З наведеного можна зробити висновок, що при наданні в суборенду земельних ділянок, які були надані для ведення фермерського господарства, нівелюється сам принцип надання вказаних земельних ділянок в спрощеному порядку, для вказаної мети, які були наданні в оренду без проведення земельних торгів/аукціону.

Щодо твердження суду рішення якого оскаржується, що позивач вказав ФГ "Агроздобуток" відповідачем при цьому не вказавши обставин та доказів порушення ним прав, оскільки вказане господарство не є стороною договору, позивач вказує, що з дня державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи відбулась заміна орендаря у відносинах, щодо яких виник спір, а саме фізична особа - фермер вибув з спірних правовідносин оренди земельних ділянок, натомість його місце у спірних договірних правовідносинах в силу наведених вище вимог статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" зайняло створене ним фермерське господарство як орендар по оспорюваним договорам оренди землі.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2022, по справі №924/875/21 ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, також судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Відповідачі не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 06.02.2023 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального права.

З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2022 у справі №924/875/21 слід скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В судове засідання 06.02.2023 представники відповідачів не з`явилися.

Враховуючи приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що відповідачі були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції у справі, довідки про доставку електронного листа (т. 3, а. с. 173,174), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 31.10.2012 між Красилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір; т. 1, а. с. 12-17).

Відповідно умов договору, орендодавець, на підставі розпорядження голови Красилівської районної державної адміністрації від 03.10.2012 №488/2012-р надає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельні ділянки (землі резерву та запасу) для ведення фермерського господарства, які знаходяться за межами с. Кульчини Кульчинівської сільської ради, Красилівського району Хмельницької області (п. 1 договору).

Згідно п. 2 договору, в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 147,4561га, у тому числі рілля: - 7,6321га; - 51,1711га; - 11,7593га; - 31,4664га; - 10,6196 га; - 8,3003га; - 9,9242га; - 16,5861га.

За змістом п.2.1 Договору земельні ділянки виділені в натурі на місцевості:

Загальна площа земельної ділянки №1 - 7,6312га (кадастровий номер земельної ділянки №1 - 6822785800:03:001:0050, нормативно грошова оцінка земельної ділянки -114 559 грн 67 коп.) (пп.2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 Договору).

Загальна площа земельної ділянки №2 - 51,1711га (кадастровий номер земельної ділянки №2 - 6822785800: 03:001:0051, нормативно грошова оцінка земельної ділянки - 951 775 грн 72 коп.) (пп.2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 Договору).

Загальна площа земельної ділянки №3 - 11,7593 га (кадастровий номер земельної ділянки - 6822785800:03:002:0022, нормативно грошова оцінка 211 138 грн 42 коп.) (пп.2.4.1, 2.4.2, 2.4.3 Договору).

Загальна площа земельної ділянки №4 - 31,4664 га (кадастровий номер земельної ділянки №4 - 6822785800:03:003:0014, нормативно грошова оцінка земельної ділянки 530525 грн 84 коп.) (пп.2.5.1, 2.5.2, 2.5.3 Договору).

Загальна площа земельної ділянки №5 - 10,6198га (кадастровий номер земельної ділянки №5 - 6822785800:03:005:0049, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки №5 - 194358,13 грн. (пп.2.6.1, 2.6.2, 2.6.3 Договору).

Загальна площа земельної ділянки №6 8,3003га (кадастровий номер 6822785800:03:006:0033, нормативно грошова оцінка 184 824 грн 35 коп.) (пп.2.7.1, 2.7.2, 2.7.3 Договору).

Загальна площа земельної ділянки №7 9,9242га (кадастровий номер 6822785800:03:005:50, нормативно грошова оцінка 219 512 грн 91 коп.) (пп.2.8.1, 2.8.2, 2.8.3 Договору).

Загальна площа земельної ділянки №8 16,5861га (кадастровий номер 6822785800:03:004:0036, нормативно грошова оцінка 281843грн. 74 коп.) (пп.2.9.1, 2.9.2, 2.9.3 Договору).

Згідно з п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 2 688 538 грн 11коп. за 1 га.

Пунктами 8, 9 Договору встановлено, що договір укладено на 49 років (у разі укладання договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки землі в сумі 80 656 грн 14 коп. в рік.

Згідно з п.п. 15, 16 Договору, земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельних ділянок землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до п. 28 Договору, орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з договором оренди; розірвати договір за рішенням суду достроково, у випадках: порушення орендарем умов договору; нецільового використання чи невикористання за призначенням об`єкту оренди протягом року з дати набуття права користування; несплати орендної плати більше 6 місяців.

Відповідно до п. 30 Договору, орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; передавати земельні ділянки в суборенду.

Згідно з п. 38 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом розрахунок розміру орендної плати за оренду земель.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печатки Красилівської районної державної адміністрації.

13.11.2012 Договір оренди зареєстровано в управлінні Держкомзему у Красилівському районі Хмельницької області у державному реєстрі земель за № 682270004006466.

Додатком 1 до договору є розрахунок розміру орендної плати. Додаток 2 акт передачі-прийому земельних ділянок, переданих в користування на умовах оренди, який підписаний орендарем та орендодавцем та скріплений печаткою останнього. В акті вказано, що орендодавець передає земельні ділянки за межами населених пунктів с. Кульчини Кульчинівської сільради Красилівського району Хмельницької області загальною площею 147, 4561 га, а Мизернюк О.В. приймає на умовах оренди вище відмічені землі (т. 1, а. с. 19).

Додано також кадастрові плани земель, затверджені начальником Держкомзему у Красилівському районі Хмельн. Обл. та плани меж (т. 1, а. с. 20-34).

12.12.2012 проведено державну реєстрацію Фермерського господарства "Агроздобуток", код 38418121, керівник Мизернюк О.В., дані про основний вид діяльності 01.11. вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур (т. 1, а. с. 132).

Згідно п. 1.1. і 1.2. Статуту ФГ "Агроздобуток", затвердженого рішенням засновника № 5 від 14.06.2018 (т. 1, а. с. 183-188) господарство "Агроздобуток" створене як фермерське господарство, засновником якого є Мизернюк О.В.

В п. 6.3 Статуту Фермерського господарства "Агроздобуток" вказано, що фермерське господарство використовує у своїй діяльності земельні ділянки, надані для засновника згідно договору оренди від 31.10.2012 реєстраційний № 682270004006466

31.12.2013 між Мизернюком О.В. (орендодавець) та ТОВ "Агрокрай" (суборендар) укладено договір суборенди земельних ділянок в силу якого орендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування на умовах цього договору земельні ділянки, які знаходяться за межами с. Кульчини Кульчинівської сільради, Красилівського району, Хмельницької області. П. 1.2. договору передбачено - об`єкт суборенди орендований орендодавцем на підставі договору оренди, укладеного між Красилівською РДА та ОСОБА_1 від 31.10.12, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Красилівському районі Хмельницької області, запис від 13.11.2012 номер 682270004006466 (т. 1, а. с. 37-39).

Згідно п. 2.1. Договору суборенди в суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 147, 4561 га, (кадастрові номери ті ж, що і в договорі оренди від 31.10.2012).

Договір діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 (п. 3.1. Договору суборенди).

02.01.2014 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Агрокрай" (суборендар) було підписано Акт приймання-передачі земельних ділянок, переданих в користування на умовах суборенди (т. 1, а. с. 40).

В подальшому, на підставі угод про внесення змін до Договору від 31.12.2013, від 31.12.2014 та від 31.12.2015 договір суборенди від 31.12.2013 продовжено до 31.12.2015 та 31.12.2018 (т. 1, а. с. 41-42).

Відповідно до висновку експерта Хмельницького НДЕКЦ від 24.05.2018 № 1.1-0064:18 (т. 1, а. с. 195-201):

1. підписи в договорі суборенди земельних ділянок від 13.12.2013 на 2, 3, 4, 5, 6 стр. у графі "Орендодавець" навпроти прізвища "Мизернюк О.В." виконані Мизернюком О.В.;

2. підпис у додатку № 1 до договору суборенди земельних ділянок від 31.12.2013 (акт прийому-передачі земельних ділянок, переданих в користування на умовах суборенди) у графі "Підписи сторін" навпроти прізвища " ОСОБА_1 " виконаний ОСОБА_1 ;

3. підпис в угоді про внесення змін до договору суборенди земельних ділянок від 31.12.2013 датований 31.12.2015 в графі "Підписи сторін" навпроти прізвища " ОСОБА_1 " виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою;

4. підпис в угоді про внесення змін до договору суборенди земельних ділянок від 31.12.2013 датований 31.12.2014 у графі "Підписи сторін" навпроти прізвища " ОСОБА_1 " виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою.

16.04.2018 Красилівським районним судом Хмельницької області ухвалено рішення у справі № 677/1186/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Агрокрай" про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні землею, яким позов задоволено, зобов`язано директора ТОВ "Агрокрай" звільнити самовільно зайняті ним земельні ділянки загальною площею 147, 4561 га, розташовані за межами с. Кульчини Кульчинівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, які згідно договору оренди від 31.10.2012 укладеного між ОСОБА_1 та Красилівською РДА, який зареєстровано в Управлінні Держкомзему в Красилівському Хмельницької області 13.11.2012 номер 682210004006466 перебувають в користуванні ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 133-134).

06.06.2018 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ № 22-3355-01 про передачу Красилівській міській раді Красилівської міської об`єднаної територіальної громади Красилівського р-ну Хмельницької обл. у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно додатку. Підписано також акт прийому-передачі між ГУ Держгеокадастру, яке передає, та Красилівською міською радою, яка приймає у комунальну власність земельні ділянки за додатком, де, серед інших вказано земельні ділянки з кадастровими номерами, які є об`єктом оренди спірного договору (т. 1, а. с. 67).

Постановою Хмельницького апеляційного суду номер 677/1186/16-ц від 13.11.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Агрокрай" задоволено. Рішення Красилівського районного суду від 16.04.2018 скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Агрокрай" про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками відмовлено (т. 1, а. с. 190-194).

В подальшому, 01.01.2019 між ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ "Золоте колосся 2017" (суборендар) було укладено вісім договорів суборенди земельних ділянок (т. 1, а. с. 43-66).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договорів суборенди земельних ділянок, орендар передає, а суборендар приймає в довгострокове платне користування земельні ділянки (землі резерву і запасу), яка знаходиться за межами населеного пункту Кульчинівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області (об`єкт суборенди).

Об`єкт суборенди орендований орендарем на підставі договору оренди земельної ділянки, укладений між Красилівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 від 31.10.2012, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Красилівському районі 13.11.2012 за № 682270004006466.

В суборенду передаються земельні ділянки:

- загальною площею 7,6312га, кадастровий номер 6822785800:03:001:0050, нормативно грошова оцінка 114 559 грн 67 коп.;

- загальною площею 51,1711га, кадастровий номер 6822785800:03:001:0051, нормативно грошова оцінка 951 775грн 72 коп.;

- загальною площею 11,7593га, кадастровий номер 6822785800:03:002:0022, нормативно грошова оцінка 211 138 грн 42 коп.;

- загальною площею 31,4664га, кадастровий номер 6822785800:03:003:0014, нормативно грошова оцінка 530 525 грн 84 коп.;

- загальною площею 10,6198га, кадастровий номер 6822785800:03:005:0049, нормативно грошова оцінка 194 358 грн 13 коп.;

- загальною площею 8,3003га, кадастровий номер 6822785800:03:006:0033, нормативно грошова оцінка 184 824 грн 35 коп.;

- загальною площею 9,9242га, кадастровий номер 6822785800:03:005:0050, нормативно грошова оцінка 219 512 грн 91 коп.;

- загальною площею 16,5861га, кадастровий номер 6822785800:03:004:0036, нормативно грошова оцінка 281 843 грн 74 коп. (п.п. 2.1, 2.3, 2.5 Договорів суборенди земельних ділянок від 01.01.2019).

Відповідно до п.п. 3.1 договорів суборенди земельних ділянок, термін суборенди складає три роки.

Підпунктами 5.1, 5.2, 5.3 договорів суборенди земельних ділянок, земельні ділянки передаються в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення. Умови збереження стану об`єкта суборенди: проводити свою діяльність методами, що не призводять до погіршення якості земельної ділянки відповідно до вимог природоохоронного та земельного законодавства.

Відповідно до п. 9.1. договорів, обумовлено право орендаря, зокрема, вимагати від суборендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з договором суборенди.

Пунктом 15.1 договорів встановлено, що договори набирають чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Договори підписані від орендаря Мизернюком О.В., від суборендаря директором ТОВ "Золоте колосся 2017" та скріплені відтиском печатки товариства.

До всіх договорів додано також акти прийому-передачі землі, які також засвідчені сторонами (підписами та печаткою ТОВ "Золоте колосся 2017").

Згідно поданих позивачем інформаційних довідок від 06.08.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, за земельними ділянками, які є об`єктом оренди спірного договору (такі ж кадастрові номери) зареєстроване: право суборенди, де орендарем є ТОВ "Золоте колосся 2017", орендодавцем Мизернюк О.В., підстава договір суборенди від 01.01.2019. Також, зареєстровано право оренди, де орендодавцем вказано Красилівську РДА / Красилівську міськраду, орендарем Мизернюк О.В. (т. 1, а. с. 25-98).

27.09.2021 ОСОБА_1 подав заяву ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про проведення перевірки, де просить здійснити перевірку чи використовує ТОВ "Золоте колосся 2017" земельні ділянки відповідно до договорів суборенди від 01.01.2019 згідно цільового використання, яке вказано в договорі оренди, що укладено між ОСОБА_1 та Красилівською РДА 31.10.2012 реєстраційний № 682270004006466.

01.11.2021 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області складено акт перевірки вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки номер 465-ДК/388/АП/09/01/-21 (т. 2, а. с. 3-4), де вказано, що на час проведення перевірок порушень земельного законодавства не виявлено. Проведена перевірка здійснювалась з питань здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок із кадастровими номерами: 6822785800:03:001:0050, 6822785800:03:001:0051, 6822785800:03:002:0022, 6822785800:03:003:0014, 6822785800:03:005:0049, 6822785800:03:006:0033, 6822785800:03:005:0050, 6822785800:03:004:0036 (об`єкти оренди спірного договору)

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд апеляційної інстанції вказує, що в позовній заяві позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 31.12.2012, укладений між сторонами у справі.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що невірне зазначення місяця укладання договору в прохальній частині позовної заяви є наслідком технічної помилки та вказав, що позивач просить розірвати саме від 31.10.2012.

Таким чином, предметом позову у справі, є вимога Красилівської міської ради, як орендодавця, про розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.10.2012, укладеного з ОСОБА_1 , у зв`язку із передачею орендарем в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок, наданих відповідачеві в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 31.10.2012) орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

У пункті 30 договору оренди землі від 31.10.2012 передбачені аналогічні обов`язки орендаря, зокрема, обов`язок виконувати умови цього договору, а згідно з пунктом 38 дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до частини 1 статті 19 зазначеного Кодексу за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення.

У частині 3 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом частини 5 статті 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 Земельного кодексу України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2 у редакції, чинній на час укладення договорів оренди).

Згідно з частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, на час укладення договору оренди землі) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У частині 2 статті 22 зазначеного кодексу передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема а) громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції для розміщення власної інфраструктури.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статтею 114 Господарського кодексу України передбачено, що фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Закон України "Про фермерське господарство" визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Статтею 1 цього Закону визначено поняття фермерського господарства. Так, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа підприємець (частина 3 зазначеної норми).

У статті 2 цього Закону закріплено, що відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах (пункт 5.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 у справі № 922/1974/19).

За змістом частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

За змістом статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з частиною 4 статті 22 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення, як відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (підпункт "і" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України).

Статтею 37 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо, зокрема, вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 вказала, що статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених зазначеними нормами для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Разом з цим, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Як убачається із матеріалів справи вся технічна документація, проект землеустрою, накази, надані Мизернюком О. В. засвідчують те, що такі земельні ділянки сільськогосподарського призначення відведені з подальшою передачею в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 .

Тобто, земельні ділянки, котрі були надані ОСОБА_1 мали використовуватися саме з дотриманням такого виду цільового використання як "для ведення фермерського господарства" в межах категорії "землі сільськогосподарського призначення".

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, у пунктах 1.2 1.4 розділу І якої визначено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація видів цільового призначення земель застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

У розділі ІІ Класифікації видів цільового призначення земель визначено, що окремим видом цільового призначення земельних ділянок є призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" код 01.01, та для ведення фермерського господарства код 01.02.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 908/1550/19 зазначено, що "земельні ділянки для ведення фермерського господарства" (код 01.02) не можуть прирівнюватися до "земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", оскільки вони належать до різних видів цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується Класифікацією видів цільового призначення земель, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а також наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель". Чинне земельне законодавство України не містить положень, які б дозволяли "прирівнювати" один до одного або ж ототожнювали різні види цільового використання земельних ділянок.

Вище встановлено, що умовами договору оренди від 31.10.2012 визначено, що цільове призначення переданих в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок землі сільськогосподарського призначення (п.16 договору). Пунктом 15 договору визначено, що землі передаються в оренду для ведення фермерського господарства

В той же час, Договорами суборенди землі від 01.01.2019 встановлено цільове призначення землі - сільськогосподарського призначення (п. 5.2.), а вид використання землі для ведення товарного с/г виробництва. Такі Договори укладалися ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами у справі.

Такі види використання земельних ділянок фактично є суміжними в межах категорії сільськогосподарського призначення, однак їх ототожнення не допускається, а передача земельних ділянок в суборенду мала відбутися із збереження як категорії цільового призначення та виду цільового призначення.

Таким чином, в цьому випадку ОСОБА_1 , в супереч умовам договору оренди, в якому вказано, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства, передав в суборенду ТОВ "Золоте колосся 2017" земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Наслідком вказаного стало отримання ТОВ "Золоте колосся 2017" земельних ділянок наданих для створення фермерського господарства, які воно мало б отримати лише на конкурсній основі (за результатами аукціону).

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, у наведеній нормі йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування приписів частини другої статті 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19), постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 у справі № 3-143гс14, у яких, крім наведеного, зазначено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Суд вказує, що в цьому випадку позивач надав ОСОБА_1 земельні ділянки саме для створення фермерського господарства, а не з метою подальшого передання орендарем таких земельних ділянок в суборенду іншим особам, які не мають права на користування землями комунальної власності поза конкурсною процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Згідно з п. 38 Договору оренди земельної ділянки від 31.10.2012, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Аналогічна умова міститься в п. 28 Договору оренди земельної ділянки від 31.10.2012.

Враховуючи усе викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_1 , шляхом укладання договорів суборенди земельних ділянок від 01.01.2019, передав земельні ділянки в суборенду ТОВ "Золоте колосся 2017" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не за встановленим видом використання земельної ділянки - для ведення фермерського господарства. При цьому, позивач передаючи в оренду відповідачу земельні ділянки для створення фізичною особою фермерського господарства не ставив такої цілі, як подальше передання земельних ділянок іншій особі в суборенду, яка мала б отримати їх на конкурсній основі.

Протилежні висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи.

Також, щодо посилання суду першої інстанції на те, що одним з відповідачів позивач вказав ФГ "Агроздобуток", однак обставин та доказів порушення яким прав позивача не вказано, так само як і відсутні і вимоги до такого відповідача, суд апеляційної інстанції вказує таке.

З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 зробила висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Практика застосування норм права щодо переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду. Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18, від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц.

В таких випадках у правовідносинах користування земельною ділянкою відбувається фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Таким чином, після реєстрації фермерського господарства, орендні відносини, які виникли на підставі спірного договору існують між ФГ "Агроздобуток" та Красилівською міською радою Хмельницької області, а тому позивач вірно пред`явив позов до згаданого фермерського господарства.

Висновок суду, що позивач заявляючи позов про розірвання договору, фактично обґрунтовує його недійсність не відповідають матеріалам справи, оскільки позивач звертаючись з позовом, вказував саме на порушення орендарем умов спірного договору в частині передання земельних ділянок в суборенду зі змінною їх цільового призначення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє відображення під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2022 у справі №924/875/21 скасувати слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а апеляційну скаргу Красилівської міської ради Хмельницької області задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат суд вказує таке.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Позивач звернувся із позовом про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 31.10.2012. Такий позов пред`явлено до двох відповідачів - Фермерського господарства "Агроздобуток" та його засновника - ОСОБА_1 .

Враховуючи задоволення позовних вимог, фактичну зміну орендаря за спірним договором з ОСОБА_1 на ФГ "Агроздобуток", судовий збір покладається на Фермерське господарство "Агроздобуток".

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Красилівської міської ради Хмельницької області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.11.2022 у справі №924/875/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 31.10.2012, укладений між Красилівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 та зареєстрований 13.11.2012 в управлінні Держкомзему у Красилівському районі Хмельницької області у державному реєстрі земель за № 682270004006466 щодо передачі в оренду земельних ділянок загальною площею 147,4561га.

Стягнути з Фермерського господарства "Агроздобуток" (31070, Хмельницька обл., Красилівський р-н, село Щиборівка, вул. Кірова, будинок 12, код 38418121) на користь Красилівської міської ради Хмельницької області (31000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Красилів, пл.Незалежності, будинок 2, код 04060737) - 2 270 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Агроздобуток" (31070, Хмельницька обл., Красилівський р-н, село Щиборівка, вул. Кірова, будинок 12, код 38418121) на користь Красилівської міської ради Хмельницької області (31000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Красилів, пл.Незалежності, будинок 2, код 04060737) - 3 405 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Справу № 924/875/21 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "09" лютого 2023 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.