Рішення

від 09.02.2023 по справі 904/4159/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4159/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-Пром" (64650, Харківська область, Лозівський район, с. Велесе, вул. Центральна, буд. 1, ідентифікаційний код 42479934) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (51325, Дніпропетровська область, Юр`ївський район, с. Варварівка, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 31980957) про стягнення 19 583,05 грн. штрафу, 1 174,98 грн. 3% річних, 4 115,41 грн. інфляційних втрат

СУТЬ СПОРУ:

За допомогою системи "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-Пром" подана позовна заява №б/н від 14.11.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" заборгованості на загальну суму 24 873,44 грн., з яких:

- 19 583,05 грн. штраф (п.5.3 договору) за період з 30.08.2022 по 03.11.2022;

- 1 174,98 грн. 3% річних за період з 30.08.2022 по 03.11.2022;

- 4 115,41 грн. інфляційні втрати за вересень 2022 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати по сплату судового збору у сумі 2 481,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 99 000,00 грн. та гонорар адвоката у розмірі 10% від фактично стягненої за рішенням суду суми на користь клієнта.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №П0606К від 05.06.2020 щодо своєчасної оплати за товар отриманий за видатковою накладною №44 від 11.06.2020 на суму 314 820,12 грн., а саме відповідачем повністю оплачено товар 04.11.2022, що підтверджується платіжним дорученням №6558 від 04.11.2022 на суму 212 600,36 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/4159/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

За допомогою системи "Електронний суд" до суду 30.12.2022 надійшли письмові пояснення відповідача в яких останній зазначає, що позивачем було порушено його договірний обов`язок, встановлений п.3.5 договору поставки, а саме - ним не було надано відповідачу зареєстровані податкові накладні у п`ятнадцятиденний строк, оскільки всі податкові накладні були зареєстровані лише 29.08.2022, що визнається позивачем. Таким чином, позивачем було порушено договірні зобов`язання, встановлені п.3.5 договору поставки, що з урахуванням п.4.3 договору поставки надало право відповідачу не сплачувати частину вартості поставленого товару.

Відповідач стверджує, що у позивача був обов`язок, передбачений п. 3.5 договору поставки повідомлення відповідача про реєстрацію ним податкових накладних, що має надважливе значення, з урахуванням того, що від моменту прострочення позивачем його обов`язку надати зареєстровані податкові накладні, до моменту фактичної реєстрації податкових накладних пройшло більше ніж: 2 (два) роки, протягом яких у відповідача були відсутні жодні відомості про будь-які дії позивача, направлені на реєстрацію податкових накладних.

Відповідач звертає увагу суду на факт того, що вимога від 28.09.2022 про сплату боргу за договором поставки №П0606К від 05.06.2020 за своєю сутністю є повідомленням позивачем відповідача про факт реєстрації ним податкових накладних по господарським взаємовідносинам, що виникли на підставі договору поставки. Таким чином, у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу решту за поставлений за договором поставки товар, лише після отримання відповідачем вимоги, якою його було повідомлено про реєстрацію позивачем податкових накладних.

Крім того, відповідач зазначив, що з урахуванням положень чинного законодавства, а також умов п. 3.5 і п. 4.3 договору поставки, відповідач був зобов`язаний сплатити решту вартості поставленого товару протягом семи календарних днів, з дня отримання ним від позивача повідомлення про реєстрацію податкової накладної. Відповідачем було отримано вимогу позивача 04.10.2022, а наявну заборгованість було сплачено 04.11.2022. З урахуванням зазначеного, відповідач мав сплатити решту вартості поставленого товару у строк до 11.10.2022 включно. Відповідно, штраф, 3% річних та сума інфляційного збільшення заборгованості за порушення відповідачем строку на оплату решти товару за договором поставки мають нараховуватись з 12.10.2022 по 03.11.2022. Відповідачем здійснено контррозрахунок відповідно до якого штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 12.10.2022 по 03.11.2022 складає 6 698,37 грн., 3% річних за період з 12.10.2022 по 03.11.2022 складає 401,90 грн., інфляційні втрати за жовтень 2022 року складають 5 315,01 грн.

Також відповідач просить суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) у випадку її стягнення на 90% від розміру, який вирішіть стягнути суд. Відповідач зазначає, що сам факт прострочення виконання зобов`язання виник внаслідок дій позивача, який несвоєчасно зареєстрував відповідні податкові накладні, а потім, ще й не повідомляв про таку реєстрацію проти тривалого часу. Крім того, відповідач зазначає, що суму заборгованості пропорційно загальній сумі операцій за договором є вкрай не значною у порівнянні з загальною сумою договору (4 583 335, 00 грн.), а отже відповідне порушення навіть якщо воно і було допущено не можна в будь-якому разі вважати істотним.

Також за допомогою системи "Електронний суд" до суду 30.12.2022 відповідачем подані заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу оскільки останній вважає зазначений розмір судових витрат на правничу допомогу адвоката є завищеним. Відповідач стверджує, що позивач фактично просить стягнути з відповідача гонорар адвоката, одразу в двох формах - у вигляді погодинної оплати і у залежності від результатів розгляду справи. Тобто фактично позивач просить стягнути з відповідача два гонорара за один і той саме обсяг правової допомоги.

Відповідач зазначає, що надважливим фактом є те, що відповідно до позову розмір витрат на оплату послуг адвоката складає 115 000,00 грн. (і в подальшому буде збільшений), а ціна позову складає 24 873,44 грн. Таким чином, вартість послуг адвоката явно не є співмірною з ціною позову. Додатково, справа № 904/4159/22 жодним чином не впливає на репутацію позивача, а також не викликає жодного публічного інтересу, оскільки є типовою справою, яка стосується господарських правовідносин між суб`єктами господарювання. Таким чином вартість послуг адвоката, які заявляються позивачем до стягнення з відповідача є очевидно неспівмірною.

Крім того, відповідач зазначає, що вимога позивача про покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача, в розмірі, що в декілька разів більший ніж ціна позову, поза розумним сумнівом вказує на наміри позивача безпідставно збагатитись за кошт відповідача враховуючи очевидну неспівмірність витрат та всі інші зазначені вище обставини. Також жодні докази реального здійснення оплати гонорару в позові не містяться. Хоча норми Господарського процесуального кодексу України формально дозволяють стягнення майбутніх витрат, проте відсутність фактичної сплати на момент розгляду заяви необхідно враховувати в сукупності з усіма іншими обставинами справи, та враховуючи що сума витрат є очевидно завищеною.

За допомогою системи "Електронний суд" до суду 09.01.2023 позивачем до суду подана відповідь на відзив якою просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі посилаючись на наступне. Податкові накладні по договору поставки №П0606К від 05.06.2020 були зареєстровані 29.08.2022 не з вини позивача. Рішення суду по справі №520/13962/2020, яким зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-Пром" №1 від 05.06.2020, №2 від 05.06.2020, №3 від 06.06.2020, №4 від 09.06.2020, №5 від 10.06.2020, №6 від 11.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових, датою її доставлення до ДФС України, виконані лише 29.08.2022. Викладене підтверджує, що податкові накладні були зареєстровані лише 29.08.2022 з причин, які не залежали від волі позивача.

Також позивач зазначає, що твердження відповідача, що нібито позивачем систематично порушувались договірні обов`язки в частині своєчасності реєстрації податкових накладних не відповідає дійсності та зводяться до його власної суб`єктивної оцінки з метою ухилитися від виконання своїх зобов`язань. Саме відповідачем на протязі договірних відносин, як за цим договором, так і за іншими договорами, допускалися порушення строків оплати за отриманий товар, оплати проводилися несвоєчасно, не в повному обсязі, хоча товар був відвантажений позивачем, відповідач отримавши товар зміг його в подальшому реалізувати та отримати вигоду, а позивач вимушений понад чотири місяці (з 29.08.2022) очікувати оплату. У зв`язку з такою поведінкою з боку відповідача позивач несе як реальні збитки, так і упущену вигоду.

Позивач зазначає, що у даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ (п.4.3 договору). Як свідчать матеріали справи, податкові накладні №1 від 05.06.2020, №2 від 05.06.2020, №3 від 06.06.2020, №4 від 09.06.2020, №5 від 10.06.2020, №6 від 11.06.2020 зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2022. З врахуванням викладеного, обов`язок відповідача здійснити оплату отриманого товару на суму сплинув 30.08.2022.

Також позивач вважає помилковим висновки відповідача щодо строку оплати оскільки податкові накладні були зареєстровані 29.08.2022, таким чином строк виконання п. 4.3 договору настав з 30.08.2022, а не протягом семи календарних днів, з дня отримання ним від позивача повідомлення про реєстрацію податкової накладної, як помилково вважає відповідач.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% позивач зазначив, що штрафні санкції які підлягають сплаті відповідачем на користь позивача не є надмірно великими, та є адекватними щодо розміру виконаного зобов`язання та допущеного відповідачем порушення, підстав для зменшення таких штрафних санкцій за відповідним клопотанням відповідача не вбачається. Крім того, відповідач у письмових поясненнях жодним чином не обґрунтовує та не надає доказів на підтвердження необхідності зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо позиції відповідача стосовно витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначив, що є помилковим висновок відповідача про те, що визначений у договорі "гонорар успіху" не відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому заперечення відповідача в частині завищення вартості наданих позивачу послуг адвоката не підтверджені фактично та юридично і є лише власним нічим документально не підтвердженим припущенням відповідача, а фактично є спробою безпідставно знецінити роботу адвоката позивача по справі з метою уникнення несення додаткових матеріальних витрат відповідачем. Так, позивач вважає, що доводи відповідача про завищення вартості наданих послуг позивачу зводяться виключно до необґрунтованої спроби переоцінити вартість та якість наданих послуг адвокатом позивачу в бік зменшення за відсутності будь-яких належних підтверджень цих обставин, адже позивач, як свідчить акт приймання наданих послуг від 10.11.2022, прийняв надані йому послуги без жодних заперечень або зауважень, будь-яких претензій до якості, вартості, строків виконання чи досягнутих адвокатами результатів вирішення спору не має.

На переконання позивача, твердження відповідача про те, що вартість послуг, є завищеною, зводяться до його власної суб`єктивної оцінки змістовного навантаження кожного зі складених представником позивача документів. При цьому жодного доказу неспівмірності заявлених до стягнення витрат не надано. Крім того, саме систематичні порушення з боку відповідача договірних відносин, як за цим договором, так і за іншими договорами, несвоєчасні оплати за отриманий товар, порушення строків оплати призвели до того, що позивач змушений звертатися до суду за захистом порушених прав, у зв`язку з чим позивач має користуватися послугами адвоката та нести додаткові витрати.

За допомогою системи "Електронний суд" до суду 17.01.2023 відповідачем подані заперечення якими просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, а у випадку стягнення неустойки (штрафу, пені) зменшити її на 90% від розміру, який підлягає стягненню. Також відповідач просить суд відмовити у задоволенні клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а у випадку задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню до 1 000,00 грн.

Відповідач зазначає, що позивач був зобов`язаний своєчасно повідомити відповідача про неможливість зареєструвати податкові накладні, у строк, встановлений п. 3.5 договору поставки, проте, як зазначалось відповідачем в поясненнях, та що не заперечується позивачем в відповіді на відзив, позивач не повідомляв відповідача про неможливість своєчасно зареєструвати податкові накладні, та про дії, які ним вживаються з метою виконання власного договірного обов`язку. Тобто, позивачем було не тільки порушено договірні обов`язки, але і не було своєчасно повідомлено про неможливість виконання зобов`язання, що вказує на порушення з боку позивача норм цивільного законодавства.

Відповідач наголошує, що п. 4.3 договору поставки у системному тлумаченні з п. 3.5 договору поставки чітко вказує на те, що оплата решти вартості поставленого товару відбувається лише після надання позивачем підтвердження реєстрації податкових накладних в ЄРПН. В будь-якому випадку, відповідач не мав обов`язку щоденно, протягом більш ніж двох років перевіряти чи було зареєстровано позивачем податкові накладні по господарським операціям, які відбулись більш ніж два роки тому.

Таким чином, відповідач стверджує, що надважливого значення набуває дотримання позивачем його договірного зобов`язання надати відповідачу підтвердження реєстрації податкових накладних, яке було встановлено п. 3.5 договору поставки. Проте, позивач повідомив відповідача про реєстрацію податкових накладних лише через місяць після їх реєстрації. Тобто, у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач мав сплатити решту вартості поставленого товару позивачу протягом семи днів, від дати отримання вимоги.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що з урахуванням численних та тривалих порушень норм цивільного та господарського законодавства України, умов договору поставки, а також звичаїв ділового обороту з боку позивача, відповідач просить суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) у випадку її стягнення на 90% від розміру, який вирішіть стягнути суд.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що позивачем в відповіді на відзив не було жодним чином обґрунтовано дійсність, пропорційність та необхідність настільки значного розміру гонорару адвоката, який в декілька разів перевищує ціну позову. Позивачем жодним чином не було спростовано доводи відповідача в частині, яка стосується очевидної захищеності розміру витрат на професійну правничу допомогу, а лише було зазначено про загальне непогодження з доводами відповідача.

Крім того, позивачем не було надано жодних доказів того, що ним реально буде сплачено настільки значний розмір гонорару адвоката. Варто повторно зазначити, що саме розмір витрат на правову допомогу адвоката, який в декілька разів перевищує ціну позову у поєднанні з тим, що матеріали справи №904/4159/22 не містять жодних доказів того, що гонорар буде в реальності сплачено адвокату, створюють значний ризик того, що позивач бажає збагатитись за рахунок відповідача.

Відповідач повторно звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 15.12.2020 по справі № 752/17832/14-ц, а саме: "90. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення." Таким чином, розмір витрат, що підлягають відшкодуванню є очевидно завищеним.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-Пром" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №П0606К (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити соняшник (далі - товар) відповідно до умов договору.

Загальна кількість товару, що поставляється - 500,000 тонн ± 10% (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору строк поставки товару - до 12.06.2020.

Поставка товару здійснюється на умовах FСА (франко-перевізник ...) (відповідно до правил Інкотермс-2010 р.) Пункт (місце) поставки: с. Веселе, Лозівський район (п.3.2 договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент відвантаження товару, що підтверджується ТТН, або актом прийому-передачі (п.3.3 договору).

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару (п.3.4 договору).

Не пізніше ніж через 15 (п`ятнадцять) календарних днів з дня виникнення у покупця податкових зобов`язань з податку на додану вартість за цей товар, постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.3.5 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару без ПДВ - 9 166,67 грн. за тонну.

Сума договору без ПДВ - 4 583 335,00 грн. ± 10%. ПДВ 20% - 916 667,00 грн. ± 10%. Загальна сума договору становить - 5 500 002,00 грн. ± 10% (п.4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином:

- 80% оплата згідно рахунка постачальника за фактом поставки товару;

- 20% вартості поставленого товару покупець сплачує після реєстрації постачальником податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України.

У випадку прострочення покупцем оплати товару згідно умов договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення (п.5.3 договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.6.1 договору).

Позивач виставив відповідачу до сплати рахунок на оплату №12 від 05.06.2020 на суму 5 500 002,00 грн.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 352 601,96 грн., що підтверджується видатковими накладними, які скріплені печатками та підписані уповноваженими представниками сторін договору:

- №40 від 05.06.2020 на суму 183 700,07 грн.;

- №41 від 06.06.2020 на суму 1 942 820,71 грн.;

- №42 від 09.06.2020 на суму 1 741 740,64 грн.;

- №43 від 10.06.2020 на суму 1 169 520,42 грн.;

- №44 від 11.06.2020 на суму 314 820,12 грн.

Вказаний товар було отримано уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності №281 від 05.06.2020. Як вбачається з товарно-транспортних накладних товар з пункту навантаження (с. Веселе, Лозівського району, Харківської області) вивезено до пункту розвантаження (с. Варварівка, вул. Пристанційна, 26а), автомобільний перевізник ТОВ "Павлоградзернопродукт".

В свою чергу відповідачем сплачено на загальну суму 5 140 001,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- №824 від 05.06.2020 на суму 990 000,36 грн.;

- №826 від 05.06.2020 на суму 990 000,36 грн.;

- №847 від 10.06.2020 на суму 1 210 000,44 грн.;

- №871 від 11.06.2020 на суму 440 000,16 грн.;

- №874 від 12.06.2020 на суму 770 000,28 грн.;

- №979 від 26.06.2020 на суму 740 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сформовано: податкову накладну №1 від 05.06.2020 на суму 990 000,36 грн., в т.ч. ПДВ 165 000,06 грн.; податкову накладну №2 від 05.06.2020 на суму 990 000,36 грн., в т.ч. ПДВ 165 000,06 грн.; податкову накладну №3 від 06.06.2020 на суму 146 520,06 грн., в т.ч. ПДВ 24 420,01 грн.; податкову накладну №4 від 09.06.2020 на суму 1 741 740,64 грн., в т.ч. ПДВ 290 290,11 грн.; податкову накладну №5 від 10.06.2020 на суму 1 169 520,42 грн., в т.ч. ПДВ 194 920,07 грн.; податкову накладну №6 від 11.06.2020 на суму 314 820,12 грн., в т.ч. ПДВ 52 470,02 грн., але зазначені податкові накладні були своєчасно подані підприємством для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, одержані контролюючим органом, прийняті до Реєстру, але із зупиненням процедури реєстрації відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

З метою розблокування можливості реєстрації податкової накладної позивач звернувся до податкового органу в порядку адміністративного оскарження, але не отримавши позитивного результату був змушений звертатися до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/13962/2020, яке набрало законної сили 01.06.2021 та яким зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-Пром" №1 від 05.06.2020, №2 від 05.06.2020, №3 від 06.06.2020, №4 від 09.06.2020, №5 від 10.06.2020, №6 від 11.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових, датою її доставлення до ДФС України, виконано лише 29.08.2022, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 73309, № 73515.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 28.09.2022 на адресу відповідача направлено вимогу (претензію) вих.№02/28-09 від 28.09.2022 вжити всіх заходів по погашенню простроченої заборгованості, перерахувавши грошові кошти на суму 212 600,36 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 04.10.2022.

04 листопада 2022 року відповідачем здійснено оплату основної суми боргу в розмірі 212 600,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6558 від 04.11.2022.

Позивачем посилаючись на несвоєчасну сплату відповідачем суми основного боргу нараховані 19 583,05 грн. штрафу (п.5.3 договору) за період з 30.08.2022 по 03.11.2022, 1 174,98 грн. 3% річних за період з 30.08.2022 по 03.11.2022 та 4 115,41 грн. інфляційні втрати за вересень 2022 року, що є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

Пунктом 3 частини 1статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6,627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 267 Господарського кодексу України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно достатті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином:

- 80% оплата згідно рахунка постачальника за фактом поставки товару;

- 20% вартості поставленого товару покупець сплачує після реєстрації постачальником податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України.

Відповідно дост.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань по договору винна сторона несене відповідальність згідно чинного законодавства України (п.5.1 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку прострочення покупцем оплати товару згідно умов договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

У розумінні чинного законодавства штраф, передбачений п.5.3 договору, є пенею.

У відповідності до п. 3.5 договору позивач був зобов`язаний у п`ятнадцятиденний строк надати відповідачу зареєстровані податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи податкові накладні за договором не були своєчасно зареєстровані не з вини позивача або відповідача, проте у відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови вказаного договору.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України, сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Доказів повідомлення позивачем відповідача про неможливість зареєструвати податкові накладні суду не надано. Таким чином, позивачем не було повідомлено про неможливість виконання зобов`язання, що вказує на порушення з боку позивача норм цивільного законодавства.

Також позивачем не дотримано договірного зобов`язання надати відповідачу не пізніше ніж через 15 календарних днів з дня виникнення у покупця податкового зобов`язання з податку на додану вартість податкову накладну, яке було встановлено п. 3.5 договору. Проте, позивач повідомив відповідача про реєстрацію податкових накладних лише через місяць після їх реєстрації.

Пунктом 4.3 договору не встановлено строк, протягом якого відповідач має сплатити решту вартості поставленого товару після реєстрації податкової накладної. І сплата через один день, і сплата через один рік так само є сплатою після реєстрації податкової накладної. Отже договором кінцевий строк виконання зобов`язання щодо оплати решти вартості товару не встановлений.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням положень чинного законодавства відповідач був зобов`язаний сплатити решту вартості поставленого товару протягом семи календарних днів, з дня отримання ним від позивача повідомлення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідачем отримано вимогу позивача 04.10.2022, а заборгованість у сумі 212 600,36 грн. сплачено 04.11.2022.

З урахуванням зазначеного, відповідач мав сплатити решту вартості поставленого товару у строк до 11.10.2022 включно. Відповідно, пеня, 3% річних та сума інфляційного збільшення заборгованості за порушення відповідачем строку на оплату решти товару за договором мають нараховуватись з 12.10.2022 по 03.11.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що розрахунок є неправильним, а тому суд, здійснивши контррозрахунок, задовольняє позов у цій частині частково, а саме у розмірі 6 698,37 грн. пені за період з 12.10.2022 по 03.11.2022.

Щодо заяви відповідача про зменшення пені на 90% від розміру, який підлягає стягненню суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру пені посилання відповідача на те, що факт прострочення виконання зобов`язання виник внаслідок дій позивача та сума заборгованості пропорційно загальній сумі операцій за договором є вкрай незначною у порівнянні з загальною сумою договору, оскільки, як вказувалось вище, зобов`язання мають бути виконані належним чином.

Таким чином, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З приводу здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що вказаний розрахунок містить помилки.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем за період з 30.08.2022 по 03.11.2022 у сумі 4 115,41 грн., визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання (з 10.12.2022 по 03.11.2022), застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до правових позицій постанов Верховного Суду, господарський суд встановив, що у вказаних періодах інфляційні втрати становлять більший розмір, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 4 115,41 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання зобов`язань на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 30.08.2022 по 03.11.2022 у сумі 1 174,98 грн. З приводу вказаних вимог суд зазначає наступне. Так, позивачем у розрахунку було невірно визначено початкову дату нарахування 3% річних.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання (з 12.10.2022 по 03.11.2022), застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що 3% річних становлять 401,90 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 401,90 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв`язку з чим позовні вимоги підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати. В позовній заяві позивач зазначає, що розмір судових витрат складається з витрат пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 2 481,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 99 000,00 грн. та гонорар адвоката у розмірі 10% від фактично стягненої за рішенням суду суми на користь клієнта.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23січня 2014року (East/West., заява №19336/04, §268)).

На підтвердження надання правничої допомоги позивач до позову додав попередній (орієнтовній) розрахунок судових витрат, копії договору про надання правової допомоги №01/28-04 від28.04.2021, додатку до договору, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 50.11.2019серія ПТ№3157, ордер серії ВІ№1104031 від 10.11.2022, акт приймання наданих послуг від 10.11.2022, детальний опис наданих послуг вих.№01/1011 від 10.11.2022.

28 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-Пром" (далі - клієнт) та адвокатом Соколик Іриною Володимирівною (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №01/28-04 (далі - договір) відповідно до п.1 якого в порядку і на умовах, визначених договором, клієнт доручив, а адвокат прийняв доручення на надання професійної правничої допомоги, представництво та захист інтересів клієнта.

Відповідно до п.6.2 договору клієнт сплачує на користь адвоката в якості оплати послуг адвоката з виконання доручення та надання професійної правничої допомоги -супроводження справи в суді, у розмірах визначених відповідно до додатку до договору, також компенсацію понесених адвокатом витрат, пов`язаних з відрядженням адвоката і здійсненням ним обов`язкових платежів від імені та в інтересах клієнта з метою виконання договору.

Винагорода за досягнення бажаного для клієнта результату виконання адвокатом доручення обумовлюється окремо та за згодою сторін складає 10 % від фактично стягненої за

рішенням суду суми на користь клієнта (п.6.3 договору).

Клієнт сплачує адвокатові гонорар готівкою або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвоката протягом 30 календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції (п.6.5 договору).

Після отримання оплати за надані послуги та надання обсягу послуг в повному обсязі або частинами, сторони підписують Акт приймання наданих послуг (п.6.6 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 (п.8.1 договору). У Додатку до договору сторони погодили вартість послуг.

10 листопада 2022 між клієнтом та адвокатом складено Акт приймання наданих послуг з питання представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-Пром" у справі за позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" про стягнення суми штрафних санкцій по договору №П0606К від 05.06.2020. Сторони підтвердили, що виконавець надав замовнику наступні послуги:

- зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, по якій надається правнича допомога у спірних правовідносинах -1 година;

- аналіз документів - 5 годин;

підготовка позовної заяви (правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту позовної заяви) - 1 документ;

- складання розрахунку позовних вимог -1 документ;

- складання попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат - 1 документ;

- збір та підготовка письмових доказів (додатків до позов) - 5 годин;

- підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу - 5 годин.

Замовник підтвердив, що послуги надані в повному обсязі і належної якості. Вартість послуг, вказаних в акті становить 99 000,00 грн. Відповідно до п. 6.4 договору замовник зобов`язався сплатити виконавцю вартість отриманих послуг готівкою або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з дня проголошення рішення суд першої інстанції.

Також позивачем надані Детальний опис наданих послуг та Попередній (орієнтовний розрахунок судових витрат відповідно до яких:

1) зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, по якій надається правнича допомога у спірних правовідносинах - 1 год. на суму 6 000,00 грн.;

2) аналіз документів - 5 год. на суму 30 000,00 грн.;

3) підготовка позовної заяви (правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту позовної заяви) - 1 документ на суму 7 000,00 грн.;

4) складання розрахунку позовних вимог - 1 документ на суму 1 000,00 грн.;

5) складання попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат - 1 документ на суму 1 000,00 грн.;

6) збір та підготовка письмових доказів (додатків до позову) - 5 год. на суму 30 000,00 грн.;

7) підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу - 4 год. на суму 24 000,00 грн.

Всього витрат на професійну правничу допомогу - 99 000,00 грн.

Обсяг послуг, що планується (очікується за необхідності): - накладні витрати на відрядження до суду; - участь адвоката у судових засіданнях; - складання і подання процесуальних документів відповідно до вимог (відповідь на відзив, письмові пояснення, тощо); ознайомлення з матеріалами справи; - отримання судових документів; - оплата професійної правничої допомоги за прийняття рішення на користь клієнта у розмірі 10 % від суми, яка буде стягнута па користь позивача за рішенням суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Іатрідіс проти Греції" тлумачить "гонорар успіху" як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом. Отже, "гонорар успіху" є складовою частиною гонорару адвоката, передбаченого договором про надання правничої допомоги, і є дійсним зобов`язанням, яке відповідає ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, господарський суд дійшов до висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу явно не відповідає складності справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу; відсутність складних арифметичних розрахунків під час підготування позову; ціну позову, часткове задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1 118,71 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-Пром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" про стягнення 19 583,05 грн. штрафу, 1 174,98 грн. 3% річних, 4 115,41 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (51325, Дніпропетровська область, Юр`ївський район, с. Варварівка, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 31980957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон Агро-Пром" (64650, Харківська область, Лозівський район, с. Велесе, вул. Центральна, буд. 1, ідентифікаційний код 42479934) 6 698,37 грн. пені, 401,90 грн. 3% річних, 4 115,41 грн. інфляційних втрат, витрати по сплату судового збору у сумі 1 118,71 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв