Рішення

від 09.02.2023 по справі 904/4769/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4769/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/4769/22

за позовом

Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від б/д за вих.№б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМ" (далі - відповідач) про стягнення 46.361,74 грн, з яких: 25.625,00 грн основної заборгованості, 6.458,90 грн пені, 256,25 грн штрафу (передбаченого п. 7.1 договору), 2.562,50 грн штрафу (передбаченого п.7.2 договору), 1.573,09 грн трьох процентів річних, 9.886,00 грн інфляційних втрат.

Фактичною підставою позовних вимог визначено договір "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 11.09.2020 № 321 ОП.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4769/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2022.

Ухвалою від 20.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Ухвалу від 20.12.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 05.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 18.01.2023 (арк. 40, том 1).

Відповідачу(ам) в ухвалі від 20.12.2022 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 20.01.2023.

Станом на 09.02.2023 відзив не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 ГПК України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач як балансоутримувач передав відповідачу як оператору за умовами договору право на організацію та експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності. Відповідач несвоєчасно вносив платежі за користування майданчиком для паркування, у зв`язку з чим виникла заборгованість, на яку позивач нарахував пеню, штрафи, проценти річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; передачі майна в користування; користування майном; настання строку оплати; наявності/відсутності доказів повної/часткової оплати; правомірності/неправомірності нарахування пені, штрафів, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 11.09.2020 між Комунальним підприємством «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради (далі - балансоутримувач) та відповідачем (далі відповідач, оператор) був укладений договір №321ОП «Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування» (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору балансоутримувач надає оператору право на організацію та експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою:

- м. Дніпро, вул. Любарського (вул. Білостоцького), в районі буд. № 50 (далі - майданчик для паркування).

- площа майданчика: 138,0 кв. м.

- кількість машино-місць: 12

- кількість пільгових місць: 1

- дні роботи: щоденно

- час роботи: з 20.00 до 08.00.

Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 126,5 кв. м. (виключені квадратні метри, які обладнані згідно п. 2.2.16 цього договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що сума річної плати за організацію та експлуатацію майданчика для паркування, яка підлягає сплаті складає 12.300,00 грн. Оператор щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату у розмірі 1.025,00 грн, в тому числі ПДВ 170,83 грн, за один календарний місяць (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, останній набирає чинності з дати підписання сторонами, а в частині початку ведення діяльності - з моменту підписання акту введення в експлуатацію майданчику для паркування.

Договір діє до проведення конкурсу з визначення оператора на право обслуговування майданчика для паркування. Датою втрати чинності даного договору вважати дату укладання договору про організацію та експлуатацію майданчика для паркування між балансоутримувачем та переможцем конкурсу з визначення оператора (п.10.2 договору).

Між сторонами договору 11.09.2020 був підписаний акт приймання-передачі майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: місто Дніпро, вулиця Любарського (вулиця Білостоцького), в районі будинку № 50 (арк. 21, том 1).

Також між сторонами 11.09.2020 був підписаний акт введення в експлуатацію майданчика для паркування комунальної власності, що розташований за адресою: місто Дніпро, вулиця Любарського (вулиця Білостоцького), в районі будинку № 50 (арк. 22, том 1).

Рішенням Дніпровської міської ради №6/3 від 10.02.2021 «Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради та її виконавчих органів» ухвалено реорганізувати КП «Дніпротранскомплекс» ДМР, КП «Дніпродорсервіс» ДМР та КП «Міські причали» ДМР шляхом їх приєднання до КП «Міськавтопарк» ДМР та змінити найменування новоствореного комунального підприємства на Комунальне підприємство «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради (далі - позивач, балансоутримувач) (пункт 9.24 рішення) (арк. 29-31, том 1).

Позивач звернувся до відповідача з листом від 02.12.2021 за вих. №9/9-234 (арк. 25, том 1), у якому просив суд прибути для перерахунку та підписання акта звірки взаєморозрахунків до бухгалтерії позивача. Крім цього, відповідача повідомлено, що у разі невиконання взятих на себе зобов`язань, неприбуття та нездійснення звіряння позивач має право припинити з відповідачем договірні відносини в односторонньому порядку.

Вдруге позивач звернувся до відповідача з листом від 08.12.2021 за вих. №9/9-266 про виконання умов договору (арк. 26, том 1), у якому позивач просив відповідача терміново сплатити заборгованість.

Оскільки листи відповідача залишені відповідачем без відповіді та задоволення позивач нарахував відповідачу заборгованість за період з листопада 2020 року до листопада 2022 року на загальну суму 25.625,00 грн.

У зв`язку із неналежними виконанням взятих на себе зобов`язань позивач нарахував до стягнення з відповідача:

пеню за період прострочення з 12.06.2022 до 12.12.2022 на суму 6.458,90 грн;

штраф на підставі п. 7.1 договору у розмірі 256,25 грн;

штраф на підставі п. 7.2 договору у розмірі 2.562,50 грн;

три проценти річних за період прострочення з 26.11.2020 до 12.12.2022 на суму 1.573,09 грн;

інфляційних втрат за період прострочення з 26.11.2020 до 12.12.2022 на суму 9.886,00 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 25.625,00 грн основної заборгованості, 6.458,90 грн пені, 256,25 грн штрафу (передбаченого п. 7.1 договору), 2.562,50 грн штрафу (передбаченого п. 7.2 договору), 1.573,09 грн трьох процентів річних, 9.886,00 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст.ст.283-291 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права (ст.760 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору орендодавець бере на себе обов`язок передати майно у користування і, водночас, орендар зобов`язується прийняти вказане майно та вчасно вносити за користування майном орендну плату.

Згідно з п. 1.2 договору майданчик для паркування транспортних засобів вважається переданим в експлуатацію оператору з моменту підписання сторонами одночасно договору та акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору.

На виконання п. 1.2 договору між сторонами договору 11.09.2020 був підписаний акт приймання-передачі майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: місто Дніпро, вулиця Любарського (вулиця Білостоцького), в районі будинку № 50 (арк. 21, том 1).

Також між сторонами 11.09.2020 був підписаний акт введення в експлуатацію майданчика для паркування комунальної власності, що розташований за адресою: місто Дніпро, вулиця Любарського (вулиця Білостоцького), в районі будинку № 50 (арк. 22, том 1).

Отже, з 11.09.2020 позивач передав відповідачу право на організацію та експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Любарського (вул.Білостоцького), в районі буд. № 50 (далі - майданчик для паркування).

В свою чергу відповідач з 11.09.2020 взяв на себе зобов`язання щомісячно сплачувати балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування визначену договором плату.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

За визначенням ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 4.4 договору визначена у п. 4.2 договору плата сплачується оператором щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Нарахування плати, згідно з п. 4.5 договору, починається з дня підписання цього договору і закінчується в день припинення дії цього договору.

Позивач нарахував відповідачу заборгованість за період з листопада 2020 року до листопада 2022 року на загальну суму 25.625,00 грн.

Доказів внесення плати за користування майданчиком для паркування в сумі 25.625,00 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 25.625,00 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафів

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у разі прострочення оператором виконання зобов`язань по сплаті за користування майданчиком для паркування, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, оператор зобов`язаний в кожному випадку сплатити балансоутримувачу за кожен день прострочення пеню у розмірі 1 відсотка від суми заборгованості.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Господарський суд звертає увагу, що договір між сторонами був укладений 11.09.2020, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.04.2023.

Позивач нарахував пеню за період прострочення з 12.06.2022 до 12.12.2022 на суму 6.458,90 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його таким, що містить помилки. Суд встановив, що позивач нарахував пеню на загальну суму заборгованості (25.625,00 грн) за період з 12.06.2022 до 12.12.2022. Водночас такий розрахунок пені позивача не є правильним, оскільки станом на 12.06.2022 заборгованість відповідача складала 19.475,00 грн, яка з кожним місяцем збільшувалась на 1.025,00 грн наростаючим підсумком і лише станом на 25.11.2022 склала 25.625,00 грн. При цьому суд врахував, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що визначено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Отже, суд зробив власний перерахунок пені та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 5.811,61 грн.

Посилаючись на положення того ж п. 7.1 договору, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі одного відсотка від суми заборгованості, незважаючи на те, що вказаним пунктом позивачу надано право нараховувати саме пеню /що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання/, а не штрафу /що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання/.

Таким чином, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 7.1 договору та відмовляє у задоволенні вказаної вимоги.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення оператором виконання зобов`язань по сплаті плати за користування майданчиком для паркування, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, більш ніж на десять днів, оператор зобов`язаний у кожному такому випадку сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 10 відсотків місячного розміру плати за користування майданчиком для паркування.

Позивач нарахував штраф на підставі п. 7.2 договору, який складає 2.562,50 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Господарський суд встановив, що відповідач порушив строк внесення плати користування майданчиком для паркування у період з 01.11.2020 до 01.11.2022 більш ніж на десять днів, а тому позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у загальному розмірі 2.562,50 грн, який і підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за період з 26.11.2020 до 12.12.2022 на загальну суму 1.573,09 грн та за вказаний період позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 9.886,00 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх такими, що містять помилки аналогічні тим, які виявлені судом при розрахунку пені. Так, суд встановив, що позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати на загальну суму заборгованості (25.625,00 грн) за період з 26.11.2020 до 12.12.2022. Водночас такі розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат позивача не є правильними, оскільки станом на 26.11.2020 заборгованість відповідача складала 2.050,00 грн, яка з кожним місяцем збільшувалась на 1.025,00 грн наростаючим підсумком і лише станом на 25.11.2022 склала 25.625,00 грн..

Отже, суд зробив власний перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягають три проценти річних у розмірі 867,93 грн та 5.665,92 грн інфляційних втрат.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.165,66 грн, з урахуванням того, що 87,29 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАМ» (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КАРУНИ, будинок 2-А; ідентифікаційний код 21936315) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТРАНСПОРТНА ІНФРАСТРУКТУРА МІСТА» ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Курчатова, будинок 8; ідентифікаційний код 23357437) 25.625,00 грн (двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять грн 00 к.) основної заборгованості, 5.811,61 грн (п`ять тисяч вісімсот одинадцять грн 61 к.) пені, 2.562,50 грн (дві тисячі п`ятсот шістдесят дві грн 50 к.) штрафу, 805,00 грн (вісімсот п`ять грн 00 к.) трьох процентів річних, 5.665,92 грн (п`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять грн 92 к.) інфляційних втрат, 2.165,66 грн (дві тисячі сто шістдесят п`ять грн 66 к.) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 647,29 грн пені, 256,25 грн штрафу, 768,09 грн трьох процентів річних, 4.220,08 грн інфляційних втрат) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк