Рішення

від 09.02.2023 по справі 910/6701/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2023Справа № 910/6701/22

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9)доПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Ва" (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Підгороднянське шосе, 10Б)простягнення 571 534 грн 62 коп.Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Ва" про стягнення 571 537 грн 62 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "MAN TGS 19.440", державний номерний знак НОМЕР_1 та причепа марки "Wielton NS3S", державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки "MAN TGA 26.413", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідачів 571 537 грн 62 коп. страхового відшкодування.

29.07.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення судової авто-технічної експертизи, відповідно до якої останній просить суд призначити по справі № 910/6701/22 судову авто-технічну експертизу та поставити на вирішення експерта ряд питань, викладених у відповідному клопотанні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

В системі "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшло, сформоване 09.08.2022 клопотання.

В системі "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшло, сформоване 16.08.2022 повідомлення про надання доступу до справи за допомогою електронного кабінету користувача ЄСІТС.

18.08.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/6701/22 та прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 відмовлено Приватному акціонерну товариству "Страхова компанія "Універсальна" в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

В системі "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшла, сформована 20.09.2022 заява про доручення документів до матеріалів справи.

22.09.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

26.03.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття.

03.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

05.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

06.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

07.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заявка на отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

31.10.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення судової авто-технічної експертизи. В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2021 по справі № 484/708/21 провадження в адміністративні справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. А з огляду на те, що позивач не приймав участі у розгляді справи № 484/708/21 та не мав змоги заявити відповідне клопотання про призначення по справі судової автотехнічної експертизи, а на думку позивача для достовірного та всебічного з`ясування всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди та для забезпечення отримання відшкодування від відповідачів є необхідність у призначенні по справі судової автотехнічної експертизи.

Суд, розглянувши вказане клопотання дійшов висновку про відмову у задоволенні останнього, оскільки вказане клопотання фактично означає не погодження позивача у даній справі із рішенням суду по справі № 484/708/21 та ставить під сумнів вказане рішення суду.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 209417 від 26.02.2021, складеного ІВРПП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Чащіним І.В., 26.02.2021 о 07:30 год. на а/д Н-24 44 км + 200 м, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки MAN державний номерний знак НОМЕР_3 не вибрав безпечну швидкість руху під час виникнення перешкоди для руху транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який стояв на проїжджій частині, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем MAN державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

08.02.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3116/245/005622, яким, зокрема, застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки MAN державний номерний знак НОМЕР_1 .

У зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування, останнім згідно умов договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідні страхові акти № 102614/1 від 11.03.2021 та № 102613/1 від 16.04.2021, копії яких наявні в матеріалах справи.

За змістом вказаних страхових актів вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , склала 571 537 грн 62 коп., яка становить вартість заподіяних збитків (відновлювального ремонту).

В подальшому позивачем у відповідності до вказаних страхових актів сума страхового відшкодування в розмірі 571 537 грн 62 коп. була виплачена власнику пошкодженого колісного транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , - Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроресурс", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 12.03.2021 № 720490 та від 19.04.2021 № 2479 на вказану суму.

Відповідно до відомостей з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_4 , була Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7882262.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , станом на дату ДТП, перебував у трудових відносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Ва".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачі в порушення норм чинного законодавства України не виконали зобов`язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , водієм транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_4 , цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7882262, та право вимоги за якою перейшло до позивача. З огляду на що, позивачем заявлено вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Ва" 571 537 грн 62 коп. виплаченого страхового відшкодування.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зауважує, що за приписами статей 77, 78, 87 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи; на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Наявність, відсутність або ступінь вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за участю кількох транспортних засобів встановлюється під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів частини 1 статті 221 та частини 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 цього Кодексу є постанова судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2021 у справі № 484/708/21 закрито провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 року в справі № 910/9823/17.

Разом із тим, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2018 року в справі № 917/1345/17.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009 року, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008 року).

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз`яснено судам, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Це означає, що у справах, що стосуються відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (внаслідок ДТП), обов`язок відшкодування шкоди виникає за наявності наступних умов: 1) дії завдавача шкоди були неправомірними; 2) між діями завдавача шкоди та шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" також визначено, що відповідно до частини четвертої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне порушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода, та чи сталася вона з вини відповідача.

В мотивувальній частині постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2021 у справі № 484/708/21 зазначено, що викладені у протоколі обставини правопорушення не знайшли свого повного підтвердження в суді, а саме матеріали справи не підтверджують, що порушення ПДР ОСОБА_1 завдало механічних пошкоджень автомобілю MAN державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , а звідси неможливо дійти висновку про його винуватість у такому спричиненні механічних пошкоджень внаслідок ДТП, як про це зазначено у протоколі.

Враховуючи, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а факт вини ОСОБА_1 у завданні механічних пошкоджень автомобілю MAN державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 не підтверджується належними та допустимими доказами, то відсутні й правові підстави для покладення на ОСОБА_1 відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну застрахованому позивачем.

Тому, у Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", як страховика цивільно-правової відповідальності власника MAN державний номерний знак НОМЕР_3 , та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Ва", як роботодавця ОСОБА_1 , не виникли зобов`язання з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , майнові інтереси якого застраховані позивачем.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Ва" про стягнення 571 534 грн 62 коп. страхового відшкодування .

Згідно з частиною 1 та 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька