Постанова

від 12.04.2023 по справі 910/6701/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 910/6701/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гусєв П.В.;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 року (дата підписання повного тексту 09.02.2023 року)

у справі №910/6701/22 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Ва"

про стягнення 571 534,62 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Ва" (далі - відповідач 2) про стягнення 571 537,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2021 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "MAN TGS 19.440", державний номерний знак НОМЕР_1 та причепа марки "Wielton NS3S", державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки "MAN TGA 26.413", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідачів 571 537,62 грн страхового відшкодування.

Рішенням Господарського міста Києва від 09.0.2023 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського міста Києва від 09.0.2023 року у справі №910/6701/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також скаржник просить призначити у справі автотехнічну експертизу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не враховано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №308/3162/15-ц.

Так, скаржник вказав, що судом першої інстанції не встановлено обставини наявності або відсутності вини водія транспортного засобу MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, скаржник зазначив, що Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області при розгляді справи, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 оцінював докази лише по відношенню завдання пошкоджень транспортному засобу MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , проігнорувавши іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - транспортний засіб MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп «Wieiton» державний номерний знак НОМЕР_5 , і замість того що б відправити справу на доопрацювання звільнив від відповідальності ОСОБА_1 .

Крім того, скаржник наголосив, що для встановлення всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди та для можливості реалізувати право на відшкодування шкоди потрібно провести авто технічну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання:

1) внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ?;

2) чи мав водій MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_3 технічну можливість уникнути дорожньо-транспортну пригоду?;

3) чи відповідали дії водія MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_3 вимогам ПДР?;

4) чи відповідали дії водія MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вимогам ПДР?;

5) визначити момент виникнення небезпеки для руху MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

6) як повинен був діяти водій MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_3 у даній дорожній обстановці згідно з вимогами ПДР?;

7) визначити частку вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 року апеляційну скаргу у справі №910/6701/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 року апеляційну скаргу у справі №910/312/22 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки, подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору та докази надсилання апеляційної скарги позивачу.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 року у справі №910/6701/22.

27.03.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 року у справі №910/6701/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" - без задоволення.

Крім того, представник відповідача у відзиві, зокрема зазначив, що постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2021 року, що набрало законної сили 25.05.2021 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Позивачем в свою чергу не надано відповідного судового акту, на підставі якого можна дійти висновку про порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху, внаслідок якого відбулося зіткнення транспортних засобів, тобто відсутні допустимі докази наявності вини та протиправної поведінки в діях водія ОСОБА_1 .

Так, суд першої інстанції у справі №910/6701/22 дійшов правильних висновків стосовно того, що у Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", як страховика цивільно-правової відповідальності власника MAN державний номерний знак НОМЕР_6 , не виникло зобов`язання з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , майнові інтереси якого застраховані позивачем.

30.03.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого скаржник, зокрема зазначив, що у постанові Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2021 року у справі №484/708/21 зазначено, що саме матеріали справи не підтверджують, що порушення ПДР ОСОБА_1 завдало механічних пошкоджень автомобілю MAN державний номерний знак НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_2 , третього учасника дорожньо-транспортної пригоди, в свою чергу суд, вирішуючи справу про притягнення до адміністративної відповідальності фактично проігнорував участь транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , та не поставив питання щодо винуватості (або невинуватості) водія ОСОБА_1 по відношенню до транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про призначення судової експертизи.

12.04.2023 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представник скаржника заявив усне клопотання про витребування додаткових доказів, а саме у Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області матеріали справи № 484/708/21.

За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи викладене та те, що клопотання про витребування додаткових доказів було подане з порушенням передбаченого процесуальним законом строку та без обґрунтувань неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення зазначеного клопотання без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 12.04.2023 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представники відповідачів в судове засідання 12.04.2023 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 209417 від 26.02.2021 року, складеного ІВРПП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Чащіним І.В., 26.02.2021 року о 07:30 год. на а/д Н-24 44 км + 200 м, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки MAN державний номерний знак НОМЕР_3 не вибрав безпечну швидкість руху під час виникнення перешкоди для руху транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який стояв на проїжджій частині, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем MAN державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

08.02.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроресурс" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3116/245/005622, яким, зокрема, застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки MAN державний номерний знак НОМЕР_1 .

У зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування, останнім згідно умов договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідні страхові акти № 102614/1 від 11.03.2021 року та № 102613/1 від 16.04.2021 року.

За змістом вказаних страхових актів вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , склала 571 537,62 грн, яка становить вартість заподіяних збитків (відновлювального ремонту).

В подальшому, позивачем у відповідності до вказаних страхових актів сума страхового відшкодування в розмірі 571 537,62 грн була виплачена власнику пошкодженого колісного транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , - Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроресурс", що підтверджується копіями платіжних доручень від 12.03.2021 року № 720490 та від 19.04.2021 № 2479 року на вказану суму (наявні в матеріалах справи).

Відповідно до відомостей з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_4 , була Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7882262.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , станом на дату ДТП, перебував у трудових відносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Ва".

Так, позовні вимоги, зокрема мотивовані тим, що відповідачі в порушення норм чинного законодавства України не виконали зобов`язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , водієм транспортного засобу MAN державний номерний знак НОМЕР_4 , цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7882262, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Наявність, відсутність або ступінь вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за участю кількох транспортних засобів встановлюється під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 221 та ч. 1 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 цього Кодексу є постанова судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2021 року у справі № 484/708/21 закрито провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Разом із тим, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2018 року року в справі № 917/1345/17.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009 року, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008 року).

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз`яснено судам, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Це означає, що у справах, що стосуються відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (внаслідок ДТП), обов`язок відшкодування шкоди виникає за наявності наступних умов:

1) дії завдавача шкоди були неправомірними;

2) між діями завдавача шкоди та шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода, та чи сталася вона з вини відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, в мотивувальній частині постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.05.2021 року у справі № 484/708/21 зазначено, що викладені у протоколі обставини правопорушення не знайшли свого повного підтвердження в суді, а саме матеріали справи не підтверджують, що порушення ПДР ОСОБА_1 завдало механічних пошкоджень автомобілю MAN державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , а звідси неможливо дійти висновку про його винуватість у такому спричиненні механічних пошкоджень внаслідок ДТП, як про це зазначено у протоколі.

Враховуючи, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а факт вини ОСОБА_1 у завданні механічних пошкоджень автомобілю MAN державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 не підтверджується належними та допустимими доказами, то відсутні й правові підстави для покладення на ОСОБА_1 відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної майну застрахованому позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", як страховика цивільно-правової відповідальності власника MAN державний номерний знак НОМЕР_3 , та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Ва", як роботодавця ОСОБА_1 , не виникли зобов`язання з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику транспортного засобу державний номерний знак НОМЕР_1 , майнові інтереси якого застраховані позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що судом першої інстанції не встановлено обставини наявності або відсутності вини водія транспортного засобу MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області при розгляді справи, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 оцінював докази лише по відношенню завдання пошкоджень транспортному засобу MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , проігнорувавши іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - транспортний засіб MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп «Wieiton» державний номерний знак НОМЕР_5 , і замість того що б відправити справу на доопрацювання звільнив від відповідальності ОСОБА_1 , оскільки останнє фактично означає не погодження скаржника у даній справі із рішенням суду по справі № 484/708/21 та ставить під сумнів вказане рішення суду.

Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 20.06.2018 року у справі №308/3162/15-ц є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Великою Палатою Верховного Суду з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення. Так, зокрема у справі №308/3162/15-ц саме відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, і вказана відмова не ґрунтувалася на жодній із передбачених ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та, зокрема, зводяться до переоцінки відповідних висновків судових інстанцій.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Доводи позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 року у справі №910/6701/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 року у справі №910/6701/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/6701/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 25.04.2023 року.