Рішення

від 30.01.2023 по справі 914/1958/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2023 Справа № 914/1958/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ», м. Одеса

до відповідача: Малого приватного підприємства «Обрій», с. Подорожне, Львівська область

про стягнення 604 314,67 грн

за участю представників:

від позивача: Терземан Д.В. адвокат;

від відповідача: Микита Т.В. адвокат

Обставини розгляду справи.

23.08.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ», м. Одеса до Малого приватного підприємства «Обрій», с. Подорожне, Львівська область про стягнення 3 299 501,92 грн.

Ухвалою від 25.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.09.2022.

05.09.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №2804/22 від 05.09.2022), у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 323 920,95 грн пені, 27 235,08 грн 3% річних, 253 158,64 грн інфляційних.

Ухвалою від 19.09.2022 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, відклав підготовче засідання на 26.09.2022.

23.09.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» надійшли заява про закриття підготовчого провадження (вх. №19735/22 від 23.09.2022) та клопотання про розгляд справи без участі представника (вх. №19736/22 від 23.09.2022).

Ухвалою від 26.09.2022 суд прийняв відмовив в задоволенні заяви позивача про закриття підготовчого провадження, відклав підготовче засідання на 10.10.2022.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги та відсутністю електричної енергії у приміщенні суду, судове засідання, призначене 10.10.2022 не відбулося.

Ухвалою суду від 11.10.2022 підготовче засідання відкладено на 20.10.2022.

20.10.2022 через канцелярію суду від Малого приватного підприємства «Обрій» надійшли письмові пояснення (вх. №21766/22 від 20.10.2022).

Ухвалою суду від 20.10.2022 поновлено відповідачу строк для подання доказів, долучених до письмових пояснень (вх. № 21766/22 від 20.10.2022), прийнято докази, долучені відповідачем до письмових пояснень, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 14.11.2022.

14.11.2022 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №23623/22 від 14.11.2022).

14.11.2022 через канцелярію суду від Малого приватного підприємства «Обрій» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №23611/22 від 14.11.2022).

В підготовчому засіданні 14.11.2022 було оголошено перерву до 05.12.2022.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги та відсутністю електричної енергії у приміщенні суду, судове засідання, призначене 05.12.2022 не відбулося.

Ухвалою суду від 05.12.2022 підготовче засідання відкладено на 28.12.2022.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 28.12.2022 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.01.2023.

Ухвалою від 23.01.2023 суд відклав судове засідання на 30.01.2023.

30.01.2023 через канцелярію суду від Малого приватного підприємства «Обрій» надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. №2061/23 від 30.01.2023).

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 30.03.2022 було укладено договір №ТЕО-352 про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, на виконання умов якого відповідачу було надано відповідній послуги. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості послуг виконав несвоєчасно. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості послуг, відповідачу нараховано пеню в сумі 323 920,95 грн, 3% річних в сумі 27 235,08 грн, інфляційні в сумі 253 158,64 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 604 314,67 грн.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях. Зокрема, зазначив, що внаслідок притримання позивачем відправки вантажу, доставкою вантажу лише 09.10.2022 28 вагонів із кукурудзою було заражено шкідником, у зв`язку із чим покупець товару відмовився його прийняти. Позивач не повідомляв відповідача про те, що вантаж ним притримується, а тому відповідачу не було відому стан та місце перебування вантажу впродовж 5 місяців. Позивач, незважаючи на своє законне право на притримання, несе відповідальність за збереження вантажу. Таким чином, позивачем в результаті дій щодо притримання вантажу завдано відповідачу збитків у розмірі 14 139 762,00 грн, що в 23,5 рази перевищує розмір штрафних санкцій, які просить стягнути позивач. Також представник позивача просив зменшити розмір пені до 10% з зважаючи на сплату заборгованості, відсутність заподіяння позивачу збитків.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

30.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НАДІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (експедитор) та Малим приватним підприємством «Обрій» (клієнт) було укладено договір №ТЕО-352 про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування (далі - договір).

За цим договором експедитор (позивач) за дорученням клієнта (відповідача) приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок клієнта надавати комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування для здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів по території України, країн СНД, Євросоюзу та інших держав, а клієнт зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах даного договору, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан рухомого складу та його повернення згідно із умовами даного договору, Правил перевезень вантажів, Статуту залізниць України, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та Міжнародної конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) зі змінами та доповненнями.

06.04.2022 сторони уклали додаткову угоду №1, а також 13.04.2022 додаткову угоду №2 до договору, у яких погодили маршрут та обсяги вантажу.

На електронну адресу відповідача позивачем було надіслано рахунок на оплату №141 від 06.04.2022 на суму 1 787 519,99 грн та рахунок на оплату №151 від 13.04.2022 на суму 2 713 187,23 грн.

На виконання умов договору, заявок відповідача №1 та №2 позивач протягом квітня-травня 2022 року надав відповідачу послуги на загальну суму 3 575 039,98 грн, що підтверджується актом надання послуг №171 від 30.04.2022 з додатком №1 та актом надання послуг №128 від 08.04.2022 з додатком №1, які підписані сторонами та скріплені печатками. Факт надання послуг у відповідних обсягах відповідачем не оспорюється.

Відповідно до п. 3.4. договору клієнт здійснює 100% передплату за послуги експедитора, вказані в пункті 3.2., виходячи з розрахункової маси вантажу за фактичну кількість вагонів, які прибули від експедитора на станцію відправлення під навантаження, по кожному маршруту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора протягом 2 банківських діб з моменту виставлення експедитором рахунку.

Згідно п. 4.11. договору за затримку платежів по фактично наданим експедитором послугам більш ніж на 10 календарних днів, клієнт сплачує експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 11 дня прострочення.

Як зазначив позивач, відповідач свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг виконав з порушенням строків, встановлених договором.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що кошти у розмірі 1 787 519,99 грн було сплачено відповідачем 09.05.2022, що підтверджується платіжним дорученням №483 від 09.05.2022, кошти у розмірі 2 713 187,23 грн сплачено відповідачем 02.09.2022, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 02.09.2022.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості послуг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 323 920,95 грн пені, 27 235,08 грн 3% річних, 253 158,64 грн інфляційних.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, п. 4.11. договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 323 920,25 грн, 3% річних в сумі 27 235,08 грн, інфляційні в сумі 253 158,64 грн.

Судом перевірено розрахунок пені, відсотків річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, уклавши договір, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як зазначалося вище, згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань перед позивачем не подано, в матеріалах справи такі відсутні. Доводи представника відповідача про те, що прострочення відповідача виникло внаслідок порушення позивачем строків виконання ним свого зобов`язання внаслідок притримання виконання, судом до уваги не беруться, оскільки, відповідач не був позбавлений можливості звернутися за захистом свого порушеного права, зокрема, звернутися із позовом про відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням умов договору.

Відповідачем також було заявлено клопотання про зменшення пені.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання

Статтею 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма передбачена і в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України: господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов`язання, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язання, сплату основного боргу до винесення судом рішення, виконання відповідачем мобілізаційного завдання з виробництва сільськогосподарської продукції в умовах воєнного стану, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 70% до 97 176,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 97 176,28 грн пені, 27 235,08 грн 3% річних, 253 158,64 грн інфляційних. В задоволенні решти позовних слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Оскільки витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби розмір неустойки судом не було зменшено, то судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно до вимог, які підлягають задоволенню, без врахування зменшення розміру неустойки судом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги те, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, судовий збір підлягатиме поверненню позивачеві за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства «Обрій», с. Подорожне, Стрийський район, Львівська область (ідентифікаційний код 322826685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ», м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 34, каб. 3 (ідентифікаційний код 42398934) 97 176,28 грн пені, 27 235,08 грн 3% річних, 253 158,64 грн інфляційних, 9 064,72 грн судового збору.

3.В задоволенні решти позовних відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 30.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.02.2023.

СуддяМазовіта А.Б.