Постанова

від 30.05.2023 по справі 914/1958/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. Справа №914/1958/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівКордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувшиапеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Обрій» вих.№ б/н від 01.03.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/618/23 від 01.03.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 30.01.2023 (суддя Мазовіта А.Б., повний текст складено 09.02.2023)

у справі № 914/1958/22

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Надійна Транспортна Компанія», (далі ТзОВ «Надійна Транспортна Компанія» ) м. Одеса

до відповідача:Малого приватного підприємства «Обрій», (далі МПП «Обрій»), с.Подорожне, Львівська область

простягнення 604 314,67 грн

за участю учасників справи:

від позивача: Терземан Д.В.

від відповідача: МикитаТ.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надійна Транспортна Компанія» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Малого приватного підприємства «Обрій» про стягнення 3 299 501,92 грн. У заяві про зменшення позовних вимог від 05.09.2022 , у зв`язку з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості, позивач просить стягнути 604 314,67 грн, з яких: 253 158,64 грн інфляційні втрати; 27 235,08 грн - 3% річних; 604 314,67 грн-пені

Позовні вимоги обгрунтовані, зокрема тим, що між позивачем та відповідачем 30.03.2022 було укладено договір №ТЕО-352 про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, на виконання умов якого відповідачу було надано відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості послуг виконав несвоєчасно, що стало підставою нарахування позивачем штрафних санкцій на загальну суму 604 314,67 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з МПП «Обрій» на користь ТзОВ «Надійна Транспортна Компанія» 97 176,28 грн пені, 27 235,08 грн 3% річних, 253 158,64 грн інфляційних втрат та 9 064,72 грн судового збору. В задоволенні решти позовних відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг виконав з порушенням строків, встановлених договором. Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що кошти у розмірі 1 787 519,99 грн було сплачено відповідачем 09.05.2022, що підтверджується платіжним дорученням №483 від 09.05.2022, кошти у розмірі 2 713 187,23 грн сплачено відповідачем 02.09.2022, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 02.09.2022. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості послуг, судом перевірено розрахунок пені в розмірі 323 920,25 грн , 3 % річних в розмірі 27 235,08 грн та 253 159,64 інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно. Окрім того, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшив розмір нарахованої позивачем пені на 70% до 97 176,28 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, МПП «Обрій» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить оскаржуване рішення в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначає, що борг за послуги , про стягнення якого позивач звернувся з даним позовом, станом на момент звернення позивача до суду, останнім не були надані. Так, відповідач стверджує, що лише 09.10.2022 товар (кукурудзу) позивачем було доставлено кінцевому вантажоотримувачу. Затримку доставки позивач вже під час судового розгляду обгрунтовував притриманням товару. Однак, кукурудза була заражена шкідником, у зв`язку із чим покупець товару відмовився його прийняти. Таким чином, зазначає апелянт, позивачем в результаті дій щодо притримання вантажу завдано відповідачу збитків у розмірі 14 139 762,00 грн, що в 2,5 рази перевищує розмір штрафних санкцій, які просить стягнути позивач. Однак, судом першої інстанції вказаного не враховано, тому, на думку відповідача, суд дійшов невірного висновку, що послуги позивачем були надані належним чином.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 справу № 914/1958/22 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 апеляційну скаргу МПП «Обрій» на рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі №914/1958/22 залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МПП «Обрій» на рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі № 914/1958/22. Розгляд справи призначено на 25.04.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 відкладено розгляд справи на 30.05.2023.

25.05.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/3522/23).

30.05.2023 представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2023 залишити без змін.

В судовому засіданні 30.05.2023 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі № 914/1958/22 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

30.03.2022 між ТзОВ «Надійна Транспортна Компанія»» (експедитор) та МПП «Обрій» (клієнт) було укладено договір №ТЕО-352 про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору експедитор за дорученням клієнта приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок клієнта надавати комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування для здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів по території України, країн СНД, Євросоюзу та інших держав, а клієнт зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах даного договору, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан рухомого складу та його повернення згідно із умовами даного договору, Правил перевезень вантажів, Статуту залізниць України, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та Міжнародної конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) зі змінами та доповненнями.

06.04.2022 сторони уклали додаткову угоду №1, а також 13.04.2022 додаткову угоду №2 до договору, у яких погодили маршрут та обсяги вантажу.

На електронну адресу відповідача позивачем було надіслано рахунок на оплату №141 від 06.04.2022 на суму 1 787 519,99 грн та рахунок на оплату №151 від 13.04.2022 на суму 2 713 187,23 грн.

На виконання умов договору, заявок відповідача №1 та №2 позивач протягом квітня-травня 2022 року надав відповідачу послуги на загальну суму 3 575 039,98 грн, що підтверджується актом надання послуг №171 від 30.04.2022 з додатком №1 та актом надання послуг №128 від 08.04.2022 з додатком №1, які підписані сторонами та скріплені печатками. Факт надання послуг у відповідних обсягах відповідачем не заперечується.

Відповідно до пп.2.2.4. п.2.2 договору клієнт зобов?язується оплачувати вартість послуг експедитора, погоджених в додаткових угодах до договору, а також відшкодовувати, на підставі підтверджуючих документів, усі додаткові платежі і збори, які не включені в узгоджену сторонами ставку за надання транспортно-експедиційного обслуговування, та виникли в процесі виконання перевезення вантажів.

Відповідно до п. 3.4. договору Клієнт здійснює 100% передплату за послуги Експедитора, вказані в пункті 3.2., виходячи з розрахункової маси вантажу за фактичну кількість вагонів, які прибули від експедитора на станцію відправлення під навантаження, по кожному маршруту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора протягом 2 банківських діб з моменту виставлення експедитором рахунку.

Відповідно до вимог п.3.5 договору за підсумками місяця сторони, на підставі відвантажувальної інформації, підписують Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) і/або Акт звіряння. У разі ненадання (неповернення) Клієнтом Експедитору підписаного Акту прийому-передачі робіт (наданих послуг) протягом 5 днів з дня його надання останнім для підписання і при відсутності в зазначений термін мотивованого письмового заперечення Клієнта, послуги за цим договором вважаються виконаними у повному обсязі і належним чином, і жодних претензій щодо термінів і якості надання послуг, а також стосовно втрати, недостачі, пошкодження та інше не приймаються.

Відповідно до п. 3.10 договору датою платежу є дата зарахування грошових коштів на рахунок Експедитора.

Згідно умов п.4.1 договору за невиконання, або неналежне виконання зобов`язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяний збиток відповідно до діючого законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.

Згідно п. 4.11. договору за затримку платежів по фактично наданим Експедитором послугам більш ніж на 10 календарних днів, Клієнт сплачує експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 11 дня прострочення.

Відповідно до п.6.6 договору сторони узгодили, що цей договір, заявки або інші документи, що будуть видані на виконання цього договору, передані та підписані за допомогою факсимільного та/або електронного зв?язку, є чинними до моменту обміну оригінальними примірниками вказаних документів. У разі ненадання паперового оригіналу документу сторони визнають дійсність факсимільних та/або електронних копій документів на рівні оригіналу.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг виконав з порушенням строків, встановлених договором.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що кошти у розмірі 1 787 519,99 грн було сплачено відповідачем 09.05.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 483 від 09.05.2022, кошти у розмірі 2 713 187,23 грн сплачено відповідачем 02.09.2022, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 02.09.2022.

Вищевказані обставини стали підставою звернення позивача до суду про стягнення з відповідача 323 920,95 грн пені, 27 235,08 грн 3% річних, 253 158,64 грн інфляційних втрат.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Колегією суддів встановлено, що між сторонами було укладено договір на надання послуг по перевезенню вантажів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 929, 931 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Нормами ст.909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спір у справі виник у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати за договором про надання транспортно-експедиційного обслуговування №ТЕО-352 від 30.03.2022 впродовж квітня-травня 2022 року на підставі додаткової угоди № 1 від 06.04.2022 року та додаткової угоди № 2 від 13.04.2022 до договору, згідно заявок № 1 та № 2.

Як зазначалося вище, позивачем було надіслано відповідачу рахунок на оплату №141 від 06.04.2022 на суму 1 787 519,99 грн та рахунок на оплату №151 від 13.04.2022 на суму 2 713 187,23 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, в порушення умов п.3.4 договору, у повному обсязі не виконано. Станом на дату звернення з позовом заборгованість за послуги, надані експедитором згідно договору, додатків до договору та заявок клієнта, склала 2 713 187, 23 грн.

27.07.2022 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (досудове попередження), в якому боржнику було запропоновано сплатити суму заборгованості у розмірі 2 713 187,23 грн. Також, боржника було повідомлено, що у випадку відмови сплатити суму заборгованості, кредитор, керуючись п.7.1 договору, буде змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів з вимогою стягнути в примусовому порядку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Фактично заборгованість у сумі 2 713 187,2 грн було сплачено відповідачем 02.09.2022 року, тобто під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Скаржник не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин, ніж ті, що досліджені судом. Окрім того, в апеляційній скарзі не навів жодних доводів щодо суті спору.

Здійснивши власний перерахунок 3% річних та втрат від інфляції, що нараховані за прострочення грошових зобов`язань, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду що до стягнення з відповідача підлягають 27 235,08 грн 3% річних та 253 158,64 грн втрат від інфляції на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Щодо зменшення судом першої інстанції розміру пені на 70%, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість такого зменшення судом першої інстанції, враховуючи ще й те, що крім пені позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні витрати, що є способом захисту майнового права й інтересу позивача, яке полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити позивачу.

Суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зважаючи на те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов`язання, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов`язання, сплату основного боргу до винесення судом рішення, виконання відповідачем мобілізаційного завдання з виробництва сільськогосподарської продукції в умовах воєнного стану, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зменшення розміру пені на 70% до 97 176,28 грн.

Щодо посилання відповідача на документи, які підтверджують невідповідність якості та кількості поставленого позивачем товару та завдання останньому збитків у розмірі , який в 2, 5 рази перевищує суму, яку просив позивач стягнути з відповідача, колегія суддів зазначає, що якість товару не є предметом спору.

Якщо, на думку відповідача, послуги позивачем було надано з порушенням умов договору щодо якості, то він має право звернутись іншим позовом та з іншим предметом спору. Окрім того, будь яких письмових доказів, які би підтверджували збитки, відповідачем не надавалось. Акти приймання-передачі послуг відповідачем було підписано без зауважень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржниками зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги МПП «Обрій» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга МПП «Обрій» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм ст. 277 ГПК України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за її подання згідно статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Обрій» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 у справі №914/1958/22 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст постанови складено 15.06.2023.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

СуддіГ.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький