Рішення

від 30.01.2023 по справі 914/4038/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2023 Справа № 914/4038/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Львів,

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів,

про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 224 760,68 грн.,

представники сторін

від позивача: не з?явився;

від відповідача: ОСОБА_2 ;

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської міської ради про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 224 760,68 грн.

Ухвалою від 31.12.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 05.01.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання 30.01.2023 з`явився представник відповідача, позивач явку уповноваженого представника не забезпечив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 30.01.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позиція позивача

Сторонами укладено Договір оренди №Г-1191 від 04.03.2013. У зв`язку з досягненням мети Договору оренди земельної ділянки, а саме завершенням будівництва багатоквартирного житлового будинку, обов`язок сплати орендної плати у Позивача припинився з 26.12.2017, тому Позивач має право на повернення надміру нарахованої та сплаченої орендної плати.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечив, зокрема, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:03:004:0072 перебувала на праві оренди в Позивача до 14.11.2022 на підставі Договору оренди землі від 04.03.2013 №Г-1191, то заявлені до стягнення кошти поверненню не підлягають.

Крім того спори про стягнення безпідставно збережених коштів можливі тільки за наявності бездоговірних відносин, тому в Позивача відсутні підстави для застосування приписів Глави 83 ЦК України.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між ОСОБА_1 та Львівською міською радою 4 березня 2013 року укладено Договір оренди землі № Г-1191 від 4 березня 2013 року.

Відповідно до п. 1 Договору, ОСОБА_1 надано в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та його обслуговування.

Відповідно до п. 2 Акту приймання-передачі об`єкта оренди від 04.03.2013 в оренду ОСОБА_1 передано земельну ділянку за кадастровим номером 4610136600:03:004:0072, загальною площею 0.1778 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на 10 (десять) років терміном до 14 листопада 2022 року.

Згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 83 625,39 грн в рік. Отримувач: Міський бюджет для Галицького району.

П. 9.5. Договору встановлено, що з 2015 орендна плата за землю вноситься орендарем до міського бюджету м. Львова згідно п. 9 з врахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, починаючи з 2013. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2013 - 1,0; 2014 1,249, 2015 1,433; 2016 для земель несільськогосподарського призначення - 1,06; 2017 1,0, 2018 1,0, 2019 1,0, 2020 1,0.

З урахуванням коефіцієнту індексації, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в рахунок орендних платежів сплачено:

за 2018 158 654,58 грн;

за 2020 66 106,10 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та податковими деклараціями з плати за землю за 2018 та 2020 роки.

Відповідно до п. 15 Договору, земельна ділянка передається в оренду для завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та його обслуговування.

Відповідно до Акту готовності об`єкта до експлуатації про завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 строк завершення будівельних робіт: серпень 2017 року.

Згідно з сертифікатом серії ЛВ № 162173602810 від 26.12.2017 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові засвідчено завершення будівництва багатоквартирного житлового буднику з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 .

В ході розгляду справи позивач подав заяву про зміну підстав позову в частині орендної плати за землю в розмірі 158 654,58 грн сплаченої Позивачем за 2018 рік, а саме просив стягнути суму в розмірі 158 654,58 грн орендної плати сплаченої Позивачем за 2019 рік.

Рішеннями Львівського окружного адміністративного суду по справах №380/586/21 та №380/23959/21 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення №75907-0420-1304 від 25.11.2020 та №1228584-2407-1304 від 13.08.2021 щодо нарахування орендної плати за 2020 та 2021 роки.

Відповідно до акту приймання-передачі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 24.10.2019 новозбудований багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 передано ОСББ «Старе місто Львів» (код в ЄДРПОУ 42594252).

Проект ухвали «Про надання ОСББ «Старе місто Львів» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 » розроблений 03.04.2020, остаточна редакція 31.07.2020, прийнято ухвалу 25.02.2021.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 73 Конституції України акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету, сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 12 Земельного кодексу України передбачає, що розпорядження землями територіальних громад віднесено до компетенції міських рад.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Як визначено ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), дата укладення та строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Порядок укладання договору оренди землі визначено п. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», а саме, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до зазначених норм чинного законодавства, на підставі ухвали Львівської міської ради від 14.11.2012 № 1890 «Про користування гр. ОСОБА_1 земельною ділянкою на АДРЕСА_1 », 04 березня 2013 року між Львівською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 04.03.2013 № Г-1191.

Відповідно до п. 21 Договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п. 36 Договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

Пункт 37 Договору оренди землі передбачає випадки, у яких можливе припинення дії договору, а саме:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового

- відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря.

Пункт 38 Договору оренди землі також визначає випадки, у яких дія договору припиняється шляхом його розірвання, серед яких:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства України на підставі яких був укладений договір оренди землі від 04 березня 2013 між Львівською міською радою та ОСОБА_1 суд звертає увагу на те, що Львівською міською радою виконано всі зобов`язання, згідно Договору оренди землі, зокрема, передано земельну ділянку для її використання згідно з метою та цільовим призначенням та жодним чином не було створено перешкод у її використанні.

Сертифікат Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 13.12.2017 серії ЛВ №162173602810 на який посилається позивачу своїй позовній заяві нібито свідчить про завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , однак, згідно з Договором оренди землі метою надання в оренду земельної ділянки є «завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та його обслуговування.»

Виходячи з наведеного можна дійти до висновку, що після завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщенням позивач мав переважне право на обслуговування згаданого будинку до закінчення терміну дії договору оренди землі з можливим отриманням прибутку.

У випадку, якщо позивач з тих чи інших підстав у період з 13.12.2017 не бажав скористатись своїм переважним правом обслуговування будинку, він не був позбавлений можливості звернутись до Львівської міської ради з питанням дострокового розірвання Договору оренди землі за взаємною згодою сторін та (або) шляхом звернення до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/23959/21 встановлено, що згідно п. 1 ухвали Львівської міської ради від 25.02.2021 № 259 «Про надання ОСББ «Старе місто Львів» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 » вилучено за згодою з користування гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площ. 0,1778 га, кадастровим номером 4610136600:03:004:0072, на АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 вказаної ухвали припинено договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 04.03.2013 за № Г-1191 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, в даному контексті необхідно зазначити, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.11.2022 року № 3 14273339 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:03:004:0072, площ. 0,1778 на АДРЕСА_1 перебуває на праві оренди в позивача до 14.11.2022 на підставі Договору оренди землі від 04.03.2013 року № Г-1191.

Згідно пункту 39 Договору оренди землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Крім того, згідно статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами договору.

У разі припинення договору, в тому числі його розірвання, потрібно звернутися до державного реєстратора для припинення права оренди. За державною реєстрацією розірвання договору оренди землі може звернутися як орендар, так і орендодавець. Якщо цього не здійснити, в орендаря буде формальна підстава продовжувати користуватися земельною ділянкою, а в орендодавця права отримувати орендну плату за договором оренди землі. Також зареєструвати нову оренду до припинення попередньої буде неможливо.

Позовна вимога полягає в стягненні безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю за 2019 та 2020 роки, однак позивачем не доведено факт відсутності правової підстави, договір не припинив свою дію, а тому за позивачем залишився обовязок з внесення орендної плати.

В даному контексті позивач вказує на протиправність дій Львівської міської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та ухвалення рішення про припинення строку дії договору оренди землі, які проявляються у зволіканні вчинення вказаних дій. Суд зауважує, що позивач вказаних дій Львівської міської ради не оскаржував, а тому можлива протиправність не підтверджена у встановленому законом порядку.

У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2022 у справі № 380/23959/21 суд дійшов висновку, хто ж саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані: «...урозумінні положень підпунктів 14.1.72. 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права».

Враховуючи зазначене, предметом позову у вказаній справі є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2021 року у сумі податкового зобов`язання 23 906, 86 грн.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 922/2378/20 висловився щодо розмежування понять «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності», а саме: «Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. За змістом статей 122 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. КГС ВС відхилив посилання на те, що до спірних правовідносин суди мали застосувати положення ПК України, зазначивши таке: «Плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції). З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності». З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3, статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, КГС ВС дотримується висновку, що: «власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності орендної плати за такі земельні ділянки».

Що стосується судової справи № 914/4038/21 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Львівської міської ради, то предметом позову є стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 224 760,68 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо визначення подібності суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2 - 3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Оскільки предметом позову у справі № 380/23959/21 є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за податковий період 2021 року у сумі податкового зобов`язання 23 906,86 грн, а у справі № 914/4038/21 є стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 224 760,68 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про неподібність правовідносин у вказаних судових справах, а відтак про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Аналогічні висновки щодо рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/586/21 в частині співставлення з правовідносинами в межах даної справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 09.02.2023.

Суддя Горецька З.В.