Ухвала

від 01.02.2023 по справі 910/9396/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9396/19

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Осарт-Інвест" - Шалденка Є.М.;

виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Ходорича О.М.;

Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Косянчук Л.Г.

за розглядом у відкритому судовому засіданні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Осарт-Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022

у справі № 910/9396/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Осарт-Інвест"

до: 1) виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації

2) Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3) Державної казначейської служби України

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним дій і відшкодування матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Згідно витягу №18425471 від 28.02.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Товариство з обмеженою відповідальністю "Осарт-Інвест" (далі - ТОВ "Осарт-Інвест"), є власником земельної ділянки кадастровий номер № 8000000000:75:121:0021, площею 0,0209 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд.17-Б (далі - Приватна земельна ділянка).

08.07.2016 представником Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) було проведено перевірку правомірності встановлення (розміщення) огорожі складування будівельних та інших матеріалів за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд.17-Б, та винесено приписи №№1611134, 1611136, запропоновано надати проектно-дозвільну документацію.

18.07.2016 за результатами розгляду приписів було прийнято рішення у формі доручень Департаменту № 308/07-16 щодо демонтажу огорожі та бетонних плит та № 338/07-16 від 27.07.2016 щодо демонтажу п`ятиповерхової каркасної споруди, які розміщені на Приватній земельній ділянці.

23.07.2016 Комунальним підприємством "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП "Київблагоустрій") було винесено припис № 1612124, яким було запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди протягом однієї доби; у разі відсутності дозвільної документації, демонтувати тимчасову споруду власними силами. Попереджено, що, в разі невиконання умов припису, будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства.

На виконання доручення Департаменту № 308/07-16 від 18.07.2016 КП "Київблагоустрій" було демонтовано огорожу, яка була розташована на Приватній земельній ділянці, про що складено акт № К-49 від 19.07.2016; також було здійснено складання будівельних та інших матеріалів, розміщених на Приватній земельній ділянці, про що складено акт № К-50 від 19.07.2016.

На підставі доручення Департаменту № 338/07-16 від 27.07.2016 КП "Київблагоустрій" було демонтовано споруду, що була на Приватній земельній ділянці, про що складено акти № 16/2-08-01НО-151/У-1 від 02.08.2016, № 16/2-08-02НО-151/У-2 від 02.08.2016, № 16/2-08-03НО-151/У-3 від 02.08.2016, № 16/2-08-04НО-151/У-4 від 02.08.2016 та опис майна.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018 у справі № 826/14966/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, позов ТОВ "Осарт-Інвест" задоволено; визнано незаконними дії та скасовано приписи КП "Київблагоустрій" № 1611134 від 08.07.2016 щодо демонтажу огорожі та бетонних плит та № 1612124 від 23.07.2016 щодо демонтажу п`ятиповерхової каркасної споруди, які були розміщені на Приватній земельній ділянці; визнано незаконними дії та скасовано доручення Департаменту № 308/07-16 від 18.07.2016 щодо демонтажу огорожі та бетонних плит та доручення № 338/07-16 від 27.07.2016 щодо демонтажу п`ятиповерхової каркасної споруди, які були розміщені на Приватній земельній ділянці; розподілено судові витрати.

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2019 року ТОВ "Осарт-Інвест" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - виконавчий орган КМР (КМДА)) (відповідач-1), КП "Київблагоустрій" (відповідач-2), Державної казначейської служби України (далі - Держказначейство) (відповідач-3) з вимогами про:

- визнання незаконними дій КП "Київблагоустрій" щодо демонтажу огорожі та бетонних плит, вивезення будівельних матеріалів, демонтажу п`ятиповерхової каркасної споруди, які були розміщені на Приватній земельній ділянці;

- стягнення солідарно з виконавчого органу КМР (КМДА) та КП "Київблагоустрій" на користь ТОВ "Осарт-Інвест" суму в розмірі 92 772 628, 94 грн на відшкодування завданої майнової матеріальної шкоди;

- стягнення солідарно з виконавчого органу КМР (КМДА) та КП "Київблагоустрій" на користь ТОВ "Осарт-Інвест" суму в розмірі 9 277 262, 89 грн на відшкодування завданої моральної шкоди;

- зобов`язання Держказначейства списати в безспірному порядку з рахунків виконавчого органу КМР (КМДА) та КП "Київблагоустрій" на користь ТОВ "Осарт-Інвест" грошові кошти у сумі 102 049 891,83 грн та перерахувати їх на розрахунковий рахунок ТОВ "Осарт- Інвест".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправними діями КП "Київблагоустрій" та Департаменту, які встановлені рішенням суду в адміністративній справі, позивачу завдано майнової шкоди в сумі 92 772 628,94 грн, що складається з витрат пов`язаних з втратою знесених споруд та будівель, вартості протиправно вивезених будівельних матеріалів з урахуванням збільшення суми на індекс інфляції, оплати послуг на їх доставку, монтаж, упущеної вигоди, витрат на юридичну допомогу, пов`язану з відстоюванням прав позивача в органах державної влади та правоохоронних органах, а також моральної шкоди в розмірі 9 277 262,89 грн.

Правовою підставою позовних вимог визначено приписи статей 23, 1166, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст процесуальних дій та рішення суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 відкрито за вказаним позовом провадження у справі № 910/9396/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 залучено Департамент до участі у розгляді справи в якості третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019, серед іншого, провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Осарт- Інвест" до КП "Київблагоустрій" про визнання незаконними дій КП "Київблагоустрій" щодо демонтажу огорожі та бетонних плит, демонтажу п`ятиповерхової каркасної споруди, які були розміщені на Приватній земельній ділянці, закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду мотивоване тим, що в обґрунтування позовних вимог позивач вказав на встановлення в порядку адміністративного судочинства обставин протиправної поведінки КП "Київблагоустрій" та Департаменту щодо демонтажу огорожі та бетонних плит, п`ятиповерхової каркасної споруди, які були розміщені на Приватній земельній ділянці.

Отже, відповідачем у спорі про відшкодування шкоди у спірних правовідносинах стосовно демонтажу огорожі та бетонних плит, п`ятиповерхової каркасної споруди, які були розміщені на Приватній земельній ділянці, є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади (у цих висновках судом враховано праву позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Тобто, шкода у відповідності до статей 1173, 1174 ЦК України стягується саме з Держави Україна (Державного бюджету України), проте, не з відповідних органів, якими у цій справі визначено виконавчий орган КМР (КМДА) та КП "Київблагоустрій".

З урахуванням зазначених висновків суд вказав, що виконавчий орган КМР (КМДА) не є належним відповідачем у спорі про стягнення шкоди, завданої ТОВ "Осарт-Інвест" внаслідок демонтажу відповідачем-2 (КП "Київблагоустрій") на виконання доручення Департаменту огорожі та бетонних плит, вивезення будівельних матеріалів, демонтажу п`ятиповерхової каркасної споруди, які були розміщені на Приватній земельній ділянці.

Водночас, суд встановив, що жодних доказів наявності протиправної поведінки виконавчого органу КМР (КМДА) щодо перелічених дій позивачем не наведено, належним чином доказово не обґрунтовано.

У контексті визначення складу відповідачів суд першої інстанції, посилаючись на викладений у постанові від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17 правовий висновок Верховного Суду, зазначив, що за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Правовим наслідком визначення позивачем неналежного відповідача є відмова в задоволенні позову до такого відповідача (судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Місцевим господарським судом додатково зауважено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент є органом місцевого самоврядування, а отже, є самостійним суб`єктом відповідальності (за наявності всіх складових у сукупності) згідно статті 1173 ЦК України, неправомірність дій, в тому числі, якого і покладено в якості підстав позову у справі.

Стосовно позовних вимог до Держказначейства суд зазначив, що доказів порушення з боку відповідача-3 прав та законних інтересів позивача щодо стягнення шкоди, завданої внаслідок демонтажу огорожі та бетонних плит, вивезення будівельних матеріалів, демонтажу п`ятиповерхової каркасної споруди, які були розміщені на Приватній земельній ділянці, позивачем не наведено.

Короткий зміст процесуальних дій та постанови суду апеляційної інстанції

Не погодившись з прийнятим рішенням у справі, ТОВ "Осарт-Інвест" оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Осарт-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі № 910/9396/19.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020, 03.06.2020, 24.06.2020, 09.09.2020 розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 клопотання ТОВ "Осарт-Інвест" задоволено та призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі № 910/9396/19. Зупинено апеляційне провадження у справі до закінчення експертних досліджень і отримання судом висновків експертизи.

27.01.2022 до суду апеляційної інстанції від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи з матеріалами справи № 910/9396/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/9396/19 та розгляд апеляційної скарги ТОВ "Осарт-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 призначено на 14.03.2022.

Судове засідання призначене на 14.03.2022 не відбулося у зв`язку з введенням воєнного стану із 24.02.2022 строком на 30 діб внаслідок військової агресієї російської федерації проти України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Осарт-Інвест" у справі № 910/9396/19 на 30.05.2022.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 та 04.07.2022 розгляд справи відкладався, востаннє на 05.09.2022.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Осарт-Інвест" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі № 910/9396/19 залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду мотивоване тим, що заявником апеляційної скарги не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження стверджуваних ним обставин; доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що:

- відповідачем у спорі про відшкодування шкоди у спірних правовідносинах стосовно демонтажу огорожі та бетонних плит, п`ятиповерхової каркасної споруди, які були розміщені на Приватній земельній ділянці, є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади;

- виконавчий орган КМР (КМДА) не є належним відповідачем у спорі про стягнення шкоди, завданої ТОВ "Осарт-Інвест" внаслідок демонтажу відповідачем (КП "Київблагоустрій") на виконання доручення третьої особи (Департаменту) огорожі та бетонних плит, вивезення будівельних матеріалів, демонтажу п`ятиповерхової каркасної споруди, які були розміщені на Приватній земельній ділянці;

- Департамент є органом місцевого самоврядування, а отже, є самостійним суб`єктом відповідальності (за наявності всіх складових у сукупності) згідно зі статтею 1173 ЦК України, неправомірність дій, в тому числі, якого і покладено в якості підстав позову у справі.

Крім того, здійснивши оцінку наявності складу цивільного правопорушення як передумови для настання деліктної відповідальності органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, апеляційний суд встановив та зазначив таке:

- для визначення розміру збитків у зв`язку із незаконним демонтажем огорожі та бетонних плит, вивезенням будівельних матеріалів, демонтажем п`ятиповерхової каркасної споруди необхідно встановити правомірність набуття позивачем права власності на вказане майно, оскільки в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2018 у справі № 826/14966/16 встановлено не дотримання відповідачами вимог нормативно-правових актів щодо своїх повноважень, що призвело до прийняття помилкових висновків про проведення примусового демонтажу спірної споруди, а обставини стосовно належності позивачу права власності на спірні об`єкти не досліджувались та не з`ясовувались;

- позивачем на підтвердження права власності на демонтовану огорожу надано договір генерального підряду № 11 від 11.10.2010, укладений між Фізичною особою-підприємцем Остащенко С.С. (замовник) та ТОВ "Сервіс"-ГУВ" (генпідрядник). Пунктом 1.1 цього Договору передбачено, що замовник доручає, а генпідрядник приймає на себе зобов`язання виконати наступні підготовчі роботи по будівництву збірно-розбірного кафе-магазину (автостоянки, магазину, кафе, технічного поверху) по вул. Симиренка, 17 б у Святошинському районі м. Києва, а саме: прокладання теплової мережі; встановлення огорожі; влаштування тимчасової під`їзної автодороги; підготовка земельної ділянки під будівництво, (далі - об`єкт), та здати в експлуатацію замовнику у встановлений термін. Замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити вартість виконаних робіт (п. 1.3 договору). Відповідно до частини першої статті 876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Отже, з умов договору вбачається, що власником спірної огорожі є замовник - ФОП Остащенко С.С., який не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а не позивач у справі ТОВ "Осарт-Інвест". Доказів на підтвердження наявності у власності позивача спірної огорожі суду надано не було. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у ТОВ "Осарт-Інвест" відсутнє право на отримання від відповідача-2 грошових коштів, витрачених на будівництво огорожі, оскільки він не є власником спірного майна (огорожі);

- в частині збитків, що полягають у знищенні належного позивачу об`єкта нерухомості (спірної п`ятиповерхової каркасної споруди), суд з`ясував, що в обґрунтування позовних вимог позивач вказав про видачу 07.10.2010 дозволу на виконання підготовчих робіт № 2225-Св/С (далі - Дозвіл), що надало для ТОВ "Осарт-Інвест" право облаштувати огородження будівельного майданчика та в подальшому зводити каркасну металеву споруду. Проте, з Дозволу вбачається, що його Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видано СПД-ФО Остащенку С.С. на виконання підготовчих робіт на будівництво кафе-магазину за адресою: вул. Симиренка 17-6 у м. Києві (строк дії Дозволу до 31.12.2010, відомості про його продовження відсутні); підготовчі роботи виконує ТОВ "Сервіс"-ГУВ". При цьому, у Дозволі, виданому замовнику СПД-ФО Остащенку С.С., вказано, що дозвіл на виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт. Матеріали справи не містять жодних дозвільних документів, виданих ТОВ "Осарт-Інвест" на будівництво (проведення будівельних робіт) кафе-магазину за адресою м. Києві, вул. Симиренка, 17-6. Як вбачається із матеріалів справи, лише 12.07.2016 ТОВ "Осарт-Інвест" звернулось до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві із заявою (№ 12/07-16 від 12.07.2016) про надання дозволу на виконання будівельних робіт для будівництва кафе-магазину за адресою: м. Києв, вул. Симиренка, 17-6 та проханням прописати алгоритм подальших дій необхідних для отримання іншої дозвільної документації, необхідної для будівництва вказаного об`єкту. Крім того, 01.07.2016 ТОВ "Осарт-Інвест" уклало із ТОВ "ІНАПІК" договір № 080816/П-У, предметом якого є виготовлення проектної документації та отримання містобудівних вимог та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: вул. Симиренка, 17 б у Святошинському районі м. Києва та дозволу на початок будівельних робіт. Таким чином, ТОВ "Осарт-Інвест" не мало дозвільної документації на проведення будівельних робіт за адресою: м. Києва, вул. Симиренка, 17-б у зв`язку з чим, споруда за вказаною адресою є самочинним будівництвом та відповідно позивач не набув права власності на об`єкт як нежитлову будівлю після завершення її будівництва;

- вимога позивача про стягнення вартості матеріалів та обладнання не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що власником матеріалів та обладнання є саме ТОВ "Осарт-Інвест". Посилання позивача на господарські договори, первинні бухгалтерські документи, інші письмові докази, копії яких долучені до позову, не свідчать про придбання матеріалів саме ТОВ "Осарт-Інвест";

- в частині вимог про стягнення упущеної вигоди суд з`ясував, що ухвалою від 21.09.2020 у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу. На вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1) яка ринкова вартість нерухомого майна п`ятиповерхової каркасної будівлі (у тому числі вартість будівельних робіт та матеріалів), яка була збудована на земельній ділянці на час дії демонтажу за адресою: м. Київ, вул. Симиренка 17-б?; 2) яка ринкова вартість будівельних робіт та матеріалів, що були використані при будівництві огорожі на час дії демонтажу за адресою: м. Київ, вул. Симиренка 17-б? 27.01.2022 до суду апеляційної інстанції від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи у зв`язку з тим, що сторонами у справі не надано: всю договірну та проектно-кошторисну документацію погоджену та затверджену у відповідності до вимог нормативно-правових актів; акти виконаних робіт форми КБ-2в на роботи, виконані на об`єкті з будівництва п`ятиповерхової каркасної будівлі; технічну документацію із заначенням технічних характеристик, технічного стану та ступеню будівельної готовності об`єкта нерухомого майна п`ятиповерхової каркасної будівлі. Беручи до уваги вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний об`єкт будівництва є самочинним будівництвом і позивач не набув права власності на об`єкт, як нежитлову будівлю, після завершення будівництва та відповідно не наділений правом передавати дане майно в оренду, тому позовні вимоги у частині стягнення упущеної вигоди є безпідставними і задоволенню не підлягають;

- щодо позовних вимог в частині стягнення 9 277 262,89 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки позивачем не надано належних обґрунтувань та доказів заподіяння йому моральної шкоди у заявленому розмірі.

За таких обставин, окрім правової оцінки у свої постанові належності відповідачів у спорі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності завданої йому майнової (матеріальної) та немайнової (моральної) шкоди, що свідчить про відсутність повного складу цивільного правопорушення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

Позивач - ТОВ "Осарт-Інвест" подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у справі № 910/9396/19 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій, внаслідок неправильного тлумачення закону та застосування норм права, які підлягали застосуванню, дійшли помилкових висновків про те, що виконавчий орган КМР (КМДА) є неналежним відповідачем у спорі та що позовні вимоги не підлягають до задоволенню.

Скаржник доводить, що Департамент не є і не може бути самостійним органом місцевого самоврядування чи органом державної влади (що суперечить Конституції України та положенням Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), натомість він є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування - виконавчого органу КМР (КМДА), тобто виконує функції місцевого самоврядування.

На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник зазначив, що підставою касаційного оскарження є обставини, визначені пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, оскільки відсутній висновок Верховного суду щодо питання застосування частини першої статті 1173 ЦК України у подібних правовідносинах.

Поряд з цим, у питанні застосування статті 1173 ЦК України скаржник наводить правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі № 923/574/17, від 18.06.2018 у справі № 904/1284/17, від 02.03.2018 у справі № 916/336/17, від 21.06.2018 у справі №916/1371/17, від 06.08.2019 у справі № 910/4129/17.

Крім того, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Вищого господарського суду України від 27.07.2017 у справі № 910/11244/16, скаржник стверджує, що Департамент, надаючи доручення на демонтаж п`ятиповерхової каркасної споруди (кафе-магазину), яка була розміщена на Приватній земельній ділянці, виконував функції місцевого самоврядування, а саме повноваження виконавчого органу КМР з забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою міста Києва.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Департамент подав відзив, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення у справі - залишити без змін.

КП "Київблагоустрій" подало відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Осарт-Інвест" відмовити з підстав її необгрунтованості.

Також від виконавчого органу КМР (КМДА)НБУ та Департаменту, а також від КП "Київблагоустрій" надійшли клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Осарт-Інвест", мотивовані, серед іншого, тим, що:

- відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними, а тому наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Осарт-Інвест" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України;

- у наведеній скаржником постанові від 06.08.2019 у справі № 910/4129/17 за подібних правовідносин Верховний Суд встановив, що Департамент є органом місцевого самоврядування та є самостійним суб`єктом відповідальності (за наявності всіх складових у сукупності) згідно зі статтею 1173 ЦК України, неправомірність дій, в тому числі, якого і покладено в якості підстав позову у справі. Така правова позиція навпаки підтверджує (а не спростовує) у цій справі законність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції про те, що виконавчий орган КМР (КМДА) не є належним відповідачем у спорі про стягнення шкоди, завданої ТОВ "Осарт-Інвест" внаслідок демонтажу відповідачем на виконання доручення третьої особи огорожі та бетонних плит, вивезення будівельних матеріалів, демонтажу п`ятиповерхової каркасної споруди, які були розміщені на Приватній земельній ділянці.

Касаційне провадження

27.10.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Осарт-Інвест".

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/9396/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/9396/19; відкладено розгляд питання прийнятності касаційної скарги до надходження матеріалів справи до касаційного суду.

23.11.2022 до Верховного Суду з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/9396/19.

Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Осарт-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у справі № 910/9396/19; призначено скаргу до розгляду на 14.12.2022 о 12:00 год.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2022 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 910/9396/19 з розгляду касаційної скарги ТОВ "Осарт-Інвест" до 18.01.2023 о 11:45 год.

У зв`язку зі закінчення терміну повноважень судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.01.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 910/9396/19 з розгляду касаційної скарги ТОВ "Осарт-Інвест" до 01.02.2023 о 11:45 год.

Судове засідання 01.02.2023 відбулось за участі представників ТОВ "Осарт-Інвест"; виконавчого органу КМР (КМДА) та Департаменту, КП "Київблагоустрій", які надали пояснення у справі. Відповідач-3 явку повноважних представників не забезпечив, про час та дату судового засідання був сповіщений належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників справи.

При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Позиція Верховного Суду

Щодо клопотань про закриття касаційного провадження

У справі, що розглядається, предметом судового розгляду є спір про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органами місцевого самоврядування.

Як зазначено вище, в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що виконавчий орган КМР (КМДА) не є належним відповідачем у спорі, адже Департамент як орган місцевого самоврядування є самостійним суб`єктом відповідальності (за наявності всіх складових у сукупності) згідно зі статтею 1173 ЦК України, неправомірність дій, в тому числі, якого і покладено в якості підстав позову у справі.

Крім того, здійснивши оцінку наявності складу цивільного правопорушення, апеляційний господарський суд встановив недоведеність позивачем наявності завданої йому майнової (матеріальної) та немайнової (моральної) шкоди, оскільки:

(1) ТОВ "Осарт-Інвест" не є власником спірного майна (огорожі), відтак у нього відсутнє право на відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво огорожі;

(2) у частині збитків, що полягають у знищенні належного позивачу об`єкта нерухомості (спірної п`ятиповерхової каркасної споруди), суд з`ясував, що споруда за вказаною адресою є самочинним будівництвом та відповідно позивач не набув права власності на об`єкт як нежитлову будівлю після завершення її будівництва; з цих же підстав позивач не наділений правом передавати дане майно в оренду, тому позовні вимоги у частині стягнення упущеної вигоди є безпідставними і задоволенню не підлягають;

(3) в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що власником матеріалів та обладнання є саме ТОВ "Осарт-Інвест";

(4) позивачем не надано належних обґрунтувань та доказів заподіяння йому моральної шкоди у заявленому розмірі.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного суду щодо питання застосування частини першої статті 1173 ЦК України у подібних правовідносинах, зокрема що стосується питання того, чи є Департамент окремим органом місцевого самоврядування та самостійним суб`єктом деліктної відповідальності.

Поряд з цим, скаржник у своїй касаційний скарзі наводить правові висновки Верховного Суду, згідно яких:

- на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювана шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини органу місцевого самоврядування та його посадової або службової особи (постанови від 23.05.2018 у справі № 923/574/17 та від 18.06.2018 у справі № 904/1284/17);

- необхідною підставою для притягнення органу державної влади або місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (постанова від 02.03.2018 у справі № 916/336/17);

- суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування (постанова від 21.06.2018 у справі № 916/1371/17);

- з`ясовуючи обставини доведеності факту заподіяння збитків та наявності причинно- наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Департаменту і збитками позивача, суди мали встановили, що між втратою позивачем майна та рішенням (Дорученням) Департаменту існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. Так, Доручення є формою рішення розпорядчого характеру та підлягає обов`язковому виконанню; саме на виконання Доручення здійснено демонтаж майна і у зв`язку з чим позивач втратив це майно (постанова від 06.08.2019 у справі № 910/4129/17).

Дослідивши наведені аргументи скаржника, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені у касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду (справи № 923/574/17, № 904/1284/17, № 916/1371/17) щодо застосування статей 1166, 1173, 1174 ЦК України (у питанні притягнення органу державної влади або місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб до деліктної відповідальності у вигляді стягнення шкоди) є сталими та такими, що послідовно відображались у низці інших постанов Верховного Суду.

Більш того, обмежившись виключно посиланням на вказані правові позиції Верховного Суду, скаржник не стверджував про їх недотримання судами попередніх інстанцій у цій справі.

Тобто, скаржник не визначав підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі обставини, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).

Суд враховує, що у цій справі, як зазначалось вище, у своїх висновках про застосування статті 1173 ЦК України суди першої та апеляційної інстанції врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

Тому, з урахуванням вищезазначених мотивів та висновків Великої Палати Верховного Суду, якими керувалися суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у цій справі та які не суперечать наведеним скаржником правовим позиціям Верховного суду, колегія суддів вважає такі посилання скаржника безпідставними.

Водночас, касаційний суд не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 27.07.2017 у справі № 910/11244/16, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

У поданих касаційному суду клопотаннях відповідач-1, відповідач-2 та третя особа стверджували, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, не є подібними, а тому наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Осарт-Інвест" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Однак, оскільки скаржник не визначав підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі обставини, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать наведеним скаржником правовим позиціям Верховного Суду, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотань учасників справи про закриття провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо визначених скаржником підстав касаційного оскарження

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників учасників справи, перевіривши доводи скаржника та наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Осарт-Інвест" на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

У цій справі підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник вказав обставини, визначені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Як зазначалось, скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного суду щодо питання застосування частини першої статті 1173 ЦК України у подібних правовідносинах, зокрема що стосується питання того, чи є Департамент окремим органом місцевого самоврядування та самостійним суб`єктом деліктної відповідальності.

На переконання скаржника, Департамент не є і не може бути самостійним органом місцевого самоврядування чи органом державної влади (що суперечить Конституції України та положенням Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), а є структурним підрозділом органу місцевого самоврядування, тобто виконує функції місцевого самоврядування.

Поряд з цим, скаржник посилається у своїх доводах на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.08.2019 у справі № 910/4129/17, у питанні встановлення доведеності факту заподіяння збитків та наявності причинно- наслідкового зв`язку.

Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості якого є відкритими, вбачається, що спір у справі № 910/4129/17 стосується відшкодування шкоди, завданої діями та рішеннями органу місцевого самоврядування (Департаменту); позивачем є юридична особа приватного права; відповідачем визначено Департамент та Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві; позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1173, 1174, 1175 ЦК України мотивовані тим, що належна позивачу на праві власності нежитлова будівля була фактично зруйнована (знищена) на підставі виданого Департаментом доручення від 24.03.2014 № 48/03-14 щодо знесення павільйону та будівельного майданчика, у результаті чого позивачу заподіяні збитки в розмірі вартості знищеного майна; при цьому в подальшому Доручення постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 зі справи № 826/14255/14 визнане протиправним і скасоване.

Водночас, у цій справі № 910/9396/19, що розглядається, позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправними діями КП "Київблагоустрій" та Департаменту, які встановлені рішенням суду в адміністративній справі, позивачу завдано майнової та моральної шкоди, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

З наведеного вбачається, що оскаржувані судові рішення у цій справі № 910/9396/19 та у справі № 910/4129/17 ухвалені у подібних правовідносинах, оскільки в обох справах спір стосується відшкодування шкоди, завданої юридичній особі приватного права незаконними рішеннями чи діями Департаменту як органу місцевого самоврядування. Більш того, в обох випадках протиправність рішень чи дій Департаменту підтверджено судовими рішеннями в адміністративних справах.

На переконання суду, оскільки підставою для покладення деліктної відповідальності за шкоду, завдану органом місцевого самоврядування, є необхідність доведення наявності складу цивільного правопорушення (а саме трьох елементів: шкоди, протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв`язку між ними (оскільки наявність вини цього органу презюмується)), то відповідачем у такому спорі має визначатись саме той орган місцевого самоврядування, який є суб`єктом правопорушення, тобто рішення, дії чи бездіяльність якого мали протиправний характер.

Обґрунтованість цієї позиції пояснюється також тим, що в порядку адміністративного судочинства скаржником доводилась протиправність поведінки (рішень та дій) саме Департаменту та КП "Київблагоустрій", а не виконавчого органу КМР (КМДА).

Між тим, у подібних правовідносинах зі змісту постанови Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/4129/17 вбачається, що відповідачем у спорі про відшкодування шкоди, завданої органами місцевого самоврядування, визначено саме Департамент.

За логікою скаржника, якщо Департамент не може бути самостійним суб`єктом відповідальності (яким, на думку скаржника, має бути саме виконавчий орган КМР (КМДА)), структурним елементом якого є Департамент), то невірне визначення відповідача у справі № 910/4129/17 мало б наслідком відмову в позові під час розгляду справи судами першої чи апеляційної інстанції, а, в протилежному випадку, за результатом касаційного перегляду справи - скасування судових рішень на підставі пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України (згідно якої судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі).

Однак, Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 у справі № 910/4129/17 дійшов висновку про залишення без змін судових рішень про часткове задоволення позовних вимог.

Тобто, наявність вказаної судової практики Верховного Суду, згідно якої вбачається можливість визначення відповідачем у такій категорії спорів саме Департаменту (а не виконавчого органу КМР (КМДА)), є прямим свідченням того, що вказаний орган місцевого самоврядування може бути самостійним суб`єктом деліктної відповідальності згідно зі статтею 1173 ЦК України.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що відсутня практика Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 1173 ЦК України у питанні визначення Департаменту як органу місцевого самоврядування самостійним суб`єктом деліктної відповідальності.

Ураховуючи вищезазначене у сукупності, колегія суддів враховує, що застосовуючи норми статті 1173 ЦК України, судами попередніх інстанцій було враховано відповідні правові висновки Верховного Суду щодо застосування цієї статті, підстав для відступу від яких скаржник у своїй касаційній скарзі не наводить, а колегія суддів не вбачає.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Осарт-Інвест" на підставі пункту 4 частини першої статті 296 цього Кодексу.

Оскільки підстав для задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 234 235, 240, 296, 300, 301 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Осарт-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 у справі № 910/9396/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере