Постанова
від 09.02.2023 по справі 946/2630/20
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/846/23

Справа № 946/2630/20

Головуючий у першій інстанції Смокіна Г. І.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія:57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечилайло А.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 грудня 2020 року про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство «Фірма «Бізнес-Партнер», про визнання незаконним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області 49 сесії VІІ скликання Ізмаїльської міської ради Одеської області № 6267-VII від 24 грудня 2019 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство «Фірма «Бізнес-Партнер», про визнання незаконним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області 49 сесії VІІ скликання Ізмаїльської міської ради Одеської області № 6267-VII від 24 грудня 2019 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивувала тим, що на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.12.2015 належні їй та відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 частки у праві спільної часткової власності на будинок виділені в окремий об`єкт нерухомості та визначено порядок користування земельною ділянкою. Рішенням 22 сесії VІІ скликання № 2216-VІІ від 28.04.2017 їй надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0258 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Проте рішенням Ізмаїльської міської ради Одеської області 49 сесії VІІ скликання Ізмаїльської міської ради Одеської області № 6267-VII від 24 грудня 2019 року надано дозвіл ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , яке не відповідає графічним та іншим матеріалам, долученим до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суперечить раніше прийнятому рішенню 22 сесії VІІ скликання № 2216-VІІ від 28.04.2017 року та порушує її права як користувача земельної ділянки (а.с.1-7).

28 грудня 2020 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду м. Одеси провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство «Фірма «Бізнес-Партнер», про визнання незаконним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області 49 сесії VІІ скликання Ізмаїльської міської ради Одеської області № 6267-VII від 24 грудня 2019 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 закрито. Роз`яснено позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с.121-123).

15 січня 2021 року ОСОБА_1 направила через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області апеляційну скаргу на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 грудня 2020 року. Апелянт вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою в зв`язку з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що вона звернулась до суду першої інстанції з позовом, оскільки на підставі рішення Ізмаїльської міської ради та його реалізації до складу земельної ділянки, яка пропонується до передачі у власність відповідачам по справі, була включена земельна ділянка, яка на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області була залишена їй та відповідачам по справі у спільному користуванні, що призвело до порушення її цивільних прав та інтересів як співземлекористувача цієї земельної ділянки, а отже, на думку апелянта, визнання незаконним та протиправним рішення Ізмаїльської міської ради є способом захисту цивільних прав та інтересів. На думку апелянта, рішення Ізмаїльської міської ради є недопустимим та позбавляє її в подальшому оформити належне їй право власності на спільне користування земельною ділянкою або приватизацію такої ділянки спільно з відповідачами по справі, адже ним було дозволено відповідачам по справі розробити проект землеустрою щодо відведення усієї земельної ділянки, яка знаходиться у спільному користуванні. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що її права не було порушено адже, це є висновками фактично по суті спору, що, на думку апелянта є недопустимим під час підготовчого провадження. Також апелянт вважає, що відсутність порушення прав та інтересів є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження. Апелянт звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного суду від 21 серпня 2019 року, де зазначено, що оскарження рішення міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки належить не до адміністративної, а до цивільної юрисдикції, і тому апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції суперечить висновку Великої Палати Верховного суду. Апелянт просить суд скасувати ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.127-133).

19.04.2021 до апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлена правова природа спору між сторонами, а тому просить відхилити апеляційну скаргу позивачки.

Судові засідання в справі неодноразово відкладались, в тому числі за клопотаннями учасників провадження (а.с. 207).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

09.02.2023 канцелярією апеляційного суду було зареєстровано клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи за відсутності апелянта.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідачі підтримали відзив на апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники провадження про час та порядок проведення судового розгляду повідомлені належним чином. До відеоконференції не приєднались. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників провадження, які приєднались до відеконференції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи зі змісту постанови ВП ВС від 04.03.2020, у порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про визнання рішення незаконним за умови виникнення у особи цивільного права або порушення такого права у зв`язку з прийняттям та реалізацією відповідного рішення. Звертаючись до суду із позовом, позивачка фактично оскаржує рішення відповідача - Ізмаїльської міської ради щодо надання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Само по собі отримання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає для них позитивного рішення про надання її у власність, не тягне за собою юридичних наслідків, оскільки є лише певним етапом у процесі передачі земельної ділянки у власність, жодного цивільного права у останніх за результатами реалізації оскаржуваного рішення не виникло та, відповідно, на обсяг існуючих цивільних прав ОСОБА_1 не вплинуло. Так, суд дійшов висновку, що спір не стосується приватноправових відносини, відповідач - Ізмаїльська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення здійснювала владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Тому суд вирішив закрити провадження в справі.

Апеляційний суд частково задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне зазначити таке.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорювалось сторонами в процесі розгляду справи, ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок загальною площею 46,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 14).

Відповідачам належить житловий будинок адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджуються рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.12.2015 в справі № 500/2941/15, яким окрім вирішення вимог щодо нерухомого майна, встановлений порядок користування земельною ділянкою площею 516 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , виділивши ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у користування земельну ділянку (з урахуванням площі забудови приміщень частини житлового будинку літ. «А» та надвірними спорудами), що складає 243,55 кв.м., яка в цілому складається з наступних двох ділянок:

- перша ділянка площею 68,85 кв.м. за координатами меж за точками 10-11-12-13-14-38-37-36-10, зазначеними у висновку № 117/2015 судової будівельно-технічної експертизи, складеному 19.10.2015 року ПП «Одеський науково дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.»;

- друга земельна ділянка площею 174,7 кв.м., за координатами меж за точками 15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-26-27-28-29-30-31-32-33-15, зазначеними у висновку № 117/2015 судової будівельно-технічної експертизи, складеному 19.10.2015 року ПП «Одеський науково дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.

Входи на територію земельних ділянок, виділених ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , організувати з боку АДРЕСА_3 , через існуючу хвіртку, з території загального користування.

Також суд вирішив встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого виділити у користування ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 243,55 кв.м. за координатами меж за точками 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-1 зазначеними у висновку № 117/2015 судової будівельно-технічної експертизи, складеному 19.10.2015 року ПП «Одеський науково дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.».

Вхід на територію земельної ділянки, виділеної ОСОБА_1 , організувати з боку АДРЕСА_3 , через існуючу хвіртку, з території загального користування.

Ухвалою від 20.04.2016 суд вніс виправлення в рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.12.2015, а саме: в описовій, мотивувальній та результативній частині рішення замість житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_4 , вважати правильним АДРЕСА_5 , а також вирішив додати в рішення суду в перелік надвірних споруд, які виділені в натурі та за якими визнано право власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - вбиральню Літ. «Ж».

Додатковим рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.09.2018 в цій справі, окрім вимог щодо нерухомого майна, суд вирішив залишити в загальному користуванні сторін земельну ділянку площею 28,9 м2 за координатами поворотних точок ліній поділу земельної ділянки які описуються в такий спосіб: - від точки 14 по прямій лінії на відстані 2,0 м (до точки 15); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 4,47 м (до точки 33); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 3,02 м (до точки 34); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 12,33 м (до точки 35); з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 1,47 м (до точки 36); з наступним поворотом вліво по прямій лінії на відстані 11,68 м (до точки 37); далі в тому ж напрямку по прямій лінії па відстані 1,71м (до точки 38); з подальшим поворотом вправо по прямій лінії.».

Вказані рішення набрали законної сили та в подальшому не оскаржувались.

На теперішній час в провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться цивільна справа № 500/6684/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Ізмаїльська міська рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, приватне підприємство «Тайзер Експо Україна» про визнання права на безоплатну передачу земельної ділянки.

Рішенням Ізмаїльської міської ради 22 сесії VII скликання № 2216-VII від 28.04.2017 ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0258 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Рішенням Ізмаїльської міської ради 49 сесії VII скликання № 6267-VII від 24.12.2019 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0244 га у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18). Вказане рішення просить визнати незаконним та скасувати ОСОБА_1 в даній справі.

Оцінка апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Разом з тим вказаний перелік не є вичерпним, що логічно випливає зі змісту частини 3 статті: суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи(пункти 1, 2 частини першоїстатті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів),дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень цеорган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 19 ЦПК передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від14.11.2018 у справі № 826/240/16, а також від 21.08.2019 в справі № 305/216/18.

За обставинами даної справи рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.12.2015 в справі № 500/2941/15 були підтверджені речові права сторін на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 та 79-а.

Оскаржуваним рішенням Ізмаїльської міської ради 49 сесії VII скликання № 6267-VII від 24.12.2019 був наданий дозвіл відповідачам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність.

В своєму позові ОСОБА_1 посилається на те, що вказаним рішенням порушуються її права як землекористувача, оскільки міська рада надала дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки загальною площею 0,0244 га, яка всупереч рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.12.2015 не складається з двох земельних ділянок, а є суцільною та включає в себе частину земельної ділянки, яка судом була залишена в загальному користуванні сторін.

Отже, зі змісту позовних вимог та сутності правової природи спірних правовідносин вбачається, що між фізичними особами користувачами суміжних земельних ділянок існує спір щодо речових прав на земельні ділянки. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що скасування оскаржуваного рішення Ізмаїльської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою в порядку адміністративного судочинства не забезпечить ефективного вирішення спору між сторонами щодо речових прав на земельну ділянку.

Постанова ВеликоїПалати ВерховногоСуду всправі №280/174/19,на якупосилався судпершої інстанції,закриваючи провадженняв справістосується іншихправовідносин,відмінних відданої справи,за обставинамиякої всторін невиникли речовіправа щодоспірної земельноїділянки.При цьому,в зазначенійсправі ВПВС вказалана те,що відмова особі в наданні земельної ділянки в користування через неподання нею необхідних документів, зокрема проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. Тобто, обставини наведеної справи, яку переглядала ВП ВС є відмінними від обставин цієї справи за позовом ОСОБА_1 , яку переглядає апеляційний суд.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, закриваючи провадження в справі, апеляційний суд, на підставі положень ст. 376 ЦПК України, частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує ухвалу суду першої інстанції та направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.367,368,374,376,379,381,382,383,384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонногосуду Одеськоїобласті від28грудня 2020року прозакриття провадження скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

СудОдеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення09.02.2023
Оприлюднено13.02.2023
Номер документу108876980
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Судовий реєстр по справі —946/2630/20

Рішення від 05.10.2023

Цивільне

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Бальжик О. І.

Рішення від 05.10.2023

Цивільне

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Бальжик О. І.

Ухвала від 18.08.2023

Цивільне

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Бальжик О. І.

Ухвала від 02.05.2023

Цивільне

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Бальжик О. І.

Ухвала від 27.03.2023

Цивільне

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Бальжик О. І.

Постанова від 09.02.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Дришлюк А. І.

Постанова від 09.02.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Дришлюк А. І.

Ухвала від 06.02.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Дришлюк А. І.

Ухвала від 22.04.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Дришлюк А. І.

Ухвала від 18.02.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Дрішлюк А. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні