Рішення
від 09.02.2023 по справі 300/3937/22
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2023 р. справа № 300/3937/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2022 за №000039/0713; №000038/0713; №000036/0713 та податкової вимоги від 05.01.2022 №Ф-000040/0713,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) 03.10.2022 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2022 за №000039/0713, №000038/0713, №000036/0713 та вимогу про сплату боргу від 05.01.2022 №Ф-000040/0713.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем з порушенням вимог законодавства проведено перевірку позивача, за результатами якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення та вимогу. Вказав, що контролюючим органом порушено процедуру проведення перевірки, оскільки, замість передбаченої виїзної перевірки фактично була проведена невиїзна перевірка, що має наслідком протиправність результатів такої перевірки. Також, зазначив, що податковим органом необґрунтовано, з порушенням положень Податкового кодексу України (надалі, також - ПК України) зроблено висновок про заниження суми чистого оподатковуваного доходу позивача у 2020 та 2021 роках в сумі 36 689,40 грн. Позивач переконаний, що фактично мало місце не заниження чистого доходу, а його завищення, оскільки позивачем помилково не відображено у складі витрат суму ЄСВ за підприємця за 2021 рік в сумі 6 600,00 грн, витрати на оплату праці працівників за 2020 рік в сумі 8809,52 грн та ЄСВ в сумі 1761,90 грн, а також оплату вартості ліцензій за 2020 та 2021 рік в загальному розмірі 5000,00 грн. Жодних претензій до правильності нарахування та сплати зазначених платежів відповідачем під час перевірки не встановлено. При цьому невідображення позивачем таких сум у складі витрат, мало наслідком завищення чистого доходу й, відповідно, завищення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціальногоо внеску. Однак, відповідачем, попри визначений пунктом 86.10 статті 86 ПК України, обов`язок відображення в акті перевірки не лише фактів заниження податкових зобов`язань, а й фактів їх завищення, безпідставно не враховано під час розгляду заперечень такі витрати. Таким чином, відповідачем безпідставно встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на 42 021,40 грн (за рахунок завищення витрат в сумі 5 332,00 грн та заниження загального оприбуткованого доходу в сумі 36 689,40 грн), у зв`язку з чим неправомірно зроблено висновок про заниження податку на доходи фізичних в сумі 7 563,85 грн, військового збору в сумі 630,32 грн, єдиного соціального внеску в сумі 6 710,97 грн. Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 05.01.2022 за №000039/0713; №000038/0713; №000036/0713 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2022 №Ф-000040/0713 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків (а.с. 93-95).

Позивачем вимоги зазначеної ухвали усунуто у строк, встановлений судом, тому ухвалою суду від 28.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.102-103).

ГУ ДПС в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву, який отримано судом 16.11.2022 (а.с. 108-110). Так, у відзиві №9677/5/09-19-02-05 від 14.11.2022 представник відповідача зазначив, що документальна позапланова виїзна перевірка проводилися у приміщенні контролюючого органу, оскільки позивач 11.11.2021 подав заяву, в якій просив проводити перевірку в приміщенні ГУ ДПС в Івано-Франківській області, у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності та відсутністю офісного приміщення. З приводу доводів позивача щодо безпідставності висновків контролюючого органу про заниження доходу в сумі 36 689,40 грн, зауважив, що у разі помилково проведеної через РРО операції необхідно до закінчення робочого дня здійснити дії визначені підпунктами 7 та 8 розділу III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547 (надалі, також Порядок №547), зокрема, виправити помилку шляхом реєстрації від`ємної суми розрахунку або за допомогою операції «службове внесення». Зокрема, зазначив, що позивачем до перевірки було представлено акт від 02.11.2020 про скасування помилково проведеної через РРО сум розрахунків за цукерки «АВК БУРН» у розмірі 34 200,00грн, однак платником податків помилково проведену через РРО операцію «службове внесення» до закінчення робочого дня не виправлено шляхом реєстрації від`ємної суми розрахунку або за допомогою операції «службова видача», в зв`язку з чим не дотримано вимог пунктів 7 та 8 розділу III Порядку. З приводу висновків контролюючого органу щодо формування витрат та ненадання документів на їх підтвердження вказав, що податковим органом враховано видаткові накладні на придбання товарів з квитанціями про оплату в межах задекларованих витрат та з врахуванням правомірності підтвердження оплати на загальну суму 6 954,00 грн, а витрати на суму 2 369,82 грн по ТОВ «Перламутр» (код ЄДРПОУ 39379225) не враховано, оскільки в представлених фіскальних чеках номенклатура та кількість товару не відповідає номенклатурі та кількості товару, зазначеного у видатковій накладній. Також зазначив про неврахування витрат вартості ліцензії за 2020 рік в сумі 5 000,00 грн та за 2021 рік в сумі 2500,00 грн, а також витрати на оплату праці найманих працівників за 2020 рік в сумі 8892,52 грн, ЄСВ в сумі 1761,90 грн, оскільки платником не надано підтверджуючих документів, зокрема в формі 2 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020-2021 роки вищезазначені суми витрат не відображались. У зв`язку з обґрунтуванням правомірності донарахованих сум податковим органом встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 42 021,40 грн, в тому числі за 2020 рік 35 245,40 грн та за 2021 рік - 6 776,00 грн. Також платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 знижено суму єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподаткованого доходу за період з 08.09.2020 по 31.12.2020 на суму 6 710,97 грн. Враховуючи викладене, вважає, що спірні рішення прийняті правомірно, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 08.09.2020 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з видами діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) (47.11), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19). Державним реєстратором 25.05.2021 здійснено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності (а.с.153).

На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) №2187-п від 10.11.2021 (а.с. 149) та направлення на перевірку №3029 від 11.11.2021 (зворотна сторона а.с. 149) відповідачем з 11.11.2021 по 17.11.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 08.09.2020 по 25.05.2021 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.09.2020 по 25.05.2021.

Також контролюючим органом 11.11.2021 складено та вручено позивачу запит №1 про надання документів (копій документів), що свідчать про фінансово-господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (договори, на підставі яких проводились взаєморозрахунки з постачальниками та покупцями; розрахункові документи (касові, фіскальні чеки), банківські виписки по відкритих рахунках, інші документи щодо проведення розрахунків; книги обліку доходів; книги обліку розрахункових операцій; ліцензії на право здійснення певних видів господарської діяльності; видаткові накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, товарно-транспортні накладні та накладні на придбання товарів; використання придбаних товарів; перелік об`єктів (місць тощо), де здійснювалася діяльність, в тому числі торгові, складські приміщення (власні або орендовані (договір оренди) з вказанням загальної площі), на яких зберігався придбаний товар; інформацію про рухоме майно (у власності чи користуванні), інше обладнання, що використовувалось у господарській діяльності фізичної особи-підприємця; акти прийому-передачі товару, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти прийому-передачі ТМЦ на зберігання тощо; інформацію про наявні залишки товарів станом на 01.01.2021 та 25.05.2021; інші документи, що свідчать про реальність та доцільність отримання послуг/товарів та наявні документи, що свідчать про достовірність нарахування податків, зборів, обов`язкових платежів; стан та дату виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості (в розрізі контрагентів постачальників та контрагентів покупців) станом на 01.01.2021 та 25.05.2021; стан дебіторської та/або кредиторської заборгованості по заробітній платі найманим працівникам, податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та військового збору станом на 01.01.2021 та 25.05.2021; відомості про нарахування та виплату заробітної плати, табелі виходу на роботу тощо) (а.с. 147), а також запит №2 про надання документів (копій документів), зокрема, засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою виписки про рух коштів по розрахункових рахунках (а.с. 148).

Вказані документи зобов`язано надати до перевірки за місцезнаходженням платника податків або за адресою АДРЕСА_1 ) у термін до 11:00 год. 12.11.2021 та роз`яснено, що у разі ненадання платником податків таких документів, вважатиметься, що ці документи були відсутні.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області 17.11.2021 складено акт №1580/09-19-07-13/ НОМЕР_1 про ненадання платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 документів для проведення перевірки, відповідно до якого станом на 17.11.2021 на отримані в ході проведення перевірки письмові вимоги від 11.11.2021 №1 та №2 щодо надання в повному обсязі первинних документів, а саме виписок по розрахункових банківських рахунках, первинних розрахункових документів на підтвердження оплати за придбані ТМЦ, договір оренди нежитлового приміщення на дату завершення перевірки, платником не представлено (зворотна сторона а.с.145).

Також за результатами проведеної перевірки складено акт №6621/09-19-07-13/ НОМЕР_1 від 24.11.2021 (надалі, також акт перевірки) (а.с. 126-143), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі, також ПК України), в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 8 391,96 грн;

- підпунктів 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору в сумі 699,33 грн;

- частини 4 статті 4, частин 2, 5 статті 7, частини 6 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, в результаті чого занижено суму єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за 2020 рік на суму 7 161,22 грн;

- пункту 44.3 статті 44 ПК України, а саме: незабезпечення зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, ОСОБА_1 14.12.2021 подав до ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт (а.с. 44-49), за результатами розгляду якого позивачу надано відповідь №14717/6/09-19-07-13 від 29.12.2021 (а.с. 50-53), в якій повідомлено про часткове врахування наданих до заперечення видаткових накладних з квитанціями про оплату та викладено висновки акта перевірки щодо виявлених порушень в наступній редакції:

- частини 4 статті 4, частин 2, 5 статті 7, частини 6 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за 2020 рік на суму 6 710,97 грн;

На підставі акта перевірки №6621/09-19-07-13/3380616138 від 24.11.2021 та за результатами розгляду заперечення ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення:

№000039/0713 від 05.01.2022, яким за порушення статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 563,85 грн за основним зобов`язанням (а.с. 54-55);

№000038/0713 від 05.01.2022, яким за порушення підпунктів 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 630,32 грн за основним зобов`язанням (а.с. 56-57);

№000036/0713 від 05.01.2022, яким за порушення пункту 44.3 статті 44 ПК України застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 1020 грн (а.с. 58-59);

Також контролюючим органом відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» складено щодо ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №000040/0713 від 05.01.2022 в сумі 6 710,97 (а.с. 60-61).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 05.01.2022 за №000039/0713; №000038/0713; №000036/0713 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2022 №000040/0713, подавши скаргу до Державної податкової служби України (а.с. 68-73), проте рішенням про результати розгляду скарги №6611/К/99-00-06-01-04-09 від 31.08.2022 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення (а.с.76-80).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі, також ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

За приписами підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

В силу приписів підпункту 78.1.7. пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, а саме: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

У спірному випадку позивач звертає увагу на те, що контролюючим органом порушено процедуру проведення перевірки, оскільки, замість передбаченої виїзної перевірки фактично була проведена невиїзна перевірка, що має наслідком протиправність результатів такої перевірки й, відповідно, прийнятих рішень. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.05.2021 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємці ОСОБА_1 (а.с. 153).

У зв`язку з припиненням підприємницької діяльності ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято наказ №2187-п від 10.11.2021 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )».

Зазначений наказ, а також видане на його підставі направлення на перевірку №3029 від 11.11.2021 позивач отримав 11.11.2021, що підтверджується проставленими підписами ОСОБА_1 на таких документах (а.с. 149 та зворотна сторона).

При цьому, відповідно до наявної в матеріалах справи копії заяви від 11.11.2021, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з проханням провести перевірку в приміщенні ГУ ДПС в Івано-Франківській області у зв`язку із закриттям підприємницької діяльності (зворотна сторона а.с. 148).

Таким чином, оскільки на момент проведення перевірки позивачем було припинено підприємницьку діяльність, проведення такої перевірки за адресою здійснення підприємницької діяльності було неможливим. До того ж позивач звертався до ГУ ДПС в Івано-Франківській області із заявою, в якій самостійно просив провести перевірку в приміщенні контролюючого органу.

Зважаючи на викладене, доводи останнього щодо помилкового проведення виїзної документальної перевірки у приміщенні контролюючого органу та недійсністю у зв`язку з цим результатів такої перевірки є безпідставними.

Пунктом 164.1 статі 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій так і негрошовій формах.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 ПК України).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Також пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Також, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпунктами 1.1-1.4 вказаного пункту ПК України передбачено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до підпункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

При цьому, відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій у випадках, визначених цим пунктом.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (пункт 177.5 статті 177 ПК України).

Пункт 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Також пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (надалі, також Закон №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до приписів частин 1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, зміст вищенаведених норм свідчить про те, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв`язок з отриманням доходу. Фізична особа - підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням такого доходу.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.01.2020 у справі № 520/10776/18, від 27.08.2020 у справі № 818/1549/17, від 15.06.2022 у справі №520/9743/19.

Тобто, для перевірки правильності нарахування та сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску за спірні періоди, необхідно встановити правильність визначення платником своїх доходів та витрат в їх грошовому вираженні. При цьому, необхідною умовою для встановлення факту отримання платником доходу та понесення витрат, є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 177.7 статті 77 ПК України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пункту 51.1 статті 51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до податкового кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Згідно з вимогами пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (надалі, також Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктами 1 та 2 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок за основним місцем обліку платника єдиного внеску та вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (частина 3 статті 7 Закону №2464-VI).

У відповідності до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Так, в ході перевірки контролюючим органом 11.11.2021 складено та вручено позивачу запит №1 про надання документів (копій документів), що свідчать про фінансово-господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (договори, на підставі яких проводились взаєморозрахунки з постачальниками та покупцями; розрахункові документи (касові, фіскальні чеки), банківські виписки по відкритих рахунках, інші документи щодо проведення розрахунків; книги обліку доходів; книги обліку розрахункових операцій; ліцензії на право здійснення певних видів господарської діяльності; видаткові накладні, акти виконаних робіт /наданих послуг, товарно-транспортні накладні, та накладні на придбання товарів; використання придбаних товарів; перелік об`єктів (місць, тощо), де здійснювалася діяльність, в тому числі торгові, складські приміщення (власні або орендовані (договір оренди) з вказанням загальної площі) на яких зберігався придбаний товар; інформацію про рухоме майно (у власності чи користуванні), інше обладнання, що використовувалось у господарській діяльності фізичної особи- підприємця; акти прийому-передачі товару, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти прийому-передачі ТМЦ на зберігання тощо; інформацію про наявні залишки товарів станом на 01.01.2021 та 25.05.2021; інші документи, що свідчать про реальність та доцільність отримання послуг/товарів та наявні документи, що свідчать про достовірність нарахування податків, зборів, обов`язкових платежів; стан та дату виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості (в розрізі контрагентів постачальників та контрагентів покупців) станом на 01.01.2021 та 25.05.2021; стан дебіторської та/або кредиторської заборгованості по заробітній платі найманим працівникам, податку на доходу фізичних осіб із заробітної плати та військового збору станом на 01.01.2021 та 25.05.2021; відомості про нарахування та виплату заробітної плати, табелі виходу на роботу тощо) (а.с. 147), а також запит №2 про надання документів (копій документів), зокрема, засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою виписки про рух коштів по розрахункових рахунках (а.с. 148).

Вказані документи зобов`язано надати до перевірки за місцезнаходженням платника податків або за адресою АДРЕСА_1 ) у термін до 11:00 год 12.11.2021 та роз`яснено, що у разі ненадання платником податків таких документів, вважатиметься, що ці документи були відсутні.

Відповідно до реєстру наданих до перевірки документів позивач 15.11.2021 передав відповідачу наступні документи: книга обліку доходів і витрат, прихідні накладні на товар за 2020 рік - 18 штук; прихідні накладні на товар за 2021 рік - 3 штуки; відомості про нарахування та виплату заробітної плати за 2020-2021 роки; акт від 02.2020 про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунків; розрахунки торгової націнки за 2020-2021 роки; відомості про залишки товарів; акт списання товару від 19.05.2021; податкова звітність та електронні квитанції про надання звітності; фіскальні чеки (за звіти 2020-2021 років); накази на прийняття та звільнення працівника з роботи; трудовий договір (а.с. 146).

Однак на вимоги ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 11.11.2021 №1 та №2 позивачем не надано повний перелік витребуваних первинних документів, зокрема, виписок по розрахункових банківських рахунках, первинних розрахункових документів на підтвердження оплати за придбані ТМЦ, договір оренди нежитлового приміщення на дату завершення перевірки, про що відповідачем 17.11.2021 складено акт №1580/09-19-07-13/ НОМЕР_1 про ненадання платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 документів для проведення перевірки (зворотна сторона а.с.145).

Доказів на спростування наведених вище та зафіксованих в акті від 17.11.2021 №1580/09-19-07-13/ НОМЕР_1 даних щодо ненадання позивачем контролюючому органу витребуваних документів, позивач не надав. Також позивач не зазначив жодних обставин щодо неможливості подання таких документів.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано встановлено в акті перевірки порушення пункту 44.3. статті 44 ПК України та правомірно на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54.3 статті 54 і пункту 121.1 статті 121 ПК України спірним податковим повідомленням-рішенням від 05.01.2022 №000036/0713 застосовано штрафні (фінансова) санкції у сумі 1020,00 грн (а.с. 58-59).

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З приводу доводів позивача щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 05.01.2022 за №000039/0713; №000038/0713 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2022 №Ф-000040/0713, суд зазначає таке.

Так, актом перевірки №6621/09-19-07-13/3380616138 від 24.11.2021 ГУ ДПС в Івано-Франківській встановлено заниження позивачем загального оподатковуваного доходу в загальному розмірі 36 689,40 грн, в тому числі за 2020 рік 35 245,40 грн, за 2021 рік 1 444,00 грн, а саме: платником не включено до загального оподаткового доходу частину суми виторгу, отриманого за реалізацію товарів згідно РРО. До такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі аналізу розрахункових операцій, проведених реєстратором розрахункових операцій, які використовував ОСОБА_1 у господарській діяльності.

Зокрема, контролюючим органом встановлено, що позивачем згідно реєстратора розрахункових операцій модель Екселліо DP-25 (фіскальний номер 3000839873) реалізовано товарів на загальну суму 95 941,98 грн, зокрема, у 2020 році 57 404,40 грн та у 2021 році 38 537,58 грн (аркуш 6 акта перевірки).

Водночас, в акті перевірки відповідачем встановлено, що позивачем задекларовано загальний оподаткований дохід в загальному розмірі 59 252,58 грн, зокрема 22 159,00 грн за 2020 рік згідно з податковою декларацією №9371718101 від 07.02.2021 та 37 093,58 грн за 2021 рік згідно з податковою декларацією №9143918957 від 01.06.2021. Таким чином, контролюючим органом встановлено, що платником податку занижено загальний оподатковуваний дохід в загальному розмірі 36 689,40 грн, а саме: за 2020 рік - 35245,40 грн, за 2021 рік - 1444,00 грн (аркуш 12 акта перевірки).

ОСОБА_1 вважає такі висновки контролюючого органу помилковими та звертає увагу що відповідачем безпідставно не враховано представлений під час перевірки акт від 02.11.2020 про скасування помилково проведеної через РРО сум розрахунків за цукерки АВК Бурун у розмірі 34 200 грн, де вказано дані про помилкову суму і реквізити розрахункового документа та передано до бухгалтерії суб`єкта господарювання. Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, суд зазначає таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (надалі, також - Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Так, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547 затверджено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) (надалі, також Порядок №547).

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку №547 внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо такі внесення чи видача не пов`язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Пунктом 7 розділу ІІІ Порядку №547 передбачено, що реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми.

При цьому забороняється реєструвати через РРО від`ємні суми з використанням операції "сторно".

Відповідно до пункту 8 Порядку №547, якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Такий самий акт складається під час скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку або помилково вибраної форми оплати (готівка, картка, кредит тощо). В акті зазначаються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа.

Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку, помилкової форми оплати передаються до бухгалтерії суб`єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у суб`єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються до останньої сторінки відповідної книги ОРО.

Зі змісту наведених норм вбачається, що виправлення помилково проведеної через РРО суми розрахунку можливе шляхом реєстрації від`ємної суми або ж за допомогою операції «службова видача». Окрім цього, якщо сума помилково проведених через РРО коштів перевищує 100 гривень суб`єкт господарювання повинен скласти акт про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії фіскального чека №5735 від 02.11.2020 через РРО фіскальний номер 3000839873 о 10:45 год здійснено розрахунок за товар АВК БУРУН на суму 34 200,00 грн (а.с. 82).

Водночас, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до вимог Порядку №547 складено акт від 02.11.2020 про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунків (а.с. 81). Відповідно до змісту зазначеного акта підставою для його складання став факт випадково проведеної через РРО, при програмуванні товарів, суми розрахунків за цукерки АВК БУРУН у розмірі 34 200,00 грн; фактично продажу цього товару не було; реквізити помилково вибитого розрахункового документа наступні: фіскальний чек від 02.11.2020 №5735 (час 10:45:40) на суму 34 200 грн; згідно з вимогами Порядку №547 здійснено скасування помилкової суми.

Однак, з проаналізованих вище норм вбачається, що у випадку проведення помилкової операції через РРО складання акта про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунків є недостатнім, оскільки пунктами 7,8 розділу ІІІ Порядку №547 передбачено виправлення такої помилки шляхом реєстрації від`ємної суми розрахунку або за допомогою операції «службова видача».

Позивачем не надано доказів вчинення в день проведення через РРО помилкової операції на суму 34 200,00 грн виправлення такої помилки шляхом реєстрації від`ємної суми розрахунку або за допомогою операції «службова видача».

Таким чином, позивачем не дотримано вимог пунктів 7 та 8 розділу ІІІ Порядку №547 щодо скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку за цукерки АВК БУРУН у розмірі 34 200,00 грн, у зв`язку з чим така сума обліковувалася як виручка та правомірно віднесена контролюючим органом до загального оподатковуваного доходу позивача.

Окрім цього, позивач, вказуючи на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження загального оподаткованого доходу в сумі 36 689,40 грн наводить доводи щодо помилковості віднесення до загального оподаткованого доходу суми 34 200,00 грн (сума проведеного через РРО розрахунку за цукерки АВК БУРУН), однак жодним чином не спростовує висновки контролюючого органу в решті суми встановленого завищення загального оподатковуваного доходу, зокрема, на суму 2 489,40 грн (36 689,40 грн - 34 200,00 грн).

Таким чином, доводи позивача щодо безпідставності висновків контролюючого органу про заниження загального оподатковуваного доходу в сумі 36 689,40 грн не знайшли свого підтвердження.

Зважаючи на встановлені обставини, позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправність дій контролюючого органу щодо встановлення під час проведення перевірки ОСОБА_1 заниження загального оподаткованого доходу на суму 36 689,40 грн за рахунок невключення до загального оподатковуваного доходу частини суми виторгу, отриманого за реалізацію товарів згідно РРО.

Що стосується доводів позивача з приводу безпідставності висновків контролюючого органу щодо завищення витрат, суд зазначає таке.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що вартість документально підтверджених витрат, вказаних позивачем у податковій декларації №9371718101 від 07.02.2021 за 2020 рік становить 6900,00 грн, однак вартість витрат за даними перевірки становить 4 853,38 грн; вартість задекларованих позивачем витрат у 2021 році згідно звітної податкової декларації №9143918957 від 01.06.2021 становить 28093,10 грн, а вартість документально підтверджених витрат згідно даних перевірки становить 20 207,10 грн. Таким чином, в акті перевірки зафіксовано завищення позивачем у періоді, що перевірявся витрат у загальному розмірі 9 932,62 грн (у 2020 році - 2 046,62 грн та у 2021 році - 7 889,00 грн) (аркуш 14 акта перевірки).

Водночас, за результатами розгляду заперечення позивача, контролюючим органом встановлено, серед іншого, завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності на суму 5332,00 грн за 2021 рік, про що відповідачем повідомлено позивача у відповіді №14717/6/09-19-07-13 від 29.12.2021 (а.с. 50-53).

Так, згідно відповіді на заперечення №14717/6/09-19-07-13 від 29.12.2021:

«Платником до заперечення додано видаткові накладні на придбання товарів з квитанціями про оплату на загальну суму 14 177,95 грн. За 2020 рік в кількості 4 штуки на суму 9 254,13 грн, а саме: ТОВ Перламутр (код ЄДРПОУ 39379225) на суму 2 353,38 грн, ТОВ Волиньтабак (код ЄДРПОУ 21736857) 2 322,00 грн, ТОВ Гравідс (код ЄДРПОУ 22199433) дві видаткові накладні на загальну суму 4 578,75 грн. За 2021 рік в кількості 2 штуки на суму 4 923,82 грн, а саме: по ТОВ Волиньтабак (код ЄДРПОУ 21736857) на суму 2 554,00 грн та ТОВ Перламутр (код ЄДРПОУ 39379225) на суму 2 369,82 грн. При цьому загальна вартість придбаних ТМЦ згідно даних декларації за 2020-2021 роки складала -12 286,00 грн.

ГУ ДПС в області враховано надані платником до заперечення видаткові накладні на придбання товарів з квитанціями про оплату в межах задекларованих витрат та з врахуванням правомірності підтвердження оплати на загальну суму 6 954,00 грн. За 2020 рік на суму 4 400 грн. За 2021 рік по ТОВ Волиньтабак (код ЄДРПОУ 21736857) на суму 2 554,00 грн.

Водночас по ТОВ Перламутр (код ЄДРПОУ 39379225) не враховано витрати на суму 2 369,82 грн, оскільки в представлених фіскальних чеках номенклатура та кількість товару не відповідає номенклатурі та кількості товару зазначеного у видатковій накладні.

ГУ ДПС не враховано під час розгляду заперечення додатково зазначені витрати вартості ліцензії та витрати на оплату праці найманих працівників, оскільки до розгляду не надано підтверджуючих документів щодо нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам. Зокрема, в формі 2 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020-2021 роки вищезазначені суми витрат не відображалися.

Також платником податків в ході проведення перевірки надано письмове пояснення від 15.11.2021 з приводу формування витрат та відображення їх в податкових деклараціях про майновий стан та доходи, де теж не зазначено витрат на оплату праці та інших витрат, які були зазначені в запереченні.

Таким чином за результатами розгляду заперечення встановлено:

- заниження доходу загального оподатковуваного доходу в загальному розмірі 36689,40 грн в тому числі за 2020 рік - 35245,40 грн, за 2021 рік - 1444,00 грн за рахунок невключення до загального оподатковуваного доходу частину суми виторгу, отриманого за реалізацію товарів згідно РРО;

- завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності на суму 5332,00 грн за 2021 рік;

- заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 42021,40 грн, в т.ч. за 2020 рік 35 245,40 грн та за 2021 рік - 6776,00 грн».

Аналогічна інформація наведена представником відповідача і у відзиві на позов.

За результатами розгляду заперечення, поданого позивачем, з врахуванням доданих до заперечення первинних документів, висновки акта перевірки викладено в зміненій редакції, зокрема, встановлено порушення:

- частини 4 статті 4, частин 2, 5 статті 7, частини 6 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за 2020 рік на суму 6 710,97 грн;

Такі висновки контролюючого органу стали підставою для прийняття спірних рішень.

Факт долучення позивачем до заперечення на висновки акта перевірки документально підтверджених витрат на суму 14 177,95 грн відповідачем не заперечується та відповідно до приписів частини 1 статті 78 КАС України не потребує доказуванню.

Відтак, підставами невключення понесених, згідно з представленими до заперечення видаткових накладних та інших первинних документів, витрат позивача були: розбіжність номенклатури та кількості товару, зазначених у фіскальних чеках з номенклатурою та кількістю товару, зазначеного у видатковій накладні з придбання товару в ТОВ «Перламутр» на суму 2 369,82 грн; невідображення у додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2020-2021 роки витрат на оплату ліцензій та оплату праці найманих працівників, а також незазначення таких витрат у письмовому поясненні від 15.11.2021 з приводу формування витрат, наданому позивачем під час перевірки.

Надаючи оцінку кожному з наведених доводів, якими керувався контролюючий орган при вирішенні питання щодо врахування представлених позивачем до заперечення на акт перевірки документів до пов`язаних з господарською діяльністю витрат, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити, зокрема, суму грошових зобов`язань, передбачених Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За приписами пункту 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (надалі, також Порядок №727) факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 5.1.2 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених Наказом ДФС України від 01.05.2017 №396 (надалі, також Методичні рекомендації №396), з метою забезпечення належної доказовості висновків за кожним відображеним в описовій частині акта (довідки) документальної перевірки фактом порушення в обов`язковому порядку необхідно:

а) чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, якими встановлено відповідні норми, що були порушені.

б) зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

в) при проведенні перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати передбачених Кодексом податків та зборів зазначити встановлений безпосередній зв`язок (його відсутність) між виявленими порушеннями, показниками відповідних рядків податкових декларацій (звітів, розрахунків) та регістрами бухгалтерського обліку (первинними документами), які використовувались при проведенні перевірки суб`єктів господарювання.

У випадку якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання, або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт (довідки) перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр.

У разі якщо перевірка свідчить про неправильне визначення платником податків об`єктів оподаткування, але неможливо встановити конкретні причини відхилення та визначити конкретні документи, що необґрунтовано вплинули (не вплинули) на розмір відповідних задекларованих показників, в акті (довідці) перевірки робиться про це запис та здійснюється посилання на норми законодавства, які регулюють загальний порядок обчислення конкретного податку.

При цьому у матеріалах перевірки рекомендовано детально викласти розрахунки та матеріали, на підставі яких визначено об`єкти оподаткування, та відхилення обчислених таким чином об`єктів від задекларованих платником податків. Такі розрахунки мають бути законодавчо обґрунтованими.

г) зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та інші докази, що підтверджують наявність факта порушення.

У спірних правовідносинах контролюючим органом в акті перевірки у розділі 2.1.3 «Визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу (документально підтверджений)» зазначено «Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 2 до податкових декларацій, порушень не встановлено» (аркуш 14 акта перевірки).

У той же час, після цього висновку відповідачем наведена таблиця з інформацією про результати перевірки визначення документально підтверджених витрат та зроблено висновок, протилежний зазначеному вище висновку, про те, що «Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 2 до податкових декларацій за 2020-2021 роки в порушення пункту 177.2, пункту 177.4 статі 177 ПК України встановлено завищення витрат на суму 9932,62 грн, в тому числі за 2020 рік на суму 2046,62 грн та за 2021 рік на суму 7886,00 грн» (після розгляду заперечень на акт перевірки відповідачем встановлено лише завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності на суму 5 332,00 грн за 2021 рік).

Зазначення в акті перевірки протилежних висновків, які суперечать один одному свідчить про формальний підхід контролюючого органу до проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки.

До того ж відповідачем не дотримано зазначених вище вимог щодо оформлення результатів перевірки, зокрема, в акті перевірки не визначено конкретні первинні документи, невикористання, використання, або некоректне використання яких вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій. Також акт перевірки не містить посилання на такі конкретні первинні документи.

Окрім цього, відповідачем наведено розрахунки, на підставі яких визначено об`єкти оподаткування, однак не зазначено в акті перевірки матеріали, на підставі яких визначено об`єкти оподаткування та відхилення обчислених таким чином об`єктів від задекларованих платником податків.

Зі змісту проаналізованих вище норм законодавства вбачається, що на контролюючий орган покладено обов`язок щодо встановлення не лише фактів заниження, але й фактів завищення податкових зобов`язань і самостійного визначення суми грошових зобов`язань, якщо дані перевірки свідчать про заниження платником податків податкових зобов`язань, заявлених у податкових деклараціях. При цьому, в акті перевірки повинні відображатися конкретні первинні документи, на підставі яких визначено об`єкти оподаткування та відхилення обчислених таким чином об`єктів від задекларованих платником податків.

При цьому, помилкове невідображення у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи платником податку понесених в процесі здійснення господарської діяльності витрат не може свідчити про відсутність таких витрат, за умови їх підтверження первинними документами та жодним чином не звільняє контролюючий орган від обов`язку відображення в акті перевірки факту завищення платником податку податкових зобов`язань, який прямо передбачений пунктом 86.10 статті 86 ПК України, а також самостійного визначення, відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, суми грошових зобов`язань за підтвердження даними перевірки завищення платником податків суми податкових зобов`язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо можливості віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, понесення позивачем яких підтверджено доданими до заперечення платіжними документами та факт наявності яких не заперечується відповідачем, до витрат, які враховуються для визначення чистого доходу, лише в межах задекларованих витрат.

Так, як з`ясовано судом вище, відповідач при розгляді заперечень позивача погодився з додатково підтвердженими витратами за 2020 рік на суму 4 400 грн, однак для визначення чистого доходу врахував лише 2 046,62 грн таких витрат, тобто в такій сумі, в якій була встановлена різниця витрат згідно з даними податкової декларації за 2020 рік та даними перевірки.

Зазначене стало наслідком невстановлення відповідачем завищення позивачем у податковій декларації чистого доходу через невключення документально підтверджених витрат за 2020 рік на суму 2 353,38 грн.

Також з цих же мотивів суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для врахування при результаті розгляду заперечень документально підтверджених витрат позивача на оплату ліцензій на загальну суму 5 000,00 грн у 2020-2021 роках, а також витрат на оплату праці працівників за 2020 рік в сумі 8 809,52 грн та, відповідно, нарахований єдиний внесок в сумі 1 938,09 грн (8 809,52 х 22%), а не 1 761,90 грн як помилково зазначає позивач, за працівників, а також витрат на сплату єдиного внеску від провадження ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності за 2021 рік в розмірі 6 600,00 грн.

Суд звертає увагу, що доводи контролюючого органу стосовно непідтвердження позивачем документів щодо нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам, зокрема, невідображення у додатку Ф2 до декларації таких витрат, є безпідставними, оскільки державними інспекторами під час перевірки аналізувалася звітність та розрахунки показників діяльності самозяйнятої особи ОСОБА_1 та в акті перевірки зафіксовано сплату позивачем єдиного внеску самозайнятої особи у 2021 році в розмірі 6 600,00 грн (аркуш 27 акта перевірки); на підставі аналізу податкових розрахунків 1-ДФ встановлено оплату позивачем доходу (заробітної плати працівнику) у 2020 році в розмірі 8 809,52 грн (аркуш 21 акта перевірки) та сплату нарахованого за ставкою 22% від цього доходу єдиного внеску в розмірі 1 938,09 грн (аркуш 28 акта перевірки). Жодних зауважень контролюючого органу щодо факту нарахування та сплати ОСОБА_1 єдиного внеску від провадження підприємницької діяльності у 2021 році, виплати найманому працівнику заробітної плати у 2020 році та сплати єдиного внеску, розрахованого з такої заробітної плати, здійснення у спірний період певних видів господарської діяльності без відповідних ліцензій, акт перевірки не містить.

Також вартість оплачених ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у 2020 році в розмірі 2 500,00 грн підтверджується доданими до матеріалів справи копіями дублікатів чеків №2170-3981-5724-0038 від 10.12.2020 на суму 2000,00 грн і №2170-3986-8639-0696 від 10.12.2020 на суму 500,00 грн та в 2021 році в розмірі 2 500,00 грн копіями квитанцій №9226-5509-9079-7406 від 15.03.2021 на суму 500,00 грн та №9226-5509-0673-8211 від 15.03.2021 на суму 2000,00 грн (а.с. 83-84).

Таким чином, доводи позивача про заниження ним витрат, факт якого за результатами перевірки не був встановлений, знайшли своє підтвердження.

Водночас суд погоджується з доводами відповідача щодо неможливості віднесення до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, сплаченої у 2021 році на користь ТОВ «Перламутр» вартості товарно-матеріальних цінностей у розмірі 2 369,82 грн, оскільки в представлених фіскальних чеках номенклатура та кількість товару не відповідає номенклатурі та кількості товару, зазначеного у видатковій накладній. За наявності вказаних розбіжностей такі документи не підтверджують факт оплати вартості конкретних товарно-матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності, тобто не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції з придбання товару. Жодних доводів на спростування зазначеної обставини та доказів, які підтверджують відсутність таких розбіжностей позивачем суду не надано.

Таким чином, контролюючий органом за результатами проведеної перевірки безпідставно не відніс до витрат позивача, пов`язаних з підприємницькою діяльністю (документальне підтвердження таких витрат відповідачем не заперечується, а їх неврахування виникло через помилкове незазначення їх платником податків у податкових деклараціях за 2020 та 2021 роки):

за 2020 рік в загальному розмірі 15 600,99 грн (8809,52 грн оплата праці працівників; 1938,09 грн єдиний внесок з доходу працівників, 2500,00 грн вартість оплати ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами; 2 353,38 різниця підтвердженої, однак не врахованої при розгляді заперечень позивача вартості оплати товарно-матеріальних цінностей за 2020 рік (4400 грн 2046,62, які враховані за результатами розгляду заперечень);

за 2021 рік в загальному розмірі 9100,00 грн (6600,00 грн єдиний внесок самозайнятої особи, 2500,00 грн вартість оплати ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами).

Неврахування контролюючим органом таких витрат мало наслідком встановлення заниження ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу на суму 42021,40 грн (за 2020 рік на суму 35245,40 грн та за 2021 рік на суму 6776,00 грн), а також заниження чистого оподатковуваного доходу (з врахуванням максимальної величини, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% за 2020 рік) на суму 32 551,02 грн, що в свою чергу стало підставою винесення податкових повідомлень-рішень від 05.01.2022 №000039/0713, №000038/0713 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2022 №Ф-000040/0713, якими позивачу донараховано грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 563,85 грн, військового збору в розмірі 630,32 грн та нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 6 710,97 грн, відповідно.

Суд звертає увагу, що у разі встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком є визнання такого рішення частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюване рішення в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в певній сумі.

У спірному випадку в акті перевірки чи відповіді на заперечення не наведена інформація за якими конкретними первинними документами відповідач встановив заниження ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу на суму 42 021,40 грн (за 2020 рік на суму 35 245,40 грн та за 2021 рік 6 776,00 грн), а також заниження чистого оподатковуваного доходу (з урахуванням максимальної величини, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% за 2020 рік) на суму 32 551,02 грн. Водночас під час розгляду цієї справи встановлено безпідставне неврахування контролюючим органом до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, витрати, понесені позивачем у 2020-2021 роках. Неврахування відповідачем таких витрат мало наслідком неправильне визначення бази нарахування, з яких оскаржуваними рішеннями розраховані податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний внесок.

Разом з тим, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про невідповідність спірних рішень від 05.01.2022 №000039/0713, №000038/0713 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2022 №Ф-000040/0713 критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для їх скасування в цілому.

Зважаючи на викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Наявною в матеріалах справи квитанцією від 19.10.2022 №00.2712930303.1 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 992,40 грн (а.с. 1).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина сплаченої ним суми судового збору у розмірі 928,89 грн, що пропорційно становить 93,60% задоволеної частини позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2022 №000039/0713, №000038/0713 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2022 №Ф-000040/0713.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становлять 928 (дев`ятсот двадцять вісім) гривень 89 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, адреса: вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП 43968084.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.


Суд	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	09.02.2023
Оприлюднено	13.02.2023
Номер документу	108878452
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Судовий реєстр по справі —300/3937/22

Ухвала від 29.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Постанова від 28.06.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кушнерик Мар’ян Петрович

Ухвала від 29.03.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кушнерик Мар’ян Петрович

Ухвала від 29.03.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кушнерик Мар’ян Петрович

Ухвала від 10.03.2023

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Кушнерик Мар’ян Петрович

Рішення від 09.02.2023

Адміністративне

Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Тимощук О.Л.

Ухвала від 28.10.2022

Адміністративне

Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Тимощук О.Л.

Ухвала від 07.10.2022

Адміністративне

Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Тимощук О.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 09.02.2023 по справі 300/3937/22ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —300/3937/22

Ухвала від 29.11.2023

Постанова від 28.06.2023

Ухвала від 29.03.2023

Ухвала від 29.03.2023

Ухвала від 10.03.2023

Рішення від 09.02.2023

Ухвала від 28.10.2022

Ухвала від 07.10.2022

Рішення
від 09.02.2023 по справі 300/3937/22
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД