Постанова

від 28.06.2023 по справі 300/3937/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3937/22 пров. № А/857/4160/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кушнерика М.П.

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року (суддя Тимощук О.Л., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/3937/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

в жовтні 2022 року, ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 05.01.2022 за № 000039/0713, яким за порушення статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 563,85 грн за основним зобов`язанням; № 000038/0713 , яким за порушення підпунктів 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 630,32 грн за основним зобов`язанням; № 000036/0713, яким за порушення пункту 44.3 статті 44 ПК України застосовано штрафні (фінансові санкції) в сумі 1020 грн. та вимогу про сплату боргу від 05.01.2022 № Ф-000040/0713, в сумі 6 710,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем з порушенням вимог законодавства проведено перевірку позивача, за результатами якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення та вимогу. Вважає, що контролюючим органом порушено процедуру проведення перевірки, оскільки, замість передбаченої виїзної перевірки фактично була проведена невиїзна перевірка, що має наслідком протиправність результатів такої перевірки.

Також, податковим органом необґрунтовано, з порушенням положень Податкового кодексу України зроблено висновок про заниження суми чистого оподатковуваного доходу позивача у 2020 та 2021 роках в сумі 36 689,40 грн. Позивач вважає, що фактично мало місце не заниження чистого доходу, а його завищення, оскільки позивачем помилково не відображено у складі витрат суму ЄСВ за підприємця за 2021 рік в сумі 6 600,00 грн, витрати на оплату праці працівників за 2020 рік в сумі 8809,52 грн та ЄСВ в сумі 1761,90 грн, а також оплату вартості ліцензій за 2020 та 2021 рік в загальному розмірі 5000,00 грн. Жодних претензій до правильності нарахування та сплати зазначених платежів відповідачем під час перевірки не встановлено. При цьому не відображення позивачем таких сум у складі витрат, стало наслідком завищення чистого доходу й, відповідно, завищення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску.

Вважає, що відповідачем безпідставно встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на 42 021,40 грн (за рахунок завищення витрат в сумі 5 332,00 грн та заниження загального оприбуткованого доходу в сумі 36 689,40 грн), у зв`язку з чим неправомірно зроблено висновок про заниження податку на доходи фізичних в сумі 7 563,85 грн, військового збору в сумі 630,32 грн, єдиного соціального внеску в сумі 6 710,97 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.01.2022 № 000039/0713, № 000038/0713 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2022 № Ф-000040/0713.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України, якою встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, закріплено пунктом 177.4 статті 177 ПК України.

Водночас, підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України встановлено, які витрати не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності декларування показників податкового обліку.

Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів.

Водночас, ні в ході проведення перевірки, ні під час розгляду справи судом першої інстанції, позивачем не надано жодних первинних документів на загальну суму відображених в додатках Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки сум понесених витрат на придбані, оплачені та пов`язані з отриманим доходом ТМЦ, як підстави для висновків про документальне підтвердження оплати по всіх операціях та про необґрунтованість висновків перевірки.

Разом з тим, відповідно до пункту 44.7. статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Позивачем не надано жодних доказів звернення до контролюючого органу із наданням додаткових документів, які б підтверджували весь (а не лише в частині) обсяг витрат, які пов`язані з господарською діяльністю та дають право на зменшення оподатковуваного доходу та про відсутність яких вказано у акті податкової перевірки.

В матеріалах справи такі документи відсутні.

Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Вказана норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності.

Відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (СОVID-19) штрафні санкції не застосовуються

Розрахунок розміру штрафних (фінансових) санкцій був наданий до податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу недоїмки.

Враховуючи вказане, щодо завищення обсягу документально підтверджених витрат, які пов`язані з господарською діяльністю та дають право позивачу на зменшення оподатковуваного доходу, а тому контролюючим органом правомірно (з урахуванням задекларованих позивачем сум) донараховано, податок на доходи фізичних осіб, на суму завищення чистого оподаткованого доходу та застосовано до позивача штрафні санкції.

Вказане порушення влипнуло і на повноту декларування та сплати позивачем єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також військового збору та потягнуло за собою збільшення сум ЄСВ та військового збору, а також застосування штрафних санкцій.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 08.09.2020 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з видами діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) (47.11), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19). Державним реєстратором 25.05.2021 здійснено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )" № 2187-п від 10.11.2021 та направлення на перевірку № 3029 від 11.11.2021 відповідачем з 11.11.2021 по 17.11.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 08.09.2020 по 25.05.2021 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.09.2020 по 25.05.2021.

11.11.2021 контролюючим органом складено та вручено позивачу запит № 1 про надання документів (копій документів), про фінансово-господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 як договори, на підставі яких проводились взаєморозрахунки з постачальниками та покупцями; розрахункові документи (касові, фіскальні чеки), банківські виписки по відкритих рахунках, інші документи щодо проведення розрахунків; книги обліку доходів; книги обліку розрахункових операцій; ліцензії на право здійснення певних видів господарської діяльності; видаткові накладні, акти виконаних робіт/наданих послуг, товарно-транспортні накладні та накладні на придбання товарів; використання придбаних товарів; перелік об`єктів (місць тощо), де здійснювалася діяльність, в тому числі торгові, складські приміщення (власні або орендовані (договір оренди) з вказанням загальної площі), на яких зберігався придбаний товар; інформацію про рухоме майно (у власності чи користуванні), інше обладнання, що використовувалось у господарській діяльності фізичної особи-підприємця; акти прийому-передачі товару, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти прийому-передачі ТМЦ на зберігання тощо; інформацію про наявні залишки товарів станом на 01.01.2021 та 25.05.2021; інші документи, що свідчать про реальність та доцільність отримання послуг/товарів та наявні документи, що свідчать про достовірність нарахування податків, зборів, обов`язкових платежів; стан та дату виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості (в розрізі контрагентів постачальників та контрагентів покупців) станом на 01.01.2021 та 25.05.2021; стан дебіторської та/або кредиторської заборгованості по заробітній платі найманим працівникам, податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та військового збору станом на 01.01.2021 та 25.05.2021; відомості про нарахування та виплату заробітної плати, табелі виходу на роботу тощо), а також запит № 2 про надання документів (копій документів), зокрема, засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою виписки про рух коштів по розрахункових рахунках.

Вказані документи зобов`язано надати до перевірки за місцезнаходженням платника податків або за адресою АДРЕСА_1 ) у термін до 11:00 год. 12.11.2021 та роз`яснено, що у разі ненадання платником податків таких документів, вважатиметься, що ці документи були відсутні.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області 17.11.2021 складено акт № 1580/09-19-07-13/ НОМЕР_1 про ненадання платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 запитуваних документів для проведення перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 6621/09-19-07-13/ НОМЕР_1 від 24.11.2021, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 8 391,96 грн;

- підпунктів 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору в сумі 699,33 грн;

- частини 4 статті 4, частин 2, 5 статті 7, частини 6 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ, в результаті чого занижено суму єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за 2020 рік на суму 7 161,22 грн;

- пункту 44.3 статті 44 ПК України, а саме: незабезпечення зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, ОСОБА_1 14.12.2021 подав до ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт, за результатами розгляду якого позивачу надано відповідь № 14717/6/09-19-07-13 від 29.12.2021, в якій повідомлено про часткове врахування наданих до заперечення видаткових накладних з квитанціями про оплату та викладено висновки акта перевірки щодо виявлених порушень в наступній редакції:

- статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 563,85 грн;

- підпунктів 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору в сумі 630,32 грн;

- частини 4 статті 4, частин 2, 5 статті 7, частини 6 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за 2020 рік на суму 6 710,97 грн;

- пункту 44.3 статті 44 ПК України, а саме: незабезпечення зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів.

На підставі акта перевірки № 6621/09-19-07-13/3380616138 від 24.11.2021 та за результатами розгляду заперечення ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 05.01.2022 № 000039/0713, № 000038/0713, № 000036/0713.

Також контролюючим органом відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» складено щодо ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 000040/0713 від 05.01.2022.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 05.01.2022 за № 000039/0713; № 000038/0713; № 000036/0713 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2022 № Ф-000040/0713, подавши скаргу до Державної податкової служби України, проте рішенням про результати розгляду скарги № 6611/К/99-00-06-01-04-09 від 31.08.2022 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження заниження позивачем витрат, факт якого за результатами перевірки не був встановлений.

Суд погодився з доводами відповідача щодо неможливості віднесення до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, сплаченої у 2021 році на користь ТОВ «Перламутр» вартості товарно-матеріальних цінностей у розмірі 2 369,82 грн, оскільки в представлених фіскальних чеках номенклатура та кількість товару не відповідає номенклатурі та кількості товару, зазначеного у видатковій накладній. За наявності вказаних розбіжностей такі документи не підтверджують факт оплати вартості конкретних товарно-матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності, тобто не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції з придбання товару. Жодних доводів на спростування зазначеної обставини та доказів, які підтверджують відсутність таких розбіжностей позивачем суду не надано.

Таким чином, контролюючий органом за результатами проведеної перевірки безпідставно не відніс до витрат позивача, пов`язаних з підприємницькою діяльністю (документальне підтвердження таких витрат відповідачем не заперечується, а їх неврахування виникло через помилкове не зазначення платником податків у податкових деклараціях за 2020 та 2021 роки): за 2020 рік - в загальному розмірі - 15 600,99 грн (8809,52 грн - оплата праці працівників; 1938,09 грн - єдиний внесок з доходу працівників, 2500,00 грн - вартість оплати ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами; 2 353,38 - різниця підтвердженої, однак не врахованої при розгляді заперечень позивача вартості оплати товарно-матеріальних цінностей за 2020 рік (4400 грн - 2046,62, які враховані за результатами розгляду заперечень); за 2021 рік - в загальному розмірі 9100,00 грн (6600,00 грн - єдиний внесок самозайнятої особи, 2500,00 грн - вартість оплати ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами).

Неврахування контролюючим органом таких витрат є наслідком встановлення заниження ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу на суму 42021,40 грн (за 2020 рік на суму 35245,40 грн та за 2021 рік на суму 6776,00 грн), а також заниження чистого оподатковуваного доходу (з врахуванням максимальної величини, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% за 2020 рік) на суму 32 551,02 грн, що в свою чергу стало підставою винесення податкових повідомлень-рішень від 05.01.2022 № 000039/0713, № 000038/0713 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2022 № Ф-000040/0713, якими позивачу донараховано грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 563,85 грн, військового збору в розмірі 630,32 грн та нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 6 710,97 грн, відповідно.

Згідно ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог - щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 05.01.2022 № 000036/0713, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до приписів частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 164.1 статі 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій так і негрошовій формах.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 ПК України).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Підпунктами 1.1-1.4 вказаного пункту ПК України передбачено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до підпункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій у випадках, визначених цим пунктом.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (пункт 177.5 статті 177 ПК України).

Пункт 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Так, актом перевірки відповідачем встановлено, що вартість документально підтверджених витрат, вказаних позивачем у податковій декларації № 9371718101 від 07.02.2021 за 2020 рік становить 6900,00 грн, однак вартість витрат за даними перевірки становить 4 853,38 грн; вартість задекларованих позивачем витрат у 2021 році згідно звітної податкової декларації № 9143918957 від 01.06.2021 становить 28093,10 грн, а вартість документально підтверджених витрат згідно даних перевірки становить 20 207,10 грн. Таким чином, в акті перевірки зафіксовано завищення позивачем у періоді, що перевірявся витрат у загальному розмірі 9 932,62 грн (у 2020 році - 2 046,62 грн та у 2021 році - 7 889,00 грн).

Водночас, за результатами розгляду заперечення позивача, контролюючим органом встановлено, серед іншого, завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності на суму 5332,00 грн за 2021 рік, про що відповідачем повідомлено позивача у відповіді № 14717/6/09-19-07-13 від 29.12.2021, де вказано, що «Платником до заперечення додано видаткові накладні на придбання товарів з квитанціями про оплату на загальну суму 14 177,95 грн. За 2020 рік в кількості 4 штуки на суму 9 254,13 грн, а саме: ТОВ "Перламутр" (код ЄДРПОУ 39379225) на суму 2 353,38 грн, ТОВ "Волиньтабак" (код ЄДРПОУ 21736857) - 2 322,00 грн, ТОВ "Гравідс" (код ЄДРПОУ 22199433) дві видаткові накладні на загальну суму 4 578,75 грн. За 2021 рік в кількості 2 штуки на суму 4 923,82 грн, а саме: по ТОВ "Волиньтабак" (код ЄДРПОУ 21736857) на суму 2 554,00 грн та ТОВ "Перламутр" (код ЄДРПОУ 39379225) на суму 2 369,82 грн. При цьому загальна вартість придбаних ТМЦ згідно даних декларації за 2020-2021 роки складала - 12 286,00 грн.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області враховано надані платником до заперечення видаткові накладні на придбання товарів з квитанціями про оплату в межах задекларованих витрат та з врахуванням правомірності підтвердження оплати на загальну суму 6 954,00 грн. За 2020 рік на суму 4 400 грн. За 2021 рік по ТОВ "Волиньтабак" (код ЄДРПОУ 21736857) на суму 2 554,00 грн.

Водночас по ТОВ "Перламутр" (код ЄДРПОУ 39379225) не враховано витрати на суму 2 369,82 грн, оскільки в представлених фіскальних чеках номенклатура та кількість товару не відповідає номенклатурі та кількості товару зазначеного у видатковій накладні.

ГУ ДПС не враховано під час розгляду заперечення додатково зазначені витрати вартості ліцензії та витрати на оплату праці найманих працівників, оскільки до розгляду не надано підтверджуючих документів щодо нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам. Зокрема, в формі 2 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020-2021 роки вищезазначені суми витрат не відображалися.

Також платником податків в ході проведення перевірки надано письмове пояснення від 15.11.2021 з приводу формування витрат та відображення їх в податкових деклараціях про майновий стан та доходи, де теж не зазначено витрат на оплату праці та інших витрат, які були зазначені в запереченні.

Таким чином за результатами розгляду заперечення встановлено:

- заниження доходу загального оподатковуваного доходу в загальному розмірі 36689,40 грн в тому числі за 2020 рік - 35245,40 грн, за 2021 рік - 1444,00 грн за рахунок невключення до загального оподатковуваного доходу частину суми виторгу, отриманого за реалізацію товарів згідно РРО;

- завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності на суму 5332,00 грн за 2021 рік;

- заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 42021,40 грн, в т.ч. за 2020 рік - 35 245,40 грн та за 2021 рік - 6776,00 грн».

За результатами розгляду заперечення, поданого позивачем, з врахуванням доданих до заперечення первинних документів, висновки акта перевірки викладено в зміненій редакції, зокрема, встановлено порушення:

- статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 563,85 грн;

- підпунктів 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору в сумі 630,32 грн;

- частини 4 статті 4, частин 2, 5 статті 7, частини 6 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу за 2020 рік на суму 6 710,97 грн;

- пункту 44.3 статті 44 ПК України, а саме: незабезпечення зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити, зокрема, суму грошових зобов`язань, передбачених Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (пункт 86.10 статті 86 ПК України).

Судом встановлено, що контролюючим органом в акті перевірки у розділі 2.1.3 «Визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу (документально підтверджений)» зазначено «Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 2 до податкових декларацій, порушень не встановлено» (аркуш 14 акта перевірки).

У той же час, після цього висновку відповідачем наведена таблиця з інформацією про результати перевірки визначення документально підтверджених витрат та зроблено висновок, протилежний зазначеному вище висновку, про те, що «Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 2 до податкових декларацій за 2020-2021 роки в порушення пункту 177.2, пункту 177.4 статі 177 ПК України встановлено завищення витрат на суму 9932,62 грн, в тому числі за 2020 рік на суму 2046,62 грн та за 2021 рік на суму 7886,00 грн» (після розгляду заперечень на акт перевірки відповідачем встановлено лише завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності на суму 5 332,00 грн за 2021 рік).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначення в акті перевірки протилежних висновків, які суперечать один одному свідчить про формальний підхід контролюючого органу до проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки.

Також, відповідачем не дотримано вимог щодо оформлення результатів перевірки - Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 та пункту 5.1.2 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДФС України від 01.05.2017 № 396, оскільки в акті перевірки не визначено конкретні первинні документи, невикористання, використання, або некоректне використання яких вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій. Також акт перевірки не містить посилання на такі конкретні первинні документи. Відповідачем наведено розрахунки, на підставі яких визначено об`єкти оподаткування, однак не зазначено в акті перевірки матеріали, на підставі яких визначено об`єкти оподаткування та відхилення обчислених таким чином об`єктів від задекларованих платником податків.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що помилкове невідображення у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи платником податку понесених в процесі здійснення господарської діяльності витрат не може свідчити про відсутність таких витрат, за умови їх підтверження первинними документами та жодним чином не звільняє контролюючий орган від обов`язку відображення в акті перевірки факту завищення платником податку податкових зобов`язань, який прямо передбачений пунктом 86.10 статті 86 ПК України, а також самостійного визначення, відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, суми грошових зобов`язань за підтвердження даними перевірки завищення платником податків суми податкових зобов`язань, заявлених у податкових деклараціях.

Судом встановлено, що відповідач при розгляді заперечень позивача погодився з додатково підтвердженими витратами за 2020 рік на суму 4 400 грн, однак для визначення чистого доходу врахував лише 2 046,62 грн таких витрат, тобто в такій сумі, в якій була встановлена різниця витрат згідно з даними податкової декларації за 2020 рік та даними перевірки.

Зазначене стало наслідком не встановлення відповідачем завищення позивачем у податковій декларації чистого доходу через не включення документально підтверджених витрат за 2020 рік на суму 2 353,38 грн.

Також, судом встановлено документальне підтвердження витрат позивача на оплату ліцензій на загальну суму 5 000,00 грн у 2020-2021 роках, а також витрат на оплату праці працівників за 2020 рік в сумі 8 809,52 грн та, відповідно, нарахований єдиний внесок в сумі 1 938,09 грн (8 809,52 х 22%), а не 1 761,90 грн як помилково зазначає позивач, за працівників, а також витрат на сплату єдиного внеску від провадження ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності за 2021 рік в розмірі 6 600,00 грн.

Судом встановлено, що державними інспекторами під час перевірки аналізувалася звітність та розрахунки показників діяльності самозяйнятої особи ОСОБА_1 та в акті перевірки зафіксовано сплату позивачем єдиного внеску самозайнятої особи у 2021 році в розмірі 6 600,00 грн (аркуш 27 акта перевірки); на підставі аналізу податкових розрахунків 1-ДФ встановлено оплату позивачем доходу (заробітної плати працівнику) у 2020 році в розмірі 8 809,52 грн (аркуш 21 акта перевірки) та сплату нарахованого за ставкою 22% від цього доходу єдиного внеску в розмірі 1 938,09 грн (аркуш 28 акта перевірки). Жодних зауважень контролюючого органу щодо факту нарахування та сплати ОСОБА_1 єдиного внеску від провадження підприємницької діяльності у 2021 році, виплати найманому працівнику заробітної плати у 2020 році та сплати єдиного внеску, розрахованого з такої заробітної плати, здійснення у спірний період певних видів господарської діяльності без відповідних ліцензій, акт перевірки не містить.

Вартість оплачених ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у 2020 році в розмірі 2 500,00 грн підтверджується доданими до матеріалів справи копіями дублікатів чеків №2170-3981-5724-0038 від 10.12.2020 на суму 2000,00 грн і №2170-3986-8639-0696 від 10.12.2020 на суму 500,00 грн та в 2021 році в розмірі 2 500,00 грн - копіями квитанцій №9226-5509-9079-7406 від 15.03.2021 на суму 500,00 грн та №9226-5509-0673-8211 від 15.03.2021 на суму 2000,00 грн (а.с. 83-84).

Щодо покликання скаржника на пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), то штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами) з 19.12.2020 до 30.04.2023 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відтак, штрафні санкції у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.

Аналогічний правовий висновок зазначеного у постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 420/10367/20.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі № 300/3937/22, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула