Постанова

від 09.02.2023 по справі 200/2903/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року справа №200/2903/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антіпов М.О., за участі представника відповідача Засипки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року (повне судове рішення складено 28 жовтня 2022 року) у справі № 200/2903/22 (суддя в І інстанції Бабаш Г.П.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурлендер Віндтехнолоджі» (далі ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі») звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі Східне міжрегіональне управління, податковий орган), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2022:

№ 26/32-00-07-01-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 49 680 000,00 грн.

№ 27/32-00-07-01-03, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 978 480,00 грн;

№ 28/32-00-07-01-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 55 026 900,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 44 021 520 грн., за штрафними санкціями - 11 005 380,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» з ТОВ «Хайсбенрай Альянс», оскільки поставлений товар був фактично отриманий, а за результатом таких операцій у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Хайсбенрай Альянс». Вказав, що вчинені господарські операції спричинили рух активів, зміну зобов`язань позивача та відповідають змісту укладених правочинів. Вважав, що висновок податкового органу про нереальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами ґрунтується виключно на припущеннях, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління від 27.01.2022 № 26/32-00-07-01-03, № 27/32-00-07-01-03, № 28/32-00-07-01-03.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована твердженнями про неправильні висновки місцевого суду про доведення позивачем реальності господарських операцій.

Вказав, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного отримання ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» товару від ТОВ «Хайсбенрай Альянс», що обумовлено нереальністю здійснення операції з даним контрагентом за листопад 2019 року, відсутністю документів, якими б підтверджувалось походження товару, придбаного у ТОВ «Хайсбенрай Альянс», відсутністю виписаних податкових накладних на підтвердження взаємовідносин з автомобільним перевізником. Також відповідач зазначив, що за результатами проведеного аналізу ланцюгів постачання товарно-матеріальних цінностей (включно до встановлення факту обриву ланцюга постачання) з`ясовано, що суб`єкти господарської діяльності постачальники не мали можливості здійснювати постачання у зв`язку з відсутністю трудових, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, а також відсутності законного джерела походження товару.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Також відповідачем надано додаткові пояснення у справі, у яких наводяться пояснення щодо відсутності ділової мети ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» у придбанні у ТОВ «Хайсбенрай Альянс» у листопаді 2019 року, на які представником позивача надано письмові заперечення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача до апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» зареєстроване 19.07.2010 управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради за № 12771020000001975, на момент проведення перевірки перебувало на обліку в Східному міжрегіональному, є платником податку на додану вартість за свідоцтвом №200447643 від 06.02.2019.

Східним міжрегіональним управлінням ДПС у період з 26.11.2021 по 29.11.2021 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Хайсбенрай Альянс» за листопад 2019 року з їх зображенням у декларації з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства за 2019 рік, за результатами якої складено акт № 840/32-00-07-01-03-27/37011495 від 06.12.2021.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі»:

- п.44.1, п.44.2, ст. 44, п. п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, п.5 П (С)БУ 16 «Дохід», ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49 680 000,00 грн, в т. ч. за 4 квартал 2019 року у сумі 49 680 000 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, абз. «в» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2019 року на суму 44 021 520,00 грн.;

- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) за листопад 2019 року на суму 1 978 480 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення на висновки акту перевірки № 01/755 від 30.12.2021. Листом від 21.01.2022 №291/6/32-00-07-01-03 Східним міжрегіональним управлінням повідомлено позивача, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки 27.01.2022 податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення:

№ 26/32-00-07-01-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 49 680 000,00 грн.

№ 27/32-00-07-01-03, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 978 480,00 грн.;

№ 28/32-00-07-01-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 55 026 900,00 гривень, у тому числі за податковим зобов`язанням 44 021 520 грн., за штрафними санкціями - 11 005 380,00 грн.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд дійшов до наступного висновку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 КАС відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог необхідно дослідити обґрунтованість таких висновків, які базуються на твердженні податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Хайсбенрай Альянс».

Слід зазначити, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 вказаної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04.11.2019 між ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» та ТОВ «Хайсбенрай Альянс» укладено договір № 15/213-3/1-11/2019, відповідно до розділу 1 якого постачальник ТОВ «Хайсбенрай Альянс» зобов`язується поставити покупцеві товар у кількості, асортименті, по ціні та у строки, передбачені у специфікаціях, які є частиною договору, а покупець прийняти товар та оплатити його у повному обсязі у порядку та на умовах передбачених договором.

Відповідно до специфікації 1 від 04.11.2019 постачальник зобов`язався у строк до 30.11.2019 поставити покупцю наступний товар: система віддаленого моніторингу ВЕУ та управління даними про роботу ВЕУ, кількість 8 шт., загальна вартість без ПДВ 52573 784,00 грн; система автоматичного контролю та управління механізмами гондоли силової установки ВЕУ, кількість 8 шт., загальна вартість без ПДВ 67902 400,00 грн; частотний перетворювач мережі, кількість 8 шт., загальна вартість без ПДВ 109523 816,00 грн. Загальна вартість товару без ПДВ 230000 000,00 грн, ПДВ 46000 000,00 грн.

На виконання умов Договору сторонами були виписані видаткові накладні №11811 від 18.11.2019 ; № 21811 від 18.11.2019; № 31811 від 18.11.2019; № 41811 від 18.11.2019; № 51811 від 18.11.2019; № 61811 від 18.11.2019; № 71811 від 18.11.2019; № 81811 від 18.11.2019 ; № 91811 від 18.11.2019 ; № 101811 від 18.11.2019 № 111811 від 18.11.2019; № 121811 від 18.11.2019, № 131811 від 18.11.2019, № 141811 від 18.11.2019; № 151811 від 18.11.2019, № 161811 від 18.11.2019; № 171811 від 18.11.2019; № 181811 від 18.11.2019; № 191811 від 18.11.2019; № 201811 від 18.11.2019, № 211811 від 18.11.2019; № 221811 від 18.11.2019 ; № 231811 від 18.11.2019; № 241811 від 18.11.2019 та податкові накладні № 41811 від 18.11.2019; № 51811 від 18.11.2019; № 61811 від 18.11.2019; № 71811 від 18.11.2019 ; № 81811 від 18.11.2019 ; № 91811 від 18.11.2019; № 101811 від 18.11.2019; № 111811 від 18.11.2019; № 121811 від 18.11.2019; № 131811 від 18.11.2019; №141811 від 18.11.2019; № 151811 від 18.11.2019; № 161811 від 18.11.2019; № 171811 от 18.11.2019; № 181811 від 18.11.2019; № 191811 від 18.11.2019; № 201811 від 18.11.2019; № 211811 від 18.11.2019 ; №231811 від 18.11.2019; №241811 від 18.11.2019; № 31811 від 18.11.2019; № 21811 від 18.11.2019; №11811 від 18.11.2019; № 221811 від 18.11.2019.

Суми ПДВ в розмірі 46 000 000,00 грн за податковими накладними включені до податкового кредиту відповідного періоду, що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

На підтвердження факту повної оплати вартості придбаного товару позивач надав платіжні доручення № 12636 від 18.12.2019; № 12637 від 18.12.2019 ; № 12758 від 26.12.2019; № 12796 від 08.01.2020; №13417 від 02.04.2020; № 13492 від 22.04.2020 ; №13498 від 22.04.2020; № 13520 від 27.04.2020; № 13604 від 04.05.2020; № 14272 від 14.04.2021; №14322 від 16.04.2021; №14348 від 28.04.2021; № 14349 від 28.042021; № 14377 від 29.04.2021; № 14396 від 30.04.2021; № 14397 від 30.04.2021; № 14486 від 18.05.2021; №14487 від 18.05.2021 ; № 14488 від 18.05.2021; № 14542 від 27.05.2021 № 13659 від 27.05.2020; № 1137 від 16.07.2020 ; № 205 від 24.06.2020; № 224 від 26.06.2020; № 249 від 02.07.2020; № 13700 від 26.08.2020; № 13701 від 26.08.2020; № 13704 від 27.08.2020; № 13705 від 27.08.2020 ; № 13723 від 09.09.2020; № 13725 від 14.09.2020 ; № 13750 від 17.09.2020; № 13771 від 18.09.2020; № 13803 від 05.10.2020; № 13807 від 09.10.2020; № 13857 від 15.10.2020 ; № 1082 від 19.06.2020; № 13867 від 04.01.2021; № 13872 від 05.01.2021; № 13893 від 11.01.2021; № 13894 від 11.01.2021; № 13908 від 14.01.2021; № 13918 від 15.01.2021; № 13924 від 20.01.2021; № 13949 від 27.01.2021; № 13955 від 27.01.2021; № 13958 від 28.01.2021; № 13960 від 29.01.2021; № 13970 від 03.02.2021; № 13976 від 04.02.2021; № 13983 від 08.02.2021; № 14025 від 16.02.2021; № 14044 від 18.02.2021; № 14090 від 02.03.2021; № 14097 від 03.03.2021; № 14193 від 19.03.2021; № 14241 від 01.04.02021; № 14246 від 01.04.2021; № 7 від 11.11.2020; № 111 від 30.11.2020; № 123 від 01.12.2020; № 126 від 01.12.2020; № 127 від 01.12.2020 ; № 164 від 08.12.2020; № 165 від 08.12.2020 ; № 237 від 11.12.2020 ; № 258 від 15.12.2020; № 262 від 15.12.2020; № 263 від 16.12.2020; № 308 від 21.12.2020 ; № 298 від 27.07.2020; № 306 від 27.07.2020; № 310 від 30.07.2020; № 324 від 03.08.2020; № 326 від 05.08.2020; № 396 від 20.08.2020.; № 548 від 21.10.2020; № 576 від 28.12.2020; № 577 від 28.12.2020, договір факторингу № ОГ-27/05-01-ф від 27.05.2020 та договір факторингу №ФД-24/07-01-ф від 24.07.2020.

Транспортування придбаного товару підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними від 18.11.2019 № 10015401, № 10015402, № 10015403.

Наданими доказами, встановлено, що відповідно до умов договору, поставка товару здійснювалася силами постачальника на умовах DDU склад Покупця (Інкотермс 2010). Отримання товару здійснювалося на підставі видаткових накладних. Копії товарно-транспортних накладних, на підставі яких здійснювалася доставка товару, були надані під час перевірки. Вказане свідчить, що організацію перевезення здійснював ТОВ «Хайсбенрай Альянс».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання відповідача на невідповідність наданих товарно-транспортних накладних вимогам до первинних бухгалтерських документів, з причин відсутності їх підтвердження даними ІТС «Податковий блок» та ЄРПН є неприйнятними, оскільки взаємовідносини між ТОВ «Хайсбенрай Альянс» та ТОВ «Престиж систем» не є предметом податкової перевірки.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2023 року у справі № 820/4056/16 зазначив, що суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, зокрема у товарно-транспортних накладних, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поставка товару здійснювалася силами постачальника. Відповідно до п. 2 Специфікації від 04.11.2019 до Договору, Постачальник поставляє Товар на умовах DDU склад Покупця (Інкотермс 2010).

Отримання Товару здійснювалося на підставі видаткових накладних. Копії товарно-транспортних накладних, на підставі яких здійснювалася доставка Товару, наявні та були надані до та під час перевірки.

У відповідності до товарно-транспортних накладних Постачальник ТОВ «ХАСБЕНДРАЙ АЛЬЯНС» здійснював навантаження Товару, за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 9. Оскільки, у відповідності до Договору, поставка Товару забезпечувалася за рахунок Постачальника, Позивач стверджує, що він не володіє інформацією чи за вказаною адресою навантаження Товару розміщувався склад ТОВ «ХАСБЕНДРАЙ АЛЬЯНС», чи за даною адресою відбувалося перевантаження Товару, чи Товар знаходився на відповідальному зберіганні.

Наведене свідчить про те, що у позивача не було і не могло бути взаємовідносин ТОВ «Престиж систем», з тих підстав, що організацію перевезення здійснював Постачальник - ТОВ «ХАСБЕНДРАЙ АЛЬЯНС».

Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.

Товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Наведене узгоджується позиція Верховного Суду, висловленого в постанові від 17.04.2018 у справі № 816/1587/17.

Щодо не надання до перевірки паспортів якості, сертифікатів відповідності або інших документів, які б підтверджували походження товару та його технічні характеристики, суд зазначає, що такі документи не можуть свідчити про наявність чи відсутність фактичного виконання господарської операції, як і не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.

Крім того, згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 по справі № 804/7881/15 та у постанові від 20.03.2020 року у справі № 813/1872/13-а, сертифікати не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості та технічні паспорти не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів, а тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Пунктом201.10 ст.201 Податкового кодексу Українивизначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту. Покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленимиПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки визначені для складання та подання податкової звітності з ПДВ.

У відповідності до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, податкові накладні від постачальників були прийняті та зареєстровані податковим органом, а також включені ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди, які були прийняті податковим органом без заперечень.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», визначено повноваження податкового органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної та або відмови в її реєстрації, а також критерії за якими повинен діяти такий орган. Так, згідно з п.5, п. 6, п.7 зазначеного Порядку, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Слід наголосити, що на час складання контрагентами позивача податкових накладних та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення їх реєстрації або відмови їх у реєстрації не приймалося.

При цьому, слід зауважити, критерії на які посилалися відповідач у акті перевірки, ґрунтуються саме на показниках податкової історії платників податку - постачальників. Відтак, якщо відповідач вказує, що постачальники позивача є недобросовісними, мають негативну історію платника податків, а їхня діяльність не спрямована на досягнення реальної цілі господарської діяльність, то такі обставини мали бути виявленні саме на стадії реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації та/або відмови в реєстрації. Зазначений правовий механізм, якраз і був створений державою для того щоб виявляли недобросовісних платників податків та не допускати фіктивного формування ПДВ.

Як наслідок, якщо податковий орган допустив реєстрацію податкових накладних виписаних контрагентами-постачальниками, у позивача були усі підстави вважати, що його постачальники відповідають критеріям добросовісності та мають показники позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно податковий кредит позивача сформований на підставі належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних, отриманих від контрагентів, які мали спеціальну правосуб`єктність.

Відповідач вказує на те, що при дослідженні обставин придбання ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» від постачальника ТОВ «Хайсбенрай Альянс», який у свою чергу придбав його у ТОВ «Аграріан Юніон» (код ЄДРПОУ 42535883), що в свою чергу підтверджено наданими даними ЄРПН, встановлено придбання товару, джерело походження якого не встановлене по ланцюгу постачання на підставі даних ЄРПН до придбання його ТОВ «Аграріан Юніон», оскільки у даного товариства відсутні основні фонди (виробниче обладнання, складські, виробничі, офісні приміщення, транспортні засоби, устаткування тощо), що необхідні для здійснення фінансово-господарської або виробничої діяльності. Вказані висновки були отримані в процесі аналізу інформаційних баз даних ДПС та ЄРПН, разом з тим, дані співставлення підтверджують факт придбання безпосередніми контрагентами позивача тих товарів, які в подальшому були реалізовані для позивача.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 826/4565/14, одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (постанова Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 804/2551/13-а).

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 2а-7462/10/2170).

Відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій (постанова Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 804/3420/16).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25 серпня 2022 року у справі № 400/3884/19.

Стосовно посилань податкового органу на недоліки у господарській діяльності ТОВ «Хайсбенрай Альянс» та його контрагентів, що свідчить про неможливість виконання господарських операцій вказаними підприємствами.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

До такого висновку суд дійшов на підставі аналізу усталеної практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 2а-15124/11/2670 (К/9901/612/18), від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, де зазначалося, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином висновки податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідних трудових та виробничих ресурсів, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, не може бути підставою для висновку щодо нереальності господарських операцій.

Крім того, слід зазначити, що процес аналізу інформаційних баз даних ДПС та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань і податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом під час проведення податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 811/2154/13-а зазначено, що будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

З огляду на все вищевказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судами документів.

Поряд з цим, суд, керуючись вимогами частини другої статті 6 КАС України, вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії" (№3991/03), відповідно до яких,платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії" (№6689/03), у пункті23 якого вказано, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції, однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника. Аналогічним чином, рішення по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02), у пункті 38 якого визначено, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податковий орган як орган державної влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стосовно права платника на податковий кредит це означає, що податковий орган може посилатися на неправомірність включення платником податків суми ПДВ до складу податкового кредиту лише у випадках, визначених законом, і лише з посиланням на норми Податкового кодексу України.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.

Слід вказати, що всі господарські операції позивача з ТОВ «Хайсбенрай Альянс» підкріплені договором та складеними на його підставі документами первинної бухгалтерської звітності, які містять усі необхідні реквізити, а тому така документація може слугувати підставою для формування позивачем податкового кредиту за правочином, укладеним з ТОВ «Хайсбенрай Альянс», допоки податковий орган належними і допустимими доказами не доведе протилежне.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач надав як до перевірки, так і до суду належним чином оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення реальної господарської операції, яка є передумовою для формування позивачем спірного податкового кредиту, тоді як доводи податкового органу, з огляду на практику суду касаційної інстанції, є невмотивованими, такими що ґрунтуються на недоведених припущеннях про порушення податкової дисципліни з боку третіх осіб, а не позивача.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

Щодо додаткових пояснень відповідача, які, на переконання останнього, також свідчать про відсутність ділової мети у господарській операції позивача з ТОВ «Хайсбенрай Альянс» та, як наслідок, правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач наводить порівняння ціни вітроенергетичних установок при імпорті ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» у порівнянні з ціною придбання аналогічних товарів у ТОВ «Хайсбенрай Альянс» у листопаді 2019 року.

Так, ціна товарів, придбаних у ТОВ «Хайсбенрай Альянс» відповідно до наведених таблиць, є вище, проте суд вважає, що така різниця не свідчить про відсутність ділової мети та необґрунтованого збільшення витрат, оскільки номенклатура товарів, які були імпортовано у листопаді 2019 року, є відмінними від номенклатури придбаних товарів.

Придбано у контрагента були системи віддаленого моніторингу ВЕУ та частотний перетворювач мережі, а імпортовано складові частини комплектних об`єктів.

Так, Верховний Суд у постанові від 17.03.2020 у справі № 812/9439/13-а дійшов висновку, що ділова мета простежувалася в господарських операціях, які хоч і були збитковими, проте підприємство несло витрати у зв`язку з особливостями поточних бізнес-процесів та вимогами чинного законодавства. При цьому, суд звернув увагу на те, що не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції.

Разом із тим, суд зазначив, що важливими для визначення ділової мети є не наслідки конкретної операції, а саме наміри платника, пов`язані з її виконанням. При цьому варто враховувати не лише суб`єктивну складову - ситуацію конкретного підприємства, але й об`єктивно оцінити ситуацію з точки зору добросовісного суб`єкта господарювання.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 у справі № 816/191/17 зазначив, що оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективності використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. Таким чином, суд наголосив на тому, що вирішувати, які саме господарські операції слід здійснити в межах господарської діяльності, повинен сам платник, а економічна ефективність та доцільність витрат є якісним показником, який не впливає на податковий облік платника.

Щодо відомостей про відображення у фінансовій звітності отриманих доходів від розрахунку ТОВ «Фінансов» компанія «Омега груп», ТОВ ФК Фіндіалог» з ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі» за 9 місяців 2009 року.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач за договорами факторингу від 27.05.2020, від 24.07.2020 перераховував кошти означеним суб`єктам, що є правом суб`єкта господарювання та не заборонено діючим законодавством.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 200/2903/22 залишити без змін.

Повне судове рішення 09 лютого 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук