Постанова

від 07.02.2023 по справі 440/897/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 р.Справа № 440/897/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2022, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.05.22 року по справі № 440/897/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатекс"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатекс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2021 №00103550701 та №00103560701.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29 грудня 2021 №00103550701 та №00103560701.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатекс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 13189,59 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем Головним управлінням ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що перевіркою встановлено неправомірне віднесення до складу витрат ремонтних робіт орендованих основних засобів, внаслідок чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 774059,00 грн., та не нарахування "компенсуючих" податкових зобов`язань по операціях не пов`язаних з господарською діяльністю платника, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 105247,00 грн. за червень 2021 року. Також зазначає, що сума витрат на правничу допомогу є надмірною, не відповідає критерію розумності їх розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що утеплення стін виробничого приміщення, перекриття покрівлі виробничого приміщення, бетонування площадки для стоянки вантажних автомобілів не є поліпшенням орендованих основних засобів, а тому їх вартість підлягає віднесенню до складу "Інших операційних витрат". Зазначає, що благоустрій стоянки для легкових автомобілів перед офісом пов`язаний з виробництвом та реалізацією товарів, наданням послуг, а використання таких послуг спрямовано на отримання доходу.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "ТД "Альфатекс" зареєстровано, як юридична особа, 28.01.2019 за №15851020000010530 та є платником податків і зборів, зокрема, податку на додану вартість. Згідно відомостей зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), основними видами діяльності ТОВ "ТД "Альфатекс" є: 29.10. Виробництво автотранспортних засобів, 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

В період з 19.10.2021 по 05.11.2021 ГУ ДПС у Полтавській області, на підставі направлень від 12.10.2021 №3566, №3567, №3568, виданих ГУ ДПС у Полтавській області; направлення від 27.10.2021 №3795, виданого ГУ ДПС у Полтавській області, відповідно до наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 05.10.2021 за N 2346-П, проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.01.2019 по 30.06.2021, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 28.01.2019 року по 30.06.2021 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Результати перевірки оформлено актом від 12.11.2021 №9135/16-31-07-01-10/42775998.

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки, окрім іншого, встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п. 14 НП(С)БО 7 "Основні засоби", п. 19, п. 20 П(С)БО 16 «Витрати», внаслідок чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 774059,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2020 року 378809,00 грн., за 2 квартал 2021 року 395250,000 грн.

- п.п.14.1.231, п.14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 105247,00 грн. за червень 2021 року.

Не погоджуючись в частині із висновками вищезазначеного Акту перевірки позивач 06.12.2021 звернувся до ГУ ДПС у Полтавській області із письмовими запереченнями із додатковим доказами на які, на думку позивача, представники контролюючого органу не звернули уваги під час перевірки.

За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС у Полтавській області оскаржувані в даній справі висновки Акту перевірки залишено без змін, про що листом від 21.12.2021 за №43999/6/16-31-07-01-18 повідомлено позивача.

На підставі акту від 12.11.2021 №9135/16-31-07-01-10/42775998 податковим органом 29.12.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №00103550701, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 774059,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2020 року 378809,00 грн., за 2 квартал 2021 року 395250,000 грн. (порушення п.44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п. 14 НП(С)БО 7 "Основні засоби", п. 19, п. 20 П(С)БО 16 "Витрати");

- №00103560701, яким ТОВ "ТД "Альфатекс" визначено суму завищення від`ємного значення податку на додану вартість, в період, що перевірявся, на загальну суму 105247,00 грн. за червень 2021 року (порушення п.п.14.1.231, п.14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, однак не погоджується з розміром стягнутих витрат на правничу допомогу, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПК України).

Таким чином, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов`язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому, така господарська операція здійснюється з урахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

У статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

В силу пункту 198.1 ст. 198 ПК України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст. 198 ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищенаведених норм ПК України випливає, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару.

Матеріалами справи підтверджено, що у власній господарській діяльності позивач на праві оренди використовує будівлю виробничої бази: площадку для техніки 300 кв.м., майстерню 208,6 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вул. Молодогвардійців, буд. 40, на підставі договору оренди № 01/01 від 01.02.2019, укладеного із ТОВ "Автосервіс № 1".

Згідно п. 7.2 Договору оренди № 01/01 від 01.02.2019 Орендар зобов`язаний самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний ремонт об`єкта, що орендується, протягом строку оренди, за власний рахунок усувати несправності комунікацій об`єкта оренди, не здійснювати без письмової згоди Орендодавця перебудову, добудову та перепланування об`єкта оренди.

З матеріалів справи встановлено, що під час прийому - передачі об`єкта оренди - будівлі виробничої бази: площадку для техніки 300 кв.м., майстерню 208,6 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вул. Молодогвардійців, буд. 40, на підставі договору оренди № 01/01 від 01.02.2019, укладеного із ТОВ "Автосервіс № 1", 01.02.2019 ТОВ "ТД "Альфатекс" встановлено певні недоліки об`єкту оренди: в деяких місцях покрівлі приміщення маються протікання, крокви з дощок в 2-3 місцях поламані, пароізоляція та гідробарєр на 20-30 % стелі відсутні, площадка для зберігання техніки на 50 % забетонована і на 50 % має щебеневе покриття, в деяких місцях бетонована частина має просідання, в середині на стінах маються незначні ознаки замерзання та протікання, стіни не утеплені, підлога на 50 % забетонована і на 50 % має щебеневе покриття, в деяких місцях бетонована частина має просідання.

Також, встановлено, що кожні півроку власник приміщення ТОВ "Автосервіс № 1", на підставі п. 6.2 Договору оренди № 01/01 від 01.02.2019, разом із орендарем - ТОВ "ТД "Альфатекс" проводили перевірку використання об`єкта оренди. За результатами перевірок складені Акти огляду об`єкта оренди від 25.08.2019, 23.02.2020, 19.08.2020 та 15.04.2021.

Згідно Актів огляду об`єкта оренди встановлено поступове погіршення стану об`єкта оренди та зобов`язано орендаря ТОВ "ТД "Альфатекс" здійснити за свій рахунок і самостійно поточний ремонт виявлених недоліків до 30.08.2020 та 20.08.2021 без отримання додаткових погоджень та без зменшення розміру орендної плати. Також встановлено, що в разі невиконання поточного ремонту до 30.08.2020 та 20.08.2021, Договір оренди № 01/01 від 01.02.2019 буде вважатись розірваним за погодженням сторін із наступним відшкодуванням нанесених збитків.

За наслідками проведених оглядів, підписаних зобов`язань та умов Договору оренди №01/01 від 01.02.2019, ТОВ "ТД "Альфатекс" прийнято рішення про проведення поточного ремонту об`єкта оренди - будівлі виробничої бази: площадку для техніки 300 кв.м., майстерню 208,6 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вул. Молодогвардійців, буд. 40.

Для проведення вищевказаного ремонту, на підставі договорів підряду № 1003 від 10.03.2020, № 0903 від 09.03.2020, укладених між ТОВ ТД "Альфатекс" та ПП "ПОЛО-ІНВЕСТБУД", та № 30/03 від 30.03.2021 укладеного між ТОВ "ТД "Альфатекс" та ТОВ "ЦЕНТРЕКОБУД", на орендованому об`єкті, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Молодогвардійців, 40, проведено комплекс ремонтно-будівельних робіт пов`язаних із підтриманням експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій об`єкта оренди: утеплення стін виробничого приміщення (СТО, складу запчастин та комплектуючих для автомобілів та спеціальної техніки), перекриття покрівлі виробничого приміщення (СТО, складу запчастин та комплектуючих для автомобілів та спеціальної техніки), бетонування площадки для стоянки вантажних автомобілів та спеціальної техніки.

Факт виконання послуг по поточному ремонту у вигляді комплексу ремонтно-будівельних робіт пов`язаних із підтриманням експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій об`єкта оренди: утеплення стін виробничого приміщення (СТО, складу запчастин та комплектуючих для автомобілів та спеціальної техніки), перекриття покрівлі виробничого приміщення (СТО, складу запчастин та комплектуючих для автомобілів та спеціальної техніки), бетонування площадки для стоянки вантажних автомобілів та спеціальної техніки проведений та підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вважаються первиною документацією та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Всі суми витрат по поточному ремонту віднесені до "Інших операційних витрат".

Відповідно до Акту перевірки від 12.11.2021, на думку податкового органу, утеплення стін виробничого приміщення (СТО, складу запчастин та комплектуючих для автомобілів та спеціальної техніки), перекриття покрівлі виробничого приміщення (СТО, складу запчастин та комплектуючих для автомобілів та спеціальної техніки), бетонування площадки для стоянки вантажних автомобілів та спеціальної техніки свідчать про те, що проведений комплекс ремонтно-будівельних робіт орендованого основного засобу є капітальною інвестицією та проведена з метою отримання подальшої економічної вигоди.

Колегія суддів зазначає, що статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV встановлено, що державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов`язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Основними нормативними документами, що регламентують облік основних засобів, їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 (далі - Методичні рекомендації N 561, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі - П (С)БО 7 "Основні засоби"), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 318 від 31.12.99 (далі - П (С)БО 16 "Витрати").

Відповідно до підпункту 15.4 пункту 15 П (с)БО 16 "Витрати" до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 16 П (с)БО 16 "Витрати").

За визначенням, наведеним у пункті 4 П (с)БО 7 "Основні засоби", капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Згідно з пунктами 14, 15 П (с)БО 7 "Основні засоби", первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Пунктом 29 Методичних рекомендацій N 561 визначено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкту основних засобів і списанням заміненого об`єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому (пункт 30 Методичних рекомендацій N 561).

Згідно з пунктом 31 Методичних рекомендацій N 561, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.

Прикладами такого поліпшення є, зокрема: а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг).

З аналізу наведених правових положень слідує, що в бухгалтерському обліку заходи на поліпшення та ремонт основних засобів можуть відображатися по-різному. Насамперед, враховується характер проведення останніх та вплив на первісну вартість та первісно очікувані майбутні економічні вигоди від використання цього об`єкта.

Так, витрати, які здійснюються для підтримки об`єкта в робочому стані й отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання включаються до складу витрат поточного періоду на підставі акта виконаних робіт. В той же час, у разі якщо за наслідками понесених витрат на ремонтні роботи відбулось поліпшення основного засобу, внаслідок чого, зокрема, зростає очікуваний термін корисного використання такого об`єкта, такі витрати слід відносити до капітальних інвестицій.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2020 року у справі N 1440/1967/18 вказав, що саме керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності вирішує як класифікувати видатки. Тобто, керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об`єкта основних засобів, а які пов`язані з підтримкою їх в робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об`єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду. Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого. З наведеного випливає, що проведення поліпшення об`єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об`єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об`єктів для підтримання їх робочому стані.

Також, Верховний Суд у постанові від 25.09.2018 по справі № 824/207/16-а дійшов висновків, що до капітального ремонту відносяться роботи, пов`язані зі зміною існуючого вигляду раніше експлуатованого приміщення з заміною конструктивних елементів споруди, а при поточному ремонті заміни конструктивних елементів споруди не відбуваються. В межах даної справи встановлено, що позивачем здійснено утеплення фасаду та перекриття, що не підпадає під визначення капітального ремонту. Крім того, експлуатація будівлі під час ремонту не припинялася. Отже, роботи, замовлені позивачем не є капітальним ремонтом.

Позивач зазначає, що поточний ремонт орендованого виробничого приміщення проведено задля підтримання експлуатаційних якостей приміщення, зміни та модернізації конструктивних елементів орендованого приміщення та території не проведено. Також позивач зазначає, що вартість об`єкта оренди та розмір орендної плати не збільшились, розмір площі орендованого приміщення та облаштованої території також не збільшилась, під час проведення поточного ремонту діяльність ТОВ "ТД "Альфатекс" не зупинялась.

Водночас, відповідачем жодним чином не підтверджено, що ремонтні роботи, які були здійснені позивачем, носили ознаки модернізації, модифікації, добудови або реконструкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що утеплення стін виробничого приміщення (СТО, складу запчастин та комплектуючих для автомобілів та спеціальної техніки), перекриття покрівлі виробничого приміщення (СТО, складу запчастин та комплектуючих для автомобілів та спеціальної техніки), бетонування площадки для стоянки вантажних автомобілів та спеціальної техніки здійснювались позивачем для підтримання об`єкта оренди в придатному для використання стані або відновлення робочого ресурсу об`єкта, що не вплинуло на збільшення майбутніх економічних вигід, а тому їх вартість підлягає віднесенню до складу "Інших операційних витрат", а відтак податкове повідомлення-рішення №00103550701 від 29.12.20221 на суму 774059,00 грн. підлягає скасуванню.

В свою чергу, надаючи оцінку наведеним в Акті перевірки висновкам відповідача щодо порушення ТОВ "ТД "Альфатекс" п.п.14.1.231, п.14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок не здійснення нарахування податкових зобов`язань виходячи з бази оподаткування за товарами, необоротними активами, придбаними (виготовленими) з податком на додану вартість, які використано в операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю платника податку, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 105247,00 грн. за червень 2021 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Акту перевірки, до таких висновків контролюючий орган дійшов проаналізувавши акти виконаних робіт в червні 2021 року за договором підряду № 29/06 від 29.06.2020 між ТОВ "ТД "Альфатекс" та ТОВ "ЦЕНТРЕКОБУД", щодо проведення ремонтно-будівельних робіт з благоустрою території до офісного орендованого приміщення (стоянка для легкових автомобілів перед офісом), використання яких, на переконання відповідача, не пов`язано із господарською діяльністю ТОВ "ТД "Альфатекс". А тому, відповідно до вимог п. 198.5 г) ПК України ТОВ "ТД "Альфатекс" у відповідних податкових періодах повинно скласти податкову накладну та включити до складу податкового зобов`язання податок на додану вартість в розмірі 105247,00 грн.

Згідно з п.п. г) п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже положення наведеної норми дають підстави для висновку про те, що у разі якщо товари придбаваються з метою використання або починають використовуватися у передбачених підпунктами а-г пункту 198.5 статті 198 ПК України операціях, то у платника податку на додану вартість виникає зокрема обов`язок щодо нарахування податкового зобов`язання.

Отже, платник податку у випадку невикористання у господарській діяльності придбаних товарів/послуг, по яких був сформований податковий кредит, зобов`язаний у податковому періоді, в якому відбувається списання з балансу таких товарів/послуг нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу.

Під терміном "господарська діяльність" з метою застосування норм Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що видами господарської діяльності позивача є 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами та 29.10. Виробництво автотранспортних засобів.

ТОВ "ТД "Альфатекс" отримує дохід в результаті оптової та роздрібної реалізації автотранспортних засобів сміттєвозів, автокранів, самоскидів, автобусів, автогідропідйомників, екскаваторів-навантажувачів та ін. Вказане твердження підтверджується Актом перевірки.

Також, згідно Акту перевірки, за період з 28.01.2019 по 30.06.2021 ТОВ "ТД "Альфатекс задекларовано доходів від господарської діяльності в сумі 332378066,00 грн., в тому числі за 2019 рік в сумі 128917406,00 грн., за 2020 рік в сумі 105855320,00 грн., та за 2021 рік в сумі 97605340,00 грн.

Позивач вказує, що для досягнення економічного результату (ефекту) (отримання прибутку) працівники ТОВ "ТД "Альфатекс" повинні сприяти у пошуку нових клієнтів та ринках збуту автотранспортних засобів на території України.

Згідно Довідки про загальну інформацію щодо платника податків (додаток 2 до Акту перевірки), товариство має укладений з фізичною особою ОСОБА_1 договір оренди від 01.01.2020, предметом якого є приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 165 кв. м., у відповідності до якого товариство може здійснювати поточний та капітальний ремонт орендованого приміщення та прилеглої території. Дозвіл на проведення благоустрою стоянки для легкових автомобілів перед офісом отриманий.

Товариство має в штатному розкладі менеджерів з продажу, які зобов`язані проводити презентації, переговори, заключати угоди, розповсюджувати рекламні матеріалів, організовувати зустрічі за закріпленими за менеджером покупцями та клієнтами для переговорів, здійснювати пошук потенційних клієнтів, зустрічатись з представниками місцевої власті, комунальними підприємствами, приватним бізнесом та аграрними підприємствами, організовувати переддоговірну роботу, проводити переговори по продажах з покупцями по наступним напрямках: представлення загальних зведень про товари і їхні властивості; введення значимих для продажу критеріїв оцінки товарів; усунення сумнівів у невигідних властивостях товарів; інформування про попит на товари і відкликаннях споживачів про товари; виявлення потенційних потреб покупців та ін. З врахуванням того, що ТОВ "ТД Альфатекс" є дилером багатьох виробників спеціалізованої автотранспортної техніки, офіс підприємства та прилегла територія повинні бути якісними та функціональними, та відповідати високим стандартам дизайну. В офісі ТОВ "ТД "Альфатекс" постійно проходять зустрічі представників компанії з делегаціями підприємств-виробників з іншим держав, потенційними клієнтами, представниками місцевої та центральної влади, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного Податковим кодексом України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Тобто, з наведеного вище слідує, що не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод.

Ключовими чинниками і ідентифікації активу стосовно його виробничого чи невиробничого (негосподарського) використання є вид та специфіка діяльності конкретного підприємства.

Позивач зазначає, що благоустрій території біля офісу ТОВ "ТД "Альфатекс" згідно договору підряду №29/06 від 29.06.2020 з ТОВ "ЦЕНТРЕКОБУД" проводився з метою покращення умов розташування автомобілів, як представників компанії, так і гостей. А тому для досягнення високого економічного ефекту, офіс та прилегла територія ТОВ "ТД "Альфатекс" повинні бути привабливими та зручними для його працівників та гостей підприємства, такі витрати пов`язані з поліпшенням об`єктів ТОВ "ТД "Альфатекс", що повинно призвести до збільшення майбутніх економічних вигод Товариства.

Відповідно до пунктів 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність від 16.07.99, згідно зі статтею 1 якого, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таки, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Факт надання послуг від ТОВ "ЦЕНТРЕКОБУД" до ТОВ ТД "Альфатекс" підтверджується належним чином оформленими актом приймання виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вважаються первиною документацією та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Оскільки матеріалами справи підтверджено доводи позивача щодо використання ТОВ "ТД "Альфатекс" стоянки для легкових автомобілів перед офісом за адресою: м. Кременчук, бул. Автокразівський, 19 для забезпечення ведення господарської діяльності, відтак забезпечення умов для роботи персоналу, а також проведення рекламної компанії (презентацій) в реаліях сьогодення є необхідною складовою отримання прибутку, що в свою чергу складає основну мету товариства.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надано належних доказів в спростування вищенаведених позивачем доводів.

Колегія суддів зазначає, що в Акті перевірки ставилось під сумнів саме факт використання придбаних в контрагента послуг у власній господарській діяльності.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що благоустрій стоянки для легкових автомобілів перед офісом пов`язаний з виробництвом та реалізацією товарів, наданням послуг, а використання таких послуг спрямовано на отримання доходу.

При цьому, під час розгляду справи стороною відповідача не надано доказів протилежного. а зазначені висновки в акті мають ознаки припущень.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних аків, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відсутність факту заниження позивачем в період, що перевірявся розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі, що задоволений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.12.2021 між адвокатом Дашко М.В. та ТОВ "ТД "Альфатекс" укладено договір №672 про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до пункту 2.1 договору № 672 про надання професійної правничої допомоги від 01.12.2021 адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу, що полягає у попередньому опрацюванні матеріалів наданих замовником, підготовки правової позиції по справі в суді першої інстанції; підготовки позовної заяви (адміністративного позову) до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 00103550701 від 29.12.2021 та № 00103560701 від 29.12.2021; обговорення позову з замовником та внесення виправлень, доповнень за бажанням замовника; підготовки до ведення справи в суді першої інстанції; пошуку та вивчення законодавчих та нормативних правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошуку та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ; усних консультацій, роз`яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з замовником в суді першої інстанції; складання запитів, заяв, пояснень, клопотань в процесі підготовки та ведення справи в суді першої інстанції; представництва інтересів Замовника в суді першої інстанції.

Згідно пункту 3.1 договору № 672 про надання професійної правничої допомоги від 01.12.2021 замовник здійснює оплату послуг адвоката із розрахунку 1000,00 грн. за годину роботи адвоката.

12.01.2022 складено Акт про надані послуги до договору № 672 про надання професійної правничої допомоги від 01.12.2021, за змістом якого адвокатом надано послуги, згідно якого загальна кількість годин становить 22 години та оцінюється у розмірі 22000,00 грн.

Крім того, 12.01.2022 складено розрахунок суми гонорару до договору № 672 про надання професійної правничої допомоги від 01.12.2021, за змістом якого адвокатом надано послуги, згідно якого загальна кількість годин становить 22 години та оцінюється у розмірі 22000,00 грн.

Позивачем сплачено адвокату гонорар за надання професійних правничої допомоги в розмірі 22000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1840 від 11.01.2022.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У справі/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Колегія суддів, зазначає, що сума в розмірі 16000,00 грн. в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою під час розгляду справи в Полтавському окружному адміністративному суді яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також слід зазначити, що суд оцінюючи такий розмір має надавати оцінку всім складовим таких витрат та може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 8000,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 по справі № 440/897/22 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатекс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Прийняти в цій частині постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатекс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 по справі № 440/897/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді Л.В. Мельнікова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 09.02.2023 року